Постановление суда № 138948995, 13.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2039/26

Провадження № 2/204/2535/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в задоволенні клопотання

про перехід у загальне позовне провадження та про витребування доказів

13 серпня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Токар Н.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 09.03.2026 року судом був зроблений запит до Єдиного державного демографічного реєстру та того ж дня судом отримано відповіді №2431135, №2431200 із наявністю інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) сторін.

Згідно ухвали суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05 травня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування заяви зазначено, що розгляд справи без виклику сторін порушує право відповідача бути почутим судом, що є фундаментальним елементом справедливого судового розгляду та не може бути обмежене формальним посиланням на спрощене провадження. Характер спору (стягнення неустойки за аліментами) є таким, що потребує дослідження фактичних обставин: наявності/відсутності вини, правильності розрахунку, періодів прострочення, що неможливо здійснити повноцінно без безпосереднього судового розгляду із заслуховуванням сторін. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд визнати неможливим розгляд справи № 204/2039/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін як такий, що порушує процесуальні права відповідача та здійснити перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, 18 травня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову доказами та витребування письмових доказів. Відповідачем заявляється необхідність витребування письмових доказів щодо фактичного витрачання коштів, отриманих як аліменти, оскільки у відповідача є обґрунтовані сумніви щодо їх використання виключно за цільовим призначенням, визначеним законом на потреби дітей. З огляду на характер заявлених вимог та тривалий період сплати аліментів, позивачка володіє або повинна володіти інформацією та документами щодо витрачання коштів на утримання дітей, що підлягає перевірці судом як обставина, яка має значення для справи. Враховуючи, що самостійне отримання таких доказів відповідачем є об`єктивно ускладненим або неможливим, існує необхідність судового витребування письмового звіту та підтверджуючих документів щодо використання аліментних коштів. На підставі зазначеного відповідач просить суд: витребувати у позивача письмовий звіт за весь період отримання аліментів щодо фактичного витрачання коштів на утримання трьох дітей із підтверджуючими документами (чеки, квитанції, виписки, договори, інші фінансові документи); у разі відсутності таких документів зобов`язати позивача надати письмові пояснення із зазначенням напрямів використання коштів; долучити витребувані матеріали до справи як письмові докази, що підлягають оцінці судом; надати відповідачу можливість ознайомитися з витребуваними доказами та врахувати їх при поданні зустрічного позову.

Дослідивши подані відповідачем заяви, перевіривши наведені у ній доводи та оцінивши їх у сукупності з матеріалами справи, суд дійшов такого висновку.

З приводу вимоги щодо проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження суд зазначає наступне.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає порядок здійснення провадження у справі в межах, встановлених цим Кодексом, відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій; розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини 1 статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ЦПК України, питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішується судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позовної заяви, поданої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Суд зауважує, що ціна позову у даній справі становить 232 815,43 грн., у той час як відповідно до пункту 5 частини 4 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подачі позову до суду (станом на 06.03.2026 року) становило 832 000,00 грн, враховуючи, що відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становив 3 328 гривень.

Також, суд звертає увагу, що предметом доказування у даній категорії справ є, зокрема, сплата або несплата аліментів, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме платіжними квитанціями, виписками з банківських рахунків тощо, та не може підтверджуватися, зокрема та не виключно, показаннями свідків та усними поясненнями сторін, на що посилається відповідач у своїй заяві.

Отже, при вирішенні питання про порядок розгляду справи - за правилами загального або спрощеного позовного провадження, суд врахував, що справа, з огляду на предмет та ціну позову, не підпадає під категорію справ, які мають розглядатись у загальному провадженні відповідно до частини 3 статті 274 ЦПК України, а, отже, відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 274 та п.5 ч.4 ст. 274 ЦПК України має розглядатись у спрощеному позовному провадженні.

Крім того, відсутні підстави для розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання з огляду на таке.

Так, відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за умови відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 6 статті 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд вважає за можливе розглянути цю справу за наявними у справі матеріалами та не потребує особистої участі сторін у судовому засіданні.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 174 ЦПК України при розгляді справи у порядку позовного провадження учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. До таких заяв належать: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Суд наголошує, що спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи. Тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги.

Сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, надавати суду свої докази на спростування взаємних вимог та заперечень у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користуватися правами, передбаченими ЦПК України.

Усі наявні у сторін докази безперешкодно можуть бути надані суду в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) без виклику та повідомлення сторін.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження відсутні.

З приводу вимоги щодо витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до припису частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Згідно з положеннями частин 1, 6 та 7 статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійного надання доказів, має право звернутися до суду з клопотанням про їх витребування.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів має бути зазначено, які заходи для отримання відповідного доказу самостійно вживала особа, яка подає клопотання, а також надано докази вжиття таких заходів та/або обґрунтовано причини неможливості самостійного отримання доказу.

Утім, відповідачем до свого клопотання про витребування доказів від 18.05.2026 року не надано жодних доказів щодо самостійного звернення до позивача з метою отримання необхідної інформації.

Відповідно, суд вважає, що підстав для задоволення вказаного клопотання не встановлено, а тому дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Керуючись статтями 12, 13, 43, 49, 84, 174, 175, 187, 258-261, 277, 279 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про перехід у загальне позовне провадження та про витребування доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Токар