Решение № 138937265, 11.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусправа № 380/14100/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8; ЄДРПОУ 21661556) в якому просить суд:

- визнати дії відповідача -Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, незаконними та протиправними, щодо ненадання відповіді на Запит на публічну інформацію № ВСП001/26/06/26 від 26.06.2026;

-зобов`язати відповідача- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини належним чином розглянути Запит на публічну інформацію № ВСП001/26/06/26 від 26.06.2026 та надати журналісту ВГО «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 запитувану інформацію у відповідності до вимог п.6 ч.1ст. 14 Закону (достовірну, точну та повну).

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 направив до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини запит на публічну інформацію № ВСП001/26/06/26 від 26.06.2026, у якому просив надати запитувану інформацію, однак відповідач відповідь на запит не надав. Позивач вважає дії відповідача незаконними та протиправними, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 09 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№66266 від 28.07.2026 року), у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. У відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит Позивача від 26.06.2026 № ВСП001/26/06/26 відповідачем розглянуто та листом від 02.07.2026 № 76159.4/Ж-47566.3/26/1/45.6 надано обґрунтовану відповідь. Оскільки позивач просив відповідь на свій запит від 26.06.2026 № ВСП001/26/06/26 надіслати на його електронну пошту, лист від 02.07.2026 № 76159.4/Ж-47566.3/26/1/45.6 Відповідачем 02.07.2026 надіслано на електронну пошту позивача zhiikov.pero.org.ua@gmail.com в межах строку, визначеного статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що підтверджується витягом з системи «Megapolis.DocNet». Зазначений вище витяг містить в собі наступні реквізити: номер документа 76159.4/Ж-47566.3/26/1 /45.6; статус «відправлений»; електронна пошта zhukoy.pero.org.ua@gmail.соm дата 02.07.2026. Ураховуючи викладене, під час опрацювання запиту позивача від 26.06.2026 № ВСП001/26/06/26 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про доступ до публічної інформації», надавши позивачу листом від 02.07.2026 № 76159.4/Ж-47566.3/26/1/45.6 повну та обгрунтовану відповідь в межах строків її надання з відповідними роз`ясненнями вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Позивач подав відповідь на відзив (вх.№67161 від 30.07.2026 року), у якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що відповідь на запит станом на день подання позову він не отримував.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із запитом на публічну інформацію № ВСП001/26/06/26 від 26.06.2026. У вказаному запиті просив надати наступну інформацію:

« 1. Прошу надати інформацію про вхідний реєстраційний номер моєї заяви від 16.06.2026 та дату її реєстрації.

2. Прошу надати інформацію про службову особу, якій скерована для виконання моя заява від 16.06.2026.

3. Прошу надати копію моєї заяви від 16.06.2026 з відбитком резолюції, накладеної службовою особою Уповноваженого у відповідності до Правил діловодства».

Не отримавши відповідь на запит позивач звернувся до суду.

Позивач вважаючи що його запит на публічну інформацію не розглянуто належним чином та не надано відповіді звернувся до суду із вказаним позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст.34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст.10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст.19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права регламентовано Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності

Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч.1, 3 ст.7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Сфера дії цього Закону не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19 України "Про доступ до публічної інформації").

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначено у ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону); у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.4 ст.20 Закону).

У частині 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Аналіз зазначених норм законодавства доводить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Розглядаючи питання щодо реалізації права на доступ до інформації, слід розрізняти звернення за Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Так, Закон України "Про звернення громадян" передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Особливістю цього Закону є те, що він не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Варто відзначити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов`язані між собою.

Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст.3 Закону України "Про звернення громадян"), до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Тобто, мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо).

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (п.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 26.06.2026 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із запитом на публічну інформацію, у якому просив надати наступну інформацію:

« 1. Прошу надати інформацію про вхідний реєстраційний номер моєї заяви від 16.06.2026 та дату її реєстрації.

2. Прошу надати інформацію про службову особу, якій скерована для виконання моя заява від 16.06.2026.

3. Прошу надати копію моєї заяви від 16.06.2026 з відбитком резолюції, накладеної службовою особою Уповноваженого у відповідності до Правил діловодства.»

Відповідач надав суду відповідь на запит від 02.07.2026 року №76159.4/Ж-47566.3/26/1/45.6, у якій повідомив:

«За даними, внесеними в систему електронного документообігу Секретаріату Уповноваженого, заяв «про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 212-3 КУпАП посадової особи Глинянської міської ради, винної у порушенні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 16.06.2026, надіслану з електронної пошти zhukov.pero.org.ua@gmail.com було зареєстровано за № Ж-44073.3/26 від 17.06.2026.

Розгляд зазначеної заяви здійснюється представником Уповноваженого у Львівській області Подвірним Тарасом Михайловичем.

В частині прохання щодо надання «копію моєї заяви від 16.06.2026 з відбитком резолюції, накладеної службовою особою Уповноваженого» інформуємо, що згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це задокументована будь-якими способами інформація, створена або отримана суб`єктами владних повноважень під час виконання ними своїх обов`язків або така, що перебуває у їхньому володінні.

Відповідно до пункту 1 частини першої, статті 22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на інформацію, коли він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Повідомляємо, що Секретаріат Уповноваженого відповідно до компетенції, передбаченої законодавством, не володіє і не зобов`язаний володіти документом, про який йдеться у пункті 3 цього запиту. У зв 'язку з чим повідомляємо про відмову у задоволенні частини вказаного вище запиту, відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону.

Водночас з огляду на принцип добросовісності та розсудливості інформуємо, що відповідно до підпункту 13 пункту другого Інструкції з діловодства в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженої наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 19.05.2023 № 53.15/23, електронна резолюція, реквізит, який створений у системі, електронного документообігу та який вноситься до реєстраційно-моніторингової картки електронного документа і нерозривно пов`язаний із нею. Електронна резолюція містить стислий зміст доручення (вказівки) посадової особи щодо його виконання та пов`язаний із нею кваліфікований електронний підпис цієї посадової особи. Електронна резолюція є єдиною допустимою електронною формою реалізації доручень, виданих в електронній формі, візуалізація якої визначається інструкцією з діловодства.

Підпунктом 28 пункту другого Інструкції визначено, що реєстраційно- моніторингова картка - картка в електронній формі, що містить вичерпну інформацію про створення, одержання, проходження, виконання, відправлення, зберігання та знищення документа незалежно від форми його створення.

При цьому реєстраційно-моніторингова картка містить інформацію про документ, його рух у системі електронного документообігу, а також відомості, що стосуються фізичних осіб, у тому числі їх персональні дані.

Одночасно звертаємо увагу, що правові відносини, пов`язані із захистом, обробкою, доступом до персональних даних регулюються Законом України «Про захист персональних даних».

У частині шостій статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що суб`єкт персональних даних має право на одержання будь- яких відомостей про себе у будь-якого суб`єкта відносин, пов`язаних з персональними даними, за умови надання інформації щодо прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання (місця перебування) і реквізитів документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит, крім випадків, установлених законом.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до реквізитів виданого особі документа належать тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб`єкт, що видав документ, строк дії документа.

Однак у запиті (№ Ж-4 7566.3/26/1 від 26.06.2026) відсутня інформація щодо реквізитів документа, що посвідчує особу позивача.

Таким чином, у разі звернення в подальшому до Секретаріату Уповноваженого, та необхідності отримання інформації, що містить Ваші персональні дані, просилю звертатися із запитом, який відповідатиме вимогам статті 16 Закону України «Про захист персональних даних».

Отже, судом встановлено, що запит позивача розглянуто відповідачем, а тому в частині позовних вимог про зобов`язання розглянути запит слід відмовити.

Відповідач стверджує, що вказану відповідь скеровано на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надав суду витяг з системи «Megapolis.DocNet».

Судом досліджено витяг із системи та встановлено, що лист відправлений, однак доказів доставки листа адресату суду не надано.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо ненаправлення відповіді позивачу на запит на публічну інформацію № ВСП001/26/06/26 від 26.06.2026 та зобов`язання відповідача скерувати позивачу відповідь на запит.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 665,75 грн.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не направлення відповіді ОСОБА_1 на запит на публічну інформацію № ВСП001/26/06/26 від 26.06.2026.

Зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направити ОСОБА_1 відповідь на запит на публічну інформацію № ВСП001/26/06/26 від 26.06.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Уповноважений Верховний Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8; ЄДРПОУ 21661556).

СуддяКухар Наталія Андріївна