Решение № 138937348, 11.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусправа № 380/23944/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач, Національна академія, НАСВ), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо неприйняття рішення про надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (житлову комісію) прийняти рішення про надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення відповідно до «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015;

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо невиплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення», затвердженого постановою кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 03.03.1995 разом із членами сім`ї перебуває на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, за час проходження військової служби житлом не забезпечувався, права на безоплатну приватизацію житла не використовував, а на дату звільнення його вислуга становила 27 років 8 місяців 6 днів. Стверджує, що рішенням житлової комісії відповідача, оформленим протоколом від 03.08.2021 №7 та затвердженим наказом від 06.08.2021 №503-АД, йому вирішено надати грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, однак таке рішення в подальшому скасовано (протокол від 16.05.2022 №12, наказ від 24.05.2022 №377-АД) через відсутність фінансування. Наголошує, що після звільнення зі служби ані житла, ані грошової компенсації не отримав, а на його заяви від 08.08.2025 та від 18.09.2025 відповідач фактично ухилився від передачі документів на розгляд житлової комісії та прийняття відповідного рішення, чим, на переконання позивача, допустив протиправну бездіяльність. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що наказом начальника Національної академії від 24.10.2023 №1052-АД оголошено рішення житлової комісії (протокол №21 від 20.10.2023), яким позивача (звільненого за віком) включено до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, на підставі п.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - з 20.10.2023. Зазначає, що у відповідях на заяви позивача від 19.08.2025 №88 та від 30.09.2025 №104 позивачу роз`яснено, що він перебуває на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, складом сім`ї 2 особи з 03.03.1995 за №100 - у загальній черзі Львівського гарнізону (в загальній черзі НАСВ за №22), з 27.12.2001 за №40 - у першочерговій черзі (в першочерговій черзі НАСВ за №12) та з 20.10.2023 за №550 - у позачерговій черзі (в позачерговій черзі НАСВ за №100), а його квартирна справа оформлена належним чином. Наголошує, що у праві на компенсацію позивачу не відмовлено, проте у спірних правовідносинах має значення як черговість надання компенсації, так і відсутність бюджетного фінансування, оскільки в період з 2022 по 2025 роки надходження бюджетних коштів на виплату грошової компенсації не виділялось. Стверджує, що право на отримання житла або грошової компенсації позивач набуде виключно в порядку черговості, тобто після отримання житла або компенсації особами, які знаходяться в черзі перед ним. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника начальника кафедри інженерних спеціальних дисциплін факультету Сил підтримки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Наказом начальника Національної академії від 31.08.2023 №277, виданим на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 26.08.2023 №784, підполковника ОСОБА_1 з 31.08.2023 звільнено у відставку за підпунктом "а" пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) та виключено зі списків особового складу Національної академії. Зазначеним наказом установлено, що вислуга років позивача у Збройних Силах України становить у календарному обчисленні 27 років 08 місяців 06 днів, а також те, що постійним або службовим житлом позивач не забезпечувався.

Судом установлено, що з 03.03.1995 позивач разом із членами сім`ї перебуває на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Рішенням житлової комісії Національної академії, оформленим протоколом від 27.03.2019 №8 та оголошеним наказом від 05.04.2019 №207-АД, позивача зараховано на квартирний облік як військовослужбовця академії зі збереженням попереднього часу перебування на обліку - з 03.03.1995, а також включено до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, - з 27.12.2001.

Наказом начальника Національної академії від 24.10.2023 №1052-АД оголошено рішення житлової комісії (протокол №21 від 20.10.2023), яким підполковника у відставці ОСОБА_1 (звільненого за віком) включено до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, на підставі п.9 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", - з 20.10.2023.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням житлової комісії Національної академії, оформленим протоколом від 03.08.2021 №7 та затвердженим наказом від 06.08.2021 №503-АД, позивачу, як такому, що перебуває на квартирному обліку з 03.03.1995, вирішено було надати грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення на склад сім`ї 2 особи. Разом з тим, рішенням цієї ж комісії, оформленим протоколом від 16.05.2022 №12 та оголошеним наказом від 24.05.2022 №377-АД, зазначене рішення відмінено як нереалізоване (на підставі повідомлення КЕВ м. Львова від 14.01.2022 №575/155), у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування.

Заявами від 08.08.2025 (зареєстрована за вх. №25613 від 13.08.2025) та від 18.09.2025 (зареєстрована за вх. №30920 від 24.09.2025) позивач звернувся до відповідача, у яких, з-поміж іншого, просив забезпечити його та членів його сім`ї житлом шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728.

У відповідях на зазначені заяви - листах голови житлової комісії Національної академії від 19.08.2025 №88 та від 30.09.2025 №104 - позивачу повідомлено, що він перебуває на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, складом сім`ї 2 особи з 03.03.1995 за №100 - у загальній черзі Львівського гарнізону (в загальній черзі НАСВ за №22), з 27.12.2001 за №40 - у першочерговій черзі (в першочерговій черзі НАСВ за №12) та з 20.10.2023 за №550 - у позачерговій черзі (в позачерговій черзі НАСВ за №100), а його квартирна справа оформлена належним чином відповідно до чинного законодавства. Позивачу також роз`яснено, що в період з 2022 по 2025 роки (станом на дату надання відповіді) виділення житла для постійного проживання у м. Львові не було та надходження бюджетного фінансування на виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення не виділялось, а в разі виділення житла чи надходження коштів на виплату компенсації позивача буде повідомлено додатково.

Вважаючи, що відповідач протиправно не передав його заяви з документами на розгляд житлової комісії для прийняття відповідного рішення та не виплатив грошову компенсацію, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неприйняттям рішення про надання позивачу грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та невиплатою такої компенсації.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Пунктом 1 статті 12 Закону №2011-XII передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла (абзаци перший, четвертий пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII).

Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та користуються правом позачергового одержання житла.

Частиною першою статті 9 Житлового кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом. За нормами статей 9, 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості; черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (далі - Порядок №728).

Згідно з пунктом 5 Порядку №728 черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Відповідно до пункту 6 Порядку №728 підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

За приписами пункту 10 Порядку №728 житлові комісії письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Пунктом 11 Порядку №728 передбачено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються визначені цим пунктом документи (рапорт (заява) військовослужбовця та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації, довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання, копії паспортів, свідоцтв, облікових карток платника податків, документи про невикористання права на безоплатну приватизацію тощо).

За змістом пункту 12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) на забезпечення житлом або на отримання за його бажанням грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення є гарантованим законом, однак реалізується виключно відповідно до механізму, встановленого Порядком №728, який не допускає застосування альтернативних процедур. Визначальною умовою реалізації цього права є черговість, яка визначається часом взяття на квартирний облік та/або включення до списків осіб, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Ця умова не скасовується навіть за наявності у військовослужбовця вислуги 20 років і більше.

При цьому передбачена пунктом 10 Порядку №728 процедура є послідовною: лише після письмового інформування житловою комісією військовослужбовця, у якого настала черга на отримання жилого приміщення у поточному році, про його право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір такий військовослужбовець подає житловій комісії документи, визначені пунктом 11 Порядку №728, і вже за наслідками розгляду цих документів житлова комісія приймає рішення про надання компенсації або про відмову в її наданні (пункт 12 Порядку №728).

Викладене узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду. Так, у постанові від 17.07.2024 у справі №480/2287/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував, що військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія Закону №2011-XII, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень; передумовою для виникнення обов`язку щодо реалізації права військовослужбовця та членів його сім`ї на забезпечення житлом є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла. Отже, тільки виключно в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації. Верховний Суд наголосив, що особи, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень, включаються до окремої черги, і отримання ними жилих приміщень (грошової компенсації) також здійснюється відповідно до черговості, а подання військовослужбовцем документів, визначених пунктом 11 Порядку №728, є можливим лише після письмового інформування житловою комісією про настання черги в порядку пункту 10 цього Порядку.

Аналогічного правового підходу Верховний Суд дотримався у постанові від 28.03.2025 у справі №420/4712/24, у якій вказав, що право військовослужбовця на забезпечення житлом або отримання грошової компенсації реалізується виключно відповідно до механізму, встановленого Порядком №728, і не допускає застосування альтернативних процедур; черговість є визначальною умовою реалізації цього права, а особа, яка виявила бажання отримати грошову компенсацію, може реалізувати це право лише після того, як житло або компенсацію отримають особи, що перебувають у черзі перед нею; передумовою для виникнення обов`язку щодо реалізації права є наближення черги за списком осіб.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду є застосовними до спірних правовідносин у цій справі.

Застосовуючи викладені норми та правові позиції до встановлених обставин справи, суд керується таким.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач має вислугу на військовій службі понад 20 років, житлом за час служби не забезпечувався, права на безоплатну приватизацію житла не використовував, перебуває на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, з 03.03.1995, у списку осіб, які мають право на першочергове одержання житла, - з 27.12.2001, а у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла, - з 20.10.2023. За таких обставин суд, як і відповідач, не заперечує наявності у позивача правових підстав для отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Разом з тим наявність у позивача передбаченого законом права на отримання грошової компенсації сама по собі не свідчить про виникнення у відповідача безумовного обов`язку прийняти рішення про надання такої компенсації та виплатити її поза встановленою Порядком №728 процедурою і поза межами черговості.

Як установлено судом, позивач перебуває у відповідних чергах (у загальній черзі НАСВ за №22, у першочерговій - за №12, у позачерговій - за №100), при цьому докази того, що черга позивача на отримання жилого приміщення (грошової компенсації) настала у поточному році, у матеріалах справи відсутні. Відповідач у відповідях від 19.08.2025 №88 та від 30.09.2025 №104 роз`яснив позивачу його становище у відповідних чергах та повідомив, що виділення житла для постійного проживання у м. Львові та надходження бюджетного фінансування на виплату грошової компенсації в період з 2022 по 2025 роки не здійснювалося. Зазначені обставини позивачем належними та допустимими доказами не спростовані.

З огляду на викладене, оскільки черга позивача на отримання жилого приміщення (грошової компенсації) у поточному році не настала, у житлової комісії Національної академії не виникло передбаченого пунктом 10 Порядку №728 обов`язку письмово поінформувати позивача про право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір, а відтак не настав і той етап процедури, з якого позивач набуває права подати документи, визначені пунктом 11 Порядку №728, для прийняття житловою комісією рішення про надання компенсації в порядку пункту 12 цього Порядку. За таких умов ненадання відповідачем позивачу грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та неприйняття відповідного рішення поза межами черговості не може розцінюватися як протиправна бездіяльність, оскільки такі дії відповідача повністю узгоджуються з установленою Порядком №728 послідовністю реалізації відповідного права.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач протиправно не передав його заяви з документами на розгляд житлової комісії для прийняття рішення про надання компенсації. Реалізація права на отримання грошової компенсації, у тому числі розгляд житловою комісією поданих документів та прийняття відповідного рішення в порядку пунктів 11, 12 Порядку №728, є можливою лише після настання черги позивача та письмового інформування його про це в порядку пункту 10 цього Порядку, чого у спірний період не відбулося. Отже, у відповідача був відсутній обов`язок ініціювати розгляд житловою комісією питання про надання компенсації позивачу поза межами черговості, а невчинення таких дій не свідчить про протиправну бездіяльність.

Суд також враховує, що звернення позивача були розглянуті та вирішені уповноваженим на те суб`єктом - головою житлової комісії Національної академії, за наслідками чого позивачу надано вмотивовані відповіді від 19.08.2025 №88 та від 30.09.2025 №104 із роз`ясненням його становища у відповідних чергах та підстав, з яких компенсація на цей час не може бути виплачена. Наведене свідчить про те, що відповідач не ухилився від розгляду звернень позивача, а діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Порядком №728.

Окремо суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату грошової компенсації в період з 2022 по 2025 роки, на яку послався відповідач, є додатковою обставиною, що об`єктивно унеможливлює виплату компенсації, однак не є самостійною підставою для відмови в позові. Вирішальним у спірних правовідносинах є саме недосягнення черги позивача на отримання жилого приміщення (грошової компенсації) та, як наслідок, ненастання передбаченого Порядком №728 етапу, з якого у відповідача виникає обов`язок вчинити дії щодо надання компенсації.

Задоволення позовних вимог за встановлених обставин фактично означало б надання позивачу грошової компенсації поза межами черговості, тобто наперед осіб, які перебувають у відповідних чергах перед ним, що суперечило б визначеній Порядком №728 процедурі та порушувало б права таких осіб, а тому є неприпустимим.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та щодо невиплати такої компенсації. Відтак відсутні й підстави для задоволення похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання компенсації та виплатити її.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду та встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Порядком №728, протиправної бездіяльності не допустив, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

В силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 32, м. Львів, 79026; ЄДРПОУ 08410370).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна