Постановление суда № 138921949, 11.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

11 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4883/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши процесуальне питання про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - березень 2018 року;

- зобов`язати 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

20.07.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), витребувано докази по справі.

31.07.2026 від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду. Обгрунтовуючи заявлене клопотання зазначила, що 20.06.2025 позивач отримав під підпис повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, однак із цим позовом звернувся лише 15.07.2026, тобто після спливу установленого частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку.

04.08.2026 ухвалою суду позовну заяву після відкриття провадження у справі залишено без руху та надано позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказів на їх обґрунтування.

06.08.2026 представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду посилається на те, що положення Закону України від 01.07.2022 №2352-IX не мають зворотної дії у часі, а тому право позивача на звернення до суду з вимогами про оплату праці не було обмежене будь-яким строком. Також зазначає про гарантії права на доступ до суду та вказує, що позивач не мав об`єктивної можливості дізнатися про ненарахування індексації на момент отримання виплат, оскільки не отримував повного розрахункового листа та відомостей про структуру нарахувань, а інформація про наявність чи відсутність індексації не є зрозумілою без спеціальних розрахунків і роз`яснень. Стверджує, що фактично про порушення свого права позивач дізнався лише після отримання відповіді на звернення до відповідача.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам та досліджуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці осіб, які перебувають або перебували на публічній службі, відповідно до якого положення статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду у справах, пов`язаних з оплатою праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 сформував єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України. Зокрема, правовідносини, які мали місце до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню за попередньою редакцією статті 233 КЗпП України, а до правовідносин, що виникли з 19.07.2022, застосовуються норми цієї статті у редакції Закону №2352-IX.

При цьому Конституційний Суд України Рішенням від 11.12.2025 №1-р/2025 визнав неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України у частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат під час дії трудових відносин. Водночас предмет конституційного контролю та сформульований висновок не стосувалися частини другої статті 233 КЗпП України, якою окремо врегульовано строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Предметом спору у цій справі є нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Отже, усі спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом №2352-IX, а тому посилання представника позивача на відсутність зворотної дії цього Закону не впливає на вирішення питання щодо строку звернення до суду.

Більше того, твердження представника позивача про те, що на момент звільнення частина друга статті 233 КЗпП України діяла у редакції, яка не обмежувала строк звернення до суду, не відповідає встановленим у справі обставинам та законодавчому регулюванню. Позивача знято з усіх видів забезпечення 20.06.2025, тобто майже через три роки після набрання чинності Законом №2352-IX.

Згідно з витягом із наказу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області від 20.06.2025 №73 «Про кадрові питання» ОСОБА_1 встановлено вважати таким, який здав справи та припинив виконання обов`язків за посадою, а також знято з усіх видів забезпечення з 20.06.2025.

Того ж дня відповідачем оформлено «Повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні», яке 20.06.2025 отримано ОСОБА_1 особисто під підпис.

Зі змісту цього повідомлення вбачається, що в ньому наведено види та суми здійснених при звільненні нарахувань, зокрема посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за вислугу років, надбавки, премію, додаткову винагороду, компенсацію за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні, а також загальну суму нарахувань та утримань. Відомості про нарахування індексації грошового забезпечення у цьому документі відсутні.

Отже, 20.06.2025 позивач отримав письмовий документ, який за своїм змістом безпосередньо є повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України. Саме з отриманням такого документа закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.

Суд при цьому враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, обставини якої є подібними до спірних правовідносин у цій справі.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з того, що грошовий атестат, який містить інформацію про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні, є письмовим повідомленням у значенні частини другої статті 233 КЗпП України, навіть якщо нормативно визначений обсяг відомостей у такому документі не містить детальної розшифровки складових грошового забезпечення за попередні періоди служби.

Верховний Суд окремо відхилив підхід, за якого саме з дати отримання особою додаткової інформації бере початок перебігу тримісячного строку. Суд касаційної інстанції зазначив, що у встановлені законом три місяці належить включати і період від дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, до вчинення особою будь-яких інших юридично значимих дій, спрямованих на отримання необхідної інформації та звернення до суду.

Таким чином, частина друга статті 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду. Необхідність додаткового з`ясування механізму розрахунку окремої складової сама по собі не дозволяє виключити період бездіяльності особи з перебігу цього строку.

Застосовуючи наведений висновок до обставин цієї справи, суд зазначає, що після отримання 20.06.2025 повідомлення про остаточний розрахунок позивач мав об`єктивну можливість у межах наступних трьох місяців звернутися до відповідача за додатковими відомостями щодо нарахування індексації та, за необхідності, реалізувати право на судовий захист.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 протягом тримісячного строку після 20.06.2025 будь-яких дій, спрямованих на отримання від відповідача додаткової інформації, необхідної для звернення до суду. Наведені у заяві про поновлення строку доводи не пояснюють, які саме об`єктивні та непереборні обставини перешкоджали йому своєчасно з`ясувати питання щодо нарахування індексації або звернутися до суду.

Посилання на те, що інформація про наявність чи відсутність індексації потребувала спеціальних розрахунків та роз`яснень фінансового органу, не є поважною причиною пропуску строку, оскільки саме для вчинення дій щодо отримання такої інформації законодавець і передбачив тримісячний строк, що прямо узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25.

Факт подальшого звернення позивача чи його представника до відповідача та отримання відповіді свідчить лише про час, коли позивач розпочав активні дії щодо реалізації свого права, однак не змінює визначеного законом моменту початку перебігу строку. Інакше особа могла б на власний розсуд відкладати початок перебігу строку на невизначений час шляхом вибору моменту направлення відповідного запиту, що нівелювало б саму суть установленого частиною другою статті 233 КЗпП України строкового обмеження.

З цим позовом позивач звернувся до суду 15.07.2026, тобто більш ніж через рік після отримання 20.06.2025 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, та з очевидним пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України.

Посилання представника позивача на практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду також не спростовує встановленого судом пропуску строку звернення. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати процесуальним обмеженням, зокрема установленим законом строкам звернення до суду, якщо такі обмеження не позбавляють особу самої суті права на судовий захист. У цій справі позивач мав реальну можливість вчинити необхідні дії у встановлений строк, однак не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали цьому.

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання. Поважними можуть бути лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, а їх наявність має бути підтверджена належними доказами.

Наведені позивачем обставини не свідчать про існування таких перешкод. По суті, доводи заяви зводяться до незгоди з визначенням моменту початку перебігу строку та до посилання на отримання додаткової інформації після спливу передбаченого законом строку. З урахуванням правового висновку Верховного Суду у справі №520/25416/25 такі обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і підстави, вказані ним у заяві про поновлення пропущеного строку, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та його поновлення, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК