Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/9558/26
Номер провадження 1-в/205/312/26
Справа №205/9558/26
Провадження №1-в/205/312/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року Новокодацький районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
представника ДВК №89 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відео конференції, в м.Дніпро, подання начальника ДУ «Дніпровська виправна колонія №89» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 на підставі ст.81 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
У провадження Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшло подання начальника ДУ «Дніпровська виправна колонія №89» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання на підставі ст.81 КК України. Мотивуючи подання, начальник установи зазначає, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.02.2015 року, яким його засуджено за ст.115 ч.2 п.п.3,6,12, 147 ч.1, 187 ч.4, 289 ч.3 КК України до 15 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. За час відбування покарання, засуджений ОСОБА_5 зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, тому до нього може бути застосована ст.81 КК України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 подання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити та звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання посилаючись на те, що ОСОБА_5 засуджений за вчинення злочинів, частина з яких є особливо тяжкими і мають великий ступінь суспільної небезпеки, що робить умовно-дострокове звільнення недоцільним.
Представник ДВК №89 в судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити.
Вислухавши думку прокурора, засудженого ОСОБА_5 та представника ДВК №89, а також дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.
Згідно п.2 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на даний час відбуває покарання в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», призначене вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.02.2015 року, яким його засуджено за ст.115 ч.2 п.п.3,6,12, 147 ч.1, 187 ч.4, 289 ч.3 КК України до 15 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Відповідно до ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, за змістом статті 81 КК України, є правом, а не обов`язком суду.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і довела це своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
У відповідності до положень пункту 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з`ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо долучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_5 , останній засуджений 23.02.2015 року Ленінським районним судом м.Миколаєва за ст.115 ч.2 п.п.3, 6, 12, 147 ч.1, 187 ч.4, 289 ч.3 КК України до 15 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 11.04.2024 року, засудженому ОСОБА_5 , на підставі ст.82 КК України, замінено основний вид покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного за вироком Ленінського райсуду м.Миколаєва від 23.02.2015 року, на обмеження волі на не відбутий строк 3 роки 01 місяць 26 днів.
Як вбачається з характеристики, наданої засудженому ОСОБА_5 , останній виправною установою характеризується позитивно, має вісім заохочень правами начальника установи за сумлінну поведінку та ставлення до праці та одне стягнення, яке погашене за плином часу. На заходи виховного характеру реагує своєчасно. Серед засуджених не конфліктний. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, на критику у свою адресу реагує адекватно. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд.
В той же час суд звертає увагу на те, що за змістом п.1 ч.1 ст.9 КВК України, неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого і виконання даного обов`язку є лише одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Таким чином, на думку суду, сам факт того, що засуджений виконує свої прямі обов`язки та не має претензій з боку працівників установи, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов`язком всіх засуджених, а умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, каяття у скоєному злочині, а в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Матеріали особової справи відображають позитивні зміни у поведінці засудженого, однак, беручи до уваги, те що ОСОБА_5 засуджений за ст.ст.115, 147, 187 та 289 ККУ, які є особливо тяжкими злочинами і мають великий ступінь суспільної небезпеки, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.02.2015 року. Крім того, беручи до уваги те що ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 11.04.2024 року, на підставі ст.82 КК України, засудженому ОСОБА_5 замінено основний вид покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного за вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.02.2015 року на обмеження волі на не відбутий строк 3 роки 01 місяць 26 днів, суд не може зробити однозначного висновку, що зміни в поведінці засудженого є сталі та незворотні та що останній виправився.
При вирішенні питання про можливість застосування до ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення, окрім вищевикладеного, суд враховує те, що ОСОБА_5 , будучи колишнім працівником правоохоронних органів, безпосереднім завданням яких є охорона прав, свобод та законних інтересів громадян, вдався до вчинення множинності особливо тяжких насильницьких та корисливих злочинів, в результаті чого був засуджений до позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для цього виду покарання.
Бездоганна поведінка засудженого, його сумлінне ставлення до праці не є формальними підставами для прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, натомість, вони підлягають оцінці судом в контексті оцінки внутрішнього ставлення засудженого до вчиненого ним діяння, за яке він засуджений і відбуває покарання.
Натомість, бездоганна поведінка і сумлінне ставлення до праці не можуть розглядатися як єдині і самодостатні підстави для прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, оскільки така поведінка, відповідно до вимог ч.3 ст.107 КВК України є обов`язком засуджених, виконання яких є обов`язковим.
Під час розгляду подання засуджений ОСОБА_5 не повідомив жодних обставин, які б могли вказувати на те, що він дійсно переосмислив свою поведінку та вчинені ним злочини, намагався виправдати свої вчинки, не демонстрував щирого каяття. На думку суду це вказує на недостатність ознак виправлення засудженого задля застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
Окрім того, суд вважає, що застосування до ОСОБА_5 заміни не відбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі більш м`яким у вигляді обмеження волі, у повному обсязі виконало завдання у вигляді зменшення обсягу і характеру карального впливу на нього із збереженням визначеної ч.2 ст.50 КК України мети покарання у вигляді виправлення засудженого. Застосування до ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення за вищевикладених обставин, на думку суду, не відповідатиме принципу співмірності вчиненого злочину понесеному покаранню.
З цих підстав суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
На підставі викладеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні подання начальника ДУ «Дніпровська виправна колонія №89» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 на підставі ст.81 КК України -відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк, з дня отримання її копії.
Головуючий: ОСОБА_1
Судебное решение № 138945217, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська было принято 06.08.2026. Форма судопроизводства - Уголовное, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить ключевые сведения.
то решение относится к делу № 205/9558/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: