Решение № 138952406, 04.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 Справа № 917/569/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури, вул.Антона Грицая, 1, м. Полтава, 36003

в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000

до відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016", вул. Маршала Бірюзова (Решетилівська), 47-б, кімн. 302, м. Полтава, 36007

Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради, вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 483 476,69 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Представники учасників процесу:

від прокуратури: Лисенко Н.М.,

від позивача: не з`явилися,

від відповідача 1: Сухорукова О.А.,

від відповідача 2: Ланюк І.В.,

установив:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради просить суд визнати недійсними Додаткові угоди № 2 від 31.10.2023, № 3 від 30.11.2023, № 5 від 27.12.2023, № 6 від 29.03.2024, № 7 від 30.04.2024, № 8 від 31.05.2024, № 9 від 28.06.2024 до Договору № 131 від 07.08.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016", та стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" штрафу в розмірі 483 476,69 грн в дохід місцевого бюджету Полтавської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Полтавською окружною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", установлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення пені за прострочення виконання укладеного за результатами відкритих торгів Договору № 131 від 07.08.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016", предметом якого є закупівля за бюджетні кошти закупівлі робіт: "Капітальний ремонт вулиці Станіславського у місті Полтава. Коригування" за ДК 021:2015: 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт.

Так, прокурор вказує, за результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів ідентифікатор №UA-2023-07-24-012039-a 07.08.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" було укладено значений Договір, згідно з п. 4.1 якого передбачений строк виконання робіт, а саме: Початок виконання робіт - липень 2023, закінчення виконання робіт - жовтень 2023. Проте оспорюваними Додатковими угодами сторонами строк виконання робіт неодноразово продовжувався та змінювався календарний план (графік) виконання робіт, остаточний строк виконання робіт продовжено до 31.07.2024.

На переконання прокурора, означені Додаткові угоди до Договору № № 131 від 07.08.2023 укладені за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, у зв`язку з чим Полтавською окружною прокуратурою встановлено наявність підстав для визнання їх недійсними та стягнення з підрядника (відповідача 1) пені за порушення строків виконання зобов`язань.

Як докази обґрунтованості позовних вимог Прокурор надав наступні докази в копіях (т.с. 1, арк.с. 22-249, т.с. 2, арк.с. 1-35): Звіт про результати проведення процедури закупівлі, Тендерна пропозиція, Договір підряду №131 від 07.08.2023 з додатками, додаткові угоди № 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9 до договору №131, акти виконаних робіт, платіжні інструкції, рахунки на оплату, листи ТОВ "Будівельник 2016", Положення Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради, лист в Полтавський обласний центр з гідрометеорології, відповідь з Полтавського обласного центру з гідрометеорології, запит окружної прокуратури до Полтавської міської ради, відповідь Полтавської міської ради, повідомлення окружної прокуратури про намір пред`явити позов, відомості з ЄДРПОУ щодо сторін у справі, наказ про призначення заступника керівника на посаду, висновок про наявність підстав для представництва поза межами кримінального провадження.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" - надав суду за вх №5841 від 30.04.2026 відзив на позов (т.с. 2, арк.с. 97-201), за мотивами якого проти позову заперечує, стверджуючи таке.

Додаткові угоди були укладені за взаємною згодою сторін Договору, у письмовій формі, за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин; продовження строків виконання робіт спрямоване на забезпечення належної якості, безпечності та відповідності виконаних робіт технічним вимогам; укладення Додаткових угод не призвело до зміни предмета Договору, збільшення його вартості або порушення процедури закупівлі; у межах виконання Договору підряду здійснювалося оформлення актів на закриття прихованих робіт; по завершенню виконання робіт здійснювалося їх приймання та контроль якості, зокрема, шляхом проведення відповідних випробувань; роботи фактично виконані та оплачені згідно умов Договору.

Крім того, Відповідач 2 вказує, що прокурором не доведено, які саме інтереси Полтавської територіальної громади порушено, а позовні вимоги не відповідають обраному способу захисту.

Як докази обґрунтованості заперечення проти позовних вимог Відповідач 1 надав наступні докази в копіях (т.с. 2 арк.с. 103-201): документи ТОВ ТЕХНОБУД-ДОР, акт ТОВ НВП ДВТЦ, акти прихованих робіт, Договір № 1 постачання асфальтобетонної суміші, Договір № 2 постачання бітума, Договір послуг механізмів та тз ТОВ ТЕХДОР, Договір ТОВ НВП ДВТЦ, акт № 5, акт № 6, документи ТОВ ТЕХДОР, загальний журнал робіт, лист ТОВ УКРЄВРОПРОМ від 29.09.2023, протокол випробування від 02.11.2023, протокол випробувань від 17.11.2023, сертифікат відповідності.

Відповідач 2 Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради - надав суду за вх №5342 від 21.04.2026 відзив на позов (т.с. 2, арк.с. 87-96), за мотивами якого проти позову заперечує, стверджуючи таке: роботи за Договором №131 від 07.08.2023 виконані підрядником у повному обсязі, прийняті замовником без зауважень та відповідають умовам договору; відсутні будь-які збитки державі або територіальній громаді, досягнуто мету закупівлі - отримано результат (виконані роботи), бюджетні кошти використані за призначенням; твердження прокурора про відсутність документального підтвердження підстав укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору є необґрунтованим, оскільки відповідні документи були надані, а їх оцінка здійснювалась Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської міської ради у межах наданих йому повноважень; зміни до договору були внесені за взаємною згодою сторін, не носили одностороннього характеру, ціна договору, обсяг та предмет робіт залишилися незмінними, результат закупівлі досягнуто роботи виконані в повному обсязі та прийняті; визнання додаткових угод недійсними у даному випадку не призведе до відновлення будь-якого порушеного права, а матиме виключно декларативний характер, що суперечить завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту прав та інтересів, тому обраний представником позивача спосіб захисту не відповідає критеріям належності та ефективності і не підлягає задоволенню.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Крім того, Полтавська окружна прокуратура за вх№8372 від 17.06.2026 надала суду додаткові пояснення, у яких частково відтворює обґрунтування позовних вимог.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

27.03.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" та Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради про визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 31.10.2023, Додаткової угоди № 3 від 30.11.2023, Додаткової угоди № 5 від 27.12.2023, Додаткової угоди № 6 від 29.03.2024, Додаткової угоди № 7 від 30.04.2024, Додаткової угоди № 8 від 31.05.2024, Додаткової угоди № 9 від 28.06.2024 до Договору № 131 від 07.08.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016", та стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" штрафу в розмірі 483 476, 69 грн в дохід місцевого бюджету Полтавської міської ради.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 справу № 917/569/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 31.03.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 30.04.2026 року на 11:00 год, встановити учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач 2 - Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради - надав суду за вх№4853 від 13.04.2026 (тотожне за містом вх№4858 від 13.04.2026) клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву, яке суд задовольнив ухвалою від 14.4.2026.

Відповідач 1 - Товариство обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" - в додатки до відзиву залучив заяву про поновлення строку на подання відзиву, яку суд задовольнив протокольною ухвалою від 30.04.2026.

У судовому засіданні 30.04.2026 року оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про перерву в підготовчому засіданні до 02.06.2026 до 09:05 год.

У судовому засіданні 02.06.2026 року оголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 18.06.2026 до 10:30 год.

У судовому засіданні 18.06.2026 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 ГПК України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.07.2026 року на 09:30.

Через оголошення сигналу "повітряна тривога" призначене на 16.07.2026 року на 09:30 год судове засідання не відбулося.

Суд ухвалою від 16.07.2026 повідомив сторони про наступну дату судового засідання з розгляду справи по суті: 04.08.2026 на 10:00.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач - Полтавська міська рада - представництво у жодне судове засідання не забезпечив, правову позицію по справі суду не повідомив, був належним чином завчасно повідомлений про це позовне провадження та дату, час і місце проведення судових засідань (довідки про доставку електронних листів ухвал суду у цій справі в електронний кабінет позивача наявні у матеріалах справи).

У судовому засіданні 04.08.2026 під час розгляду справи по суті представник прокуратури на позовних вимогах наполягав, представники відповідачів проти позову заперечували, суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення, у судовому засіданні 04.08.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

За результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів ідентифікатор №UA-2023-07-24-012039-a 07.08.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" було укладено Договір підряду №131 (т.с. 1, арк.с. 36-41, надалі Договір).

Звіт про результати проведення процедури закупівлі наявний у матеріалах справи (т.с. 1, арк.с. 161).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- на умовах визначених цим Договором Підрядник зобов`язується якісно виконати на свій ризик власними і залученими силами та засобами роботи по об`єкту: "Капітальний ремонт вулиці Станіславського у місті Полтава. Коригування" (код ДК 021:2015:45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт), відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, договірної ціни та в межах наявних бюджетних коштів; надати документи, необхідні для отримання дозвільних документів для виконання будівельних робіт та документів про готовність об`єкту до експлуатації, придбати необхідні матеріали та обладнання (устаткування), здати в обумовлені строки роботи Замовнику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об`єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а Замовник - прийняти і оплатити якісно виконані роботи (п. 1. Договору);

- джерела фінансування - кошти місцевого бюджету, направлені на даний об`єкт відповідно до чинного законодавства. Обсяги виконання робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (наявності коштів) (п. 1.2 Договору);

- ціна цього Договору (загальна вартість робіт згідно з договірною ціною, яка визначається на основі Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві") становить 30 801 283,16 грн, у тому числі ПДВ 5 133 547,28 гривень і є динамічною договірною ціною (приблизною) та відповідає ціні об`єкта. Вартість робіт на 2023 рік орієнтовно складає 30 801 283,67 грн, у тому числі ПДВ 5 133 547,28 гривень, і може переглядатися Замовником протягом терміну дії договору в залежності від наданого фінансування (п. 3.1 Договору);

- розрахунки проводяться шляхом: оплати Замовником після пред`явлення Підрядником рахунку на оплату робіт та/або поставлене обладнання (устаткування) та після підписання Сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок (форма КБ-3), сформованих в ПК АВК-5 версії 3.8.3 або накладної на поставку обладнання (устаткування), підтверджуючих документів (накладних та товаро-транспортних накладних) та за умови надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Замовника в межах доведених лімітів. Оплата проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів (п. 4.1 Договору);

- Замовник здійснює платежі за якісно та своєчасно виконані і прийняті Замовником роботи на підставі довідки КБ-3, акту КБ-2в, підписаних Підрядником, Замовником та в межах наявних асигнувань. Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в) готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця за фактично виконані роботи та використані матеріали з копіями товаро-транспортних накладних і оплачених матеріалів та документами, що підтверджують якість виконаних робіт (п. 4.7 Договору);

- строки виконання робіт: Початок робіт 07.08.2023 р., Закінчення - 31.10.2023 р. (п. 5.1 Договору);

- Замовник може приймати рішення про уповільнення термінів виконання робіт, їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у Договір підряду (п. 5.3 Договору);

- Строки виконання робіт встановлюються Договором. Невід`ємною частиною Договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених Договором підряду, який складається та виконується відповідно до реального фінансування видатків (п. 5.15 Договору);

- Замовник, серед іншого, зобов`язаний своєчасно сплачувати за якісно виконані Підрядником роботи на умовах даного Договору та в межах наявних коштів (асигнувань), приймати виконані роботи від Підрядника згідно з актом КБ-2в та довідки КБ-3, відповідно до норм порядку визначення вартості будівництва та даного Договору з копіями накладних на матеріали від постачальників до 25 числа звітного місяця (підп. 6.1.1, 6.1.2 п. 6.1 Договору);

- Підрядник, серед іншого, зобов`язаний забезпечити виконання робіт з використанням власних ресурсів, у строки, встановлені цим договором, якість яких відповідає умовам, установленим Розділом II цього Договору (підп. 6.3.1 п. 6.3 Договору);

- Підрядник, серед іншого, має право ініціювати внесення змін та доповнень у Договір (підп. 6.4.5 п. 6.4 Договору);

- за невиконання чи неналежне (не в повному обсязі, неякісне, несвоєчасне) виконання Підрядником зобов`язань за даним Договором останній сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язання, а також відшкодовує завдані збитки в повному обсязі та виконує належно зобов`язання за власний рахунок (п. 7.2 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року (п. 10.1 Договору);

- сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни у Договір чи розірвати його повинна надіслати відповідну пропозицію другій Стороні. Сторона Договору, яка одержує пропозицію про внесення змін у Договір або розірвання його, у двадцятиденний строк повідомляє другу Сторону про своє рішення (п. 12.2 Договору).

Додатком №1 до Договору Сторони оформили Договірну ціну на будівництво об`єкту у загальному розмірі 30 801 283,67 грн (т.с. 1, арк.с. 42), Додатком №2 до Договору Сторони узгодили календарний план (графік) виконання робіт (т.с. 1, арк.с. 43-45).

В подальшому між Сторонами було укладено ряд Додаткових угод до Договору :

1. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2023 (т.с. 1, арк.с. 56) сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт та викласти п. 5.1. Договору підряду в наступній редакції: "Строки виконання робіт: Початок виконання робіт 07.08.2023 р. Закінчення виконання робіт 30.11.2023 р", викласти Додаток 2 до Договору підряду №131 від 07.08.2023 "Календарний план (графік) виконання робіт" у новій редакції (т.с. 1, арк.с. 56 на звороті - 59).

Підставою для укладання вказаної додаткової угоди слугував лист ТОВ "Будівельник 2016" від 24.10.2023 № 294 (т.с. 1, арк.с. 173) з проханням щодо продовження строку виконання робіт в зв`язку з необхідністю виконання додаткових робіт та затримкою поставки бітуму дорожнього (обумовлено військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яка підтверджується Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року).

Між ТОВ "Укрєвропром" (Постачальник) та ТОВ "Будівельник 2016" (Покупець), 13.03.2023 укладено Договір № 1 поставки асфальтобетонної суміші. Відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність Покупцю асфальтобетонну суміш (п.п.1.1- 1.2 вказаного Договору, т.с. 2, арк.с. 137-138).

Між ТОВ "Укрєвропром" (Постачальник) та ТОВ "Будівельник 2016"(Покупець), 13.03.2023 укладено Договір № 2 постачання бітуму, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцю товар, а саме: Бітум шляховий БНД 70/100 (п.п.1.1- 1.2 вказаного Договору, т.с. 2, арк.с. 139-140).

На адресу Відповідача 1 від ТОВ "Укрєвропром" надійшов лист від 29.09.2023 №2109/2 щодо затримки постачання асфальтобетонної суміші, через влучання в ніч на 20 вересня 2023 року безпілотниками у нафтопереробний завод у м.Кременчук (т.с. 2, арк.с. 189), який є постачальником бітуму для ТОВ "Укрєвропром", що підтверджується сертифікатом відповідності ПАТ "Укртатнафта" (т.с. 2, арк.с. 194).

2. Додатковою угодою № 3 від 30.11.2023 (т.с. 1, арк.с. 60) сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт та викласти п. 5.1. Договору підряду в наступній редакції: "Строки виконання робіт: Початок виконання робіт 07.08.2023 р. Закінчення виконання робіт 30.12.2023 р." та викласти Додаток 2 до Договору підряду №131 від 07.08.2023 "Календарний план (графік) виконання робіт" у новій редакції (т.с. 1, арк.с. 60 на звороті - 63).

Підставою для укладання вказаної додаткової угоди слугував лист ТОВ "Будівельник 2016" від 30.11.2023 № 304 з проханням щодо продовження строку виконання робіт в зв`язку із несприятливими погодними умовами для виконання улаштування парапетних огорож доріг із сталі на металевих стовпах та нанесення дорожньої розмітки.

У позовній заяві прокурор стверджує, що за наданою у листі Полтавського обласного центру з гідрометеорології від 12.02.2026 №9916001-174/9916-03 інформацією середньодобова температура повітря в період з 17.11.2023 до 30.12.2023 становила не вище +4.6 °C та мали місце дощ, слабкий сніг та мряка (т.с. 1, арк.с 33-34).

Проте, відповідно до ДСТУ 2587:2021 "Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні умови" передбачено, що нанесення дорожньої розмітки повинно здійснюватися з дотриманням встановлених технічних вимог до якості та умов виконання робіт. Технічні характеристики матеріалів для дорожньої розмітки (фарб, холодних пластиків, термопластиків), що відповідають вимогам ДСТУ, передбачають їх нанесення, як правило, за температури повітря та дорожнього покриття не нижче +5…+10 °C, що є обов`язковою умовою забезпечення для тривалої служби дорожньої розмітки.

3. Додатковою угодою № 4 від 18.12.2023 (т.с. 1, арк.с. 78-79) сторони дійшли згоди зменшити обсяг закупівлі та викласти п. 3.1 Договору у наступній редакції: "Ціна цього Договору (загальна вартість робіт згідно з договірною ціною, яка визначається на основі Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві") становить 28 357 444,96 грн, у тому числі ПДВ 4 726 240,83 грн і є динамічною договірною ціною (приблизною) та відповідає ціні об`єкта".

Додатком до Додаткової угоди № 4 є, зокрема, відповідна Договірна ціна.

4. Додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 (т.с. 1, арк.с. 108) сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору та строк виконання робіт та викласти п. 5.1. Договору підряду в наступній редакції: "Строки виконання робіт: Початок виконання робіт 07.08.2023 р. Закінчення виконання робіт 31.03.2024 р." та викласти Додаток 2 до Договору підряду №131 від 07.08.2023 "Календарний план (графік) виконання робіт" у новій редакції (т.с. 1, арк.с. 109-111).

5. Додатковою угодою № 6 від 29.03.2024 (т.с. 1, арк.с. 137) сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт та викласти п. 5.1. Договору підряду та в наступній редакції: "Строки виконання робіт: Початок виконання робіт 07.08.2023 р. Закінчення виконання робіт 30.04.2024 р." та викласти Додаток 2 до Договору підряду №131 від 07.08.2023 "Календарний план (графік) виконання робіт" у новій редакції (т.с. 1, арк.с. 137 на звороті - 140).

6. Додатковою угодою №7 від 30.04.2024 (т.с. 1, арк.с. 141) сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт та викласти п. 5.1. Договору підряду в наступній редакції: "Строки виконання робіт: Початок виконання робіт 07.08.2023 р. Закінчення виконання робіт 31.05.2024 р." та викласти Додаток 2 до Договору підряду №131 від 07.08.2023 "Календарний план (графік) виконання робіт" у новій редакції (т.с. 1, арк.с. 141 на звороті 144).

7. Додатковою угодою №8 від 31.05.2024 (т.с. 1, арк.с. 145) сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт та викласти п. 5.1. Договору підряду в наступній редакції: "Строки виконання робіт: Початок виконання робіт 07.08.2023 р. Закінчення виконання робіт 30.06.2024 р." та викласти Додаток 2 до Договору підряду №131 від 07.08.2023 "Календарний план (графік) виконання робіт" у новій редакції (т.с. 1, арк.с. 145 на звороті 148).

8. Додатковою угодою № 9 від 26.06.2024 (т.с. 1, арк.с. 149) сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт та викласти п. 5.1. Договору підряду в наступній редакції: "Строки виконання робіт: Початок виконання робіт 07.08.2023 р. Закінчення виконання робіт 31.07.2024 р." та викласти Додаток 2 до Договору підряду №131 від 07.08.2023 "Календарний план (графік) виконання робіт" у новій редакції (т.с. 1, арк.с. 149 на звороті 152).

Підставою для укладання вказаних вище додаткових угод слугували листи ТОВ "Будівельник 2016" від 29.03.2024 № 12, від 30.04.2024 № 69, від 27.05.2024 № 136, від 28.06.2024 № 140 про продовження строку виконання робіт по Договору №131 від 07.08.2023 у зв`язку з великим обсягом робіт та нагальною потребою в технічному огляді та обслуговуванні дорожньої та спеціальної техніки (т.с. 1, арк.с. 170, 177, 162, 166).

В обґрунтування підстав продовження строків виконання робіт за Додатковими угодами № 6-9 відповідач 1 вказує, що роботи стосувалися дорожньої розмітки із залученням сторонніх суб`єктів господарювання, які мають відповідні технічні ресурси, на підставі укладених договорів: укладеного між ТОВ "Технобуд-Дор" та ТОВ "Будівельник 2016" договору поставки від 15.05.2024 №24.05.15 асфальтобетоних сумішей різних видів, фарби та матеріали для дорожньої розмітки та інші будівельних сумішей та матеріалів, та укладеного між ТОВ "Техдор" та ТОВ "Будівельник 2016" договору від 15.05.2024 №24/05 на надання послуг механізмів та транспортних засобів.

На виконання умов Договору відповідач 1 після проведених випробувань (протоколи випробування асфальтобетону, відібраного з покриття на автомобільній дорозі вул. Станіславського в м.Полтава Полтавської області від 17.10.2023 № 573 та 02.11.2023 № 638, т.с. 2, арк.с. 190-193) та закриття прихованих робіт (акти т.с. 2, арк.с. 113-136) виконав підрядні роботи загальною вартістю 28 153 788,07 грн, яка оплачена відповідачем 2:

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 форми №КБ-2в від 28.09.2023, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 28.09.2023, рахунок на оплату №11 від 28.09.2023, платіжна інструкція №3 від 28.09.2023 на суму 1 397 061,30 грн. (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 форми №КБ-2в від 06.10.2023, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 06.10.2023, рахунок на оплату №15 від 06.10.2023, платіжна інструкція №5 від 10.10.2023 на суму 3 343 822,43 грн (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №3 форми №КБ-2в від 12.10.2023, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 12.10.2023, рахунок на оплату №16 від 12.10.2023, платіжна інструкція №7 від 13.10.2023 на суму 4 198 758,64 грн (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №4 форми №КБ-2в від 20.10.2023, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 20.10.2023 рахунок на оплату №17 від 20.10.2023, платіжна інструкція №9 від 24.10.2023 на суму 3 301 912,92 грн (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №5 форми №КБ-2в від 06.11.2023, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 06.11.2023, рахунок на оплату №18 від 06.11.2023, платіжна інструкція №11 від 07.11.2023 на суму 7 779 635,40 грн. (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №6 форми №КБ-2в від 20.11.2023, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 20.11.2023, рахунок на оплату №19 від 20.11.2023, платіжна інструкція №13 від 21.11.2023 на суму 6 103 535,86 грн. (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №7 форми №КБ-2в від 28.11.2023, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 28.11.2023, рахунок на оплату №20 від 28.11.2023, платіжна інструкція №15 від 29.11.2023 на суму 370 322,65 грн. (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №8 форми №КБ-2в від 08.05.2024, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 08.05.2024, рахунок на оплату №3 від 08.05.2024, платіжна інструкція №3 від 08.05.2024 на суму 1 567 288,08 грн (з ПДВ),

- акт приймання виконаних будівельних робіт №9 форми №КБ-2в від 22.07.2024, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 від 22.07.2024р. рахунок на оплату №17 від 22.07.2024, платіжна інструкція №10 від 22.07.2024 на суму 91 450,79 грн. (з ПДВ).

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються поданими доказами.

Полтавська окружна прокуратура 09.21.2026 звернулась до Полтавської міської ради в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила про наявність порушення інтересів держави та необхідність самостійного вжиття заходів реагування задля їх поновлення (т.с. 1, арк.с. 153-157).

Виконавчий комітет Полтавської міської ради у листі від 24.02.2026 № 04-54/2/571 на адресу Полтавської окружної прокуратури повідомив, що не вбачає порушень, перерахованих в листі прокуратури, продовження договору підряду здійснювалося за домовленістю сторін, Полтавська міська рада відмовляється від подання позову в її інтересах прокурором (т.с. 1, арк.с. 35).

Вважаючи порушеними інтереси держави, прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки суду за наслідками вирішення спору.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Також зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Звернення прокурора з цим позовом зумовлено тим, що оплата за Договором Полтавською міською радою здійснена за кошти місцевого бюджету, отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договором, на фінансування яких виділено бюджетні кошти.

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень або його відсутність.

Полтавська міська рада є органом місцевого самоврядування та особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.

Полтавською окружною прокуратурою відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дотримано порядок повідомлення позивача в інтересах держави, в особі якого прокурор має намір звернутись з позовом до суду, самостійно позивач не вживав заходів судового захисту інтересів держави.

Враховуючи те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначивши Полтавську міську раду позивачем та заявивши вимоги про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в дохід міського бюджету, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

Стосовно суті позовних вимог суд вказує про таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У ч. 1 ст. 628, та ст.629 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

В свою чергу згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним за змістом ст. 215 ЦК України може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

Водночас, обраний спосіб захисту має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких особа звернулась до суду.

Згідно ч.1, 2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 та від 26.05.2023 у справі №905/77/21).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні до засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом (похідною вимогою) або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Суд в силу приписів ч.4 ст.236 ГПК України враховує, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 (з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц) уточнила висновок, сформульований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином: "… позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Як встановив суд, відповідач 1 в узгоджені сторонами у Додаткових угодах строки виконав підрядні роботи, відповідач 2, як Замовник, отримані результати робіт прийняв та оплатив, зобов`язання сторін за Договором є виконаними.

За викладеного, суд дійшов висновку, що визначені прокурором інтереси держави та територіальної громади, які порушені внаслідок укладення спірних додаткових угод, повинні мати матеріальний вираз, а обраний в даній справі прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту.

Суд зауважує, що прокурор, звертаючись із вимогою про визнання недійсними додаткових угод до Договору, вимоги щодо застосування наслідків недійсності не заявив.

За вказаних обставин, звернення прокурора в інтересах позивача з вимогою про визнання оспорюваних додаткових угод недійсними за встановлених обставин справи не призведе до поновлення будь-яких прав позивача.

Суд зауважує, що вимога про стягнення штрафних санкцій не розцінюється як така, що пред`явлена з метою застосування реституції, оскільки безпосередньо на виконання оспорюваних у цій справі додаткових угод жодні додаткові кошти не сплачувались, будь-які інші зобов`язання, ніж визначено безпосередньо договором, не врегульовувалися та не виконувалися. Разом з тим, вказана вимога є похідною, оскільки її задоволення залежить від задоволення вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Отже, при зверненні до суду з позовом про визнання додаткових угод недійсною прокурор має на меті домогтися не відновлення порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а створює підстави для розгляду іншої (похідної) вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, що суперечить завданням господарського (цивільного) судочинства.

З урахуванням викладеного вище, суд, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2023 у справі №905/77/21, якою уточнено висновок щодо застосування положень статей 16, 215, 216 ЦК України (щодо належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту - визнання недійсним виконаного договору про закупівлю), викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, зазначає, що само по собі визнання недійсними спірних додаткових угод не призведе до захисту інтересів держави і територіальної громади, а тому є неефективним способом захисту порушеного права.

Таким чином, вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод є неефективним способом захисту порушеного права та задоволенню не підлягають.

Суд не досліджує наслідки визнання додаткових угод до договору недійсними для держави як позивача, так і не з`ясовує того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставини можливості проведення реституції, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення штрафних санкцій.

Як встановив суд, у п. 7.2 Договору сторони узгодили, що за невиконання чи неналежне (не в повному обсязі, неякісне, несвоєчасне) виконання Підрядником зобов`язань за даним Договором останній сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язання, а також відшкодовує завдані збитки в повному обсязі та виконує належно зобов`язання за власний рахунок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем1 за Договором прокурор посилається на недійсність оспорюваних Додаткових угод.

При цьому, з огляду на викладені вище висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання додаткових угод недійсними, строк виконання зобов`язань з виконання робіт визначається у редакції додаткової угоди № 9 від 26.06.2024, а саме: до 31.07.2024.

Оскільки фактично закінчення робіт за Договором здійснено в межах встановленого Додатковою угодою №9 строку, твердження прокурора щодо прострочення виконання відповідачем 1 прийнятих на себе зобов`язань матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що спосіб захисту порушеного права держави, обраний прокурором, не є ефективним, що є самостійною відмовою у позові.

При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Згідно з положеннями 13 ГПК України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" ід 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд наголошує, що усі доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно розподілу судових витрат.

При пред`явленні позову прокуратурою платіжною інструкцією №713 від 25.03.2026 було сплачено судовий збір в розмірі 24 438,52 грн. (т.с. 2, арк.с. 38).

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (т.с. 2, арк.с. 59).

У зв`язку із відмовою у позові у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення підписано 13.08.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик