Решение № 138923666, 23.07.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/676/26

2/303/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідання Славич М.В.

позивача за первісним позовом,

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

представника позивача за первісним позовом,

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2

відповідача за первісним позовом,

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево об`єднану цивільну справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та заборону проживання сторонніх осіб та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в особі Мукачівського РЕМ та КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та заборону проживання сторонніх осіб.

Позов мотивований тим, що позивач із відповідачем перебували у шлюбі з 28.04.2007 року. За час спільного проживання вони побудували будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу, судом було ухвалено рішення про поділ будинку та прилеглої території порівну по частині. Відповідачка змінила усі замки в будинку і перешкоджає позивачу користуватися житловими приміщеннями та подвір`ям. Крім цього, раніше заселяла сторонніх людей, які не мають жодних правових підстав на проживання в будинку. Вищезазначені обставини були зафіксовані працівниками поліції.

На даний час в будинку проживає відповідачка з їхньою неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 .

Незважаючи на прохання до відповідачки щодо надання йому доступу до житлового будинку, вона продовжує його ігнорувати, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог, просить суд у їх задоволенні відмовити.

Крім цього, відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи: ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в особі Мукачівського РЕМ та КП "Міськводоканал" про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії.

Зустрічна позовну заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є співвласником частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 створює системні перешкоди у користуванні житлом, зокрема було демонтовано елементи інженерного забезпечення, а також фактично заблоковано доступ до житлово-комунальних послуг. Електропостачання житлового будинку було припинено за заявою відповідача, як сторони договору з оператором системи розподілу. У подальшому, коли позивач, як співвласник почала звертатися до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» з вимогою відновити електропостачання або внести її до договірних відносин, як співвласника об`єкта, вона отримала низку письмових відповідей, із яких слідує, що без участі або волевиявлення відповідача реалізувати таке право неможливо.

Таким чином, позивач вважає, що такі дії відповідача не можуть розглядатися інакше, як зловживання правами, суперечать вимогам добросовісності та розумності.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2026 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в особі Мукачівського РЕМ та КП "Міськводоканал" про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та заборону проживання сторонніх осіб та об`єднано в одне провадження.

У свою чергу, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у зустрічних позовних вимогах з підстав зазначених у ньому.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2026 року залучено в якості третьої особи КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради до участі у даній об`єднаній цивільній справі, а також було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд перівний позов задоволити, а у зустрічному позові відмовити.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні просила суд у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити.

Вивчивши позовні заяви, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1, п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2023 року, яке набрало законної сили 25.05.2024 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний. Крім цього, визначено місце проживання ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_3 , місце проживання ОСОБА_6 разом із батьком ОСОБА_1 . Також в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на частину житлоовго будинку та земельної ділянки, площею 0,0946 га, кадастровий номер 2110400000:01:014:0060 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-15, 80, 81, 88-97).

В матеріалах справи містяться листи Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області за зверненням ОСОБА_1 про те, що його колишня дружина ОСОБА_7 змінила замки до належного помешкання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-22, 47-53).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.03.2022 року, яке набуло законної сили 20.01.2023 року, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у проживанні в житловому будинку та користуванні цим житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та вселено ОСОБА_3 у будинок (а.с. 54-60, 119-123).

Із розписки від 15.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 отримала в борг грошові кошти від ОСОБА_8 у розмірі 300 000 гривень, які зобов`язується повернути до 31.12.2026 року (а.с. 61, 129).

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.02.2014 року батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 82).

01.08.2024 року ОСОБА_3 на ім`я в.о. директора КП «Мукачівводоканал» ММР подано заяву про підключення будинку до водопостачання (а.с. 86).

13.08.2024 року в.о. директора КП «Міськводоканал» на вищезазначений лист ОСОБА_3 надіслано відповідь в якому зазначено, що для приєднання до водопостачання будинок необхідно підтверджуючі документи щодо права власності (а.с. 87).

Із Листів №541-21/1362 від 04.09.2024 року, №154-25/11561 від 05.09.2025 року ПрАТ «Закарпаттяобленерго» вбачається, що останні повідомляють ОСОБА_3 про те, що право власності на будинок у неї незареєстровано, а також у разі неможливості отримання згоди від іншого співвласника на переукладення договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії, рекомендують ОСОБА_3 здійснити поділ належного на праві спільної власності майна в натурі, для забезпечення окремого комерційного обліку споживання електроустановок кожного власника відповідних часток об`єкта (а.с. 98-100).

Із Листа №8/19-203-25 від 24.10.2025 року Управління Держенергонагляду у Закарпатській області слідує, що останні також роз`яснили ОСОБА_3 те, що у разі неможливості отримання згоди від іншого співвласника на переукладення договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії, рекомендують їй здійснити поділ належного на праві спільної власності майна в натурі, для забезпечення окремого комерційного обліку споживання електроустановок кожного власника відповідних часток об`єкта (а.с. 101-103).

В матеріалах справи містяться Листи від Держпродспоживслужби та представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, із яких вбачається, що для об`єктивного та всебічного розгляду звернення ОСОБА_3 необхідно провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів. Крім цього, із листа представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини слідує, що компетенція та межі повноважень Уповноваженого, правові підстави для вжиття Уповноваженим заходів реагування за зверненням ОСОБА_3 відсутні. (а.с. 105, 106).

Також в матеріалах справи містяться листи НКРЕКП та Мукачівської філії ПрАТ «Закарпаттяобленерго» адресовані ОСОБА_3 , фотознімки кімнат, будинку, земельної ділянки, Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області (а.с. 109-117, 124, 125).

11.03.2026 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ майна у натурі частки у нерухомому майні до розгляду та відкрито провадження у справі, справа №303/518/26, провадження №2/303/177/26 (а.с. 151, 152).

07.07.2026 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у вищезазначеній цивільній справі призначено судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу.

Дані правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначені у ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Нормами статті 47 Конституції України гарантовано кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини ( далі- ЄСП) від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI (витяги).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, пункт 82).

Відповідно до положень частини першої статті 383 Цивільного кодексу України та статті 150 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Нормами статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї, як зазначено у частині другій статті 64 Житлового кодексу УРСР.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, позивач повинен надати суду докази як на підтвердження своїх заявлених вимог, так і докази протиправних дій чи бездіяльності відповідача.

Відповідно до 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначену позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17.

Тобто, ВС відновив абсолютну презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ч.4 ст.41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. При цьому відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві посилається на те, що за час шлюбу подружжям було побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому з 2018 року позивач разом з відповідачем та двома неповнолітніми дітьми проживали разом. Вказана обставина відповідачем не оспорюється. Позивачем ставиться вимога про зобов`язання відповідача не чинити йому перешкод у проживанні в житловому будинку та користуванні цим житловим приміщенням шляхом надання доступу до житлоовго будинку.

Разом з цим, позивач за первісним позовом на підтвердження свої заявлених вимог надав суду заяви, листи із яких вбачається, що він звертався до Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області з приводу того, що ОСОБА_3 змінила замки до належного його помешкання, що у свою чергу свідчить про створення відповідачем перешкод позивачу у користунні належним йому часткою в нерухомому майні.

Виходячи з визначеного ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що первісний позов в частині зобов`язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у проживанні в спірному житловому будинку знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, а отже в уцій частині позовних вимог позов підлягає до задоволення.

Щодо другої позовної вимоги за первісним позовом про заборону проживання сторонніх осіб у спірному будинку, а також щодо вимог зустрічної позовної заяви, суд приходить до висновку, що у їх задоволені слід відмовити, оскільки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 , не подали до суду належних, допустимих та достовірних доказів щодо предмета спору, а саме не довели ті обставини, на які вони посилалися, як на підставу своїх заявлених вимог та заперечень та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Досліджуючи надані позивачем за зустрічним позовом докази, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили що саме відповідач перешкоджає позивачу у відновленні надання комунальних послуг, оскільки такі послуги надаються у передбаченому законом порядку, а також на передбачених законом підставах, що у свою чергу самим позивачем не було дотримано, що підтверджується неодноразовими відповідями комунальних служб на заяви позивача ОСОБА_3 . На момент розгляду даної справи, сторонами не було поділено спірний житловий будинок в натурі для забезпечення окремого комерційного обліку споживання комунальних послуг кожного власника відповідних часток об`єкта, що і стало перешкодою для позивача ОСОБА_3 на укладення відповідних договорів на користування комунальними послугами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що первісний позов підягає до чсткового задоволення, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити саме з підстав недоведеності.

Керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 15, 20 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 141, 200, 223, 258, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у проживанні в житловому будинку та користуванні цим житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до житлового будинку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про:

- усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , Закарпатської обасаті;

- зобов`язати ОСОБА_1 вчинити дії, необхідні для відновлення електропостачання житлового будинку, а саме, звернутися до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» із заявою про відновлення електропостачання або надати письмову згоду, необхідну для укладення договору про надання послуг з розподілу/постачання електричної енергії зі ОСОБА_3 , як співлвасника об`єкта;

- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод доступу працівників оператора системи розподілу до об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення технічних дій, пов`язаних із відновленням електропостачання та/або організацією окремого комерційного обліку;

- зобов`язати ОСОБА_1 вчинити дії, необхідні для забезпечення можливості підключення водопостачання до житлового будинку, у тому числі шляхом надання згоди на переоформлення договору або вчинення дій щодо врегулювання заборгованості, яка блокує укладення договору на ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в особі Мукачівського РЕМ, код ЄДРПОУ 41999833, місцезнаходження: м.Мукачево, вул.Грушевського, буд.25, Закарпатська область.

Третя особа: КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, код ЄДРПОУ 41536514, місцезнаходження: м.Мукачево, пл.Духновича, буд.2, Закарпатська область.

Повний текст рішення суду складений 03.08.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір