Постановление суда № 138926112, 12.08.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/437/26

Провадження № 2-а/670/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

ознайомившись у відкритому підготовчому судовому засіданні із матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, селищного голови Лужняка Володимира Олександровича про визнання бездіяльності та дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, селищного голови Лужняка Володимира Олександровича про визнання бездіяльності та дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, у якому позивач, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить:

- визнати бездіяльність селищної ради незаконною;

- визнати дії комісії з розгляду земельних спорів некомпетентними;

- зобов`язати провести обстеження згідно з заявою;

- визнати дії селищного голови Лужняка В.О. незаконними;

- зобов`язати провести розгляд заяв;

- стягнути моральну шкоду.

Ухвалою судді від 23.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк десять днів з дня отримання ухвали суду для усунення зазначених у ній недоліків. Метою зазначеної ухвали, зокрема, було з`ясування змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, щодо кожного з відповідачів, а також - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

У прохальній частині позовної заяви не конкретизовано та не визначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, не зазначено у чому полягає незаконна дія (бездіяльність) кожного відповідача, до кого з відповідачів та на яких підставах заявлені вимоги про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди. Також позов не містить обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Правильне встановлення предмету, підстав позову та суб`єктного складу визначає юрисдикцію та підсудність справи, а відтак і процесуальні наслідки поданого позову (дії суду після отримання такого позову).

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. В кожному конкретному випадку необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Водночас ч. 1 ст. 20 КАС України містить вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

02.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, у якій позивач, посилаючись на ч. 5, 8 ст. 160 КАС України, ст. 13 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положення Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», серед іншого зазначила, що у справі є лише один відповідач Віньковецька селищна рада, а позовні вимоги нею чітко зазначені у позові.

Оскільки завданням підготовчого провадження, зокрема, є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу , а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, то ухвалою від 03.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання 12.08.2026.

22.07.2026 відповідачем Віньковецькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області подано відзив, у якому вказано, що позивач звернулася із заявою про обстеження земельної ділянки щодо встановлення факту прокладення по ній газопроводу, лінії електропередач та дороги. Керуючись ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», Комісією з питань розгляду та вирішення земельних спорів на території Віньковецької селищної ради розглянуто звернення позивача, здійснено виїзд за місцем, вказаним у заяві, не встановлено факту прокладення по земельній ділянці позивача газопроводу, лінії електропередач та дороги, про що складено акт. Однак надалі позивач неодноразово зверталася до органу місцевого самоврядування з заявами щодо некомпетентності комісії, порушення прав заявника, розгляду її заяв на сесії селищної ради, повторного проведення обстеження.

Відповідь на відзив від 27.07.2026 містить твердження позивача про те, що у своєму відзиві відповідач не зазначив склад комісії, дати проведення огляду та складання відповідного акту, а також твердження про те, що на сесії селищної ради не було розглянуто звернення позивача у її присутності, а селищний голова відмовив їй в особистому прийомі, чим порушив її права та завдав моральної шкоди.

У підготовче судове засідання 12.08.2026 позивач не з`явилася. 12.08.2026 через канцелярію суду подала заяву, у якій просить суд розглядати справу у підготовчому засіданні без її участі.

У підготовче судове засідання 12.08.2026 представник відповідача Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області не з`явився, однак, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без представника селищної ради.

У підготовче судове засідання 12.08.2026 відповідач селищний голова Лужняк В.О. не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання.

Суд, ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, застосувавши релевантні норми права, дійшов таких висновків.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з позовної заяви та інших заяв по суті, у цій справі правовідносини виникли між позивачем та органом місцевого самоврядування, його посадовою особою з приводу здійснення ними владних управлінських функцій і перебувають в сфері регулювання Закону України «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо.

Позивач обґрунтовує порушення своїх прав та інтересів: діями (бездіяльністю) селищної ради, Комісії з питань розгляду та вирішення земельних спорів на території Віньковецької селищної ради, яка полягає у нереагуванні на її звернення, розгляді звернень з порушенням строків тощо; порушенням Регламенту Віньковецької селищної ради; відмовою в прийомі громадян селищним головою Лужняком В.О.

З огляду на викладене, у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування та селищного голови, які вона вважає неправомірними, однак, ці наслідки не призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, не мають майнового характеру та не пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, а тому визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії не є способом захисту цивільних прав та інтересів у даній справі.

Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Водночас, місцевий загальний суд як адміністративний суд обмежений у розгляді таких категорій справ частиною першою статті 20 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створена система адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства, частина 1 статті 2 якого унормовує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 пункту 3 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частина 2 статті 9 КАС України визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою статті 20 КАС України.

Отже, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, розглядаються окружними адміністративними судами.

Враховуючи предмет позовних вимог у цій справі, вказаний спір предметно підсудний окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді. Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 серпня 2019 року при розгляді справи № 855/364/19 виснувала, що визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.

Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 855/306/19 (провадження № А/9901/232/19) належним і компетентним судом, у розумінні процесуального закону, є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудностей.

Крім того, відповідно до статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Отже, норма стосовно предметної юрисдикції має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

На підставі викладеного вище, на думку суду, розгляд справи з порушенням предметної юрисдикції матиме наслідком порушення прав та інтересів позивача та розгляд його заяви «неналежним судом», а також порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині забезпечення права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а ухвалення рішення судом з порушенням правил юрисдикції тягне за собою його скасування та направлення справи компетентному суду.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частинами 5, 8 статті 29 КАС України передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

З огляду на викладене, адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, селищного голови Лужняка Володимира Олександровича про визнання бездіяльності та дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкодине підсудна Віньковецькому районному суду Хмельницької області як адміністративному суду за предметною юрисдикцією, а тому її слід передати на розгляд за підсудністю до належного суду Хмельницького окружного адміністративного суду (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький Хмельницького району Хмельницької області, 29009, E-mail: inbox@adm.km.court.gov.ua).

Керуючись ст. 2, 5, 19, 20, 21, 29, 173, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративну справу № 670/437/26 за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, селищного голови Лужняка Володимира Олександровича про визнання бездіяльності та дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди передати за предметною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО