Постановление суда № 138942488, 07.08.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/9902/25

Провадження №1-кс/523/7453/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22024160000000468 від 12.10.2024 року, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що майно яке є предметом розгляду вказаного клопотання, а саме мобільний телефон марки "Iphone 16 Pro " model MG8H4AF/A не містить в собі ознак можливого злочину, а також не відноситься до особи, яка має відношення до кримінального провадження. Крім того, представник власника майна стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які постанови щодо проведення слідчих дій відносно вказаного мобільного пристрою, що несе негативні наслідки для власника майна.

Представник власника майна подав до суду заяву відповідно до якої клопотання підтримав, просив задовольнити та проводити розгляд без його участі.

Прокурор подав до суду заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд без його участі, що скасування арешту заперечував.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області, в рамках виконання доручення слідчого, отримано інформацію щодо факту використання посадовими особами суб`єкту господарювання статусу критично важливого для функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період з метою організації ухилення окремих осіб від мобілізації.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно відповідей на до доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області до вищевказаної незаконної діяльності причетні службові особи ТОВ «ОДЕСЕНЕРГОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 39030561), які вчиняють дії щодо ухилення військовозобов`язаних від мобілізації та перешкоджання законній діяльності ЗС України та зриву виконання мобілізаційного плану. Так, на вищевказаному підприємстві з метою ухилення від мобілізації працевлаштований ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично будь-яку реальну посаду не займає та будь-які обов`язки не виконує.

Згідно відповіді на доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області електронні носії інформації (комп`ютерна техніка, планшети, мобільні телефони, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні носії інформації), електронно-обчислювальна техніка з інформацією відносно незаконної діяльності, термінали мобільного зв`язку, готівкові грошові кошти та кошти у іноземній валюті (валютні цінності), фото та відео матеріали, текстові публікації, які місять інформацію щодо фіктивного працевлаштування в тому числі на ТОВ «ОДЕСЕНЕРГОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 39030561) знаходяться за місцем проживання директора вищевказаного підприємства ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

07.07.2026 під час проведення обшуку за вищевказаною адресою вилучено мобільний телефон Iphone 16 Pro Max IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 .

Постановою слідчого вилучене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та про його арешт, слідчим суддею зроблено висновок, що клопотання представника власника майна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

З аналізу ст. 171-174 КПК України вбачається, що у клопотанні про скасування арешту в обов`язковому порядку має бути зазначено наступне: хто звертається із клопотанням про скасування арешту майна /власник майна тощо/; перелік і вид майна, арешт, який має бути скасовано; яким процесуальним документом та коли був накладений арешт; мотивація чому слід скасувати арешт. Також, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання.

Вивчивши клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України під арештом майна слід розуміти тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких спів мірні їх вартості, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю), або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Вирішуючи питання щодо арешту майна слідчий суддя зобов`язаний оцінити розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя ухвалою від 13.07.2026 наклав арешт на мобільний телефон, оскільки підставою для арешту вказаного майна є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що виявлені під час вищевказаного обшуку речі, є доказом вчинення злочину. Метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Крім того, майно зазначене в ухвалі про арешт майна та вилучене в ході проведеного обшуку, може зберігати в собі сліди вчинення кримінального правопорушення, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що свідчить про те, що воно є речовим доказом по справі.

На даний час проведено всі огляди технічних засобів, встановлено що вони не містять слідів кримінального правопорушення, підозри особі про вчинення жодного кримінального правопорушення не повідомлялось, тому на підставі вищевикладеного слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 діючого в ОСОБА_7 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22024160000000468 від 12.10.2024 року, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1 КК України, задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 13.07.2026 року в кримінальному провадженні № 22024160000000468 від 12.10.2024 року, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1 КК України, (справа №523/9902/25) на майно вилучене 07.07.2026 в ході обшуку за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 та належне ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон Iphone 16 Pro Max IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1