Решение № 138916639, 12.08.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/3330/26

Справа: 484/4656/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.08.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Коваленко Н.А.,

секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

09.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Венера Фінанс», позивач), в особі представника Пархомчука С.В., через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулось до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 135943 від 29.04.2025 в розмірі 7592,00 грн, а також судових витрат, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 15500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 29.04.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 135943 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн, дата надання кредиту 29.04.2025, строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.

19.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 135943 від 29.04.2025.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» за кредитним договором № 135943 від 29.04.2025 у загальному розмірі 7592,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2592,00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1000,00 грн заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до пункту 1.4 договору.

Посилаючись на вищевказане, представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7592,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

03.08.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» скеровано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

В судове засідання представник позивача не прибув, позовна заява містить прохання про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не надходило.

Відповідач в судове засідання не прибула, повідомлялася належним чином про час, день та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України. Причини неприбуття суду невідомі. Відповідач відзиву на позов та доказів на спростування доводів позивача до суду не надала. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.2 ст. 223 ЦПК України, відсутні.

Згідно із вимогами ст.280 ЦПК України суд може ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не надав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Так судом встановлено, що 29.04.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 135943 в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 90 днів, з кінцевим терміном повернення 27.07.2025.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,72 % на добу, що становить 262,8 % річних. Крім того, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та юридичне оформлення, позичальник сплачує комісію у розмірі 25 % від суми кредиту. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті кожні 14 днів відповідно до умов договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» кредитний договір № 135943 від 29.04.2025 підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL1928, який 29.04.2025 був направлений на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

На виконання умов Кредитного договору № 135943 від 29.04.2025 ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» належним чином виконало свої зобов`язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою про здійснення переказу грошових коштів, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги за Кредитним договором № 142023 від 26.07.2025.

Згідно з Реєстром боржників від 19.12.2025 до зазначеного договору факторингу право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», яке відповідно до статті 512 ЦК України набуло статусу нового кредитора.

Відповідачу було направлено письмову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, якою її повідомлено про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», наявність заборгованості у розмірі 7592,00 грн та необхідність її погашення протягом 30 днів з дня отримання вимоги. Однак у добровільному порядку вимога кредитора відповідачем виконана не була, а заборгованість не погашена.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 135943 від 29.04.2025 станом на 20.02.2026 (включно) заборгованість відповідача перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» складає 7592,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами становить 2592,00 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 1000,00 грн.

Щодо належності та допустимості доказів, наданих на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, суд зазначає, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано до суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги щодо існуючої заборгованості з боку відповідача, які судом в повному обсязі досліджено.

Щодо нарахованих процентів, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При укладенні кредитного договору, відповідач була ознайомлена з його істотними умовами, які її влаштовували, вона добровільно погодилася на вказані умови та особисто підписала його.

Таким чином при укладенні кредитного договору, відповідач добровільно взяла на себе відповідальність за виконання цивільних обов`язків, встановлених договором, в тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в тому числі і у разі прострочення виконання зобов`язань.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, кредитний договір, встановив, що він проведений відповідно до умов договору, а сума нарахованих відсотків відповідає його умовам (розмір процентів, строк дії договору протягом якого вони нараховані).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.4 Кредитного договору № 135943 від 29.04.2025 позивачем нарахована плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1000,00 грн, що становить 25 % від суми кредиту.

Однак за змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялися та які не є самостійною послугою для споживача.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність фінансової установи з надання споживачу грошових коштів на умовах договору. Водночас надання кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України, тому виконання такого обов`язку не може обумовлюватися додатковою оплатою з боку позичальника у вигляді окремої плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Надання фінансового інструменту, перерахування кредитних коштів, супроводження кредитного договору, обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та інші дії, передбачені п. 1.4 Кредитного договору, є діями, які кредитодавець здійснює в межах виконання власних договірних обов`язків та у власних інтересах, а тому такі дії не можуть розглядатися як окремі послуги, що підлягають оплаті позичальником.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що умова Кредитного договору № 135943 від 29.04.2025 щодо сплати плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1000,00 грн є нікчемною, оскільки встановлює плату за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах при укладенні та виконанні договору. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за такими послугами у сумі 1000,00 грн задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки факт укладення Кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги та невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом, у сумі 6592,00 грн. Водночас вимоги позивача про стягнення плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1000,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору 0,8, що становить 2662,40 грн.

Разом з тим, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог - 6592,00 грн, що становить 86,83% від ціни позову. Тому на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2311,76 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Фінансова Компанія "Венера Фінанс» надало договір №09/04/2026 від 09.04.2026 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія "Венера Фінанс» та адвокатським бюро "Пархомчук та Партнери", акт про отримання правової допомоги та рахунок № 27.07.2026-64. Сума наданих послуг складає 15500 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує наступне.

Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У цій справі відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру понесених іншою стороною витрат.

Також суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн є завищеною і непропорційною до предмету спору.

Відтак, враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити з 15500,00 грн до 5500,00 грн.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 135943 від 29.04.2025 в загальному розмірі 6592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп., яка складається з: 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2592,00 грн прострочена заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Решту витрат на правничу допомогу залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872;

Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійовича, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: 08157, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, пр-т. Героїв Небесної Сотні, 26/9;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 12.08.2026.

Суддя Н. А. Коваленко