Решение № 138943546, 12.08.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 766/18510/24

провадження № 2/650/1008/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі головуючого - судді Сікори О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором позики № 76359785 у загальному розмірі 19 236 грн, з яких 5 560 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 13 676 грн - заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 07 грудня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики № 76359785, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику грошові кошти, а позичальник - повернути позику та сплатити проценти. Позивач зазначає, що договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також позивач посилається на те, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21. Відповідно до Реєстру боржників № 22 від 11 квітня 2024 року до цього договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 76359785 у сумі 19 236 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивачем до позовної заяви долучено, зокрема, копію договору позики, копію договору факторингу та додаткових угод до нього, копію акта приймання-передачі Реєстру боржників № 22, витяг з Реєстру боржників № 22, розрахунок заборгованості, а також документи щодо правового статусу позивача.

Заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 19 236 грн заборгованості та 3 028 грн судового збору.

25 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Соловйов Д.І. звернувся із заявою про перегляд заочного рішення. У заяві, серед іншого, заперечив факт належного укладення відповідачем електронного договору позики, вказав на відсутність доказів отримання та використання одноразового ідентифікатора, відсутність доказів реєстрації відповідача в інформаційній системі кредитора, відсутність доказів фактичного перерахування кредитних коштів на рахунок чи платіжну картку відповідача, недоведеність розміру заборгованості та належного переходу права вимоги. Також заявник посилався на неправомірність нарахування процентів та на свій статус учасника бойових дій.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у зв`язку з чим позивач був обізнаний зі змістом конкретних заперечень відповідача щодо доказів укладення договору, фактичної передачі коштів, розміру заборгованості та переходу права вимоги.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2025 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 10 квітня 2025 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Після скасування заочного рішення та поновлення розгляду справи по суті відповідач окремого відзиву на позовну заяву не подав. Разом з тим заява про перегляд заочного рішення та додані до неї матеріали залишаються складовою матеріалів цієї цивільної справи. Суд враховує викладені в ній заперечення не як заміну відзиву, а як обставину, що свідчить про поставлення відповідачем під сумнів наданих позивачем доказів, та оцінює всі наявні у справі матеріали в їх сукупності.

Після скасування заочного рішення позивач додаткових доказів на підтвердження факту укладення відповідачем договору позики, фактичного перерахування йому грошових коштів, використання одноразового ідентифікатора, руху коштів за платіжною операцією чи детального нарахування процентів не подав. Клопотань про витребування таких доказів у первісного кредитора, банку, платіжної установи, оператора платіжної інфраструктури або інших осіб, у яких вони могли перебувати, позивач також не заявив.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, саме по собі ненадання відповідачем окремого відзиву після скасування заочного рішення не є визнанням ним позовних вимог та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 76, 77, 78 та 80 ЦПК України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих і достатніх доказів. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, які стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли суд має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України.

Наведені положення втілюють принцип змагальності цивільного судочинства. Суд не вправі підміняти учасника справи у виконанні його процесуального обов`язку доказування, самостійно визначати, які саме докази необхідні стороні для підтвердження заявленої нею вимоги, та формувати замість неї доказову базу. Надання учаснику процесуальних засобів для подання або витребування доказів не означає покладення на суд обов`язку з власної ініціативи усувати недоведеність заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того самого роду та такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики у випадках, визначених законом, укладається у письмовій формі, а на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Отже, до предмета доказування у цій справі входить не лише існування тексту договору з певними умовами, а й належне підтвердження того, що саме відповідач уклав цей електронний правочин та що первісний кредитор фактично передав йому 5 560 грн, повернення яких є предметом заявленої вимоги.

Законом України «Про електронну комерцію» допускається укладення електронного договору шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Однак сам факт допустимості такої форми правочину не звільняє сторону, яка посилається на електронний договір, від обов`язку довести належність відповідного електронного волевиявлення конкретній особі, а у разі спору - надати суду дані, які дають можливість перевірити спосіб укладення договору та ідентифікувати особу, яка здійснила акцепт.

У матеріалах справи міститься роздрукована копія договору позики № 76359785. При цьому в переліку додатків до позовної заяви самим позивачем зазначено, що електронний оригінал договору знаходиться у позивача. Після того як відповідач прямо поставив під сумнів факт укладення ним цього договору, позивач електронного оригіналу суду не надав.

Матеріали справи не містять технічних відомостей про направлення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для підписання саме договору № 76359785, даних про номер телефону або інший канал зв`язку, на який такий ідентифікатор надсилався, відомостей про час його направлення та введення, журналів або логів інформаційної системи кредитодавця, даних про створення особистого кабінету та проходження ідентифікації, електронного повідомлення з примірником укладеного договору чи інших відомостей, які в сукупності дозволяли б достовірно пов`язати відповідача з акцептом саме цього електронного договору.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 звернув увагу, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності та незмінюваності електронного документа залежить від виду електронного підпису, яким його підписано. Якщо електронний документ підписаний іншим електронним підписом, ніж кваліфікований або удосконалений електронний підпис, питання цілісності документа потребує з`ясування способу його надсилання, формату зберігання та можливості одностороннього редагування. Верховний Суд також наголосив, що висновок про укладення електронного договору та фактичне перерахування коштів не може ґрунтуватися лише на тому, що відповідач не спростував тверджень кредитора.

У цій справі позивач після скасування заочного рішення достеменно знав, що відповідач заперечує як належність йому електронного волевиявлення, так і сам факт отримання коштів. Незважаючи на це, позивач не скористався можливістю надати електронний оригінал договору та інші технічні докази, а також не заявив клопотань про їх витребування. За таких обставин суд не має процесуальних підстав замість позивача самостійно відшукувати та збирати докази, необхідні для доведення позову.

Окремо суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній будь-який належний доказ фактичного перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 5 560 грн. Позивач не надав банківської виписки, платіжної інструкції, документа платіжної системи або еквайра, довідки про проведену платіжну операцію, відомостей про реквізити платіжної картки чи рахунку відповідача, ідентифікатора транзакції або іншого документа, який підтверджував би фактичне зарахування визначеної суми саме відповідачу.

Суд не виходить із того, що факт видачі позики може підтверджуватися виключно банківською випискою. Однак у справі відсутній будь-який інший доказ, який би безпосередньо або у сукупності з іншими матеріалами підтверджував здійснення відповідної платіжної операції на користь відповідача.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є складеним самим кредитором документом, який відображає заявлену ним структуру боргу, однак не посвідчує первинної господарської операції з фактичного надання грошових коштів. За відсутності доказів видачі позики сам розрахунок не може підтвердити виникнення у відповідача обов`язку повернути 5 560 грн.

Так само витяг з Реєстру боржників до договору факторингу та акт приймання-передачі реєстру стосуються правовідносин між первісним кредитором і фактором та можуть мати значення для встановлення переходу права вимоги. Проте такі документи не підміняють доказів виникнення первісного зобов`язання боржника.

За змістом статей 512 та 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора в тому обсязі і на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги не створює самого боргу та не може надати новому кредиторові більше прав, ніж існувало у первісного кредитора. Тому навіть належне оформлення передачі права вимоги не усуває необхідності доведення факту існування самого грошового зобов`язання ОСОБА_1 .

Оскільки позивач не довів належними і достатніми доказами факту укладення відповідачем договору позики № 76359785 та фактичного отримання ним 5 560 грн, відсутні й належні підстави для висновку про виникнення у відповідача обов`язку сплатити 13 676 грн процентів як похідної складової заявленої заборгованості.

Крім того, надані матеріали не дають суду можливості перевірити заявлену суму процентів шляхом зіставлення дати фактичного надання коштів, строку кредитування, погодженої процентної ставки та конкретного періоду нарахування з первинними даними про виконання договору. Саме зазначення підсумкової суми процентів у розрахунку та Реєстрі боржників не є достатнім для її стягнення за відсутності доказів, на яких таке нарахування ґрунтується.

Суд враховує, що відповідач у заяві про перегляд заочного рішення наводив також доводи щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування, свого статусу учасника бойових дій та пов`язаних із цим законодавчих гарантій. Однак з огляду на встановлену недоведеність базових юридичних фактів - укладення відповідачем договору та фактичної передачі йому суми позики - окреме вирішення цих похідних заперечень не впливає на результат розгляду справи та не є необхідним для висновку щодо заявлених вимог.

При цьому суд повторно наголошує, що відсутність після скасування заочного рішення окремого відзиву відповідача не створює презумпції достовірності тверджень позовної заяви. Частина восьма статті 178 ЦПК України передбачає лише процесуальний наслідок у вигляді вирішення справи за наявними матеріалами. Наявних матеріалів у цій справі недостатньо для встановлення обставин, на яких ґрунтується позов.

Фактично задоволення позову за наявного доказового стану вимагало б від суду припустити, що саме ОСОБА_1 здійснив електронний акцепт договору, що первісний кредитор фактично перерахував йому 5 560 грн, що ці кошти були зараховані на належний відповідачу платіжний засіб та що 13 676 грн процентів нараховано відповідно до належно погоджених умов договору. Такі припущення не можуть бути покладені в основу судового рішення з огляду на частину шосту статті 81 ЦПК України.

Суд також бере до уваги процесуальну поведінку позивача після скасування заочного рішення виключно в контексті розподілу тягаря та ризику доказування. Позивач був повідомлений про конкретні заперечення відповідача і мав можливість подати додаткові докази або заявити клопотання про їх витребування, проте цим процесуальним правом не скористався. Наслідки такої процесуальної бездіяльності відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України не можуть бути перекладені на суд або на іншу сторону.

За сукупністю наведеного суд дійшов висновку, що позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок доведення обставин, які є підставою заявлених вимог. Наявні у справі докази не дають можливості встановити факт виникнення у ОСОБА_1 грошового зобов`язання перед первісним кредитором у заявленому розмірі, а тому відсутні правові та фактичні підстави для стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 19 236 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовляється повністю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, статтями 512, 514, 1046, 1047, 1049 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 76359785 у розмірі 19 236 грн - відмовити повністю.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора