Решение № 138938020, 11.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р. Справа № 520/15013/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо застосування з 01 травня 2021 до 14 листопада 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020).

2. зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01 травня 2021 року до 14 листопада 2022 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

3. визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин).

4. зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ. вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин).

В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.05.2021 до 14.11.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а також бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, є протиправними, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що позивач не належить до кола осіб, які мають право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, оскільки не брала безпосередньої участі у бойових діях, не виконувала завдань із забезпечення національної безпеки і оборони та не була залучена до заходів, необхідних для захисту держави. Крім того, відповідач зазначив, що грошове забезпечення позивачу за спірний період нараховувалося правомірно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а підстави для його перерахунку відсутні. Також зазначив, що позивач не зверталася з рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у зв`язку з чим підстави для її виплати відсутні.

Позивач, скориставшись своїм правом на надання відповіді на відзив, заперечила проти доводів відповідача та підтримав позовні вимоги. Зазначила, що з 29.01.2020 посадові оклади та оклади за спеціальним званням повинні визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 є протиправним. Крім того, представник позивача вказав, що позивач як особа начальницького складу Державної установи «Центр пробації» має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, а доводи відповідача щодо відсутності такого права, необхідності видання відповідних наказів та відмінності понять «несення служби» і «проходження служби» є безпідставними.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Позивач проходила службу у Державній установі "Центр Пробації" у період з 01.07.2018 року до 14.11.2022 року, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно наказу Державної установи «Центр Пробації» від 09.11.2022 року № 586/к «Про особовий склад» звільнено за п.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) по філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області майора внутрішньої служби Кубрак Ганну Ігорівну, заступника начальника Покровського районного відділу №3, 14 листопада 2022.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної установи «Центр пробації» від 15 листопада 2022 року № 607/к, позивача з 21 листопада 2022 року призначено на посаду заступника начальника відділу пробації № 16 філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, що підтверджується відповідним записом № 7 від 21.11.2022 року у трудовій книжці.

20 травня 2026 року представником ОСОБА_1 на електронну адресу Державної установи «Центр пробації» направлено адвокатський запит на отримання інформації щодо виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2018 року до 14.11.2022 року.

Листом від 27.05.2026 року №121/114-ЗПІ/11/11.1-26 відповідачем на адвокатський запит представника позивача надано розрахункові листи ОСОБА_1 за період з липня 2018 року по лютий 2023 року та копію наказу Державної установи «Центр пробації» від 26.06.2018 № 62/К. У відповіді зазначено, що нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5. Відповідач повідомив, що у період з 29.01.2020 по 14.11.2022 посадовий оклад позивача визначався із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018, а підстави для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2020, 2021 та 2022 років, на його думку, відсутні. Також зазначено, що посадовий оклад позивача за 26 тарифним розрядом протягом проходження служби не змінювався, а правові підстави для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, відсутні, оскільки накази про її виплату не видавалися.

Згідно наданих відповідачем розрахункових листів, у спірному періоді (24.02.2022-31.05.2022 року) позивач отримала 56 113,82 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.05.2021 до 14.11.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а також бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 9 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).

Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова №704).

Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Цією Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).

Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.

Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривні.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

За таких обставин, позивач має право на отримання грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.05.2021 по 14.11.2022 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин) , суд зазначає наступне.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 року №168.

Пунктом 1 первісної редакції постанови КМУ від 24.02.2022 року №168 було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, у пункті 1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30000,00грн. щомісячно є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 категорій осіб; 3) несення особою служби у правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди.

Також у пункті 1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у розмірі понад 30 000,00 грн. і до 100000, 00 грн. є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022 року №168 категорій осіб (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України); 3) несення особою служби в правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди; 5) особиста та безпосередня участь особи або у бойових діях, або у заходах з національної безпеки, заходах з оборони, заходах з відсічі і стримуванні збройної агресії; 6) фізичне перебування особи у районах бойових дій чи районах забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони або районах забезпечення здійснення заходів з відсічі і стримуванні збройної агресії.

За одночасної відповідності усім переліченим кваліфікаційним умовам громадянин набуває право на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022року №168 до 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Між тим, особи начальницького та рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України не були згадані законодавцем у тексті п.1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022 року №168.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року було внесено зміни до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка" згідно з додатком.

Відповідно до вказаного вище Переліку Програма «єПідтримка» поширюється на Донецьку область.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого (у спірний період) включено, зокрема, Донецьку міську територіальну громаду.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року було внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

Згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022р. №102, від 30.04.2022р. №125, уся територія Донецької області була визначена у якості районів ведення бойових дій.

У подальшому з урахуванням постанови КМУ від 07.07.2022 року №793 пункт 1 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 був викладений у такій редакції: "1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.".

Аналізуючи зміну правових підходів законодавця до визнання умов набуття особою права на додаткову винагороду, суд доходить до переконання про те, що словосполучення "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" стосується виключно такої категорії публічних службовців як - особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Звідси слідує, що постановою КМУ від 07.07.2022 року №793 були внесені зміни до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168, однак юридичні наслідки нової запровадженої постановою КМУ від 07.07.2022 року №793 умови обчислення розміру додаткової винагороди - "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" з огляду на приписи статті 58 Конституції України підлягають поширенню на виключно відносини з оплати часу фактично виконаної служби співробітниками Державної кримінально-виконавчої служби України, котрі склались не раніше від настання події оприлюднення постанови КМУ від 07.07.2022р. №793 у газеті "Урядовий кур`єр" від 19.07.2022р. №156, позаяк значно погіршують фінансове становище громадянина.

Згідно з п.21 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 07.07.2022р. №793 право на визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди було передано Урядом України у відання керівників відповідних міністерств та державних органів.

Отже, після 20.07.2022р. обчислення розміру означеної додаткової винагороди повинно відбуватись згідно з п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 07.07.2022р. №793 у межах від 0,1% до 100% обрахункового показника - максимальної величини виплати у 30 000,00грн. за рішенням керівників відповідних міністерств та державних органів.

Однак, у спірних правовідносинах лише 25.11.2022 року Міністерством юстиції України було видано наказ від 25.11.2022 року №5251/5, яким затверджено Порядок і умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам начальницького та рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі за текстом - Порядок №5251/5).

При цьому, за змістом пункту 1 розділу І Порядку №5251/5 норми цього Порядку і умови визначають механізм виплати на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особовий склад ДКВС), що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил України до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи), додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №5251/5 додаткова винагорода є тимчасовою виплатою на період дії воєнного стану, яка здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» за місцем проходження служби. При виплаті додаткової винагороди нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюються у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Додаткова винагорода виплачується в межах асигнувань, передбачених на утримання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - територіальні органи).

Пунктом 3 розділу І Порядку №5251/5 передбачено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану виплачується особовому складу ДКВС, який: бере безпосередню участь у бойових діях,- у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях; забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів,- у розмірі 70 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.

Звідси слідує, що правил виплати атестованим співробітникам Державної кримінально-виконавчої служби України додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 у фіксованому розмірі - 30 000,00 грн або у пропорційному розмірі до - 30 000,00грн. співвідносно часу реально пройденої служби центральним органом виконавчої влади - Міністерством юстиції України відносно співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України взагалі не встановлювалось.

Суд відзначає, що: 1) у період до 08.07.2022 постанова КМУ від 28.02.2022р. №168 передбачала виплату додаткової винагороди у фіксованому розмірі - 30 000, 00грн. щомісячно, а не пропорційно часу реальної служби особи в розрахунку на місяць; 2) тільки після набрання чинності постановою КМУ від 01.07.2022 року №754 (з 01.06.2022 року) розмір додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 повинен становити 30 000,00 грн. та виплачуватись пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

З наведених вище норм права випливає, що з 24.02.2022р. рішенням Уряду України нормативного характеру співробітникам Державної кримінально-виконавчої служби України на період дії воєнного стану в Україні було передбачено виплату додаткової винагороди.

Згідно з п.21 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 у редакції постанови КМУ від 07.07.2022 року №793 (подія офіційного оприлюднення - 20.07.2022р.) право на визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди було передано Урядом України у відання керівників відповідних міністерств та державних органів.

Таким чином, лише з 20.07.2022 року реалізація права заявника як співробітника Державної кримінально-виконавчої служби України на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 була обтяжено додатковою умовою - прийняття рішення стосовно визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди - керівником Міністерства юстиції України.

Відсутність згаданого рішення до 20.07.2022 року не може бути кваліфікована у якості перешкоди в отриманні заявником додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 року №168, оскільки саме такої умови актом права - постановою Уряду України від 28.02.2022 року №168 запроваджено не було.

У ході розгляду справи судом виявлено, що рішення керівника державного органу - Міністра юстиції України про визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 у фіксованому розмірі - 30 000,00грн., або у розмірі до 30 000,00грн. пропорційно реальному часу служби взагалі не приймалось.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 23.06.2005року №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 року №2713-IV (далі за текстом - Закон України №2713-IV) до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Частиною 1 статті 24 Закону України №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Судовим розглядом встановлено та не спростовується відповідачем, що позивач проходила службу у Державній установі "Центр Пробації" у період з 01.07.2018 року до 14.11.2022 року.

Відповідно наказу Державної установи «Центр Пробації» від 09.11.2022 року № 586/к «Про особовий склад» звільнено за п.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) по філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області майора внутрішньої служби Кубрак Ганну Ігорівну, заступника начальника Покровського районного відділу №3, 14 листопада 2022.

Таким чином, позивач відносився до осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому з 24.02.2022 року мала право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., передбаченої постановою №168.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ № 168 у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року.

Зі змісту наведених вище норм права слідує, що з 24.02.2022 року позивачка набула права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000, 00 грн. у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 року №168.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 у розмірі - 30 000, 00 грн. щомісячно.

Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо застосування з 01 травня 2021 по 14 листопада 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020), зобов`язання Державної установи «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2021 року по 14 листопада 2022 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин) та зобов`язання Державної установи «Центр пробації» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин).

Що стосується клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Під час розгляду справи встановлено, що на підтвердження обґрунтованості вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача представником позивача було надано акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 02.07.2026 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №2026-05.19 від 19.05.2026 року, детальний опис наданих послуг та платіжну інструкцію №@2PL176711 від 29.05.2026 року.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.

Відповідачем подано до суду заяву (заперечення) щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій зазначено, що заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 5 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на надання правничої допомоги. Посилаючись на практику Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» та постанову Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2019 року у справі №826/15063/18, від 14.02.2023 року у справі №640/3565/21, згідно яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Окрім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №911/969/24 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (див. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Також, у вказаній постанові, зокрема, зазначено, що окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, також, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Також, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

Визначаючи вказану суму, суд виходить з того, що розглянута справа не є складною, була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позовна заява і подання необхідних матеріалів до суду не могло потребувати багато часу. Окрім цього, суд враховує, що на момент розгляду справи докази фактичної оплати послуг за договором про надання правничої допомоги відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд висновує, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 5000,00 грн є необґрунтованою, а отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у частині судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо застосування з 01 травня 2021 по 14 листопада 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020).

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01 травня 2021 року по 14 листопада 2022 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин).

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ. вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко