Решение № 138931374, 12.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1598/26

Провадження № 2/539/1492/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

представника позивача - адвоката Реви О. О.,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - адвоката Ярошенко А. С.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в місті Лубнах Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ВТБ Банк», Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Кредитної спілки «Істок», треті особи: Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ Банк»), Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь»), Кредитної спілки «Істок» (далі - КС «Істок»), треті особи: Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Лубенський ВДВС), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. Позивач є дружиною спадкодавця та спадкоємицею за законом. 11 лютого 2026 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Тищенко І. В. заведено спадкову справу № 22/2026. Постановою приватного нотаріуса від 18 березня 2026 року № 28/01-16 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю записів про арешт нерухомого майна та арешт коштів спадкодавця. До складу спадкового майна, на яке поширюються спірні арешти як арешти «на все нерухоме майно» боржника, входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення в межах Лубенського району Полтавської області з кадастровим номером 5322880700:05:013:0033.

Позивач вказувала, що після відкриття спадщини під час перевірки реєстрів встановлено, що відносно майна спадкодавця залишаються чинними такі записи про обтяження: запис про обтяження № 19508275, зареєстрований до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 березня 2017 року на підставі постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні (далі - ВП) в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП) № 23226847 від 03 грудня 2010 року, відкритому з примусового виконання виконавчого листа від 19 жовтня 2010 року № 2-1544 на користь ПАТ «ВТБ Банк»; запис про обтяження № 19508253, перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 березня 2017 року на підставі постанови про арешт майна боржника у АСВП № 19689011 від 10 червня 2010 року, відкритому з примусового виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 травня 2010 року № 2-з-55, постановленої у спорі на користь кредитора ПАТ «ВТБ Банк»; запис про обтяження № 19508218, перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 березня 2017 року на підставі постанови про арешт майна боржника у АСВП № 14837721 від 18 вересня 2009 року, відкритому з примусового виконання виконавчого листа від 15 вересня 2009 року № 2-1023 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь»; запис про обтяження № 38197323 (спеціальний розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника у АСВП № 61875721 від 16 вересня 2020 року, відкритому для виконання виконавчого листа від 15 травня 2019 року № 539/4767/18 на користь КС «Істок»; а також запис про категорію стягнення: стягнення коштів по ВП № 59307904 від 07 червня 2019 року, що стосується виконавчого листа від 15 травня 2019 року № 539/4767/18 про стягнення із ОСОБА_2 на користь КС «Істок» заборгованості.

Позивач зазначала, що 09 березня 2026 року її представник звернувся з адвокатським запитом до Лубенського ВДВС, у відповідь на який листом від 12 березня 2026 року останній повідомив: ВП № 23226847 (ПАТ «ВТБ Банк») завершено 18 вересня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся; ВП № 19689011 завершено 16 липня 2010 року на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення; ВП № 14837721 (ПАТ «Банк «Київська Русь») завершено 18 вересня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся; ВП № 59307904 та № 61875721 (КС «Істок») завершено 24 жовтня 2024 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення; станом на 10 березня 2026 року відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 , у Лубенському ВДВС відсутні; матеріали відповідних виконавчих проваджень знищено після спливу строків зберігання. Попри це записи про арешт нерухомого майна у державних реєстрах не припинено, що фактично блокує оформлення спадщини.

Позивач стверджувала, що арешти накладалися у виконавчих провадженнях в інтересах конкретних стягувачів, а тому відповідачами у справі є особи, в інтересах яких існують відповідні обтяження: ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Банк «Київська Русь» та КС «Істок». Позивач зазначала, що збереження арештів за відсутності відкритих виконавчих проваджень та реальної виконавчої мети є непропорційним втручанням у її спадкові права.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: зняти арешт зі спадкового нерухомого майна після смерті ОСОБА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника у ВП АСВП № 23226847 від 03 грудня 2010 року, номер запису про обтяження 19508275; зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника у ВП АСВП № 19689011 від 10 червня 2010 року, номер запису про обтяження 19508253; зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника у ВП АСВП № 14837721 від 18 вересня 2009 року, номер запису про обтяження 19508218; зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника у ВП АСВП № 61875721 від 16 вересня 2020 року, номер запису про обтяження 38197323 (спеціальний розділ); зобов`язати Лубенський ВДВС вилучити запис з Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_2 за АСВП № 59307904 від 07 червня 2019 року, категорія стягнення: стягнення коштів; стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що стосовно ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено процедуру виведення банку з ринку шляхом ліквідації: постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації; згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1335 від 13 липня 2020 року процедура ліквідації здійснюється безпосередньо Фондом. Відповідач наголошував, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним і пріоритетним у відповідних правовідносинах.

ПАТ «Банк «Київська Русь» зазначало, що за даними Єдиної операційно-інформаційної системи станом на дату запровадження тимчасової адміністрації (20 березня 2015 року) інформація щодо укладених із ОСОБА_2 угод, відкритих на його ім`я рахунків та будь-яких зобов`язань ОСОБА_2 перед банком відсутня. На виконання приписів статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» банк передав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання всі наявні документи банку, у зв`язку з чим первинні документи, зокрема щодо кредитного портфелю, у Фонді відсутні. Відповідач вказував на відсутність порушеного права позивача та неналежність і неефективність обраного способу захисту, посилаючись на те, що у позовній заяві відсутнє обґрунтування порушення саме ПАТ «Банк «Київська Русь» прав позивача, а обрання неналежного та неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Також відповідач зазначав про неможливість покладення на банк судових витрат з огляду на встановлений спеціальним законом мораторій на стягнення коштів неплатоспроможного банку поза межами спеціальної процедури.

АТ «ВТБ Банк» подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог, звернених до АТ «ВТБ Банк», у повному обсязі. У відзиві викладено обставини виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку: на підставі рішення Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а на підставі рішення Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації; відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 29 вересня 2022 року № 759 з 04 жовтня 2022 року повноваження ліквідатора здійснюються Фондом безпосередньо.

АТ «ВТБ Банк» зазначало, що не є належним відповідачем у справі, оскільки не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин. Відповідач вказував, що згідно з архівними даними облікових систем між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 21 березня 2008 року укладено кредитний договір № 13-БСК, у забезпечення якого між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 21 березня 2008 року укладено договір поруки № 13-БСК. Право вимоги за цим кредитним договором було відступлене Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс») згідно з договором відступлення права вимоги № 241212вб від 24 грудня 2012 року. Крім того, відповідач посилався на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року у справі № 539/2286/15-ц, якою у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2010 року (справа № 2-1544/10 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором) замінено стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» (далі - ТОВ «Українська боргова компанія»). За таких обставин, на думку АТ «ВТБ Банк», воно наразі не є стороною кредитного договору та стороною виконавчого провадження, а тому вимоги позову до нього є безпідставними. Водночас банк також посилався на мораторій, встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У відповіді на відзив ПАТ «Банк «Київська Русь» позивач зазначала, що предмет спору не полягає у стягненні коштів з банку, не стосується включення вимог до реєстру кредиторів та не спрямований на звернення стягнення на майно банку, а спрямований на усунення перешкод у реалізації спадкових прав. Відзив банку фактично підтверджує відсутність актуального боргового зв`язку між спадкодавцем та ПАТ «Банк «Київська Русь». Арешти безпосередньо блокують оформлення спадщини. Обраний спосіб захисту є належним і ефективним.

У відповіді на відзив АТ «ВТБ Банк» позивач зазначала, що позов подано, виходячи з об`єктивно доступних їй офіційних даних реєстрів та відповіді органу ДВС, у яких стягувачем зазначено саме ПАТ «ВТБ Банк». Лише з відзиву АТ «ВТБ Банк» від 20 квітня 2026 року вона дізналася про відступлення права вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс» та про заміну стягувача на ТОВ «Українська боргова компанія». Доказів письмового повідомлення боржника чи спадкоємиці про заміну кредитора не надано.

Представник позивача - адвокат Рева О. О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу з визначеним у позові суб`єктним складом учасників справи. Позивач також просила залишити за нею судові витрати.

Представник відповідача ПАТ «Банк «Київська Русь» - адвокат Ярошенко А. С. у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Рух справи

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «ВТБ Банк», ПАТ «Банк «Київська Русь», КС «Істок», треті особи: Лубенський ВДВС, Фонд, про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2026 року справу № 539/1598/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2026 року, визначено відповідачам строк для подання відзиву, позивачу - відповіді на відзив, відповідачам - заперечення на відповідь на відзив.

21 квітня 2026 року до суду надійшов відзив АТ «ВТБ Банк» на позовну заяву.

21 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив АТ «ВТБ Банк».

Лубенський ВДВС 26 квітня 2026 року, 02 червня 2026 року та 16 липня 2026 року звертався до суду з клопотанням, в яких просив провести судовий розгляд без участі його представника.

ПАТ «Банк «Київська Русь» 27 квітня 2026 року подало до суду відзив на позовну заяву.

27 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ПАТ «Банк «Київська Русь».

Призначене на 13 травня 2026 року підготовче судове засідання відкладено на 27 травня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

У підготовчому судовому засіданні 27 травня 2026 року судом роз`яснено позивачу хто є належним відповідачем у такій категорії справ. Суд з`ясовував у позивача, чи бажає вона залучити співвідповідача або заявити клопотання про заміну неналежного відповідача. Позивач наполягала на розгляді справи саме у тому вигляді, у якому позов подано до суду, зазначивши, що залучати інших осіб до участі у справі не буде.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 червня 2026 року.

Ухвалами Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Реви О. О. та представника відповідача ПАТ «Банк «Київська Русь» - адвоката Ярошенко А. С. про участь у судових засідання у режимі відеоконференції.

Призначене на 24 червня 2026 року судове засідання у зв`язку з відключенням локальної мережі Інтернет та неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції відкладено на 04 серпня 2026 року.

Відповідно до статті 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 28 січня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. ОСОБА_1 є дружиною спадкодавця, шлюб зареєстровано 11 липня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Тищенко І. В. 11 лютого 2026 року заведено спадкову справу № 22/2026 після померлого ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84137780 від 11 лютого 2026 року.

Постановою приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Тищенко І. В. від 18 березня 2026 року № 28/01-16 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на спадкове майно, що належало померлому ОСОБА_2 , у зв`язку з наявністю актуальних записів про обтяження. У постанові зазначено, що за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень за номерами записів про обтяження 19508275, 19508253, 19508218, 38197323 (спеціальний розділ), відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження - арешт нерухомого майна за реєстраційними номерами 9071065, 9918857, 10615052, а також запис в Єдиному реєстрі боржників відносно ОСОБА_2 за виконавчим провадженням № 59307904, категорія стягнення: стягнення коштів.

До складу спадкового нерухомого майна входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5322880700:05:013:0033, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Полтавська область, Лубенський район, Бієвецька сільська рада, право власності на яку зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2026 року № 467047582.

За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2026 року № 467047582 відносно майна ОСОБА_2 наявні такі актуальні записи про обтяження: № 19508275 (дата державної реєстрації 15 грудня 2010 року) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 23226847, виданої 03 грудня 2010 року ВДВС Лубенського МРУЮ, обтяжувач - Відділ державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції, опис предмета обтяження - все нерухоме майно; № 19508253 (дата державної реєстрації 10 червня 2010 року) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 19689011 від 10 червня 2010 року, обтяжувач - той самий орган ДВС, опис предмета обтяження - все нерухоме майно; № 19508218 (дата державної реєстрації 18 вересня 2009 року) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 14837721 від 18 вересня 2009 року, обтяжувач - той самий орган ДВС, опис предмета обтяження - все нерухоме майно; № 38197323 (спеціальний розділ, дата державної реєстрації 16 вересня 2020 року) на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 61875721, виданої 16 вересня 2020 року Лубенським МР ВДВС Північно-Східного МРУМЮ (м. Суми), опис предмета обтяження - все нерухоме майно.

09 березня 2026 року представник позивача - адвокат Рева О. О. звернувся з адвокатським запитом до Лубенського ВДВС щодо надання інформації про зареєстровані обтяження на майно ОСОБА_2 , реквізити стягувачів по виконавчим провадженням та про вжиття заходів щодо зняття арештів у разі повного виконання рішень.

Листом від 12 березня 2026 року № 19.7/10957 Лубенський ВДВС повідомив таке. У відділі на примусовому виконанні перебував виконавчий лист від 19 жовтня 2010 року № 2-1544, виданий Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу за споживчим кредитом; постановою державного виконавця від 03 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження АСВП № 23226847 з накладенням арешту на майно боржника, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за № 19508275; 18 вересня 2015 року виконавче провадження завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). У відділі на примусовому виконанні перебувала ухвала від 31 травня 2010 року № 2-з-55, видана Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про накладення арешту на все майно ОСОБА_2 ; постановою державного виконавця від 10 червня 2010 року відкрито виконавче провадження АСВП № 19689011 з накладенням арешту на майно боржника, зареєстрованого за № 19508253; 16 липня 2010 року виконавче провадження завершено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). У відділі на примусовому виконанні перебував виконавчий лист від 15 вересня 2009 року № 2-1023, виданий Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АБ «Київська Русь» заборгованості за кредитним договором; постановою державного виконавця від 18 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження АСВП № 14837721 з накладенням арешту на майно боржника, зареєстрованого за № 19508218; 18 вересня 2015 року виконавче провадження завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). У відділі на примусовому виконанні перебував виконавчий лист від 15 травня 2019 року № 539/4767/18, виданий Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь КС «Істок» заборгованості; постановою державного виконавця від 21 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження АСВП № 61875721, постановою від 16 вересня 2020 року накладено арешт на майно боржника, зареєстрований за № 38197323; 24 жовтня 2024 року виконавче провадження завершено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). Станом на 10 березня 2026 року відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 , у Лубенському ВДВС на примусовому виконанні не перебувають. Матеріали зазначених виконавчих проваджень знищено після закінчення строку їх зберігання, у зв`язку з чим надати їх завірені копії відділ не має можливості.

За змістом результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 19 березня 2026 року виконавче провадження № 59307904, відкрите 07 червня 2019 року (стягувач - КС «Істок», боржник - ОСОБА_2 ), має стан «Завершено».

Судом також установлено, що ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року у справі № 539/2286/15-ц задоволено заяву ТОВ «Українська боргова компанія» про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2010 року у справі № 2-1544/10 (за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором) стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на стягувача ТОВ «Українська боргова компанія». У зазначеній ухвалі встановлено, що 24 травня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 22 МБ, згідно з яким ПАТ «ВТБ Банк» відступило права вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс», у тому числі за кредитним договором від 21 березня 2008 року № 13-БСК, а 24 травня 2013 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» і ТОВ «Українська боргова компанія» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 22 МБ, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за тим самим кредитним договором.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань АТ «ВТБ Банк» з 20 грудня 2018 року перебуває в стані припинення у зв`язку з прийняттям рішення про припинення юридичної особи в результаті ліквідації; ПАТ «Банк «Київська Русь» з 20 липня 2015 року перебуває в стані припинення у зв`язку з прийняттям рішення про припинення юридичної особи в результаті ліквідації. Функції керівництва та управління обома банками здійснює Фонд.

Судом також установлено, що на виконання приписів статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ПАТ «Банк «Київська Русь» та АТ «ВТБ Банк» передали, а архів Національного банку України прийняв на архівне зберігання наявні документи (справи) банків, а також довідковий апарат до них, про що складено відповідні акти приймання-передавання документів на архівне зберігання до Національного банку України (щодо ПАТ «Банк «Київська Русь» - акти від 20 лютого 2019 року № 1, від 16 грудня 2019 року № 2, від 13 серпня 2020 року № 3; щодо АТ «ВТБ Банк» - акти від 27 квітня 2021 року № 1 та від 14 грудня 2022 року № 2).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтями 1268, 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право на одержання свідоцтва про право на спадщину; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Отже, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

У цій справі позивач звернулася до суду з вимогами про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна, оскільки вона позбавлена можливості оформити спадкові права та розпоряджатися спадковим майном внаслідок наявності обтяжень, накладених у виконавчих провадженнях, а також з вимогою про зобов`язання Лубенського ВДВС вилучити запис з Єдиного реєстру боржників.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216, 1218 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина друга статті 1220 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268, стаття 1296 ЦК України). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття спадщини, а у такого спадкоємця права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому він може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Указані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2026 року у справі № 548/590/25, а також у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом (дружиною) померлого ОСОБА_2 , прийняла спадщину, у складі якої є нерухоме майно, проте позбавлена можливості оформити спадкові права та розпоряджатися спадковим майном унаслідок наявності записів про арешт, накладених у виконавчих провадженнях, у яких боржником був спадкодавець.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно за умови відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такі висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 липня 2026 року у справі № 548/590/25, від 18 березня 2026 року у справі № 359/7436/24, від 22 січня 2025 року у справі № 592/18654/23.

Відповідачами у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна; при цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 та від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Лише за наявності належного складу відповідачів суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення; без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть (постанови Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 15 травня 2023 року у справі № 352/371/21, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19).

Судом установлено, що арешт за записом про обтяження № 19508218 накладено постановою державного виконавця у виконавчому провадженні АСВП № 14837721 від 18 вересня 2009 року, відкритому з примусового виконання виконавчого листа від 15 вересня 2009 року № 2-1023 на користь стягувача - ПАТ «Банк «Київська Русь». Арешт за записом про обтяження № 38197323 (спеціальний розділ) накладено постановою державного виконавця від 16 вересня 2020 року у виконавчому провадженні АСВП № 61875721, відкритому з примусового виконання виконавчого листа від 15 травня 2019 року № 539/4767/18 на користь стягувача - КС «Істок».

Особи, в інтересах яких накладено вказані арешти: ПАТ «Банк «Київська Русь» та КС «Істок» - залучені позивачем до участі у справі як відповідачі. Отже, щодо цих вимог суб`єктний склад учасників справи визначено правильно, що дає суду можливість вирішити спір по суті.

За змістом відповіді Лубенського ВДВС від 12 березня 2026 року № 19.7/10957 виконавче провадження АСВП № 14837721 (стягувач - ПАТ «Банк «Київська Русь») завершено 18 вересня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся; виконавче провадження АСВП № 61875721 (стягувач - КС «Істок») завершено 24 жовтня 2024 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. Станом на 10 березня 2026 року відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 , у Лубенському ВДВС на примусовому виконанні не перебувають.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається. Отже, після завершення зазначених виконавчих проваджень підстави для збереження чинності арештів, накладених у їх межах, відпали.

Оскільки відповідні виконавчі провадження завершено, а майнові претензії з боку стягувачів ПАТ «Банк «Київська Русь» та КС «Істок», в інтересах яких накладено ці арешти, відсутні, подальше збереження арештів за записами про обтяження № 19508218 та № 38197323 є невиправданим та непропорційним втручанням у право позивача як спадкоємиці на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та частиною першою статті 319 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту в цій частині є належним та ефективним, оскільки призводить до усунення юридичної невизначеності та не потребує повторного звернення до суду.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 липня 2026 року у справі № 548/590/25 та від 18 березня 2026 року у справі № 359/7436/24, за якими власник (спадкоємець) майна, який не є боржником у виконавчому провадженні, має право на судовий захист шляхом зняття арешту з належного йому майна, а збереження арешту після завершення виконавчого провадження за відсутності майнових вимог стягувача є неправомірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зняття арешту зі спадкового нерухомого майна за записами про обтяження № 19508218 та № 38197323 (спеціальний розділ).

Судом установлено, що арешти за записами про обтяження № 19508275 та № 19508253 накладено у виконавчих провадженнях АСВП № 23226847 від 03 грудня 2010 року та АСВП № 19689011 від 10 червня 2010 року, відкритих у зв`язку з примусовим виконанням рішень, ухвалених у спорі на користь ПАТ «ВТБ Банк», зокрема виконавчого листа від 19 жовтня 2010 року № 2-1544 у справі № 2-1544/10 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13-БСК від 21 березня 2008 року.

Разом з тим з наданих сторонами доказів вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 13-БСК від 21 березня 2008 року, у забезпечення якого поручителем виступав спадкодавець ОСОБА_2 , вибуло від ПАТ «ВТБ Банк» ще до відкриття спадщини: 24 травня 2013 року відступлене ТОВ «Кредекс Фінанс» за договором № 22 МБ, а в подальшому - ТОВ «Українська боргова компанія» за договором № 22 МБ від 24 травня 2013 року. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року у справі № 539/2286/15-ц стягувача ПАТ «ВТБ Банк» у відповідному виконавчому провадженні замінено на його правонаступника - ТОВ «Українська боргова компанія».

Отже, особою, в інтересах якої існує обтяження за записом № 19508275 (а з огляду на спільність кредитного зобов`язання та підстав виконання - і пов`язане з ним обтяження за записом № 19508253), є ТОВ «Українська боргова компанія». Саме ця особа є належним відповідачем за вказаними вимогами, оскільки задоволення позову в цій частині може безпосередньо вплинути на її права та законні інтереси.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок задовольнити вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Визначення позивачем складу відповідачів має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах; незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (частини перша, друга статті 51 ЦПК України). У підготовчому судовому засіданні 27 травня 2026 року судом роз`яснено позивачу, хто є належним відповідачем у такій категорії справ, та з`ясовувалося, чи бажає вона залучити співвідповідача або заявити клопотання про заміну неналежного відповідача. Позивач наполягала на розгляді справи саме у тому вигляді, у якому позов подано до суду, зазначивши, що залучати інших осіб до участі у справі не буде; представник позивача під час розгляду справи по суті також просив розглянути справу з визначеним у позові суб`єктним складом. Клопотань про залучення співвідповідача (зокрема ТОВ «Українська боргова компанія») або про заміну неналежного відповідача належним позивач не заявляла.

Довід позивача про те, що про відступлення права вимоги та заміну стягувача їй стало відомо лише з відзиву АТ «ВТБ Банк», не спростовує наведеного, оскільки відомості про відповідні обтяження та їх підстави зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інформація якого є відкритою та загальнодоступною, а позивач не була позбавлена можливості заявити клопотання про залучення належного відповідача під час розгляду справи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 629/4832/25.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача. Встановивши, що при зверненні з позовом у частині вимог про зняття арешту за записами про обтяження № 19508275 та № 19508253 ОСОБА_1 невірно визначила суб`єктний склад учасників справи, зокрема не залучила як відповідача особу, в інтересах якої існують ці обтяження, - ТОВ «Українська боргова компанія», а також не вжила заходів для приведення суб`єктного складу учасників справи у відповідність до вимог закону, незважаючи на роз`яснення суду, що унеможливило вирішення спору в цій частині по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зняття арешту за записами про обтяження № 19508275 та № 19508253.

При цьому суд наголошує, що така відмова не позбавляє позивача можливості звернутися до суду у визначеному нормами процесуального права порядку з відповідними вимогами за належного суб`єктного складу учасників судового процесу.

Судом установлено, що в Єдиному реєстрі боржників наявний запис відносно ОСОБА_2 за виконавчим провадженням № 59307904 від 07 червня 2019 року, категорія стягнення: стягнення коштів, який пов`язаний з виконавчим листом від 15 травня 2019 року № 539/4767/18 про стягнення із ОСОБА_2 на користь КС «Істок» заборгованості. За змістом результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 19 березня 2026 року виконавче провадження № 59307904 має стан «Завершено»; згідно з відповіддю Лубенського ВДВС від 12 березня 2026 року воно завершено 24 жовтня 2024 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, після завершення виконавчого провадження № 59307904 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення відомості про боржника ОСОБА_2 підлягали виключенню з Єдиного реєстру боржників, однак Лубенським ВДВС з реєстру вилучені не були.

Наявність у реєстрі не виключеного після завершення виконавчого провадження запису про боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження та реальної мети забезпечення виконання рішення створює для позивача як спадкоємця триваючу перешкоду в оформленні спадщини та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном. Обраний позивачем спосіб захисту щодо цієї вимоги є належним та ефективним, підлягає вирішенню у межах цієї справи, оскільки призводить до усунення юридичної невизначеності та сприяє захисту прав позивача як спадкоємця, яка намагається реалізувати свої спадкові права після смерті чоловіка. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Доводи ПАТ «Банк «Київська Русь» та АТ «ВТБ Банк» про неможливість покладення на них будь-яких зобов`язань з огляду на встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мораторій суд відхиляє, оскільки предметом цього спору не є стягнення коштів з банку, включення вимог до реєстру кредиторів чи звернення стягнення на майно банку. Позовні вимоги спрямовані на усунення перешкод у реалізації спадкових прав позивача шляхом зняття арештів, накладених у виконавчих провадженнях, а тому мораторій на задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку до спірних правовідносин не застосовується та задоволення позову у відповідній частині майнових інтересів банків не зачіпає.

Доводи ПАТ «Банк «Київська Русь» про те, що за даними його облікових систем відсутня інформація про укладені із ОСОБА_2 угоди та про наявність у нього зобов`язань перед банком, не спростовують підстав позову, а навпаки - підтверджують відсутність у стягувача, в інтересах якого накладено арешт за записом про обтяження № 19508218, актуальних майнових претензій до боржника, що з урахуванням завершення відповідного виконавчого провадження свідчить про відпадіння підстав для збереження арешту.

Довід ПАТ «Банк «Київська Русь» про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту як самостійну підставу для відмови у позові суд також відхиляє. Власник (спадкоємець) майна, який не є боржником у виконавчому провадженні, має право на судовий захист шляхом звернення з позовом про зняття арешту з належного йому майна; такий спосіб захисту є самостійним та ефективним і не ставиться законом у залежність від заявлення вимоги про визнання права власності, якщо це право вже встановлене та не є спірним (постанова Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 359/7436/24). У цій справі право позивача на спадкове майно підтверджене та відповідачами не заперечується, а відтак обраний нею спосіб захисту в частині задоволених вимог є належним.

Доводи АТ «ВТБ Банк» про те, що воно не є належним відповідачем, оскільки право вимоги за кредитним договором № 13-БСК від 21 березня 2008 року відступлене, а стягувача у відповідному виконавчому провадженні замінено на ТОВ «Українська боргова компанія», суд визнає обґрунтованими. Ці обставини враховано судом при вирішенні вимог про зняття арешту за записами про обтяження № 19508275 та № 19508253 і покладено в основу висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині у зв`язку з незалученням до участі у справі належного відповідача.

Інші доводи відповідачів, викладені у відзивах, висновків суду не спростовують та не впливають на результат вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: вимоги про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна за записами про обтяження № 19508218 та № 38197323 (спеціальний розділ), а також вимогу про зобов`язання Лубенського ВДВС вилучити запис з Єдиного реєстру боржників (пункт 5 позовних вимог) слід задовольнити; у задоволенні вимог про зняття арешту за записами про обтяження № 19508275 та № 19508253 слід відмовити у зв`язку з незалученням до участі у справі належного відповідача.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 274, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ВТБ Банк», Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Кредитної спілки «Істок», треті особи: Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна задовольнити частково.

Зняти арешт зі спадкового нерухомого майна, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника у виконавчому провадженні АСВП № 14837721 від 18 вересня 2009 року, номер запису про обтяження 19508218.

Зняти арешт зі спадкового нерухомого майна, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника у виконавчому провадженні АСВП № 61875721 від 16 вересня 2020 року, номер запису про обтяження 38197323 (спеціальний розділ).

Зобов`язати Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34652445) вилучити запис з Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за виконавчим провадженням АСВП № 59307904 від 07 червня 2019 року, категорія стягнення: стягнення коштів.

У задоволенні позовних вимог про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна за записами про обтяження 19508275 (виконавче провадження АСВП № 23226847 від 03 грудня 2010 року) та 19508253 (виконавче провадження АСВП № 19689011 від 10 червня 2010 року) відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач - Акціонерне товариство «ВТБ Банк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 17; ЄДРПОУ - 14359319).

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 17; ЄДРПОУ - 24214088).

Відповідач - Кредитна спілка «Істок» (місцезнаходження: місто Одеса, Адміральський проспект, 7, кімната № 2; ЄДРПОУ - 26364449).

Третя особа - Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, 17/1; ЄДРПОУ - 34652445).

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 17; ЄДРПОУ - 21708016).

Суддя М. М. Пилипчук