Решение № 138952049, 13.08.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4795/26

провадження № 2-а/619/37/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 серпня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Гужви Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за № R 141694 від 27.10.2025 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень та закрити цю справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова № R 141694 від 27.10.2025 йому відповідачем не вручалася, поштою не надсилалася, а про розгляд справи про адміністративне правопорушення він у передбачений законом спосіб повідомлений не був.

Пояснив, що про існування спірної постанови та відкриття виконавчого провадження позивач дізнався лише 08.07.2026 року після отримання повідомлення від банківської установи (через мобільний застосунок «ПриватБанку») про блокування його банківського рахунку та подальшого звернення до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області.

Оскільки строк оскарження пропущено з поважних причин через необізнаність про прийняте рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач просив суд поновити строк звернення до суду на підставі ч. 3 ст. 122 КАС України та ст. 286 КАС України.

Позивач вказує, що згідно з фабулою оскаржуваної постанови йому інкриміновано неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим нібито допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).

Однак позивач стверджує, що він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний (солдат резерву) у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) та своєчасно оновив свої дані (остання дата оновлення в реєстрі «Оберіг» від 07.04.2025).

Окрім цього позивач 09.10.2025 отримав направлення № 848 на обстеження та консультацію, видане ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будь-яких повісток про виклик до ТЦК та СП у визначену дату позивач особисто під підпис не отримував, засобами поштового зв`язку вони йому не вручалися, а у матеріалах справи відсутні як будь-які докази належного його повідомлення про виклик чи складення акта, так і відмови від отримання такої повістки відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.

Враховуючи відсутність доказів виклику та вручення повістки, у позивача не виникало обов`язку прибути до ТЦК та СП, а отже, у його діях повністю відсутній умисел, подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач наголошує на грубому порушенні відповідачем процесуальних норм КУпАП під час винесення постанови, а саме: розгляд справи відбувся за відсутності позивача, без його належного сповіщення про час і місце розгляду справи; позивачу не було оголошено склад органу/посадової особи, яка розглядає справу, не роз`яснено права та обов`язки (зокрема, право на захист, подання пояснень, клопотань та юридичну допомогу), позбавлено можливості надати власні пояснення щодо події; копія постанови йому не була вручена особисто під підпис та не надсилалася поштою у триденний строк.

Позивач вважає оскаржувану постанову № R 141694 від 27.10.2025 незаконною, необґрунтованою та такою, у зв`язку з чим просив скасувати таку постанову, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, представник позивача надав до суду заяву, у якій просив справу розглянути без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їз задовольнити.

Відповідач представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення про вручення 27.07.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками відповідачу, а також відповідач є користувачем Електронного суду, ухвалу про відкриття провадженняч у справі, судову повістку та копії усіх документів, долучених до справи отримав у електронному вигляді, про що свідчать довідка сформована АСДС у автоматичному режимі, відзиву на позов, клопотань, будь-яких заяв чи заперечень до суду не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою № R141694 від 27.10.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до оскаржуваної постанови, за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Тобто позивач нібито порушив вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Проте, Постанова № R141694 від 27.10.2025 позивачем не підписана, відомостей про вручення її копії позивачу постанова не містить, тобто копія постанови йому не вручалася, що позбавило його можливості надати пояснення та реалізувати своє право на захист.

З витягу з особистого електронного кабінету позивача системи «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дергачі) та має номер у реєстрі Оберіг за №240720231455472200326, ВОС №999097, в званні «рядовий». Також зазначено, що він потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву.

Постановою ВЛК позивача визнано непридатним (згідно редакції Наказу №402 від 14.10.24), датою ВЛК зазначено 01.12.2025.

Згідно медичних довідок, у результаті проходження ВЛК та свідоцтва про хворобу за №2025-1114-1339-1023-0 від 01.12.2025 ОСОБА_1 має діагноз визнаний ВЛК: сліпота лівого ока внаслідок глаукомної екскавації ДЗН, закритокутової термінальної компенсованої глаукоми, артифакія лівого ока (12.07.23). Початкова вікова катаракта, гіперметропія слабкого ступеню, складний далекозорий астигматизм лівого ока ступеню 1,0 D, при гостроті зору рух руки у обличча, що не коригує. Гіперметропічний астигматизм правого ока ступеню 1,5 D, при далекозорісті в мерідіані з найбільшою аметропією 2,25 D, з корекцією 0,1 що не коригує. Гострота зору лівого ока рух руки у обличча н/к.

Постановою ВЛК про придатність до військової служби, служби за військово-спеціальністю тощо - на підставі статті 31а, 28б, 26а графи ІІ розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби.

Позивач вказує, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо вже після відкриття виконавчого провадження за № ВП№81418356 від 07.07.2026 Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що було відкрито на підставі винесеної постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 за № R 141694 від 27.10.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

ОСОБА_1 вказав, що 08.07.2026 йому у мобільний застосунок «ПриватБанку» надійшло повідомлення про блокування його рахунку державною виконавчою службою.

Після чого він звернувся до ВДВС для з`ясування усіх обставин такого блокування його рахунків, де й дізнався про наявність оскаржуваної постанови. У зв`язку з цим, вважаючи спірну постанову суб`єкта владних повноважень протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Так, згідно з частиною першою статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості у порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить відомостей, які саме обов`язки, визначені ст. 22 Закону № 3543-XII, порушено позивачем.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Відповідно до п. 28 зазначеного Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 36 вищезазначеного Порядку передбачено, що за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання; представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад; представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв`язку; групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Положення пункту 47 зазначеного Порядку передбачено, що у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, притягнення до юридичної відповідальності здійснюється лише на підставі закону.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Аналіз викладеного свідчить, що резервісти та військовозобов`язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають обов`язок з`явитися у зазначені в повістці місце та строк. Водночас, норми чинного законодавства не містять приписів про обов`язок особи отримати повістку про виклик до відповідного ТЦК та СП.

Проте, матеріали справи не містять доказів вручення позивачу повістки чи отримання ним такої засобами поштового зв`язку, як і відсутні докази складення уповноваженими особами відповідного акта про відмову позивача від отримання повістки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Також суд звертає увагу на те, що в тексті оскаржуваної постанови відсутній належний опис фактичних обставин правопорушення: зокрема, не наведено відомостей про те, куди саме, на яку дату та о котрій годині позивач повинен був прибути за викликом до ТЦК та СП, а також не зазначено, у який спосіб і коли саме йому надсилалася або вручалася повістка.

Суд зазначає, що відсутність у постанові суб`єкта владних повноважень опису конкретних обставин (часу, місця та способу вручення повістки), які є обов`язковими для кваліфікації діяння за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позбавляє цей офіційний документ правової визначеності та нівелює його як належний доказ вини особи, що в силу принципу презумпції невинуватості тягне за собою обов`язок суду визнати таку постанову протиправною та скасувати її.

Таким чином посилання на порушення позивачем частини першої статті 22 Закону № 3543-XII є необґрунтованим. Відомостей про порушення позивачем будь-яких інших норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію для цілей притягнення позивача до відповідальності за статтею 210-1 оскаржувана постанова не містить.

Наведене вище свідчить про наявність достатніх підстав для висновку, що спірна постанова не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого рішення.

Суд звертає увагу, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17.

Сама лише оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним та достатнім доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії (рішенням суб`єкта владних повноважень) щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №127/163/17-а та від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17) належність та допустимість доказів покладається на суб`єкта владних повноважень. Сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Всупереч вимогам ч. 2ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова №2327 від 30.08.2025 року прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП, є необґрунтованою, тобто, без урахування усіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак, підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП необхідно закрити.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Строк поновленню не підлягає, оскільки він не пропущений.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 7, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника за №R141694 від 27.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: 61068, м. Харків, просп. Аерокосмічний, 157-А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду, відповідно до вимог статті 286 КАС України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ: 09541594, місцезнаходження: 61068, м. Харків, просп. Аерокосмічний, 157-А, e-mail: khar_kh_tck@post.mil.gov.ua (має зареєстрований кабінет у підсистемі ЄСІТС Електронний Суд).

Суддя В. С. Овсянніков