Решение № 138935517, 25.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуСправа №160/6606/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.02.2026 року №046050027771 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України №1058-IV року від 09.07.2003 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 (дата заповнення 17.08.1993 року) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2026 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 18.02.2026 року (дата звернення з заявою про призначення пенсії).

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що остання звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши усі необхідні документи, які підтверджують її право на відповідний вид пенсійного забезпечення. Позивач зазначає, що за принципом екстериторіальності подану нею заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, за результатами чого прийнято рішення від 25.02.2026 року №046050027771 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, оскільки нею було подано документи, які підтверджують наявність передбачених законом умов для призначення дострокової пенсії, а саме: досягнення необхідного віку, наявність необхідного страхового стажу та статус матері особи з інвалідністю з дитинства, яку вона виховувала до досягнення відповідного віку. Позивач вказує, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , 1996 року народження, який мав статус особи з інвалідністю з дитинства та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 7 років. На підтвердження зазначених обставин до органу Пенсійного фонду були подані свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, медичні висновки, виписка з акта огляду МСЕК та інші документи, які підтверджують наявність у сина інвалідності з дитинства та факт отримання ним соціальної допомоги. Разом з тим, позивач зазначає, що підставою для відмови у призначенні дострокової пенсії фактично стала наявність розбіжностей у написанні її імені у документах, а саме: у медичному висновку від 04.05.1999 року №775 ім`я матері було зазначено як « ОСОБА_4 », тоді як у паспортному документі - « ОСОБА_4 ». На переконання позивача, така технічна неточність не може бути підставою для позбавлення її права на пенсійне забезпечення, оскільки вона не спростовує факт її материнства та не свідчить про недостовірність поданих документів. Крім того, позивач наголошує, що відповідачем у спірному рішенні фактично підтверджено наявність у неї необхідного віку та страхового стажу, а також факт того, що вона є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства та виховала її до семирічного віку. Відповідач не ставив під сумнів достовірність медичних документів щодо стану здоров`я її сина. Також позивач посилається на те, що її страховий стаж підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.08.1993 року, відомостями Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, довідками підприємств та іншими документами. Вона зазначає, що неправильність або особливості оформлення документів, у тому числі написання імені російською мовою, не можуть покладати негативні наслідки саме на особу, яка реалізує право на пенсію. Посилаючись на положення Конституції України, Закон України №1058-IV, Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій №22-1, практику Верховного Суду та принцип ефективного захисту порушеного права, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 25.02.2026 року №046050027771, а також зобов`язати орган Пенсійного фонду призначити та виплачувати їй дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV з дати звернення із заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на надання відзиву не скористався.

В той же час, 17.04.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі №160/6606/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. У поданому клопотанні відповідач, на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року, надав витребувані документи та виклав свою правову позицію щодо спірних правовідносин. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зазначило, що ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV у зв`язку з тим, що ім`я матері, зазначене у медичному висновку, не відповідає паспортним даним позивача. Відповідач послався на положення пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, відповідно до якого право на дострокову пенсію за віком мають, зокрема, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. Також у клопотанні Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зазначило, що відповідно до пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1 факт визнання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю підтверджується, зокрема, випискою з акта огляду МСЕК або медичним висновком закладу охорони здоров`я. При цьому відповідач визнав, що на дату звернення позивача її вік становив 50 років 03 місяці 19 днів, а страховий стаж за наданими документами - 16 років 07 місяців 02 дні. Водночас зазначив, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не були зараховані окремі періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.08.1993 через невідповідність написання імені « ОСОБА_4 » паспортним даним « ОСОБА_4 », а також періоди роботи за довідками від 30.01.2026 року №23 та №24 через невідповідність прізвища даним свідоцтв про шлюб. Крім того, відповідач зазначив, що медичний висновок №775 від 04.05.1999 року не було взято до уваги, оскільки ім`я матері « ОСОБА_4 », зазначене у цьому документі, не відповідало паспортним даним « ОСОБА_4 ». На думку органу Пенсійного фонду, саме ця обставина унеможливила підтвердження права позивача на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Таким чином, відповідач фактично обґрунтовує правомірність оскаржуваного рішення наявністю розбіжностей у персональних даних позивача в поданих документах та вважає, що за відсутності належного підтвердження факту перебування дитини позивача у статусі особи з інвалідністю з дитинства правові підстави для призначення дострокової пенсії відсутні.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 18.02.2026 року звернулася до органу пенсійного забезпечення за місцем свого проживання - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

До поданої заяви позивачем було долучено документи, які, на її переконання, підтверджують наявність передбачених законом підстав для призначення дострокової пенсії, а саме документи, що підтверджують її статус матері особи з інвалідністю з дитинства, факт виховання дитини до відповідного віку, а також документи щодо страхового стажу.

Засобами програмного забезпечення Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а саме відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, який був уповноважений здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 25.02.2026 року прийнято рішення №046050027771 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Як зазначено у вказаному рішенні, на дату звернення позивач досягла віку 50 років 03 місяці 19 днів, а страховий стаж, визначений за наданими документами, становив 16 років 07 місяців 02 дні, тобто формально відповідала віковому критерію та вимозі щодо мінімального страхового стажу, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Разом з тим, підставою для відмови відповідач визначив те, що ім`я матері, зазначене у медичному висновку №775 від 04.05.1999, не відповідало паспортним даним позивача. Так, у медичному документі було зазначено ім`я « ОСОБА_4 », тоді як у паспорті позивача - « ОСОБА_4 ». У зв`язку з цим орган Пенсійного фонду не врахував зазначений медичний висновок як документ, що підтверджує статус дитини позивача як особи з інвалідністю з дитинства.

Крім того, відповідачем не були зараховані окремі періоди роботи позивача, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 від 17.08.1993, з підстав невідповідності написання імені « ОСОБА_4 » паспортним даним « ОСОБА_4 ». Водночас рішенням відповідача не заперечувалося, що позивач є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства та що надані медичні документи стосуються саме її сина.

Таким чином, спірне рішення №046050027771 від 25.02.2026 року прийнято відповідачем не у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного віку чи страхового стажу, а виключно з мотивів наявності розбіжності у написанні імені позивача у поданих документах, що, на думку органу Пенсійного фонду, перешкоджало підтвердженню права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Конституційне право на пенсійне забезпечення реалізується через механізм, встановлений Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади та порядок призначення пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсійних виплат мають громадяни України, які застраховані відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за умови досягнення встановленого законом віку та наявності необхідного страхового стажу.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Щодо права позивача на призначення дострокової пенсії за віком.

Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

із заявою про призначення дострокової пенсії за віком звернулася 18.02.2026 року;

на дату звернення її вік становив 50 років 03 місяці 19 днів;

страховий стаж, який був врахований відповідачем, становив 16 років 07 місяців 02 дні.

Отже, позивач досягла необхідного віку та має страховий стаж понад 15 років, тобто формально відповідала основним умовам, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Разом з тим відповідачем було прийнято рішення від 25.02.2026 року №046050027771, яким відмовлено у призначенні пенсії з мотивів неврахування окремих документів, а саме:

трудової книжки НОМЕР_2 у зв`язку з розбіжністю написання імені;

медичного висновку №775 від 04.05.1999 року у зв`язку з тим, що ім`я матері у ньому зазначено як « ОСОБА_4 », а у паспорті - « ОСОБА_4 ».

Щодо правомірності неврахування трудової книжки позивача.

Судом встановлено, що відповідач, розглядаючи заяву позивача, поставив під сумнів належність трудової книжки НОМЕР_2 від 17.08.1993 року саме ОСОБА_1 лише з тієї підстави, що у трудовій книжці ім`я зазначено як « ОСОБА_4 », а у паспорті - « ОСОБА_4 ».

Разом з тим суд вважає такі висновки відповідача передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні доказів.

Як встановлено судом, трудова книжка НОМЕР_2 містить записи про трудову діяльність позивача, а саме:

з 17.08.1993 року по 22.02.1994 року - санітарка-прибиральниця терапевтичного відділення Криворізької міської лікарні №8;

з 04.05.1994 року по 26.08.1994 року - учениця швачки пошивної дільниці КШФ «Спецодяг»;

з 19.02.1996 року по 26.06.2003 року - санітарка, молодша медична сестра фізіотерапевтичного відділення Криворізької міської лікарні №8;

з 15.04.2004 року по 16.08.2004 року - виплати Жовтневого центру зайнятості;

з 16.08.2004 року по 11.10.2004 року - стажування інженером виробничо-економічного відділу ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція»;

з 11.10.2004 року по 09.04.2005 року - виплати Жовтневого центру зайнятості;

з 17.01.2006 року по 13.08.2006 року - інженер архітектурно-будівельного відділу Дніпроцивільпроект Криворізької філії ДП ДДПІ;

з 20.03.2006 року по 16.08.2012 року - табельщик, інженер першої категорії ТОВ «Завод металевих конструкцій»;

з 01.11.2012 року по 28.07.2013 року - виплати Тернівського районного центру зайнятості;

з 13.04.2017 року по 19.04.2023 року - технік-конструктор, інженер-конструктор АТ «Криворізький залізорудний комбінат»;

з 01.06.2023 року по 29.08.2023 року - виплати Криворізької філії Дніпровського обласного центру зайнятості.

Вказані записи узгоджуються з іншими доказами у справі.

Так, періоди роботи у Криворізькій міській лікарні №8 підтверджуються довідками від 03.03.2026 року №46 та №47.

Крім того, відповідність зазначених періодів роботи підтверджується даними Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, зокрема довідкою форми ОК-5, де містяться відомості про страхувальників:

00191307 - АТ «Криворізький залізорудний комбінат»;

01986003 - Міська лікарня №8;

03490909 - Дніпропетровський обласний центр зайнятості;

21908407 - Криворізький міський центр зайнятості;

33265372 -ТОВ «Завод металевих конструкцій»;

33613494 - Дніпроцивільпроект Криворізька філія ДП ДДПІ.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують не лише факт існування трудової книжки, а й її належність саме позивачу.

Суд звертає увагу, що різниця у написанні імені « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_4 » є лише особливістю перекладу та транслітерації імені, яка не свідчить про існування іншої особи.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 року у справі №300/8132/23 зазначив, що у разі наявності неточностей у трудовій книжці підтвердження трудового стажу може здійснюватися іншими доказами, зокрема даними реєстрів, довідками та іншими документами.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував, що особа не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення через формальні недоліки документів, за оформлення яких вона не відповідала.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за ведення трудових книжок покладається на роботодавця.

Отже, можливі неточності в оформленні трудової книжки не можуть створювати негативних наслідків саме для працівника.

Щодо неврахування медичного висновку №775 від 04.05.1999 року.

Суд також не погоджується із висновком відповідача щодо неврахування медичного висновку №775 від 04.05.1999 року лише з підстави написання імені матері позивача як « ОСОБА_4 ».

Суд зазначає, що відповідач не спростував факт видачі такого медичного документа, його зміст та відповідність іншим документам.

Сам факт різного написання імені російською та українською мовами не може свідчити про недостовірність документа.

Відповідач мав оцінити зазначений медичний висновок у сукупності із іншими доказами, у тому числі документами про родинні відносини, свідоцтвом про народження дитини та іншими матеріалами пенсійної справи.

Щодо способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

Частинами третьою та четвертою статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права діяти на власний розсуд.

Водночас статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що саме органи Пенсійного фонду України призначають пенсії та здійснюють підготовку документів для їх виплати.

Отже, суд не може перебирати на себе повноваження органу пенсійного забезпечення та самостійно призначати пенсію замість компетентного органу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.06.2018 року у справі №826/13423/16 та від 16.05.2019 року у справі №2040/6320/18, де зазначено, що суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні його дискреційних повноважень.

У даному випадку відповідачем не було належним чином досліджено всі подані позивачем документи, а тому питання призначення пенсії потребує повторного розгляду із врахуванням правової оцінки суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.02.2026 року №046050027771 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV прийнято без повного та всебічного дослідження поданих документів, із застосуванням надмірного формалізму, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу дострокову пенсію з 18.02.2026 року є передчасною, оскільки питання призначення пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Належним способом захисту порушеного права позивача є:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.02.2026 року №046050027771;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди її роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 17.08.1993 року, при повторному розгляді питання про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.02.2026 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1064,96 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 709,97 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.02.2026 року №046050027771.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 17.08.1993 року, при повторному розгляді питання про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2026 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 709,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна