Постановление суда № 138950281, 13.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

13.08.2026Справа № 910/9047/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммелтек-УА"

про забезпечення позову

у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммелтек-УА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Койот"

про стягнення 2 352 027,77 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіммелтек-УА" (далі - ТОВ "Хіммелтек-УА", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Койот" (далі - ТОВ "Койот", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 352 027,77 грн за договором поставки № 650 від 09.02.2026.

Позов обґрунтований тим, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за вказаним договором з поставки товару на суму 2 291 382,24 грн, проте, ТОВ "Койот" вартість поставленого товару не сплатив.

У позові ТОВ "Хіммелтек-УА" просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2 352 027,77 грн, з якої: 2 291 382,24 грн - основний борг, 43 162,71 грн - інфляційні нарахування та 17 482,82 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Після подачі позову ТОВ "Хіммелтек-УА" заявило клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми стягнення (2 352 027,77 грн заборгованості та 28 224,33 грн судового збору) на грошові кошти, які належать ТОВ "Койот", що знаходяться на будь яких рахунках відповідача, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Койот".

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що подання позову з майновими вимогами без застосування заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки відповідач не здійснив оплату товару у встановлений строк; розмір невиконаного зобов`язання перед позивачем є значним; заборгованість не погашається протягом тривалого часу; направлений позивачем лист про добровільне погашення боргу проігнорований; щодо відповідача наявні інші судові провадження, пов`язані з майновими вимогами; рішенням суду у справі № 380/10094/26 вже встановлено наявність у нього податкового боргу та стягнуто кошти з його рахунків; відповідач змінив зареєстроване місцезнаходження з м. Львова на м. Київ.

Відповідач подав свої заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій вказав, що вона містить лише посилання на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення ТОВ "Койот", яке продовжує здійснювати свою господарську діяльність; позивач не довів, що відповідач вживає будь-які дії, направлені на ухилення від виконання зобов`язання або на приховування свого майна, його відчуження тощо; у разі вжиття заходів забезпечення позову буде порушено баланс інтересів сторін та, фактично, заблоковано господарську діяльність відповідача, яка пов`язана з постачанням товарів, що використовуються для забезпечення оборонних потреб, що матиме негативні наслідки не лише для відповідача та його контрагентів, а й для своєчасності постачання відповідних товарів за договорами оборонного спрямування.

Розглянувши подані учасниками справи заяви щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Хіммелтек-УА" про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Отже забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Системний аналіз положень статтей 136 і 137 ГПК України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у заяві про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18).

Також заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, адже це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Із матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого позову є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів за договором поставки у вигляді заборгованості та нарахованих на неї матеріальних втрат на суму 2 352 027,77 грн.

Отже виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо буде пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

Вирішуючи питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд зауважує, що необхідно врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

Із матеріалів позову слідує, що розмір заявлених до стягнення вимог є значним та становить 2 352 027,77 грн, що саме по собі істотно збільшує ризик ускладнення виконання майбутнього рішення суду, оскільки за час розгляду справи відповідач має можливість без будь-яких законодавчих обмежень розпорядитися належними йому грошовими коштами, перерахувати їх іншим особам, використати у господарській діяльності або іншим способом зменшити обсяг майнових активів, за рахунок яких у подальшому може бути здійснене примусове виконання судового рішення.

Водночас із відкритих джерел встановлено, що ТОВ "Койот" є відповідачем в інших господарських справах: № 914/2052/26 - про стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 4 631 465,31 грн; № 910/6339/26 - про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 3 242 866,98 грн. Крім того рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у адміністративній справі № 380/10094/26 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ТОВ "Койот" позов контролюючого органу задоволено та стягнуто з рахунків/електронних гаманців відповідача кошти у вигляді податків у розмірі 156 469,38 грн до бюджету.

Зазначені обставини підтверджують наявність ризику виконання відповідачем майбутнього рішення суду, адже кількість судових проваджень, пов`язаних з пред`явленням до ТОВ "Койот" майнових вимог, об`єктивно означає, що грошові активи відповідача можуть бути спрямовані на виконання інших зобов`язань та інших судових рішень, списані з його банківських рахунків або іншим чином вибути з майнової сфери відповідача.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать про те, що відповідач змінив своє зареєстроване місцезнаходження з м. Львова на м. Київ, що потенційно впливає як на територіальну організацію діяльності товариства, так і на подальше здійснення виконавчих дій щодо його активів.

Отже наведені вище обставини у своїй сукупності, за висновком суду, достатньо обґрунтовано підтверджують припущення заявника про наявність обставин, що можуть утруднити захист прав ТОВ "Хіммелтек-УА" за наслідками подання позову, що унеможливить досягнення його мети звернення з таким позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів позивача.

У заяві, що розглядається, заявник просить, зокрема, накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача, що будуть виявлені в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову, відтак, суд вважає, що в разі вжиття заходів забезпечення позову таким шляхом буде дотримано принцип співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Щодо доводів ТОВ "Хіммелтек-УА" про ігнорування відповідачем заборгованості та вимог позивача про її погашення, тривалість порушення господарських зобов`язань, то суд зазначає, що питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог є предметом розгляду судом спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Стосовно запропонованих позивачем заходів забезпечення позову у вигляді арешту всього рухомого та нерухомого майна відповідача суд зазначає, що підстави для накладення арешту саме на все рухоме та нерухоме майно - відсутні, оскільки заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

У даному випадку відповідач хоч і не надав належних та допустимих доказів неспівмірності заходів забезпечення з предметом спору, проте, зважаючи на баланс інтересів сторін, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача, наклавши арешт на його рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення, яке буде виявлене в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.

За висновком суду такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. При цьому, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Зі свого боку відповідач не був позбавлений права спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього достатньої кількості таких коштів, про наявність майна тощо, що могло б свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Проте наразі відповідач доводи позивача не спростував та не довів суду факту недоцільності чи неспівмірності обраних позивачем заходів забезпечення, того, що такі заходи створюють перешкоди господарській діяльності товариства або не заважають виконанню рішення суду у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Отже обраний судом спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24, в якій суд касаційної інстанції погодився з тим, що вжиття заходів забезпечення позову (про стягнення заборгованості), шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно в межах суми позову є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом позову та є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження коштами та майном, на які накладено арешт, і водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення спору по суті.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Хіммелтек-УА" про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Отже, керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммелтек-УА" про забезпечення позову задовольнити частково.

На період розгляду справи вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення 2 352 027,77 грн та судового збору в розмірі 28 224,33 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Койот» (ідентифікаційний код 37952705) та знаходяться на будь-яких його рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, що будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову;

- накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Койот" (ідентифікаційний код 37952705) на праві власності, яке буде виявлене під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, лише в межах різниці між сумою стягнення 2 352 027,77 грн і судового збору в розмірі 28 224,33 грн та сумою арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.

У іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 13.08.2029.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіммелтек-УА" (адреса: 81130, Львівська обл., Львівський р-н, село Сокільники, вул.Об`їздна, будинок 4, ідентифікаційний код 44752993).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Койот" (адреса: 01042, місто Київ, вул. Маккейна Джона, будинок 26, ідентифікаційний код 37952705).

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.

Суддя Головіна К. І.