Постановление суда № 138925845, 07.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8176/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

представника заявника Семків Н.Р.

представників відповідача Львівської обласної прокуратури Слиш Г.С., Гайдай М.О.

справа №466/8176/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника Державної казначейської служби України про зміну способу виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 року у цивільній справі №466/8176/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна інтереси якої представляють: Львівської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні у розмірі 24000,00 гривень

в с т а н о в и в:

22.06.2026 року представник Державної казначейської служби України Стегній А.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про зміну способу виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 року у цивільній справі №466/8176/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна інтереси якої представляють: Львівської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні у розмірі 24000,00 гривень, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні по справі №463/805/16-к в розмірі 24000,00 гривень.

В обґрунтування вимог заяви покликається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 у справі № 466/8176/20 (далі Рішення суду), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26.05.2025, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні по справі №463/805/16-к в розмірі 24000,00 гривень.

На виконання Рішення суду по справі № 466/8176/20 Шевченківським районним судом м. Львова 12.03.2026 видано виконавчий лист (далі Виконавчий лист).

Згідно з частиною першою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів . Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845) передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства України. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Враховуючи вищевикладені норми закону, у Казначейства, як органу виконання судового рішення у справі № 466/8176/20, виникла необхідність звернутись до Суду із заявою про зміну способу або порядку його виконання з огляду на наступне.

Верховним Судом сформувалась відповідна практика щодо формулювання у судових рішеннях способу стягнення шкоди (збитків) за рахунок держави (Державного бюджету України), який має відповідати приписам статті 56 Конституції України, статей 1173 -1176 Цивільного кодексу України, а також інших правових норм, що передбачають випадки такого відшкодування.

За результатами розгляду справи № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що резолютивні частини судових рішень неповинні містити відомості про суб`єкта його виконання , рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання номери та види , оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, однак не в резолютивній частині рішення.

Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 461/9982/19, від 15.03.2023 у справі № 591/7146/20, від 13.09.2023 у справі №501/85/22, від 04.10.2023 у справі № 757/5351/21-ц, від 18.10.2023 у справі № 127/1407/22, згідно з якими помилковими є рішення судів в частині визначення такого способу відшкодування шкоди як «стягнення шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України».

Оскільки нормами процесуального законодавства не передбачено зазначення у резолютивній частині відомостей про шляхи списання коштів, вид рахунку з якого буде проведено відповідне безспірне списання коштів, суб`єкт виконання судового рішення , то Казначейство вважає, що належним способом виконання рішення у цій справі є стягнення коштів на користь позивача з Державного бюджету України, виключивши з резолютивної частини зазначеного судового рішення словосполучення «шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України».

У зв`язку із чим представник заявника звернувся до суду з даною заявою.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача Львівської обласної прокуратури в судовому засіданні не заперечили щодо зміни способу виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 року у цивільній справі №466/8176/20.

Заслухавши пояснення учасників, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, суд вважає, що заява про зміну способу виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 року у цивільній справі №466/8176/20 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 року у цивільній справі №466/8176/20, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні по справі №463/805/16-к в розмірі 24000,00 гривень (двадцять чотири тисячі гривень).

На виконання рішення суду у справі №466/8176/20, Шевченківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Ч.2 ст.2 ЦК України встановлено, що учасником цивільних правовідносин є держава Україна.

Верховний Суд неодноразово наголошував у постановах від 25.09.2019 у справі № 607/5841/17, від 18.11.2020 у справі № 554/5980/18, від 15.06.2022 у справі № 398/2910/20, від 09.02.2022 у справі № 757/6203/21-ц, від 23.02.2022 у справі № 757/23994/20-ц, від 28.04.2022 у справі № 464/5200/19, від 25.01.2023 у справі №757/4091/20-ц, від 04.10.2023 у справі № 757/3351/21-ц, від 18.10.2023 у справі № 127/1407/22, що кошти державного бюджету належить на праві власності державі.

Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів Державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статі 2 ЦК України).

ВП ВС України у справі №910/23967/16 дійшла висновку, що резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, однак не в резолютивній частині рішення.

Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного суду від 07.12.2022 у справі №461/9982/19, від 15.03.2023 у справі №591/7146/20, від 13.09.2023 у справі №501/85/22, від 04.10.2023 у справі №757/5351/21-ц, від 18.10.2023 у справі №127/1407/22, згідно з якими помилковими є рішення судів в частині визначення такого способу відшкодування шкоди «шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України…»

Суд приймає до уваги, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини виконання остаточних обов`язкових рішень національних судів становить невід`ємну частину провадження справи.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК способів захисту цивільних прав.

При вирішенні питання про встановлення способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення.

Під встановленням способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть.

Враховуючи характер та суть спірних правовідносин, суд вважає, що наведені заявником обставини, в контексті ст. 435 ЦПК України, є такими, що утруднюють виконання рішення, а відтак заява підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 435 ЦПК України, суд

постановив:

заяву представника Державної казначейської служби України про зміну способу виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 року у цивільній справі №466/8176/20 - задовольнити.

Змінити порядок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.11.2024 року у цивільній справі №466/8176/20, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні по справі №463/805/16-к в розмірі 24000,00 гривень (двадцять чотири тисячі гривень).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду апеляційної скарги.

Суддя О. І. Ковальчук