Решение № 138931436, 11.08.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1040/26

Провадження № 2/542/716/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 серпня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 131881176 від 25.02.2025 у розмірі 21 684,82 грн та судові витрати в справі, з яких 2662,40 грн судовий збір та 7000,00 грн витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову посилався на те, що 25 лютого 2025 року відповідачка уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії № 131881176.

Відповідачка ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти у сумі 7 100,00 грн, шляхом перерахування через банк-провайдер.

29 квітня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/33. Відповідно до умов вказаного договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.

У подальшому, 30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило вказане право вимоги ТОВ «Юніт Капітал», уклавши з ним договір факторингу № 30/0925-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 30.09.2025 за договором факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 25 234,82 грн.

Посилався на те, що відповідачка свої зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 25 234,82 з яких: 7 100,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 14 158,82 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 426,00 грн - сума заборгованості по комісії, 3 550,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 154).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15.07.2026 витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію:

- щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), платіжної картки № НОМЕР_4, а також підтвердження факту зарахування грошових коштів у розмірі 7 100,00 грн від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картку № НОМЕР_4 за період з 25.02.2025-02.03.2025;

- чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_4 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4, за період з 25.02.2025 по 02.03.2025 у сумі 7 100,00 грн, витребувано інформацію у вигляді: - первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтверджують цю інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) - повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (а.с. 159- 160).

У судове засідання представник позивача не з`явилась. У позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилась, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не подала.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Ухвалою суду від 11.08.2026 вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено договір кредитної лінії № 131881176 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Згідно з п. 2.2 та 2.3 Договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить 7100,00 грн. Кредитодавець надає перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 25.02.2025 (що є датою надання кредиту).

Відповідно до п. 3.1 Договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Згідно з п. 5.1 договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_4, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до п. 7.1 та 7.3 договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 27.03.2025, а саме: протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення(виплати) кредиту - 27.03.2030.

Як вбачається з 8.3 та 8.5 договору, базова процентна ставка становить 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 426,00 грн.

Відповідно до п. 8.7.1 договору, за період з 25.02.2025 до 27.03.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку у розмірі 18,37 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитним договором може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,80% від суми кредиту за кожен день користування ним.

Договір кредитної лінії № 131881176 від 25.02.2025 підписаний з використанням одноразового ідентифікатора.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір кредитної лінії № 131881176 від 25.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальниці. Отже, між сторонами був укладений кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитної лінії, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 7100,00 грн відповідачці підтверджується платіжним дорученням від 25.02.2025, зі змісту якого вбачається, що платником ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснено переказ коштів згідно з договором № 131881176 від 25.02.2025 ОСОБА_1 на платіжну карту № НОМЕР_4 (а.с. 55).

Крім того, згідно з повідомленням АТ КБ "Приват Банк" № 20.1.0.0.0/7-260724/24410-БТ від 27.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_6 ), на яку 25.02.2025 був зарахований платіж у сумі 7 100,00 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с. 166- 167).

Доказів на спростування факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.

Щодо набуття ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно з статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 29.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/33, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 62- 63).

Згідно з п.1.3 вказаного договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги - перелік Прав вимоги до боржників, що відступаються за цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу, розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту, встановлюється у Реєстрі прав вимоги.

29.04.2025 на виконання п. 2.1 договору факторингу № МВ-ТП/33 від 29.04.2025 складено та підписано Реєстр прав вимоги, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідачки за кредитним договором, фінансування, належне до сплати за цим договором факторингу становить 3 444 141,85 грн (а.с. 7- 9).

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог від 29.04.2025 за Договором факторингу № МВ-ТП/33 від 29.04.2025 ТОВ «Таліон Плюс» сплатило грошові кошти на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у загальному розмірі 3 444 141, 85 грн (а.с. 11).

30.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 30/0925-01 (а.с. 14- 16).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки в сумі 25 234,82 грн, з яких 7 100,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 158,82 грн сума заборгованості за відсотками, 426,00 - заборгованість по комісії та 3 550,00 грн - неустойка за Кредитним договором № 131881176 від 25.02.2025, сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимоги становить 5 243 200,04 грн (а.с. 17 - 18).

Згідно з платіжною інструкцією № 636 від 06.10.2025 ТОВ «Юніт Капітал» сплатило грошові кошти на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 у загальному розмірі 5 243 200,04 грн (а.с. 20).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.02.2025 № 131881176.

Щодо виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначав що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість в сумі 25 234,82 грн, з яких: 7 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 158,82 грн - заборгованість за відсотками, 426,00 грн - заборгованість за комісією та 3 550,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. В свою чергу, заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 3 550,00 грн позивач не просив стягувати, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог, заявлених до стягнення позивачем становить 21 684,82 грн.

В обгрунтування заявленого розміру заборгованості позивачем надано до суду виписку з особового рахунку за договором кредитної лінії № 131881176 від 25.02.2025, а також розрахунок заборгованості відповідача, нарахованої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 25.02.2025 по 29.04.2025 та розрахунок заборгованості, нарахованої ТОВ «Таліон Плюс» за період з 30.04.2026 по 22.09.2025 (а.с. 21- 23).

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії № 131881176 від 25.02.2025, судом встановлено, що відсотки нараховані згідно з вимогами ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, у межах строку кредитного договору та у розмірі, встановленому у кредитному договорі. Комісія за надання першого траншу нарахована згідно з п. 8.5 договору.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача та стягнути заборгованість за договором кредитної лінії у розмірі 21684,82 грн, яка складається з: 7 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 158,82 грн - заборгованість за відсотками та 426,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

При цьому, відповідачка у судове засідання не з`явилась, не скористалась своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення між відповідачкою та первісним кредитором кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та розміру заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, згідно з плтіжною інструкцією № 40925 від 22.05.2026, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 2662,40 грн.

Крім судового збору позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничну допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» під час судового розгляду справи здійснювало адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 та додаткової угоди № 25771386091 від 21.01.2026 до договору (а.с. 25, 28).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг на виконання доручення договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» надано юридичні послуги ТОВ «Юніт Капітал», а саме: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника - 1000,00 грн, підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 - 500,00 грн, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 131881176 від 25.02.2025 на рахунок ОСОБА_1 - 500,00 грн (а.с. 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову суд покладає на відповідача.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданн япослуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76- 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії № 1318811176 від 25.02.2025 у розмірі 21 684,82 грн (двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн вісімдесят дві коп).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн сорок коп) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133,

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст рішення виготовлено 11.08.2026.