Приговор № 138917104, 11.08.2026, Болградський районний суд Одеської області

11.08.2026

Справа № 497/1180/26

Провадження № 1-кп/497/160/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 , доставленого до суду під вартою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Болграда, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162270000059 від 22.01.2026 року за обвинуваченням,

ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вулканешти Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, знаходиться у цивільному шлюбі та має на утриманні одну малолітню дитину, який не працює, раніше не судимий, проживає на території України за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч.1,3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В осені 2025 року, більш точні дату та час судом не встановлені, у ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), виник умисел спрямований на незаконне придбання з метою подальшого збуту наркотичних засобів та психотропних речовин наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м. Болграда Одеської області з метою власного збагачення.

Надалі, продовжуючи реалізацію свого умислу, у жовтні 2025 року, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , через приховану інтернет мережу «DarkNet», вступив в протиправну змову з невстановленою особою щодо придбання наркотичних засобів, обіг яких обмежено - канабіс та смоли канабісу, а також психотропної речовини, обіг якої заборонено - амфетамін.

При цьому він порушував вимоги ст.ст. 7,12, 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 згідно з якими діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці ІІ визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів», на території України забороняється, окрім як певними суб`єктами господарювання (юридичними особами) за наявності в них відповідної ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, що видається у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

У подальшому, у жовтні 2025 року, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_5 отримав у відділенні №1 поштово-кур`єрської компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», за адресою: Одеська область, м. Болград, пр-т Соборний, 85, пакунок, що містив наркотичні засоби, обіг яких обмежено - канабіс та смолу канабісу, а також психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, включені до таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами в редакції Постанови КМУ від 24.05.2024 №653).

Таким чином ОСОБА_5 з метою подальшого збуту наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м. Болград Одеської області незаконно придбав наступні речовини: - наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 13,49 грамів; - наркотичний засіб, обіг якого обмежено - смолу канабісу, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 40,847 грамів; - психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, маса якого становить 1,344 грамів.

Зазначений пакунок, що містив вказані наркотичні засоби та психотропну речовину, ОСОБА_5 переніс до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де з метою подальшого збуту почав їх розподіл на окремі порції з подальшим пакуванням у зіп-пакети.

Надалі, з метою подальшого збуту на території м. Болград Одеської області вищевказаних наркотичних засобів та психотропної речовини, ОСОБА_5 , продовжив незаконно зберігати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 : наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 13,49 грамів; наркотичний засіб, обіг якого обмежено - смолу канабісу, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 40,847 грамів та психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, маса якого становить 1,344 грамів. які включені до Таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до 17.02.2026, коли під час обшуку за місцем мешкання останнього вказані наркотичні засоби та психотропна речовина були виявлені та вилучені працівниками поліції.

Окрім цього, наприкінці січня 2026 року, більш точні дату та час судом не встановлені, у ОСОБА_5 , виник умисел спрямований на незаконне придбання з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м.Болград Одеської області, з метою власного збагачення.

Надалі, продовжуючи реалізацію свого умислу, після 12.02.2026, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_5 , діючи повторно, перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , через приховану інтернет мережу «DarkNet», вступив в протиправну змову з невстановленою особою щодо придбання особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).

ОСОБА_5 , діяв з єдиним умислом, спрямованим на вчинення незаконних діянь з психотропними речовинами з метою їх збуту, з корисливих мотивів.

При цьому він порушував вимоги ст.ст. 7,12,19,20 Закону України «про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року згідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці ІІ визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», на території України забороняється, окрім як певними суб`єктами господарювання (юридичними особами) за наявності в них відповідної ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, що видається у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

У подальшому, 16.02.2026 року біля 17:00 години, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_5 отримав у відділенні №1 поштово-кур`єрської компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», за адресою: Одеська область, м. Болград, пр-т Соборний, 85, пакунок, що містив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальним кількісним вмістом PVP у речовині не менш 818,101119 грамів, включеної до Таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що відповідно до вказаної вище Таблиці є особливо великим розміром.

Таким чином ОСОБА_5 придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальний вміст якої складає 818,101119 грамів, для подальшого збуту наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м.Болграда Одеської області.

Зазначений згорток, що містив вказану особливо небезпечну психотропну речовину, ОСОБА_5 переніс до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де з метою подальшого збуту почав розподіл психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) на окремі порції з подальшим пакуванням у зіп-пакети.

Надалі, з метою подальшого збуту на території м. Болград Одеської області вищевказаної речовини, ОСОБА_5 продовжив незаконно зберігати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , особливо небезпечну речовину обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальним кількісним вмістом PVP у речовині 818,101119 грамів, включеної до Таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що відповідно до вказаної вище Таблиці є особливо великим розміром, 17.02.2026, коли під час обшуку за місцем мешкання останнього вказані наркотичні засоби та психотропна речовина були виявлені та вилучені працівниками поліції.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за:

- ч.1 ст. 307 КК України за правовою кваліфікацією: незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин;

-ч.3 ст. 307 КК України за правовою кваліфікацією: незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини в особливо великих розмірах, вчинені повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе визнав, погодився з кваліфікацією та обставинами вчинення кримінальних правопорушень, та пояснив, що, знаходячись в тяжкому фінансовому становище, та відсутності достатніх коштів, які потребувала його сім`я, він вирішив заробити трохи грошей. Через мережу інтернет він придбав наркотичні засоби, восени 2025 року в невеликій кількості, та у лютому 2026 більшу кількість, які зберігав за місцем свого проживання. Коли 17.02.2026 року до нього прийшли працівники поліції, він добровільно показав та видав усі наркотичні засоби, які придбав. Ці наркотичні засоби він планував збути, але нічого не збув, все видав працівникам поліції.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, вивченням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 після вчинення злочинів, наслідки суспільно небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину, форму вини, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, що ці протиправні дії пов`язані з розповсюдженням наркотичних засобів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до скоєного.

Суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних кримінальними правопорушеннями наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання на території України, проживає з жінкою без реєстрації шлюбу та має на утриманні одну малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, суд враховує той факт, що обвинувачений щиро розкаявся, до кримінальної та адміністративної відповідальності на території України не притягувався.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, зважаючи при цьому, на кількість вчинених епізодів, а також те, що документування кримінальних правопорушень проводилась виключно під контролем правоохоронних органів, при цьому ніяких суспільно-небезпечних наслідків не наступило, оскільки придбані ним речовини нікому не були реалізовані та вилучені працівниками поліції, під час обшуку, вчинення кримінальних правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, що проявилось у утриманні малолітньої дитини, а також факту добровільної благодійної пожертви на потреби Збройних Сил України в розмірі 150 000,00 грн.

Наведені обставини у їх сукупності, на думку суду, пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст .50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч.ч.1,2 ст. 50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Вищенаведені та встановлені судом дані свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч.3 ст. 307 КК України.

Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Щодо врахування конкретних обставин кримінального правопорушення при застосуванні ст. 69 КК України.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та вирішуючи питання про можливість застосування положень ст. 69 КК України, суд у повній мірі враховує конкретний спосіб його вчинення, вид і кількість психотропної речовини, а також спрямованість умислу обвинуваченого.

Так, судом установлено, що обвинувачений через мережу Інтернет самостійно придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечну психотропну речовину PVP загальною масою 818 грамів, тобто в особливо великому розмірі.

Наведені обставини об`єктивно свідчать про високий ступінь суспільної небезпечності вчиненого. Значна кількість особливо небезпечної психотропної речовини, спосіб її придбання та наявність у обвинуваченого прямої мети її подальшого збуту не дають суду підстав применшувати тяжкість вчиненого лише з огляду на те, що фактичний збут усієї придбаної психотропної речовини не відбувся.

Водночас кримінальний закон не встановлює заборони на застосування ст. 69 КК України до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Тому особливо великий розмір психотропної речовини, хоча й підлягає обов`язковому врахуванню при індивідуалізації покарання, сам по собі не виключає можливості призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції за наявності передбачених законом підстав.

При цьому суд враховує, що злочинний намір обвинуваченого щодо подальшого розповсюдження придбаної ним значної кількості PVP фактично не був реалізований: психотропна речовина була вилучена, до невизначеного кола споживачів не потрапила, а відтак потенційна небезпека, яку створювала така кількість особливо небезпечної психотропної речовини, не реалізувалася у вигляді її фактичного масового розповсюдження та заподіяння конкретної шкоди здоров`ю інших осіб.

Зазначене не змінює кримінально-правової оцінки вчиненого та не усуває суспільної небезпечності незаконного придбання і зберігання психотропної речовини з метою збуту в особливо великому розмірі, однак підлягає врахуванню при визначенні фактичного ступеня тяжкості конкретно вчиненого кримінального правопорушення.

Поряд із цим суд ураховує, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, свою винуватість визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.

Суд надає особливого значення активному сприянню обвинуваченого розкриттю кримінальних правопорушень, оскільки така поведінка свідчить не лише про формальне визнання ним установлених органом досудового розслідування обставин, а й про його активну посткримінальну поведінку, спрямовану на сприяння правоохоронним органам у встановленні обставин вчиненого.

Крім того, після вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений навіть не являючись громадянином України, добровільно перерахував 150 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

Суд не ототожнює зазначений благодійний внесок із відшкодуванням шкоди, заподіяної незаконним обігом психотропних речовин, та не вважає сам факт його здійснення достатньою підставою для істотного пом`якшення покарання. Водночас у сукупності з повним визнанням вини, щирим каяттям та активним сприянням розкриттю кримінальних правопорушень ця обставина характеризує поведінку обвинуваченого після вчиненого та свідчить про позитивні зміни в його ставленні до власної протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає добровільне перерахування обвинуваченим 150 000 гривень на потреби Збройних Сил України обставиною, яка додатково пом`якшує покарання.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Таким чином, судом установлено декілька самостійних обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також визнану судом на підставі ч. 2 ст. 66 КК України позитивну посткримінальну поведінку, яка проявилася, зокрема, у добровільному перерахуванні 150 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

Оцінюючи наведені обставини не ізольовано, а в їх сукупності та взаємозв`язку з даними про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, повністю визнав свою винуватість, а також з фактичними наслідками вчиненого - недопущенням подальшого розповсюдження 818 грамів PVP серед споживачів, - суд доходить висновку, що вони істотно знижують ступінь тяжкості конкретно вчиненого кримінального правопорушення.

Суд при цьому враховує правовий підхід, викладений Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 04 листопада 2024 року у справі №947/10715/23, в якій касаційний суд погодився із застосуванням положень ст. 69 КК України при засудженні особи за ч. 3 ст. 307 КК України, предметом якого було 593,439 г особливо небезпечної психотропної речовини PVP.

Зазначена правова позиція не є підставою для механічного перенесення призначеного в іншому кримінальному провадженні покарання на обставини цієї справи. Проте вона підтверджує, що самі по собі особливо великий розмір PVP та кваліфікація дій за ч. 3 ст. 307 КК України не виключають застосування ст. 69 КК України за умови встановлення передбаченої цією нормою сукупності обставин.

Суд ураховує, що у цьому кримінальному провадженні маса PVP становить 818 грамів, тобто є більшою, ніж у наведеному рішенні Верховного Суду, а обвинувачений самостійно придбав психотропну речовину через мережу Інтернет саме з метою її подальшого збуту. Ці обставини свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого та зумовлюють необхідність призначення обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі.

Водночас, зіставивши тяжкість вчиненого із встановленою сукупністю пом`якшуючих обставин, даними про особу обвинуваченого та його посткримінальною поведінкою, суд доходить висновку, що мінімально передбачене санкцією ч. 3 ст. 307 КК України покарання у виді 9 років позбавлення волі за конкретних обставин цього провадження було б надмірно суворим і не відповідало б принципам індивідуалізації, справедливості та співмірності покарання.

При цьому суд вважає, що встановлені обставини дають підстави для пом`якшення саме основного покарання, проте з огляду на характер кримінального правопорушення, особливо великий розмір психотропної речовини та спрямованість умислу обвинуваченого на її подальший збут не знаходить підстав для незастосування передбаченого санкцією ч. 3 ст. 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому за ч. 3 ст. 307 КК України покарання наполовину нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї норми, із додатковим покаранням у вигляді конфіскації майна.

Такий розмір покарання, на переконання суду, забезпечує належний баланс між тяжкістю вчиненого та встановленими обставинами, які істотно знижують її ступінь, не нівелює суспільної небезпечності незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин, передбачає реальну ізоляцію обвинуваченого від суспільства та водночас не є надмірним.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

З огляду на те, що суд обрав обвинуваченому покарання, пов`язане із позбавленням волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України, а до електронних вагів застосувати спеціальну конфіскацію відповідно до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Згідно положень ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Отже, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 23.02.2026.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню слід покласти на обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч.3 ст. 307 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна, належному останньому на праві власності.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, з конфіскацією майна, належному останньому на праві власності.

До набрання вироком законної сили продовжити обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) рахувати з моменту його затримання, а саме з 17 лютого 2026 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 23.02.2026, справа №497/435/26, провадження № 1-кс/497/435/26.

Речові докази:

- один полімерний пакет з речовиною, яка є особливо небезпечною речовиною обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальним кількісним вмістом PVP у речовині 781,918 грамів, який разом з первинним пакуванням у вигляді сейф-пакету № WAR 1479735, поміщена до полімерного сейф-пакету за № 6361878;

- один полімерний пакет з речовиною рослинного походження, зовні схожою на наркотичний хасіб «Канабіс». Який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за №NPU 5145223;

- три зіп-пакети з аналогічною спресованою рослинною речовиною, зовні схожою на наркотичний засіб «екстракт канабісу», які поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 2032593;

- два зіп-пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору, зовні схожою на психотропну речовину «Амфетамін», які поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5145224;

- один зіп-пакет та одна коробка від цигарок з носінням, схожим на носіння рослини роду «Конопель», які поміщені до полімерного сейф-пакету № NPU 5145225;

- два зіп-пакети з речовиною рослинного походження, зовні схожою на наркотичний засіб «Канабіс», які поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5145226;

- один полімерний пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, зовні схожою на психотропну речовину «PVP», який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 2032594;

- 4 пакування по 100 ідентичних, порожніх зіп-пакетів, 1 пакунок з 37 ідентичними порожніми зіп-пакетами, 1 пакунок з 48 ідентичними порожніми зіп-пакетами, 145 порожніх зіп-пакетів та 9 порожніх зіп-пакетів чорного кольору, які поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5247332;

-використаний пристрій експрес тест, вилучено та поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5145146;

- знищити.

- електронні ваги виробництва «USB-POWER SUPPLY SCALE» з нашаруванням кристалоподібної речовини, зовні схожої на психотропну речовину «PVP», які поміщені до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 514222, відповідно до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК, конфіскувати в дохід держави;

- планшетний пристрій з серійним номером 83795220321452, який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5074219;

- мобільний термінал марки «Iphone 12Pro Max» у чохлі, з ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , з sim-картою за абонентським номером НОМЕР_3 , який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5303903;

- мобільний термінал марки «Samsung» моделі «Galaxy S2156», з ІМЕІ-1: НОМЕР_4 , з ІМЕІ-Esim НОМЕР_5 , поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5303904;

- мобільний термінал марки «Samsung» моделі «Galaxy J-7», з ІМЕІ-1: НОМЕР_6 , з ІМЕІ-2: НОМЕР_7 , який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5303905;

- повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вулканешти Республіки Молдова, проживає на території України за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати на залучення експерта в сумі:

- 891,40 грн. (висновок експерта №СЕ-19/116-26/3925-НЗПРАП від 17.02.2026 року);

- 6 239,80 грн. (висновок експерта №СЕ-19/116-26/4280-НЗПРАП від 03.03.2026 року);

- 7 131,20 грн. (висновок експерта №СЕ-19/116-26/4334-НЗПРАП від 04.03.2026 року);

- 6 239,80 грн. (висновок експерта №СЕ-19/116-26/4329-НЗПРАП від 09.03.2026 року);

- 12 479,60 грн. (висновок експерта №СЕ-19/116-26/4274-НЗПРАП від 17.03.2026 року);

а всього 32 981 (тридцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одну) гривню 80 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Болградський районний суд Одеської області, а засудженим - у той же строк з моменту його отримання.

Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку в день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1