Решение № 138919476, 07.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/3130/25

№ провадження 2/646/1191/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами загального позовного провадження в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українипро визнання права власності на спадкове майно та знятття з нього арешту,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на спадкове майно та зняття з нього арешту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є матір`ю ОСОБА_4 , якому на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 1999 року належав житловий будинок із надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

23 березня 2005 року ОСОБА_3 звернулась до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за договором позики, у якій також просила накласти арешт на майно ОСОБА_4 , а саме на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2005 року накладено арешт на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Виконання ухвали покладено на Першу державну нотаріальну контору м. Харкова, КП «Харківське ДержБТІ», Відділ державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова та керівника паспортного столу Червонозаводського району м. Харкова.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова від 05 квітня 2005 року було відкрито виконавче провадження № 1799/5 з примусового виконання ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2005 року про накладення арешту на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 , а також на майно, що належало ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 квітня 2005 року було накладено арешт на все майно, що належало ОСОБА_4 , зокрема, на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також на майно, яке належало ОСОБА_4 на праві приватної власності.

ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_3 необхідну суму боргу за договором позики.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Позивачка, як єдина спадкоємиця після смерті ОСОБА_4 , звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса.

06 вересня 2022 року було заведено спадкову справу № 69648254. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено, оскільки на спадкове майно, а саме на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт.

07 лютого 2024 року позивачка звернулась до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповіддю Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у знятті арешту було відмовлено. Інформацію щодо виконавчого провадження позивачці надано не було, оскільки вона не є стороною виконавчого провадження.

Оскільки позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті її сина ОСОБА_4 , остання просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти арешт із зазначеного домоволодіння, накладений постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова Амельченка В. П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 квітня 2005 року.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів; витребувано у Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № б/н Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2005 року про накладення арешту на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_4 , та майно, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

20 березня 2026 року від Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання із розгляду цивільної справи по суті 25 травня 2026 року відповідачі ОСОБА_3 , представник Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило. Відзиви на позовну заяву не надходили.

Сторона позивачки не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, оскільки відповідачі жодного разу не з`явились у судові засідання, заяв/клопотань до суду не надавали.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідачів у судові засідання та не повідомлення ними про причини такої неявки, не подання відзивів на позовну заяву та ураховуючи згоду позивачки на ухвалення заочного рішення по справі, постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання, призначене на 29 липня 2026 року, відповідачі ОСОБА_3 , представник Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснила суду, що її сину не було відомо про накладення арешту на належне йому майно. Про зазначений арешт він дізнався лише у 2019 році. У подальшому через хворобу він не мав можливості займатися питанням щодо скасування арешту.

Представник позивачки ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Зазначила суду, що оскільки борг ОСОБА_4 було повністю повернуто, виконавче провадження було закрито ще у 2007 році та інше майно, на яке було накладено арешт у межах цього виконавчого провадження, зокрема, рухоме майно, було повернуто власнику.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 грудня 1969 року.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 листопада 1999 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до «Определения» «Червонозаводского районного суда г. Харкова» від 28 березня 2004 року: «наложено арест на домовладение, расположенное по адресу: АДРЕСА_1 , принадлежащее ОСОБА_6 и имущество, принадлежащее ОСОБА_6 на праве собственности до рассмотрения гражданского спора по существу. Запрещено куплю-продажу, дарение, обмен, залог, а также другие действия в отношении данного домовладения, а также регистрацию в него каких-либо лиц».

Постановою № 1799/5 старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції міста Харкова Амельченка В. П. відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали № б/н Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2005 року про накладення арешту на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_4 та майно, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності до розгляду цивільного спору по суті та заборонено купівлю-продаж, дарування, обмін, застави, а також інші дії у відношенні данного домоволодіння, а також реєстрацію в нього інших осіб. Накладено арешт на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_4 , та майно, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності до розгляду цивільного спору по суті. Заборонено купівлю-продаж, дарування, обмін, застави, а також інші дії у відношенні данного домоволодіння, а також реєстрацію в нього інших осіб.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції Амельченка В. П. від 12 квітня 2005 року при примусовому виконанні ухвали б/н, виданої 28 березня 2004 року Червонозаводським районним чудом м. Харкова накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 ; заборонено здійснювати віджучення будь-якого майна, яке належить ОСОБА_4 .

Як убачається з наявних у матеріалах справи розписок від 30.05.2005, 29.06.2005, 06.07.2005, 12.07.2005, 04.08.2005, 27.08.2005, 24.12.200508.05.2006, 29.05.2006, 13.08.2006, 25.09.2006, 29.10.2006, 15.12.2006 ОСОБА_4 повернув ОСОБА_3 суму боргу.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02 серпня 2022 року Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 02 серпня 2022 року Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області складено актовий запис про смерть № 338.

З відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Колісника Ю. О. № 30/02-14 від 31 березня 2025 року встановлено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є його мати - ОСОБА_1 , яка спадкує за законом.

Спадкову справу заведено 06 вересня 2022 року за № 17/2022, номер у Спадковому реєстрі - 69648254, за заявою матері спадкодавця ОСОБА_1 . Інші спадкоємці, які мають право на спадкування на підставі статті 1241 Цивільного кодексу України, станом на 31 березня 2025 року відсутні.

На підтвердження зазначеної інформації приватним нотаріусом надано витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 69938635 від 06 вересня 2022 року.

07 лютого 2024 року позивачка звернулась до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції міста Харкова Амельченка В. П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 квітня 2005 року.

Листом Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 1754 від 16 лютого 2024 року на зазначену заяву повідомлено, що надати інформацію про виконавче провадження неможливо, оскільки позивачка не є стороною виконавчого провадження.

Водночас з інформації, наданої Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду про витребування доказів, убачається, що за результатами перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження та Спеціального розділу щодо виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2004 року про накладення арешту на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_4 , відомості про зареєстровані виконавчі провадження за вказаними даними відсутні. У зв`язку з цим надати матеріали відповідного виконавчого провадження неможливо.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено наявність обтяжень щодо нерухомого майна - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначений ОСОБА_4 , а саме: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1818949, зареєстрований 29 березня 2005 року о 16:34:03 Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження - ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2004 року; арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1909909, зареєстрований 22 квітня 2005 року о 12:49:58 Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження - повідомлення № 4583 від 12 квітня 2005 року ВДВС Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із частиною п`ятою статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як зазначено у частині першій статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як виснує Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 940/296/24, провадження № 61-893св25, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 листопада 1999 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02 серпня 2022 року Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, саме 23 липня 2022 року відповідно до частини першої статті 1220 Цивільного кодексу України відкрилась спадщина після його смерті, до складу якої, зокрема, увійшло належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів спадкової справи № 17/2022, заведеної 06 вересня 2022 року, убачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась його мати - ОСОБА_1 .

Згідно із відповіддю приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Колісника Ю. О. № 30/02-14 від 31 березня 2025 року, саме ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 та спадкує за законом. Інших спадкоємців, які мають право на спадкування, у тому числі осіб, визначених статтею 1241 Цивільного кодексу України, станом на 31 березня 2025 року не встановлено.

Отже, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину, є його мати - ОСОБА_1 .

Після прийняття спадщини ОСОБА_1 має право та одночасно передбачений законом обов`язок оформити свої спадкові права на зазначене нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.

Разом з тим, реалізація цього права у нотаріальному порядку виявилась неможливою з об`єктивних причин, які не залежать від волі позивачки.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів встановлено наявність щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , двох зареєстрованих обтяжень, а саме: арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1818949, зареєстрованого 29 березня 2005 року на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2004 року; арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1909909, зареєстрованого 22 квітня 2005 року на підставі повідомлення № 4583 від 12 квітня 2005 року ВДВС Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова.

Зазначені обтяження були накладені у період, коли власником нерухомого майна був ОСОБА_4 , та стосувались саме його майна.

Водночас, з наявних у матеріалах справи розписок убачається, що ОСОБА_4 повернув ОСОБА_3 суму боргу, у зв`язку з яким застосовувались відповідні заходи забезпечення. Окрім того, як убачається з відповіді Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості про зареєстровані виконавчі провадження щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_4 , відсутні.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , прийняла спадщину та набула право на неї з часу відкриття спадщини, однак позбавлена можливості завершити нотаріальне оформлення свого спадкового права щодо нерухомого майна внаслідок наявності зареєстрованого арешту, накладеного на це майно ще за життя спадкодавця.

Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі № 940/296/24, провадження № 61-893св25.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 643/3614/17, провадження № 14-479цс19, виснувала про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, провадження № 12-85 гс 19, зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, провадження № 11-680апп19, та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20, провадження № 61-7109св22, від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22, провадження № 61-2215св25.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Викладене вище у своїй сукупності свідчить про те, що зверненню до суду із вимогою про визнання права власності на спадкове має передувати вирішення даного питання в позасудовому порядку позивачем за участю нотаріуса або органу чи службової особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Ураховуючи те, що право позивачки на спадкове майно підтверджується матеріалами спадкової справи, право власності спадкодавця на спірне нерухоме майно підтверджується договором купівлі-продажу, спадщина прийнята позивачкою у встановленому законом порядку, інших спадкоємців не встановлено, а наявні арешти перешкоджають реалізації позивачкою її спадкових прав та не можуть бути зняті в позасудовому порядку, суд уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин та наведених норм права суд уважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зняти арешт, накладений на зазначене нерухоме майно постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції міста Харкова Амельченка В. П. від 12 квітня 2005 року.

Згідно із частинами першою та другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовна заява підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивачки судового збору у рівних частках - по 3 332,60 гривень з кожного.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українипро визнання права власності на спадкове майно та знятття з нього арешту - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зняти арешт, накладений на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції міста Харкова Амельченка Віталія Петровича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 квітня 2005 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 332 (три тисячі триста тридцять дві) гривні 60 копійок.

Стягнути з Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 332 (три тисячі триста тридцять дві) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 07 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер телефона: НОМЕР_4 ;

Представник позивачки: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_4 ;

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 41430683, місцезнаходження: вулиця Максиміліанівська, будинок 11, місто Харків Харківської області, 61024; номер телефона: +380976241714.

Суддя О. В. Іщенко