Решение № 138922922, 11.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Суми Справа № 480/5425/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою до Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позивач зазначає, що при звільненні зі служби відповідач не здійснив виплату компенсації за додаткову відпустки, як учаснику бойових дій, а саме за 2015, 2017-2022 роки.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015 рік, 2017-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу відповідача; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015 рік, 2017-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу відповідача.

28.07.2025 судом повернуто позов, а саме в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2022 роки.

Судом було відкрито провадження у справі 29.07.2025.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач знав про своє право на відпустку, але не бажав ним користуватися, оскільки рапорти щодо надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки відсутні.

Також відповідачем надано клопотання, в якому, зазначає, що відповідно до наказу ДСНС України від 09.10.2025 № НС-1254 "Про зміну найменування та внесення змін до установчого документа" найменування Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій змінено на Мобільний рятувальний центр швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Вказана інформація врахована судом, а подані відповідачем докази долучено до матеріалів справи.

Установлені судом фактичні обставини.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 11.12.2015.

У 2015-2022 роках позивач проходив військову службу у відповідача, що не спростовано відповідачем.

Згідно з наказом відповідача від 09.10.2024 № 589-НК/77 позивача, звільненого із служби цивільного захисту (у зв`язку із скороченням штату) знято з усіх видів забезпечення, з 09.10.2024 виключено зі списків особового складу центру та кадрів ДСНС України та направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На звернення представника позивача, відповідач листом від 03.07.2025 повідомив, що позивач не використав відпустку учасника бойових дій за 2015, 2017-2022 роки. Оскільки додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до щорічних відпусток, то на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток, у тому числі щодо поділу на частини, перенесення на інший період та виплати грошової компенсації під час звільнення.

Висновки суду та їх мотиви.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Вказана норма встановлює право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів щороку.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Нормою ч.25 ст.129 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Так, Верховний Суд у справі №300/598/20 застосував правові висновки, згідно яких право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 Кодексу цивільного захисту України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв`язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв`язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв`язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частини 6, 9, 31статті 129 Кодексу цивільного захисту України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічний висновок викладено у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 440/14643/23 та у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №300/598/20.

Ненадання позивачем рапорту про відпустку перед звільненням, а також про виплату грошової компенсації відпустки не може звільняти відповідача від обов`язку розрахуватися з відповідачем при звільненні, в тому числі виплатити всі належні компенсації.

Оскільки відповідач в день виключення зі списків особового складу 09.10.2024 не нарахував позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2017-2022 роки, на отримання якої позивач має право, то суд задовольняє позовні вимоги у спосіб, який визначений у резолютивній частині рішення, який необхідний для ефективно захисту порушених прав позивача.

Судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та в матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, то їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка полягає у відсутності нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2017-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 09.10.2024.

3. Зобов`язати Мобільний рятувальний центр швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Рятувальників, 64, м. Ромни, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ: 33219415) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2017-2022 роки, з грошового забезпечення станом на день звільнення 09.10.2024.

4. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук