Решение № 138948685, 29.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2446/26

2/212/3325/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Терещук М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив таке.

До суду звернувся представник позивача Пархомчук С.В. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не заперечив.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 28 648,00 грн, а також про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Позов обґрунтував таким. 16.07.2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 з допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) було укладено кредитний договір № 705057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума виданого кредиту становить 8 000 грн, дата надання кредиту 16.07.2021, строк кредитування 29 днів, стандартна процентна ставка 1,9 % на день. Відповідач умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором становить 28 648,00 грн і складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 8 000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 20 648,00 грн. 30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та позивачем було укладено договір факторингу № 1-30/11/2023 за яким за яким ТОВ «ФК «Джобер» передав ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до відповідача за договором № 705057 за реєстром боржників, на підставі чого, позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що не визнає позовні вимоги в частині нарахування відсотків, а також категорично заперечує проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн з огляду на таке. З 31.08.2022 року Відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України під час дії воєнного стану (особливого періоду), що підтверджується Довідкою про проходження військової служби № 14-10/10271 від 04.06.2026 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 на ім`я старшого лейтенанта ОСОБА_1 , та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 39 від 31.08.2022 року про зарахування солдата (станом на 31.08.2022 року) ОСОБА_1 до списків військової частини. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або які проходять військову службу за контрактом, з початку і до закінчення особливого періоду, а під час дії воєнного стану відсотки за користування кредитом, пеня, штрафні санкції не нараховуються. Враховуючи, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, позивач не мав законних підстав нараховувати відсотки за користування кредитом. Таким чином, сума позовних вимог у розмірі 20 648,00 грн (що є відсотками) нарахована всупереч прямій забороні, встановленій Законом, та стягненню не підлягає. Таким чином, відповідач виключно суму тіла кредиту в розмірі 8 000,00 грн. Про витрати на правничу допомогу зазначив, що заявлена вимога про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн є абсолютно неспівмірною та штучно завищеною, оскільки дана справа є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не потребувало від адвоката значних часових витрат або участі в судових засіданнях; позовна заява та додані до неї документи є типовими (шаблонними) формами, які масово використовуються фінансовими компаніями у справах про стягнення мікрокредитів; витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн перевищують суму заборгованості за тілом кредиту, яка становить 8 000,00 грн, більше ніж у півтора рази, що суперечить принципам розумності та справедливості. З урахуванням викладеного, просив суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши на користь Позивача виключно суму тіла кредиту в розмірі 8 000,00 грн, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 20 648,00 грн відмовити повністю на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а в задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн відмовити в повному обсязі.

Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався, будь-які інші заяви, клопотання, тощо, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» та відповідачем укладено Кредитний договір № 705057 (далі договір), який відповідач, разом з Паспортом споживчого кредиту, підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 17-24).

За п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором. Загальний розмір наданого кредиту складає 8 000,00 гривень; строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту укладення договору та перерахування позичальнику коштів, тобто строк кредитування з 16.07.2021 до 13.08.2021 року; процентна ставка є фіксованою і становить 1,90 % від суми кредиту на день; орієнтовна загальна вартість кредиту становить 12 408,00 грн (п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.6.).

Пунктом 9.4. договору (та підпунктами до нього) передбачено умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування Кредитом, в тому числі автоматична пролонгація після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати Позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, Сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту; пп. 9.4.3.: Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: 9.4.3.1. Строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; 9.4.3.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Довідка про ідентифікацію ТОВ «ФК «Джобер» підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 , підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (а. с. 28).

Лист ТОВ «Санрайз Фінанс» від 11.02.2026 підтверджує обставину видачі відповідачу кредитних коштів 16.07.2021 на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а. с. 31).

30 листопада 2023 року на підставі договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 ТОВ «ФК «Джобер» відступило право вимоги на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до боржника за кредитним договором № 705057 (а. с. 25-28).

Як свідчить витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 р., заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 8 000 грн, залишок по відсотках становить 20 648,00 грн, загальна сума заборгованості за кредитом становить 28 648,00 грн (а. с. 27).

Отже, між ТОВ «ФК «Джобер» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини споживчого кредитування; право вимоги за укладеним між ними кредитним договором було передано до позивача. Обставини кредитування та перерахування кредитних коштів відповідач не заперечив, а суд вважає їх доведеними. Залишається питання, чи підлягають стягненню з відповідача відсотки за користування кредитом?

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Щодо процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов кредитного договору № 705057 від 16.07.2021, сторони погодили умову, що максимальний строк користування кредитом становить 29 календарних днів. Разом з тим, умовами договору передбачена автоматична пролонгація строку кредитування, у разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Таким чином, у період з 16.07.2021 до 14.08.2021 року, первісний кредитор застосовував процентну ставку 1,90 % на день від тіла кредиту у розмірі 8 000,00 грн, що становить 4 408?,00 грн, і надалі, у період з 15.08.2021 до 24.10.2021 року, тобто впродовж 70 днів, застосовувалась процентна ставка 2,90 % на день, що становить 16 240?,00 грн. Загальний розмір заборгованості за процентами становить 20 648?,00 грн. Таким чином, суд переконався у тому, що відсотки нараховані на умовах та в розмірі, що були погоджені сторонами під час укладання договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення процентів за договором з посиланням на зазначену правову норму, та зазначає, що з 31.08.2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України під час дії воєнного стану (особливого періоду), що підтверджується Довідкою про проходження військової служби № 14-10/10271 від 04.06.2026 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 на ім`я старшого лейтенанта ОСОБА_1 , та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 39 від 31.08.2022 року про зарахування солдата (станом на 31.08.2022 року) ОСОБА_1 до списків військової частини.

Разом з тим, кредитний договір було укладено 16.07.2021 року, та проценти за користування кредитними коштами нараховані первісним кредитором з урахуванням автопролонгації за період з 16.07.2021 до 24.10.2021 року. Вказаний період не охоплює період проходження відповідачем військової служби у лавах ЗСУ. За таких обставин суд позбавлений можливості застосувати ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, суд встановив, що відсотки, нараховані первісним кредитором - правомірні, а вимога про їх стягнення з відповідача підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

У позовній заяві представник позивача також зазначив, що орієнтовні судові витрати включають у себе витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн, 27.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розподіл судових витрат з доказами їх понесення.

Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн підтверджуються такими документами: Договором про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025, Актом про отримання правової допомоги від 25.03.2026, та платіжною інструкцією від 25.03.2026.

Разом з тим, відповідач заперечив щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх абсолютно неспівмірними та штучно завищеними.

Розглянувши наведені аргументи обох сторін, враховуючи принцип співмірності зі складністю справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати підлягають стягненню з відповідача повністю.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за Кредитним договором № 705057 у розмірі 28 648,00 (двадцять вісім тисяч шістсот сорок вісім) гривень, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 20 648,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ: 44002941, вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець