Решение № 138925008, 31.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/391/26 Справа №447/3800/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

31.07.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: ОСОБА_2 ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: органу опіки та піклування Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради,

про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,

за участю:

позивачки: ОСОБА_1 ;

представник позивачки: ОСОБА_3 ;

відповідач: не з`явився;

представник третьої особи: не з`явилась,

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 49 090,70 грн. пені за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 за період з 12.07.2024 року по 30.09.2025 року, та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 .

Ухвалою від 17.12.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 27.01.2026.

У зв`язку із неявкою відповідача та відсутністю в суду доказів його належного повідомлення, підготовче засідання за участю позивачки та її представника, було відкладено на 16.02.2026.

В підготовче засідання 16.02.2026 з`явились позивачка та її представник. Відповідач в підготовче засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. На адресу суду повернувся поштовий конверт, яким суд направляв відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви із додатками та судову повістку про виклик на 27.01.2026, без вручення адресату у зв`язку із його відсутністю за вказаною адресою, хоча поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його зареєстрованою адресою місця проживання.

Представник третьої особи ОСОБА_5 12.02.2026 подала пояснення, до яких додала висновок органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10.02.2026 №260001-вих-17715 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », та заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з технічною неможливістю вийти на відеоконференцію.

Ухвалою від 16.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, та відклав підготовче засідання на 16.03.2026.

Надалі у зв`язку із неявкою відповідача, підготовче засідання відкладалось на 15.04.2026 та 14.05.2026.

13.04.2026 на адресу суду надійшла заява від представника третьої особи Новосельської М.О. про слухання справи без її участі, в якій вказала, що підтримує висновок органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10.02.2026 №260001-вих-17715.

В підготовче засідання 14.05.2026 з`явились позивачка та її представник. Відповідач в підготовче засідання в черговий раз не з`явився, при цьому, згідно наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик на 15.04.2026 та 14.05.2026, він отримав особисто.

Ухвалою від 14.05.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 02.06.2026.

В судове засідання 02.06.2026 зявилася позивачка та її представниця. Відповідач причин неявки не повідомив, докази отримання ним повістки про виклик, на адресу суду не повернулись.

У зв`язку із неявкою відповідача та відсутністю в суду доказів його належного повідомлення про розгляд справи, судове засідання було відкладено на 23.07.2026.

В судове засідання 23.07.2026 з`явилась позивачка та її представниця. Відповідач в судове засідання в черговий раз не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно наявного в матеріалах спарви рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повістку про виклик до суду на 23.07.2026 відповідач отримав 24.06.2026. При цьому на адресу суду повернувся поштовий конверт, яким суд направляв відповідачу копію ухвали про закриття підготовчого провадження у справі та судову повістку про виклик на 02.06.2026, без вручення адресату у зв`язку із його відсутністю за вказаною адресою, хоча поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його зареєстрованою адресою місця проживання.

Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є зокрема: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Суд звертає увагу на те, що судові повістки про виклик до суду направлялись відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, та отримувались ним особисто, а отже він вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Однак, в жодне із призначених судом судових засідань, відповідач не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №447/3800/25 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до положень ч.2 ст.244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення у справі було відкладено на 31.07.2026.

В судове засідання 31.07.2026, учасники справи не з`явились.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона перебувала із відповідачем у шлюбі в якому в них народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.10.2025 року у справі №214/5190/24 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було розірвано. На даний час, вона разом із донькою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживають разом у АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом №936 від 07.10.2025 року, затвердженим директором ЛКП "Магістральне".

Згідно судового наказу Миколаївського районного суду Львівської області від 18.07.2024 року у справі 447/2026/24 присуджено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного судового наказу Саксаганським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження. Однак відповідач не сплачував аліментів від дня їх присудження судом, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29.10.2025 року за період з 12 липня 2024 року по вересень 2025 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 становить 57262, 60 грн. Таким чином позивачка вважає, що в неї виникло право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів, та просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період з 12.07.2024 року по 30.09.2025 року, в розмірі 49090.70грн.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не лише не сплачує аліментів на утримання дитини, а й жодної участі в її вихованні не бере, не спілкується з дитиною та не виявляє батьківської любові в жодному прояві.

Зазначає, що від моменту народження дитини позивачка з відповідачем проживали разом. Спочатку жили в с. Розвадів з батьками. Потім, коли дитині виповнилося 7 місяців переїхали жити до м. Львова на орендовану квартиру. Відповідач платив за квартиру лише до 3 місяців, а потім взагалі перестав сплачувати орендну плату та фінансово забезпечувати сім?ю. Позивачка, яка доглядала за дитиною, змушена була використовувати кредитні кошти для оплати оренди квартири, харчування, одягу, необхідних для дитини речей. 26.12.2021 року дитина захворіла, у зв?язку з чим з 31.12.2021 року по 07.01.2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР "Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня", однак протягом періоду перебування дитини на лікуванні, батько дитини, не відвідував їх у медичному закладі, не виявляв турботи, не приносив їжі, не давав коштів на лікування.

Коли почалась війна, позивачка поїхала з дитиною в Чехію, там працювала та проживала з дитиною в подруги. В цей час відповідач жодної допомоги позивачці з дитиною не надавав.

В серпні 2022 року вона з дитиною повернулись до м. Львова, однак оскільки відповідач, жодним чином сім?ї не забезпечував, і позивачці складно було самій оплачувати оренду квартири та забезпечувати потреби сім?ї, вони з відповідачем та дитиною повернулися проживати до с. Розвадів, в батьківський будинок позивачки. В той же час, відповідач не виявляв бажання займатися вихованням та утриманням дитини. Він завжди боявся знаходитися біля дитини та не хотів за нею доглядати. Навіть коли позивачці потрібно було десь піти по особистих справах, відповідач не міг знаходитися сам поруч з дитиною. Просив позивачку швидше повертатися додому. Відтак, вихованням та доглядом дитини займалась позивачка навіть під час спільного проживання з відповідачем. Також позивачці допомагала з дитиною її мама. На початку вересня 2023 року відповідач поїхав від позивачки, і зв?язку вони не підтримують. Участі у вихованні дитини відповідач не бере. Дитину позивачка виховує та забезпечує самостійно.

В судовому засіданні позивачка та її представниця підтримали позовні вимоги, просили такі задовільнити з підстав наведених в позовній заяві.

Позивачка додатково зазначила, що після того, як відповідач у вересні 2023 року залишив сім`ю, він тільки один раз спілкувався з дитиною. Він ніколи не приїжджав до неї, не вітав на день народження, не присилав жодних подарунків, не цікавиться її станом здоров`я, її розвитком.

Правова позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, письмового відзиву на позов не подав.

Правова позиція третьої особи.

Представник третьої особи Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, письмових пояснень по суті спору не подала, однак у поданих суду клопотаннях про розгляд справи без її участі, підтримала висновок органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 .

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було укладено 03.07.2020 та який було розірвано згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.10.2025 року у справі №214/5190/24.

Під час перебування у шлюбі в сторін по справі народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зокрема, згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 08.01.2021 Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, її батьками є ОСОБА_1 (мати) та відповідач ОСОБА_2 (батько).

Відповідно до витягів із реєстру територіальної громади від 09.07.2024 №2024/008122282 та від 01.03.2023 №2023/001843957, ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ,.

Відповідно до Акту №936 від 07.10.2025 року, затвердженого директором ЛКП "Магістральне", ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_4 фактично проживають без реєстрації у АДРЕСА_2 .

Згідно судового наказу Миколаївського районного суду Львівської області від 18.07.2024 року у справі 447/2026/24 присуджено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою головного державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.09.2024 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 щодо примусового виконання судового наказу від 25.07.2024 щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 29.10.2025 №28.11-34/317865 за ОСОБА_2 числиться заборгованість по сплаті аліментів за період із 12 липня 2024 року по вересень 2025 року в розмірі 57262, 60 грн.

Згідно розрахунку пені за прострочення сплати ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , позивач нарахувала відповідачу пеню за період із 12 липня 2024 року по вересень 2025 року в розмірі 49090,70грн.

Відповідно до виписки -епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №9067, ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в період із 21.12.2021 по 07.01.2022 в КНП ЛОР "Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня" з діагнозом ротавірусний ентерит, виснаження об?єму рідини організму.

Відповідно до характеристики наданої Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №69 Львівської міської ради від 21.08.2025 №121, ОСОБА_4 зарахована в заклад дошкільної освіти з 01.09.2023 року. За час перебування у садку батько дитини ОСОБА_6 не з?являвся у закладі освіти та не брав участі в житті дитини, як вихованки садочка. Дівчинку постійно приводить і забирає мама або бабуся. ОСОБА_4 жодного разу з розмовах не згадувала про тата.

Відповідно до характеристики наданої репетиторським центром «Совеня» , ОСОБА_4 відвідує вказаний центр, однак за час перебування дитини у центрі, її батько ОСОБА_6 не з?являвся у закладі освіти та не брав участі в житті дитини. Дівчинку постійно приводить і забирає мама або бабуся.

Згідно висновку «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що орган опіки та піклування Франківської районної адміністратції Львівської міської ради, за результатами проведених перевірок та встановлених обстави проживання дитини, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 . При цьому у висновку зазначено, що ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явився.

Оцінка суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

Відповідно до ст. 1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.27 Конвенції про права дитини.

За змістом ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.141 СК України кожна дитина має право на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.150 СК України на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Отже, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Саме така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц.

Нормою ст.164 ч.1 п.2, ч.ч.2-4 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, в тому числі, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. З цієї підстави мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

За змістом, характером та значенням, як для батька (матері), так і для дитини правових наслідків позбавлення батьківських прав, передбачених ст.166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рекомендацією Rec (2006) 19 Комітету Ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов`язків. Особливу увагу слід приділяти сім`ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.

Крім цього, статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Статтею 59 Закону України «Про освіту», статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачені обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та ін.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. При цьому за положенням ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який підлягає застосуванню лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно також враховувати, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід, як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний наведеному вище правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року по справі №552/2947/19, від 11 вересня 2020 року по справі №357/12295/18, від 11 вересня 2020 року по справі №371/693/18, від 29 квітня 2020 року по справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року по справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року по справі №638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року по справі №409/1865/17-ц, від 29 січня 2020 року по справі №756/1967/16-ц. Судова практика щодо застосування положень ст.164 СК України є усталеною. Крім того, схожий підхід до вирішення питання про позбавлення батьківських прав роз`яснено в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

Як встановлено судом, позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, та від шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач проживав разом із позивачкою та їх малолітньою дочкою однією сім`єю у батьків позивачки в селі Розвадів Стрийського району Львівської області, та частково в місті Львові. Починаючи із вересня 2023 року позивачка та відповідач фактично припинили спільно проживати, у зв`язку із чим відповідач переїхав проживати окремо, а позивачка разом із дочкою проживають разом у місті Львові.

Як стверджує позивачка, з вересня 2023 року відповідач не приймає жодної участі у вихованні та утриманні дитини, не сплачує визначені судом аліменти, за цей час, майже три роки, він ніколи не приїжджав до неї, не вітав її на день народження, не присилав жодних подарунків, не цікавиться її станом здоров`я, її розвитком.

Відповідно до долучених до справи характеристик закладу дошкільної освіти та репетиторського центру «Совеня», які відвідує ОСОБА_4 , батько дитини ОСОБА_6 не з?являвся у закладі освіти та не брав участі в житті дитини, як вихованки садочка. Дівчинку постійно приводить і забирає мама або бабуся. ОСОБА_4 жодного разу з розмовах не згадувала про тата.

Згідно судового наказу Миколаївського районного суду Львівської області від 18.07.2024 року у справі 447/2026/24 присуджено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.10.2025 №28.11-34/317865 за ОСОБА_2 числиться заборгованість по сплаті аліментів на утримання його доньки ОСОБА_4 , за період із 12 липня 2024 року по вересень 2025 року в розмірі 57262, 60 грн. Зокрема згідно долученого до справи розрахунку, відповідачем не було проведено жодного платежу по сплаті аліментів.

Згідно розрахунку пені за прострочення сплати ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , позивач нарахувала відповідачу пеню за прострочення сплати аліментів за період із 12 липня 2024 року по вересень 2025 року в розмірі 49090,70грн.

В матеріалах справи відсутні належні докази виникнення заборгованості не з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, тобто відповідача.

Обставини спірних правовідносин, встановлені судом під час розгляду справи та якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, підтверджуються також змістом висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, наданого органом опіки та піклування Франківської районної адміністратції Львівської міської ради, яким визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач є її дочкою. Зазначила, що її дочка та відповідач одружились в 2020 році а в січні 2021 року в них народилась донька ОСОБА_4 . Після народження дитини, вони певний період часу проживали разом з нею в селі Розвадів, а потім переїхали проживати до Львова , де винаймали квартиру. Коли розпочалась повномасштабна війна, то донька із дитиною виїхали в Республіку Чехія, а чоловік доньки ОСОБА_6 , залишився проживати у Львові. В серпні 2022 року донька разом із дитиною повернулись в Україну, та вони далі проживали у Львові. Оскільки відповідач не забезпечував сім`ю, то ОСОБА_1 змушена була вийти на роботу. В жовтні 2023 вони переїхали проживати до неї в село Розвадів. Наприкінці 2023 року ОСОБА_6 зібрав свої речі та покинувши сім`ю поїхав до себе додому в місто Кривий Ріг. Її донька ОСОБА_1 із дитиною залишились проживати в неї, а через деякий час ОСОБА_1 знайшла роботу у Львові та вони переїхали проживати до Львова . На даний час вона із дочкою проживає у Львові, де орендує житло. Саме у Львові ОСОБА_4 відвідує садочок, та різні гуртки. З того часу, як ОСОБА_6 поїхав від них, він не приймає жодної участі у вихованні та утриманні дитини, всім займається її матір. Зазначила, що вона також часто допомагає дочці доглядати дитину, часто відвідує їх. При спілкуванні із онучкою, вона ніколи не згадує про батька, вона його не пам`ятає. Зазначили, що за період коли ОСОБА_6 проживав разом із ОСОБА_1 та їх донькою, в неї дома чи у Львові , вона зауважила, що він ніколи не проявляв уваги до доньки, не цікавився нею, намагався уникати можливості провести з нею спільний час, віддавав перевагу проводити час окремо, на свій розсуд. Він вважав, що дитиною має займатися матір. Під час перебування ОСОБА_1 із донькою у лікарні, ОСОБА_6 жодного разу не відвідав дитину, не поцікавився як її здоров`я, чи потрібно їм щось принести, всім допомагала вона.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що добре знайома із позивачкою та є хрещеною матір`ю її доньки ОСОБА_4 . З відповідачем по справі її познайомила ОСОБА_1 . Оскільки після народження дитини її запросили бути хрещеною матір`ю дитини, то з цього часу вона часто бувала в сім`ї ОСОБА_1 , відвідувала дитину, приходила до них в гості. За її спостереженнями, батько не проявляв особливої цікавості до дитини, не залишався із нею сам, завжди намагався відлучитися із квартири щоб не залишатись із донькою. Натомість із дитиною завжди була мама. Після того, як ОСОБА_6 залишив сім`ю та поїхав від них, вона постійно підтримує ОСОБА_1 , допомагає їй із доглядом за дитиною, оскільки на даний час також проживає у Львові. Зазначила, що досить часто відвідує ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , однак ОСОБА_6 не бачила із 2023 року. У спілкуванні із дитиною, вона не згадує про батька.

Отже, як вбачається матеріалів справи, показів учасників справи та свідків, судом не встановлено жодних намагань відповідача виховувати свою дочку, матеріального її забезпечувати, відповідач не цікавиться дитиною, не проявляє інтересу до стану її здоров`я, не цікавиться її фізичним, моральним і духовним розвитком, не створює жодних умов для її освіти, готування до самостійного життя. На переконання суду, між малолітньою ОСОБА_4 та її батьком ОСОБА_2 немає психологічного та духовного контакту, який, на думку суду, було втрачено саме з вини відповідача через пасивне відношення останнього до своїх батьківських прав, виконання батьківських обов`язків.

При цьому, судом встановлено, що відповідач систематично та умисно протягом трьох років ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини. Така пасивна поведінка відповідача по відношенню до своєї малолітньої дитини, ставить під загрозу їх здоров`я та життя, оскільки, в силу свого віку, діти не здатні самостійно піклуватися про себе та один одного.

Таким чином, після повного, всебічно та об`єктивно встановлених обставин справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, враховуючи, що на час розгляду справи відповідач не змінив своє відношення до виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, систематично та свідомо ухиляється від їх виконання, суд вважає, що наявні всі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Також, оскільки судом встановлено, що заборгованість по аліментних платежах виникла з вини відповідача, позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Суд погоджується з розміром неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наявним в матеріалах справи, оскільки даний розрахунок виконаний відповідно до положень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі загальної суми заборгованості за аліментами, що складає 49 090,70 грн.

Суд роз`яснює, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд також роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України), якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом".

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову до суду позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 1211грн 20коп., за позовну вимогу щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача, сплачений нею судовий збір в сумі 1211,20грн.

Крім того, оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду із позовом щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів, була звільнена від сплати судового збору, то такий слід стягнути на користь держави з відповідача в сумі 1211,20грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання позивачці правничої допомоги, суду надано, договір про надання правничої допомоги від 14.08.2025 укладений між позивачкою та адвокатським об`єднанням «Альтерум», Акт наданих послуг від 14.08.20264, складений між позивачкою 04.01.2021.03.2007 про право на заняття ОСОБА_3 адвокатською діяльністю, ордер №1417609 виданий адвокатським об`єднанням «Альтерум`на представництво адвокатом Петрик О.В. інтересів ОСОБА_13 .

Таким чином, позивачем доведено понесенні нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн, які підлягають стягненню на її користь із відповідача.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 49 090,70грн.

4. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн та 18 000,00грн витрат на правничу допомогу.

5. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211, 20грн.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

третя особа: Франківська районна державна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, юридична адреса: м. Львів, вул. Генерала Т.Чупринки,58, код ЄДРПОУ04056121.

Повне рішення складено 31.07.2026.

Суддя Роман ДЖУС