Решение № 138936648, 12.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2026 року Справа № 280/7397/24 СН/280/19/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, третя особа Головне управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві) в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2024 року: №00022700709, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 896951 грн; №00022710709, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) і статті 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 1020 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Присуджено на користь ФО-П ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 8979,71 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2026 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року по справі № 280/7397/24 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції висновки судів першої та апеляційної інстанції вважає передчасними, з огляду на таке:

«В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався, що наказ на проведення фактичних перевірок не містить найменування та реквізитів суб`єкта: прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється, адреси об`єкта, перевірка якого проводиться, дата початку та тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. При цьому наказ містить посилання на додатки 1-120. Додатків позивачу на надавалося. Крім того, наказ не містить підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оскільки в наказі зазначено в.о. начальника Інна Якушко, а на сайті контролюючого органу значиться Ліщинська О.Л. Посилаючись у позовній заяві на Положення про ГУ ДПС у м. Києві, затверджене наказом Державної податкової служби України №643 від 12 листопада 2020 року та положення пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 ПК України вказує, що наказ від 1 лютого 2024 року №627-п є недійсним, оскільки підписаний не уповноваженою особою. Суд першої інстанції у своєму рішенні жодному вказаному доводу позивача не надав належної оцінки. Не досліджував процедури призначення та проведення перевірки. Верховний Суду також вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

Ще в одній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18), окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося».

25.05.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №280/7397/24 передано на розгляд судді Конишевій О.В.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскільки основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, а підприємницька діяльність здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, буд. 4 і іншими суб`єктами господарської діяльності, тому він заперечує, що перевірка проводилася саме за місцем ведення його діяльності. Під час проведення фактичної перевірки позивач був відсутнім на місці такої перевірки, як і товарно-матеріальні цінності, що належали б йому, відсутні. Позивач також зазначає, що найманих працівників у позивача немає, а відповідач не пересвідчився, що Вадим є працівником саме позивача. Таким чином, фактична перевірка була розпочата без позивача, а отже, йому не було пред`явлено направлення на перевірку, копію наказу про проведення фактичної перевірки, додатки до наказу, службові посвідчення співробітників контролюючого органу. Отже, як стверджує позивач, він був фізично позбавлений можливості надати документи для перевірки. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки реквізити виданого продавцем розрахункового документу підтверджують проведення позивачем діяльності в ТРЦ «Пірамида» за адресою: м.Київ, вул. Мишуги, 4. Зокрема у виданому розрахунковому документі відсутній фіскальний номер чеку та його електронна копія не передана до Державної податкової служби України. Зазначені факти підтвердили виявлені порушення. Крім цього, оскільки документів щодо походження товару, який знаходився на реалізації під час перевірки, не надано, відповідно такий товар є необлікованим належним чином, що свідчить про порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Вважає, що фактична перевірка проведена із дотриманням норм ПК України. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Від третьої особи отримано пояснення, в яких остання просить відмовити у задоволенні позову, оскільки нею було встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність з порушенням порядку проведення розрахункових операцій, а саме не видає фіскальні чеки, що може слугувати підставою для фактичної перевірки. При проведені контрольно-розрахункової операції з придбання навушників продавцем було видано чек від 04.02.2024, в якому був відсутній фіскальний номер. Крім цього, позивачем не було надано під час перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Також, позивачем на запит від 04.02.2024 не надано документи до перевірки. Вважає, що фактична перевірка проведена із дотриманням норм ПК України. З огляду на викладені обставини, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято до провадження справу № 280/7397/24 та призначено підготовче засідання на 22.06.2026.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.07.2026.

Від позивача, відповідача та третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, суд на підставі ч. 4 ст.229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця 28.11.2023 (т.1, а.с.22).

До основного виду діяльності позивача за КВЕД- належить роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (т.1, а.с.22).

ГУ ДПС у м. Києві 1 лютого 2024 року на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 21 червня 2012 року №5007-VІ «Про ціни і ціноутворення», а також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, видано Наказ № 627-п «Про проведення фактичних перевірок».

Згідно зазначеного наказу податковим органом вирішено провести фактичні перевірки платників податків/об`єктів, зазначених у додатках 1-120, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Обгрунтування: Доповідна записка управління фактичних перевірок від 01.02.2024 №203/26-15-07-07-00-12.

Відповідно до Додатку 46 до Наказу №627-п від 01.02.2024(Т.1 а.с.153), зазначено:

- мета перевірки (перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин, дотримання фіксованих цін);

- період діяльності, що перевіряється (ст.102 ПК України);

- зазначена особа яку перевіряють (ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- адреса ( АДРЕСА_2 ) тривалість перевірки (не перевищує 10 діб);

- дата початку (04.02.2024).

На підставі Наказу №627 та направлень на перевірку від 02.02.2024 №2836/26-15-07-07-01 та №2837/26-15-07-07-01, відповідач вийшов на фактичну перевірку позивача.

04.02.2024 ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої 05.02.2024 року складено Акт фактичної перевірки №8450/26/15/07/36367 01716.

В акті перевірки зазначено, що при проведенні контрольно-розрахункової операції з придбання навушників «JBL Wave Flex Blue» 04.02.2024 о 13:26 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розрахунок було проведено у готівковій формі та продавцем надано чек від 04.02.2024 б/н, який імітує фіскальний чек. В наданому чеку відсутній фіскальний номер чеку та не передаються до серверу ДПС. Таким чином, наданий чек є не фіскальним, а лише таким, що імітує розрахунковий документ встановленого зразка.

Враховуючи вищевикладене контрольно-розрахункова операція з придбання кабелю була проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО)/ програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) без видачі розрахункового документа встановленого зразка (сума контрольно-розрахункової операції 1799,0 грн).

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не надано на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, згідно описів товарних запасів (на 1 аркуші) від 04.02.2024, які на момент перевірки знаходились в реалізації у магазині. Вищезазначених документів не надано і на момент завершення перевірки (04.02.2024 о 16:05). Таким чином суб`єктом господарювання не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 895 152,00 грн.

Також, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не надано згідно запиту від 04.02.2024 документи до перевірки.

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі Акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області 23 лютого 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00022700709, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 896951 грн;

№00022710709, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і статті 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 1020 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), яка Рішенням про результати розгляду скарги від 4 липня 2024 року №20332/6/99-00-06-03-02-06, скаргу позивача залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2024 року - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 23 лютого 2024 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У відповідності до пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначає Закон України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).

Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/ або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

За змістом пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Судом встановлено, що позивач відповідно до даних Єдиного державного демографічного реєстру є ВПО та зареєстрований: у АДРЕСА_3 .

Також судом встановлено із Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що податкова адреса позивача на момент перевірки 2024 рік та станом на 2026 рік це: Запорізька область, Пологівський район, м. Токмак, вул.Вишнева, буд.37, тобто податкова адреса позивача це тимчасово окупована територія.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.5. ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

У п.42.2 ст.42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою платника податків - електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента).

Згідно п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У пункті 66.3 ст.66 ПК України встановлено, що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

У такому разі платник податків, визначений у пункті 64.2 статті 64 цього Кодексу, зобов`язаний подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.9.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 (далі Порядок №1588) у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цим Порядком, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. «Додаткова заява за формою № 5-ОПП подається з позначкою «Зміни», за формою № 1-ОПП - з позначкою «Інші зміни», за формою № 1-ОПН - з позначкою «Інші зміни/перереєстрація».

Тобто у разі зміни податкової адреси в ЄДР, відомості про нову податкову адресу автоматично передаються до податкової служби, тому фізичні особі-підприємцю не має необхідності самостійно звертатися до податкового органу про зміну податкової адреси. Доказів зміни податкової адреси позивачем у ЄДР відстуні.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач не вчинив дій щодо зміни податкової адреси, не повідомив відповідача про зміну податкової адреси, як того вимагають норми закону, а відповідно позивач позбавлений права здійснення господарської діяльності до моменту зміни податкової адреси з тимчасово окупованої території на іншу територію України. Таким чином і правочини, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що зміна реєстрації позивача на м. Київ, як фізичної особи та набуттям статусу ВПО, не змінює того факту, що позивач, як фізична особа-підприємець, був зобов`язаний змінити податкову адресу з м. Токмак (окупованої території), на підконтрольну Україні територію, для продовження своєї господарської діяльності.

При цьому суд вважає, що відповідач мав право призначити фактичну перевірку позивача, з огляду на те, що надійшла інформація про проведення господарської діяльності позивачем та з цього приводу суд зазначає наступне.

ГУ ДПС у м. Києві 1 лютого 2024 року на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 21 червня 2012 року №5007-VІ «Про ціни і ціноутворення», а також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, видано Наказ № 627-п «Про проведення фактичних перевірок».

Згідно зазначеного наказу податковим органом вирішено провести фактичні перевірки платників податків/об`єктів, зазначених у додатках 1-120 (…).

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки слугувала доповідна записка Управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві від 01.02.2024 №203/26-15-07-07-00-12.

У доповідній вказується, що: «в ході виконання функціональних повноважень Управлінням фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві, стало відомо про діяльність на території м. Києва платників/об`єктів торгівлі (послуг), які здійснюють роздрібну торгівлю товарами, складною побутовою технікою, яка підлягає гарантійному ремонту або надають послуги, в т.ч. Через мережу Інтеренет без застосування РРО/ПРРО та без видачі фіскальних розрахункових документів. Також, від ДПС та інших територіальних органів ДПС надходили листи про необхідність вжиття заходів контролю за деякими платниками податків. Прошу дозволити проведення фактичних перевірок на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України

Перелік суб`єктів (об`єктів), що здійснюють свою діяльність з порушеннями, наведений у додатку до доповідної записки на 7 арк ( Т.2, а.с.22-22 зворотній).

У Витязі із Додатку до Доповідної записки від 01.02.2024 №203/26-15-07-07-00-12, судом встановлено, що серед суб`єктів щодо яких повинна проводитися фактична перевірки зазначений і позивач» ( Т.2, а.с.22-22 зворотній).

Як вже було наведене вище, у Додатку 46 до Наказу №627-п, зазначено: мета перевірки (перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин, дотримання фіксованих цін); період діяльності, що перевіряється (ст.102 ПК України) та зазначена особа яку перевіряють (ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса ( АДРЕСА_2 ) тривалість перевірки (не перевищує 10 діб), дата початку (04.02.2024).

З огляду на наведене вище, судом встановлено, що підстави для проведення фактичної перевірки були чітко зазначені в Наказі, обгрунтуванням була доповідна записка, яка була проаналізована судом та встановлено, що підстави перевірки визначені ті самі, що і в Наказі, а серед платників податків, по яким просили провести фактичні перевірки, є позивач, адреса (м.Київ, Дарницький район, вул. Олександра Мишуги,4) співпадає із адресою, яка наведена у Додатку 46 до Наказу №627-п від 01.02.2024.

Стосовно аргумента позивача, що наказ на проведення фактичних перевірок не містить найменування та реквізитів суб`єкта: прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється, адреси об`єкта, перевірка якого проводиться, дата початку та тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, суд зазначає наступне.

Наказ № 627-п від 01.02.2024 містить посилання на додатки 1-120, які є невід`ємною частиною цього Наказу та як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, всі наведені вище реквізити зазначені саме у Додатку 46 до Наказу № 627-п, який стосується саме позивача і його фактичної перевірки.

З приводу аргумента позивача, що наказ не містить підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оскільки в наказі зазначено в.о. начальника Інна Якушко, судом встановлено наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Якушко Інна Валеріївна (керівник) Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України (…) Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу, тому суд вважає безпідставним даний аргумент позивача.

Стосовно аргумента позивача щодо не вручення саме позивачу Наказу на перевірку із Додатками до нього, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У п. 81.1 ст. 81 ПК України зазначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Враховуючи вищезазначені норми, контролюючий орган має право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення визначених у ст. 81 ПК України документів платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не зобов`язує податковий орган встановлювати особу, яка фактично здійснила розрахункову операцію, враховуючи факт суборенди приміщення та інші вище наведені факти.

Як свідчать встановлені обставини справи, при виході на фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 була проведена контрольна розрахункова операція, після якої посадовими особами контролюючого органу були пред`явлені службові посвідчення та направлення на перевірки від 02.02.2024 №2836/26-15-07-07-01 та №2837/26-15-07-07-01 особі, яка фактично здійснила розрахункову операцію, який представився Вадимом (відмовився надати документи для ідентифікації).

Особа, що здійснювала розрахункову операцію, відмовилася від підписання направлень та отримання наказу на проведення перевірки, про що був складений Акт відмови від підписання направлення та отримання копії наказу на проведення перевірки від 04.02.2024 №728/26-15-07-07-00-17, також відмовилася від отримання запиту і підпису матеріалів перевірки (складено акт відмови від 04.02.2024 №008495), які є додатками до акту перевірки.

Оскільки податковий орган, у відповідності до приписів ст. 81 ПК України, пред`явив визначені у ст. 81 ПК України документи особі, яка фактично проводила розрахункові операції, доводи позивача про невручення йому наказу, направлення перед початком проведення фактичної перевірки є безпідставними.

Крім того, в Наказі №627-п є чітке посилання на Додатки 1-120, які є невід`ємною частиною цього Наказу, а той факт, що особа яка фактично здійснила розрахункову операцію, взагалі відмовилася від отримання направлень та наказу на перевірку, свідчить про те, що ніхто взагалі не ознайомлювався із документами які надавалися податковим органом, тому твердження про невручення на початок перевірки саме Додатків до Наказу на перевірку, є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Стосовно того, що перевірка була проведена саме у магазині "YABLUKA" за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Олександра Мишуги, 4 ТРЦ «PYRAMIDA», суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, до основного виду діяльності позивача за КВЕД належить роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, а враховуючи те, що у магазині "YABLUKA", відповідно до наданих фото та придбаного товару, відбувалася торгівля відповідними товарами, тому відповідач, маючи податкову інформацію із зазначенням наведеної адреси та інші докази (серед яких і роздрукований чек із даними позивача), розпочав перевірку саме за адресою м. Київ, Дарницький район, вул. Олександра Мишуги, 4, у магазині "YABLUKA", що відповідає інформації яка наведена у Наказі (з додаткам) на фактичну перевірку .

Так як в матеріалах справи наявний Договір суборенди нежитлового приміщення №10-15 від 01.01.2024 за адресою м. Київ, Дарницький район, вул. Олександра Мишуги, 4 ТРЦ «PYRAMIDA» саме з позивачем та відсутність інших доказів, в якому саме місці проводить господарську діяльність позивача чи докази відсутності такої діяльності, суд вважає, що відповідач мав всі підстави для початку проведення фактичної перевірки.

Зокрема слід зазначити, що аргументи, які наводить позивач, що він не проводить господарську діяльність у магазині де проводилася перевірка, товар не його, співробітник Вадим не працює в нього, не підтверджені жодним доказом. Позивач в обгрунтування своєї правової позиції міг би надати докази де саме він здійснює господарську діяльність, договори щодо працевлаштування працівників, щоб підтвердити особу яка має проводити розрахункові операції, або якщо взагалі позивач не веде господарську діяльність, докази які б це підтверджували (декларації або припинення такої діяльності).

При цьому суд звертає увагу, що навіть у разі якщо платник податків не змінив податкову адресу з окупованої території на підконтрольну територію України, це не може бути підставою для не проведення фактичної перевірки, з огляду на те, що фізична особа підприємець, в порушення закону, може проводити господарську діяльність без зміни податкової адреси, тому у разі наявності підстав ,податкових орган може вийти на фактичну перевірку.

Суд розглядаючи справу встанови, що під час проведення фактичної перевірки, відповідачем було допущено ряд порушень, які свідчать про порушення порядку проведення перевірки та які впливають на її результат.

Так судом встановлено, що відповідачем фактична перевірка позивача була розпочата 04.02.2024 о 13 год 35 хв, строк проведення перевірки не повинен перевищувати 10 днів.

Відповідачем, продавцю Вадиму, особі яка проводила розрахункову операцію, надавався запит про надання документів, останній відмовився від підпису на запиті. У запиті зазначено, що документи необхідно надати в термін до 04.02.2024 до 15 год 00 хв.

Абзацем першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Підпунктом 85.4 ст. 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд акцентує увагу, що закон не обмежує права платника подавати документи до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення.

Таким чином, згідно п. 85.4 ст. 85 ПК України відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Враховуючи те, що перевірка повинна була проводитися у межах 10 днів, відповідно відповідач мав час для того, щоб направити Запит про надання документів саме позивачу, як і вимагають норми закону, з метою проведення належним чином фактичної перевірки.

Однак відповідач не виконавши норми закону, запит позивачу не направляв. Той факт, що особа, яка здійснила розрахункову операцію, відмовилася його підписати не свідчить про вручення такого запиту позивачу.

Крім того, у запиті зазначено, що документи необхідно надати у термін до 15 год 00 хв 04.02.2024, а перевірка розпочата о 13 год 35 хв 04.02.2024, тобто надати документи необхідно було протягом 1,5 години, що унеможливило подачу необхідних документів позивачем, а відповідно позбавило права позивача на захист своїх прав та інтересів.

Зокрема суд зазначає, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, що відповідачем не було зроблено.

Більш того, даний запит містить вимоги які взагалі непов`язані із видами діяльності позивача, а саме це надання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

Також відповідачем взагалі не враховано, що податкова адреса позивача є тимчасово окуповано територія (м. Токмак Запорізької області), що унеможливлює листування із позивачем, направлення йому матеріалів перевірки, що в свою чергу позбавляє його права на будь-який захист свої прав та інтересів (направлення пояснень, документів, скарг тощо).

В матеріалах справи наявні докази, що акт перевірки відповідачем надсилався саме за адресою м. Токмак (Т.1 а.с.195 зворотній).

При цьому суд зазначає, що не застосовується п.42.2 ст.42 ПК України в якому закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, не застосовується, так як податкова адреса позивач, це тимчасово окупована територія, а відповідно діє інша процедура, коли особа повинна змінити податкову адресу на територію підконтрольну Україні, з метою продовження господарської діяльності, як того вимагає ч.2 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Враховуючи те, що позивач заперечує ведення господарської діяльності (лише епізодична, які він зазначає у скаргах), наявність найманих працівників, податкова адреса тимчасово окупована територія, розрахункові операції від імені позивач проводяться невідомою особою, у відповідача повинні були виникнути обґрунтовані сумніви, які він зобов`язаний був під час перевірки з`ясувати та у разі необхідності звернутися до відповідних правоохоронних органів з метою повідомлення про злочин, так як діяльність ведеться невідомою особою від імені позивача.

Суд не приймає як доказ, звернення відповідача від 20.12.2024 до ГУ НП у м. Києві (Т.3 а.а.72), так як зроблений після закінчення перевірки, крім того відповідь на цей запит відсутня.

Наявність підстав та проведення фактичної перевірки не спростовують того, що відповідач, під час перевірки, не вчинив всі необхідні дії з метою доведення виявленого правопорушення та виключення помилки щодо безпідставного притягнення платника податків до відповідальності.

Так як відповідачем під час проведення перевірки були допущені порушення проведення процедури фактичної перевірки, які позбавили позивача права на належний захист, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що слід скасувати.

Інші аргументи сторін не впливають на остаточний результат розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «С» від 23.02.2024 № 00022700709 та форми «ПС» від 23.02.2024 № 00022710709 є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 10, 14, 90, 139, 143, 241 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19)- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «С» від 23.02.2024 № 00022700709, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 896 951,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «ПС» від 23.02.2024 № 00022710709, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 020,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 979,71 грн. (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 71 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 12.08.2026.

Суддя О.В. Конишева