Решение № 138945365, 12.08.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 592/18912/25

Номер провадження 2/194/989/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №7375283 від 18.09.2022 у розмірі 20050,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.09.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронній формі, було укладено Договір про споживчий кредит № 7375283, підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора. Згідно умов договору, позивач надав відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 20050,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 14100,00 грн - заборгованість по процентам, 950,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту. 27.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №87-МЛ, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд цивільної справи проводити без його участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 22.05.2026 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 відповідно до якого, відповідач не погоджується із позовними вимогами в повному обсязі та вважає їх незаконними та необґрунтованими посилаючись на те, що позивачем незаконно нараховані відсотки у розмірі 14100,00 грн після 03.10.2022 року. Крім того, Позивачем заявлено до стягнення комісію у розмірі 950 грн. Відповідно до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит збори, які не є платою за послуги, що фактично надаються. Позивач не надав жодних доказів фактичного надання послуг, за які нарахована дана комісія, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому відповідач визнає лише тіло кредиту та законні відсотки в межах строку договору. Крім того, зазначає про розбіжність у часі формування документів: згідно з Анкетою-заявою, процес оформлення та підписання завершено о 12:16:46, тоді як у наданій Довідці час відправки одноразового ідентифікатора (СМС-коду) зазначений як 13:16. Така невідповідність у часових показниках ставить під сумнів достовірність наданих електронних доказів та свідчить про штучне створення доказової бази "заднім числом" для введення суду в оману. При винесенні рішення просив врахувати заперечення та зменшити суму стягнення до фактично обґрунтованого розміру тіло кредиту, та законно нарахованих відсотків на дату закінчення договору 03.10.2022 року. У зв`язку з необхідністю захисту своїх прав та зверненням до суду із заявою про перегляд заочного рішення, відповідачем було понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 665.60 грн. Відповідно, просить суд стягнути з Позивача на його користь зазначені судові витрати.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник підтримує позовні вимоги повністю та просив позов задовольнити посилаючись на те, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось відповідно до наступних пунктів Кредитного договору № 7375283 а саме: п.1.2 Сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000.00 грн; п.1.3 Кредит надається загальним строком на 105 днів з 18.09.2022 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період - строк, що настає з дати видачі кредиту, згідно п.1.3 та завершується у визначену п.1.3.1 Договору дату (рекомендовану дату платежу). Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом можуть, якщо це передбачено умовами договору, нараховуватись за зниженою відсотковою ставкою. З дати завершення пільгового періоду строк виконання зобов`язання Позичальником вважається таким, що настав і триває протягом поточного періоду. П. 1.3.1 Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03.10.2022 р. (рекомендована дата платежу). Пунктом 1.3.2 Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 01.01.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості). Отже сума заборгованості становить: 14100,00 (сума відсотків), 5000,00 грн (тіло кредиту), 950, 00 грн (комісія за надання кредиту), що разом становить 20050,00 грн. Також Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий Позивачем розрахунок заборгованості, приймається судом як достовірний.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними договору про споживчий кредит №7375283 від 18.09.2022 (а.с.7-9), Графіком платежів за договором (а.с.9 звор.бік), Паспортом споживчого кредиту (а.с.10), анкетою заявою на кредит №7375283 від 18.09.2022 (а.с.10 звор.бік), довідкою про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 (а.с.10 звор.бік), платіжним дорученням №82894208 від 18.09.2022 (а.с.11), підтверджується, що 18.09.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №7375283. За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 отримав суму кредиту у розмірі 5000,00 грн, на строк 105 днів, з яких пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду 2,00% за кожен день, протягом поточного періоду 3,00% за кожен день.

Сторони погодили, що розмір комісії за надання кредиту складає 950,00 грн, та нараховується одноразово при видачі кредиту (п.1.5.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір та його складові містять підпис ОСОБА_1 в якості позичальника відтворений за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. У пункті 10 Договору зазначені реквізити сторін, а саме: прізвище, ім`я, по батькові позичальника, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації (проживання), додаткові контактні дані.

27.12.2022 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №87-МЛ, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №87-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №7375283 від 18.09.2022 року в сумі 20050,00 грн.

12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було надіслано відповідачу за останньою відомою адресою місця проживання письмову вимогу про необхідність усунення порушення виконання зобов`язання, однак у встановлений строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за Договором про споживчий кредит №7375283 від 18.09.2022 року, станом на 20.08.2025 року відповідач має заборгованість у розмірі 20050,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 14100,00 грн - заборгованість по процентам, 950,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, факт відсутності заборгованості за вказаним договором відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

Враховуючи відсутність оплати за Договором № 7375283 про надання споживчого кредиту від 18.09.2022 року з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою, суд приходить до такого висновку.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема,справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку проте,що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Так, розділом 1 Договору № 7375283 про надання споживчого кредиту від 18.09.2022 визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 5000,00 грн., строком на 105 днів, з 18.09.2022 по 01.01.2023 з процентною ставкою протягом пільгового періоду 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду за стандартною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

При цьому, відповідно до п.1.5 Договору орієнтована загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 15950,00 грн.

Суд вважає, що передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст.3 п. 6, ст.509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 5000,00 грн., який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру суми позики, а саме: до 5000,00 грн.

Щодо комісії у розмірі 950,00 грн, суд відмовляє, виходячи з наступного.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору, пунктом 1.5.1 передбачена комісія за надання кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1 Договору є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 950,00 грн заборгованості по комісії до задоволення не підлягає.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що матеріалами справи повністю підтверджено укладення договору між сторонами, наявності боргу відповідача перед позивачем за сумою основного боргу та процентів, а відтак витребування додаткових доказів, на думку суду, не є необхідним, а тому відповідне клопотання суд залишив без задоволення.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість у розмірі 10000,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 5000,00 грн.

Щодо судових витрат по справі суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. та 2442,40 грн. сплаченого судового збору за подання даного позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду - договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; акт наданих послуг №Д/3357 від 20.08.2025; детальний опис наданих послуг до Акту №Д/3357 від 20.08.2025.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 8 000,00 грн. не є співмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом в даній справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.

Крім того, позивачем понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 19989 від 01.09.2025.

Оскільки, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково, суд, згідно до положень ст.141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1208,17 грн.

Сплачений судовий збір за перегляд заочного рішення у розмірі 665,60 грн. залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, р/р НОМЕР_3 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7375283 від 18.09.2022 у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 5000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5000,00 грн - заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, р/р НОМЕР_3 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір у сумі 1208,17 грн (одна тисяча двісті вісім гривень 17 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, 4-ий поверх;

Представник позивача від Адвокатського об`єднання «Апологет» адвокат Усенко Михайло Ігорович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, місцезнаходження за адресою: 79015, Львівська область, Львівський р-н, м.Львів, р-н Франківський, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.І. Соколова