Решение № 138917451, 24.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13441/25-Е

Провадження 2/522/2197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В:

Позивач обґрунтовує позов тим, що 15.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір позики № 75397776, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 7 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою 1,99 % на день. Первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача через платіжну установу ТОВ «ФК Фінекспрес». У подальшому, на підставі послідовних договорів факторингу від 21.12.2021 року № 2112 та від 31.03.2023 року № 310323-ФМ, право грошової вимоги до боржника в повному обсязі перейшло до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Оскільки відповідач зобов`язання з повернення позики та сплати відсотків не виконав, станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 23 716,00 грн, з яких 7 000,00 грн сума основного боргу та 16 716,00 грн нараховані проценти за користування позикою з урахуванням правил пролонгації. З огляду на це позивач просить розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, витребувати в АТ «Універсал Банк» відомості щодо належності відповідача карткового рахунку та виписку про рух коштів, а також стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 23 716,00 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання призначене на 18.11.2025 року учасники справи не з`явилися, ОСОБА_1 через канцелярію суду надав заяву, в якій просив зупинити провадження у справі, у зв`язку з ти, що він перебуває на військовій службі Збройних Сил України. На підтвердження зазначеного відповідачем надано Довідку №683 від 10.07.2025 року.

Ухвалою суду від 18.11.2025 року вирішено зупинити провадження по справі.

07.04.2026 року від представника військової частини № НОМЕР_1 на запит суду надійшла відповідь, згідно якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року провадження по справі відновлено та призначено справу до судового розгляду.

22.05.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач надав суду відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог та просить задовольнити позов частково. На обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що за умовами укладеного 15.08.2021 року договору позики № 75397776 строк нарахування процентів за ставкою 1,99 % на день обмежений 30 днями (до 14.09.2021 року). Нарахування позивачем відсотків за понадстрокове користування кредитом за додаткові 90 днів на підставі Правил надання грошових коштів є безпідставним, оскільки вказані Правила не містять підпису відповідача, не є невід`ємною частиною договору та не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду. Відтак обґрунтований розмір заборгованості за відсотками становить 4 179,00 грн, а загальна сума боргу разом із тілом кредиту в розмірі 7 000,00 грн складає 11 179,00 грн. Крім того, відповідач є учасником бойових дій, що гарантує йому право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та підстави для звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, на думку відповідача, підлягають розподілу пропорційно частці задоволених вимог (47,13 %, що становить 1 649,55 грн). З огляду на викладене відповідач просить суд стягнути з нього на користь позивача 11 179,00 грн заборгованості за договором позики, 1 649,55 грн витрат на правничу допомогу та повністю відмовити у стягненні судового збору.

До суду надійшла відповідь на відзив від позивача.

Позивач надав суду відповідь на відзив, відповідно до якої заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що відповідно до п. 5.2 договору позики відповідач до його підписання ознайомився з Умовами та Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на сайті, які є публічною офертою та передбачають можливість пролонгації чи автопролонгації строку користування позикою до 90 днів. Технічний алгоритм укладення електронного договору в порядку Закону України «Про електронну комерцію» унеможливлює його оформлення без попереднього ознайомлення та підтвердження прийняття цих Правил. Позивач наголошує, що нарахування процентів здійснено у відповідності до умов договору та Правил лише за час понадстрокового користування до моменту відступлення права вимоги. Посилання відповідача на судову практику щодо ПАТ «КБ «ПриватБанк» позивач вважає безпідставними через відмінність обставин та форми укладення правочину. Також позивач вказує на відсутність належних доказів на спростування розміру заборгованості з боку відповідача. З огляду на викладене позивач просить розгляд справи здійснювати за відсутності його представника та задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання призначене на 23.07.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою у судові засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснювалось.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 04.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення рішення суду до 15.12.2025.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно доч.1ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 2ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з п. п. 6, 7 ч. 1ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію"(далі - Закону України 675-VIII) (в редакції, чинній на момент укладення договору) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст. 11 Закону України 675-VIII).

Згідно з ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону України 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч.1 ст. 12 Закону України 675-VIII).

Судом встановлено, що 15.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір позики № 75397776, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,99 % за кожен день. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши суму позики на картковий рахунок відповідача через платіжну установу ТОВ «ФК Фінекспрес».

У подальшому, на підставі Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами», а також Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 75397776 від 15.08.2021 року перейшло до позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 29.06.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У Постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (14-318цс18), 28.03.2018 № 444/9519/12 (14-10 цс 18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (14-154цс18) викладена правова позиція, згідно з якою відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем коштів, отриманих від кредитодавця. Крім того, відповідач у відзиві не заперечує проти факту отримання коштів.

Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 26-08-2021. Строк дії договору 30 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Відповідно до п.1.3. за цим Договором, За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Відповідно п.2.3. за цим Договором, Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Щодо процентів, суд зазначає, що відповідно до п. 5.2 Договору позики № 75397776 позичальник до моменту його підписання ознайомився з цим договором та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які розміщені на вебсайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, підтвердивши розуміння їх змісту, суті, обсягу зобов`язань та наслідків укладення правочину, а також процедури й наслідків пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Зазначені Правила є публічною офертою в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок, умови кредитування, права й обов`язки сторін. Згідно з п. 6.5 Правил (у редакції, чинній на момент укладення договору) у разі неналежного виконання зобов`язань товариство має право нараховувати проценти за кожен день понадстрокового користування позикою у розмірі, передбаченому договором, але не більше ніж за 90 календарних днів. Враховуючи алгоритм укладення електронного договору, подальше його оформлення без попереднього ознайомлення та погодження з Умовами та Правилами є технічно неможливим, відтак підписанням договору відповідач підтвердив прийняття всіх його умов та отримання всієї необхідної інформації відповідно до вимог законодавства України..

Щодо соціального захисту військовослужбовців, суд зазначає, що відповідач у відзиві посилається на наявність підстав для звільнення його від сплати процентів та штрафних санкцій на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказуючи, що він проходить військову службу з 2020 року. Однак надані відповідачем до матеріалів справи докази дозволяють встановити наявність у нього відповідного статусу та проходження служби лише починаючи з червня 2023 року, тобто вже після укладення спірного кредитного договору та закінчення періоду нарахування заборгованості.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) суму заборгованості за Договором позики №75397776 в розмірі 23 716,00 грн., з яких: - 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 16 716,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422.4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 12.08.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

24.07.26