Решение № 138929407, 12.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7263/25

Провадження № 2/369/3838/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Інвест», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання позивача довірителем, яка повністю виконала свої зобов`язання за договором про участь у фонді фінансування будівництва та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока», в якому просила визнати ОСОБА_1 довірителем, яка повністю виконала свої зобов`язання за Договором № 183/1-В2 про участь у фонді фінансування будівництва від 08 листопада 2016 року та має право отримати у власність закріплений за нею об`єкт інвестування квартиру АДРЕСА_1 ; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» передати ОСОБА_1 у власність зазначений об`єкт інвестування квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що між ТОВ «Фінансова компанія «Толока» та первісним довірителем Лозком Володимиром Іллічем 08 листопада 2016 року було укладено Договір № 183/1-В2 про участь у фонді фінансування будівництва, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 . У подальшому права довірителя були відступлені спочатку ОСОБА_3 , а згодом - ОСОБА_1 , яка стала належним довірителем за вказаним договором.

Позивач зазначала, що повністю виконала свої зобов`язання за договором, сплатила повну вартість об`єкта інвестування, а також здійснила доплату за збільшення фактичної площі квартири після проведення технічної інвентаризації. Управитель підтвердив проведення повного розрахунку, видав позивачу свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва, однак після введення будинку в експлуатацію не виконав своїх договірних обов`язків щодо передачі майнових прав, видачі довідки про право на набуття квартири у власність та включення позивача до переліку осіб, яким забудовник повинен передати квартири.

Попри неодноразові звернення позивача та її представника до відповідача із письмовими вимогами та адвокатськими запитами, відповідач своїх обов`язків не виконав, що, на думку позивача, призвело до порушення її права на набуття права власності на спірний об`єкт інвестування.

У подальшому позивачу стало відомо, що відповідач здійснив відчуження тієї ж самої квартири на користь інших осіб, зареєстрував право власності за ТОВ «Юридична компанія «Право та Гроші», а згодом спірний об`єкт було повторно зареєстровано за відповідачем. На переконання позивача, такі дії суперечать умовам укладеного договору, положенням Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», порушують її права як особи, яка повністю профінансувала будівництво квартири, у зв`язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмета позову, яку судом прийнято до розгляду. Зміна предмета позову була обумовлена встановленням нових обставин, що виникли після звернення до суду, а саме 18.11.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Толока» та ТОВ «Юридична компанія «Право та Гроші» укладено Договір про участь у фонді фінансування будівництва серія та номер 183/1-В2 та Акт приймання нерухомого майна серії номер 183/1-В2 від 04.12.2020 року.

Предметом даного договору є об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 , такий самий як і по Договору про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 з позивачем.

На підставі вищевказаних документів, 11.08.2021 року здійснено державну реєстрацію прав індексний номер: 59775484 приватним нотаріусом Дорменюк С.М.

Позивач зазначає, що Договір про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 з позивачем чинний та не розірваний проте відповідач 1 здійснив перепродаж одного і того самого об`єкту інвестування декілька разів.

З урахуванням зміни предмету позову позивач просила суд визнати недійсним Договір про участь у фонді фінансування будівництва № 183/1-В2 від 18.11.2020 року, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» з товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та Гроші», акт приймання-передачі нерухомого майна №183/1-В2 від 04.12.2020 року, підписаний ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» з ТОВ «Юридична компанія «Право та Гроші»; скасувати рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Дорменюка Сергія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59775484 від 11.08.2021 та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 , зареєстровану 05.08.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Дорменюком Сергієм Миколайовичем (номер запису про право власності 43431218 на ім`я товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та Гроші»); визнати недійсними електронні торги від 13.06.2025 року з реалізації нерухомого майна (лот № 576476), а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , проведені ДП «СЕТАМ», оформлені протоколом проведення електронних торгів № 639749 від 13.06.2025 року, відповідно до якого переможцем торгів стало ТОВ «Динекс».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

10.06.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Заперечення щодо позову мотивовані тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів внесення коштів за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08 листопада 2016 року на банківський рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Толока».

Отже, ОСОБА_1 не може бути визнана довірителем, яка повністю виконали свої зобов`язання за Договором №183/1-В2 про участь у фонді фінансування будівництва.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що саме невиконання Договору про участь у ФФБ стало причиною неможливості видачі довідки про повну оплату, як і вказано в Договорі про що було відомо Позивачу, яка про ці обставини вказала у позовній заяві.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.06.2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 , шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .

Під час підготовчого провадження позивачем подано заяву про зміну предмета позову, яку судом прийнято до розгляду, у зв`язку з чим справа розглядалася з урахуванням змінених позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.04.2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті на 22.06.2026 року.

Представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» як управителем фонду фінансування будівництва та ОСОБА_2 як довірителем укладено Договір № 183/1-В2 про участь у фонді фінансування будівництва, предметом якого є фінансування будівництва квартири АДРЕСА_3 .

Надалі, 20.12.2016 року між Управителем та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08.11.2016 року, відповідно до якої оформлено уступку прав довірителя на користь ОСОБА_3 . Всі кошти, сплачені ОСОБА_2 в сумі 683700,00 грн вважаються закріпленими за правонаступником - ОСОБА_3 .

Відповідно до умов зазначеного договору довіритель зобов`язався здійснити фінансування закріпленого за ним об`єкта інвестування, а управитель після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та виконання довірителем усіх договірних зобов`язань забезпечити оформлення документів, необхідних для набуття довірителем права власності на квартиру, зокрема видати довідку про право на набуття у власність закріпленого об`єкта інвестування та передати забудовнику перелік довірителів для оформлення права власності.

Управителем підтверджено, що правонаступником та Довірителем проведено повний розрахунок на майнові права на Об`єкт інвестування.

29.01.2018 року між Управителем та ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_5 укладено Додаткову угоду № 2 Договору про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08.11.2016 року (далі Додаткова угода № 2), відповідно до якої оформлено уступку прав довірителя на користь Позивача. Всі кошти, сплачені ОСОБА_2 в сумі 683700,00 грн. вважаються закріпленими за правонаступником ОСОБА_1 (позивачем по справі).

Управителем підтверджено, що правонаступником та Довірителем проведено повний розрахунок на майнові права на Об`єкт інвестування.

Таким чином, на підставі Додаткової угоди № 2 відбулась уступка права вимоги за Договором ФФБ на Об`єкт інвестування.

Довірителем у договорі про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08.11.2016р. виступала Позивач.

На підтвердження виконання своїх договірних зобов`язань позивачем надано належні та допустимі докази здійснення повної оплати вартості об`єкта інвестування, а також доплати вартості додаткової площі квартири після проведення технічної інвентаризації.

Крім того, у відповідності до свідоцтва участі у ФФБ виду НОМЕР_1 /1-В2, за Довірителем, ОСОБА_1 , закріплено 100% загальної проектної площі Об`єкта інвестування. Також у наведеному вище свідоцтві сторонами погоджено, що ОСОБА_1 до фонду фінансування будівництва внесено кошти в сумі 683 700,00 грн.

Надалі, між Управителем та Позивачем укладено додаткову угоду № 3 до Договору ФФБ (далі Додаткова угода № 3).

Відповідно до даної угоди Сторони узгодили, що у зв`язку з тим, що фактична загальна площа об`єкту інвестування, вказаного у Договорі, за даними Технічного паспорта, становить 52,40 м2, а так є більшою на 0,80 м2, від проектної загальної площі, яка зазначена в договорі, Довіритель зобов`язується сплатити Управителю різницю між фактичною та проектною площами об`єкта інвестування в сумі 11 600,00 грн., виходячи з поточної ціни вимірної одиниці Об`єкта інвестування на день підписання даної Угоди.

Загальна вартість Об`єкта інвестування складає 695300,00 грн., загальна фактична площа об`єкта інвестування збільшилась на 0,80 м2 та складає 52,40 м2.

Того ж дня між сторонами укладено Акт уточнення загальної площі Об`єкта інвестування до Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду А № 183/1-В2 від 08.11.2016, відповідно до якого за даними технічного паспорта, виданого ТОВ «Оксі-К Консалтинг», фактична загальна площа об`єкта інвестування складає 52,40 м2. Різниця між фактичної та проектною площею об`єкта інвестування становить 0,80 м2.

Позивачем були доплачені грошові кошти за збільшену на 0,80 кв.м. фактичну загальну площу об`єкта інвестування в сумі 12 400,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанцією №211210072 від 12.11.2018 року.

Враховуючи викладене, обов`язок позивача з фінансування Об`єкту інвестування за Договором виконаний у повному обсязі.

Після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та здійснення остаточних розрахунків довірителя з управителем, управитель, згідно з п. 7 Договору, зобов`язаний був передати довірителю майнові права на такий об`єкт за договором про уступку майнових прав; надати довірителю в обмін на свідоцтво про участь у фонді довідку про право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування; включити довірителя до переліку довірителів, яким забудовник у подальшому зобов`язаний передати у власність закріплені за ними об`єкти інвестування.

Разом із тим, після введення житлового будинку в експлуатацію відповідач не видав позивачу довідку про право на набуття у власність квартири, не забезпечив передачу документів забудовнику для оформлення права власності та не виконав інших передбачених договором обов`язків, незважаючи на неодноразові письмові звернення позивача та її представника.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що після виконання позивачем усіх своїх зобов`язань за Договором № 183/1-В2 відповідач не вчинив дій, передбачених умовами договору та вимогами Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», необхідних для оформлення за позивачем права власності на закріплений за нею об`єкт інвестування.

Натомість із наданих позивачем доказів убачається, що спірний об`єкт інвестування був відчужений на користь інших осіб, а право власності на нього зареєстровано за особами, які не є стороною Договору № 183/1-В2 укладеного з позивачем, що і стало підставою для подання позивачем заяви про зміну предмета позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Так спірні правовідносини виникли з приводу нерухомого майна, яке було предметом договору про участь у фінансуванні фонду будівництва, зобов`язання за яким позивач виконав у повному обсязі, натомість об`єкт інвестування був відчужений третій особі. Такі обставини на переконання позивача порушили його право на отримання у власність об`єкта інвестування, а тому право підлягає поновленню шляхом визнання права власності за позивачем на об`єкт інвестування, визнання недійсним договору участі у фонді фінансування будівництва, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Толока» та ОСОБА_1 .

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що відповідно до статей 4, 14, 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель фонду фінансування будівництва після повного виконання довірителем своїх зобов`язань зобов`язаний забезпечити реалізацію права довірителя на закріплений за ним об`єкт інвестування та вчинити всі необхідні дії для оформлення права власності.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

13.05.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.

Разом з тим, підвищений формалізм у позиції судів у питаннях виникнення прав власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі рішення суду є достатньо виправданим з огляду на характерні особливості інвестування в будівництво об`єктів нерухомості. Такі конкретні випадки поступово виробляються судовою практикою. Отже, ухвалюючи рішення у справі про набуття права власності на спірний об`єкт інвестування та правові наслідки цього, доцільно ретельно досліджувати обставини набуття інвестором майнових прав та здійснення будівництва об`єкта нерухомості.

Такий правовий висновок щодо способу захисту права власності інвестора на об`єкт інвестування сформулював Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням договору про участь у фонді фінансування будівництва, регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону управитель фонду фінансування будівництва здійснює управління залученими коштами довірителів відповідно до правил фонду та договорів про участь у фонді фінансування будівництва, забезпечує належне виконання взятих на себе зобов`язань та діє в межах повноважень, визначених законом і договором.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що після повного виконання довірителем своїх зобов`язань за договором про участь у фонді фінансування будівництва та після введення об`єкта будівництва в експлуатацію управитель зобов`язаний вчинити передбачені законом та договором дії, необхідні для оформлення довірителем права власності на закріплений за ним об`єкт інвестування.

Як установлено судом, позивач належним чином виконав усі свої зобов`язання за Договором № 183/1-В2 про участь у фонді фінансування будівництва, повністю сплатив вартість закріпленого за ним об`єкта інвестування, а також здійснив доплату за збільшення фактичної площі квартири, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Однак відповідач, всупереч вимогам закону та умовам укладеного договору, не забезпечив реалізацію права позивача на набуття права власності на квартиру, не видав довідку про право на набуття у власність закріпленого об`єкта інвестування, не вчинив інших передбачених договором дій, необхідних для оформлення права власності, а в подальшому здійснив відчуження спірного об`єкта на користь іншої особи.

Такі дії відповідача не відповідають вимогам Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», порушують принцип належного виконання зобов`язань та призводять до порушення майнових прав позивача як довірителя, який повністю виконав свої договірні зобов`язання.

Аналогічний підхід щодо обов`язку управителя забезпечити реалізацію прав довірителя після повного виконання останнім своїх зобов`язань викладено у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 501/2836/16-ц, від 12.07.2023 року у справі № 761/15392/19.

Таким чином, відповідно до вказаних норм права, доказів у справі із ввденням будинку в експлуатацію позивач фактично набув первісне право на новостворений об`єкт інвестування.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Толока» про те, що об`єкт інвестування був відкріплений від позивача.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Толока» позивача про введення будинку в експлуатацію.

Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі ДАБІ) за посиланням https://dabi.gov.ua/declarate/list.php?sort=subgaluz&order=DESC та відповіді Департаменту ДАБІ у Київській області № 1010-611/03 від 27.05.2019 декларацію про готовність об`єкта - житлового комплекс,. IV черга, Корпус Г; АДРЕСА_7 (далі житловий комплекс) до експлуатації зареєстровано в березні 2017 року.

Отже, станом на березень 2017 року житловий комплекс введено в експлуатацію. Проте, Відповідач ухиляється від виконання вищевказаних обов`язків за Договором про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08.11.2016 року.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторін. Таким чином, належним чином оформлені договірні правовідносини породжують права та обов`язки сторін зобов`язання.

Також судом встановлено, що 29.01.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Толока» як управителем та ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_5 , укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про участь у фонді фінансування будівництва № 183/1-В2 від 08.11.2016 року, відповідно до якої оформлено уступку прав довірителя на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди всі кошти, сплачені первісним довірителем ОСОБА_2 у сумі 683 700,00 грн, вважаються закріпленими за ОСОБА_1 . Управителем також підтверджено, що позивачем проведено повний розрахунок за майнові права на об`єкт інвестування.

Натомість відповідач, будучи управителем фонду фінансування будівництва, після виконання позивачем усіх передбачених договором зобов`язань не забезпечив реалізацію її права на набуття у власність закріпленого за нею об`єкта інвестування, не видав довідку про право на набуття у власність квартири, не передав забудовнику необхідні документи для оформлення права власності та не вчинив інших дій, покладених на нього законом і договором.

Суд враховує, що позивач належним чином виконала усі передбачені договором обов`язки, а тому набула право вимагати від управителя виконання його зустрічних обов`язків щодо оформлення права на об`єкт інвестування.

Доказів, які б свідчили про невиконання позивачем умов договору, припинення її прав як довірителя або існування інших передбачених законом підстав для відмови у реалізації її права на закріплений об`єкт інвестування, відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Толока» суду не надано.

Зі змісту Додаткової угоди № 2 Договору про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08.11.2016 року, відповідно до якої оформлено уступку прав довірителя на користь позивача, визначено, що всі кошти, сплачені ОСОБА_2 в сумі 683700,00 грн. вважаються закріпленими за правонаступником ОСОБА_1 .

Управителем підтверджено, що правонаступником та Довірителем проведено повний розрахунок на майнові права на Об`єкт інвестування.

За таких обставин, всі доводи сторони відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються положеннями викладеними та підписаними відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Толока» та позивачем.

Окрім того, відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Толока» не надав суду належних та допустимих доказів того, що Договір про участь у фонді фінансування будівництва № 183/1-В2 від 08.11.2016 року та Додаткова угода № 2 Договору про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08.11.2016 року відповідно до якої оформлено уступку прав довірителя на користь позивача розірвані з позивачем або визнані недійсними в судовому порядку.

В процесі розгляду цивільної справи зустрічного позову ТОВ «Фінансова компанія «Толока» до позивача ОСОБА_1 про визнання припиненими правовідносин та зобов`язання вчинити певні дії не було заявлено.

Виходячи з наявних матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Толока» існують договірні відносини на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва № 183/1-В2 від 08.11.2016 року та Додаткової угоди № 2 Договору про участь у фонді фінансування будівництва №183/1-В2 від 08.11.2016 року

Загальні положення цивільного законодавства визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (626, 628 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторін.

Таким чином, належним чином оформлені договірні правовідносини породжують права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували правомірність своїх дій щодо відчуження спірного об`єкта інвестування.

18.11.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Толока» та ТОВ «Юридична компанія «Право та Гроші» було укладено договір купівлі-продаж спірної квартири. Згідно інформаційної довідки № 290204555 28.01.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дорменоком С.М. право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за ТОВ «ЮК «Право та Гроші».

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Толока» не мало право укладати договір відносно спірного об`єкта нерухомості з ТОВ «Юридична компанія «Право та Гроші» Договір про участь у фонді фінансування будівництва серія та номер 183/1-В2 та відповідно Акт приймання нерухомого майна серії номер 183/1-В2 від 04.12.2020 року, враховуючи укладений Договір про участь у фонді фінансування будівництва з позивачем.

Відповідно до п.п. 6, 7 Договору про участь у фонді фінансування будівництва № 183/1-В2 від 08.11.2016 року укладеного з позивачем визначено, що управитель зобов`язаний надати після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та здійснення остаточних розрахунків довірителя в обмін на свідоцтво про участь у фонді відповідно до правил фонду та цього договору довідку про право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування.

Звертаючись із позовною заявою, позивач зазначила, що договір купівлі-продажу квартири від 18.11.2020 є недійсним, оскільки суперечить вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається лише за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідачап право власності на новостворений об`єкт нерухомості не виникло, а тому ТОВ «Фінансова компанія «Толока» не мало право здійснювати відчуження спірної квартири, і як наслідок укладений договір купівлі-продажу квартири між ТОВ «Фінансова компанія «Толока» та ТОВ «Юридична компанія «Право та гроші» є таким, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи наведене, ТОВ «Фінансова компанія «Толока» безпідставно відчужило об`єкт інвестування на користь третьої особи, а отже позивач має право поновити своє порушене право на об`єкт інвестування шляхом звернення до суду.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.12.2021 року, індексний номер 290204555, на підставі договору купівлі-продажу, було зареєстровано право власності за ТОВ «Юридична компанія «Право та Гроші» на спірну квартиру.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо скасування рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Дорменюка Сергія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59775484 від 11.08.2021 та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 , зареєстровану 05.08.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Дорменюком Сергієм Миколайовичем (номер запису про право власності 43431218 на ім`я Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та Гроші»).

Більш того, згідно цитованої вище статті підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав також слугує визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (в даному випадку договору купівлі-продажу), що надає можливість позивачу звернутись безпосередньо до реєстратора з вимогою про скасування відповідного рішення.

Також відповідно до Протоколу проведення електронного аукціону (торгів) від 13.06.2025 року, однокімнатна квартира АДРЕСА_1 була реалізована через електронні торги та переможцем стало ТОВ «Динекс» як учасник 3.

У постановах від 04.07.2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів».

Позивач внаслідок вищевизначеного, також просить визнати недійсними електронні торги від 13.06.2025 року з реалізації нерухомого майна (лот № 576476), а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , проведені ДП «СЕТАМ», оформлені протоколом проведення електронних торгів № 639749 від 13.06.2025 року, відповідно до якого переможцем торгів стало ТОВ «Динекс».

Велика Палата Верховного Суду 05.06.2018 р. у постанові № 910/856/17 (далі - Постанова) зазначила, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів. Акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, - договором.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а особами, які мають право примусового продажу такого майна, є виконавець та організатор електронних торгів. Покупцем є переможець торгів.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, при ухваленні судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів у разі недійсності правочину, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що права позивача як довірителя були порушені неправомірними діями відповідача, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню частково.

Щодо інших тверджень позивача, письмових доказів, суд зазначає, що вони, були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Клопотання відповідача про залишення без розгляду та закриття провадження у справі не підлягають задоволенню судом, оскільки у справі № 369/7263/25 та справі № 369/18081/21 учасники справи, предмет та підстави позову у даних справах відмінні.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» 1816 грн. 80 коп. сплаченого судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 258, 259, 263265 ЦПК України, статтями 15, 16, 526, 629 ЦК України, Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Інвест», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 довірителем, яка повністю виконала свої зобов`язання за Договором №183/1-В2 про участь у фонді фінансування будівництва від 08 листопада 2016 року та має право на набуття у власність закріпленого за нею об`єкта інвестування квартири АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» (код ЄДРПОУ 32955460) передати ОСОБА_1 у власність об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Договір про участь у фонді фінансування будівництва № 183/1-В2 від 18.11.2020 року, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» з товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та Гроші».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) грн. 80 коп.

Визнати недійсними електронні торги від 13.06.2025 року з реалізації нерухомого майна (лот № 576476), а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , проведені ДП «СЕТАМ», оформлені протоколом проведення електронних торгів № 639749 від 13.06.2025 року, відповідно до якого переможцем торгів стало ТОВ «Динекс».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 , адреса для листування: АДРЕСА_9 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТОЛОКА», код ЄДРПОУ 32955460, юридична адреса: 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1.

Третя особа: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Інвест», код ЄДРПОУ 36797867, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, буд. 33.

Третя особа: 2. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_10 .

Третя особа: 3. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_11 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко