Приговор № 138915918, 11.08.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/242/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12025020200000232 від 24 грудня 2025 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комаргород Тульчинського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, спеціальних статусів не має, працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2025 року біля 22:00 години до будинку ОСОБА_4 , жителя АДРЕСА_1 на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , однак фактичним користувачем є ОСОБА_7 , який спільно з ОСОБА_4 разом на вказаному автомобілі поїхали додому до ОСОБА_7 .

Приїхавши до будинку, ОСОБА_7 припаркував свій автомобіль біля воріт домогосподарства, після чого вони разом пішли до будинку де вживали спиртні напої.

В подальшому, в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не раніше 22:00 год 23 грудня 2025 року, ОСОБА_4 , не питаючи у ОСОБА_7 дозволу, взяв ключі від автомобіля «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходилися на столі у веранді будинку, після чого, сівши у вище вказаний автомобіль, поїхав у напрямку с. Кислицьке де мав намір забрати дівчат з якими попередньо спілкувався в соціальній мережі «Інстаграм», з метою спільного розпиття спиртних напоїв.

В той час, коли ОСОБА_4 вже доїхав до атодороги зі сполученням Ямпіль-Немирів, до нього зателефонував ОСОБА_7 та запитав де він перебуває та де знаходиться його автомобіль. Пояснивши йому, що він їде в с. Кислицьке, з метою забрати двох знайомих для спільного розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_7 повідомив, щоб він нікуди не їхав та повернувся з його автомобілем додому. Повернувшись до будинку ОСОБА_7 останній забрав автомобіль, припаркував його біля паркану будинку та разом із ОСОБА_4 направився до будинку, при цьому залишивши ключі від автомобіля в замку запалення.

В подальшому ОСОБА_4 , близько 02:20 год 24 грудня 2025 року, в той час Коли ОСОБА_7 вже спав, знову пішов до автомобілю ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 сів у нього в той самий момент він виявив, що ОСОБА_7 залишив ключі від автомобіля в замку запалення.

В цей час у ОСОБА_4 раптово виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи ні дійсного ні вдаваного права керування чи володіння транспортним засобом, без дозволу власника та всупереч його волі, попередньо переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та скориставшись цим, таємно, ОСОБА_4 маючи ключі від вище вказаного автомобіля, продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою використання його для власних потреб, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за допомогою ключа запалювання запустив двигун автомобіля, розвернувся ним біля домогосподарства ОСОБА_7 , та поїхав ним додому в. с. Комаргород Тульчинського району, по дорозі до якого пошкодив автомобіль ОСОБА_7 , після чого залишив автомобіль на узбіччі та з місця події зник.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 42559,95 грн.

Таким чином ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

Крім того, установлено, що 24 грудня 2025 року в невстановлений в ході досудового розслідування час, попередньо вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 попередньо незаконно заволодівши автомобілем марки ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , однак фактичним користувачем є ОСОБА_7 , поїхав по вулиці Героїв Майдану в. с. Липівка, в напрямку с. Яришівка, де не доїхавши до головної дороги забуксував, та намагаючись виїхати пошкодив автомобіль ОСОБА_7 .

В подальшому, зрозумівши, що автомобіль ОСОБА_7 перебуває у несправному стані, попередньо залишивши особисті речі в автомобілі, вирішив пішки направитися до місця проживання, йдучи по головній дорозі.

Дійшовши до с. Комаргород він побачив автомобіль марки ВАЗ моделі «2107» державний номерний знак НОМЕР_2 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , однак фактичним користувачем є ОСОБА_9 , який остання припаркувала по вул. Пирогова в с. Комаргород Тульчинського району Вінницької області. Підійшовши до автомобілю ОСОБА_4 смикнувши дверну ручку відчинив її, після чого сів у автомобіль та помітив, що в замку запалення знаходиться ключ від автомобіля. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне заволодіння вказаним вище автомобілем.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи ні дійсного ні вдаваного права керування чи володіння транспортним засобом, без дозволу власника та всупереч його волі, попередньо переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та скориставшись цим, таємно, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою використання його для власних потреб, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за допомогою ключа запалювання запустив двигун автомобіля, та поїхав у напрямку заправки, що розташована за межами с. Комаргород Тульчинського району Вінницької області, щоб заправити автомобіль. Після чого, по дорозі до заправної станції не впоравшись з керування авто здійснило з`їзд на узбіччя, в наслідок чого вище вказаний автомобіль пошкоджено.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 48625,42 грн.

Таким чином ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом, та характеризуючими матеріалами. З`ясувавши розуміння обвинуваченим змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності його позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню визначити допитом обвинуваченого та характеризуючими даними.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, та просить його суворо не карати так, як шкода завдана обвинуваченим йому відшкодована.

Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву в якій просить справу слухати у її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, та просить його суворо не карати так, як шкода завдана обвинуваченим їй відшкодована.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що близько 10 години вечора 23 грудня 2025 року до нього зателефонував потерпілий та запропонував поїхали з ним на заправку заправити машину, після чого вони поїхали до потерпілого додому розпивати спиртні напої.

В подальшому вони почали шукати в соціальній мережі «Інстаграм», ще компанію для розпиття спиртних напоїв в ході чого потерпілий запропонував відвідати своїх знайомих з с. Кислицьке, нащо обвинувачений сказав, що він за ними поїде, однак потерпілий свою згоду не дав.

Дочекавшись коли потерпілий ляже спати ОСОБА_4 взяв без дозволу ключі від його машини та поїхав в напрямку с. Кислицьке Тульчинського району Вінницької області, однак не доїхавши до місця призначення до нього зателефонував потерпілий який прокинувся та сказав обвинуваченому, що нікого не потрібно брати щоб він повертався, після чого він повернувся назад до будинку потерпілого, де вони продовжили допивати спиртні напої. Пізніше не маючи бажання ночувати у потерпілого дочекавшись коли останній знову ляже спати він сів в його машину та поїхав в напрямку с. Комаргород, однак не проїхавши 500 метрів він застряг та пошкодив колесо. Зрозумівши, що машина нездатна їхати він залишив там свої речі та пішов пішки в с. Комаргород, де біля лікарні побачив машину потерпілої ОСОБА_9 , відкривши двері він сів у неї та помітив ключі після чого завів машину та поїхав в напрямку заправки, однак не впорався з керуванням з`їхав з обочини, після чого на місце прибула поліція. Вказав, що завдану шкоду потерпілим відшкодував. Щиро розкаявся в скоєному.

Дії ОСОБА_4 державним обвинуваченням вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом та ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає, щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди потерпілим та донат на Збройні сили України.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, обставини що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий, на диспансерному психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, компрометуючі матеріали відсутні, характеризується з позитивної сторони та має похвальні грамоти під час несення строкової військової служби, працює та навчається, завдану шкоду відшкодував вину визнав, також враховуючи досудову доповідь органу пробації, позицію державного обвинувача щодо міри покарання обвинуваченому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 , необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі тач.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується судом за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, що має на меті отримання неправомірної вигоди або збагачення за рахунок майна здобутого злочинним шляхом.

Під час судового розгляду встановлено, що вчинені кримінальні правопорушення за своєю правовою природою є некорисливими. Суд констатує відсутність у діях обвинуваченого корисливого мотиву, а також будь-якого умислу чи наміру на матеріальне збагачення або отримання фінансової вигоди.

З огляду на некорисливий характер правопорушень відсутність факту набуття майна злочинним шляхом та керуючись вимогами ч. 1 ст. 96-2 КК України суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України та остаточно призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі без конфіскації майна та одночасно звільнити його від покарання з випробовуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів суспільства.

Відповідно до довідок витрат на проведення експертиз в кримінальному провадженні № 12025020200000232 від 24 грудня 2025 року до висновку експерта № СЕ-19/102-25/28495-Д від 31 грудня 2025 року вартість проведення дактилоскопічного дослідження становить 2674,20 грн., № СЕ-19/102-26/242-АВ від 23 січня 2026 року вартість проведення автотоварознавчого дослідження становить 2228,50 грн., № СЕ-19/102-26/240-АВ від 22 січня 2026 року вартість проведення автотоварознавчого дослідження становить 2228,50 грн., та № СЕ-19/102-26/249-БД від 30 січня 2026 року вартість проведення одорологічного дослідження становить 493,83 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертиз у кримінальному провадженні в загальній сумі 7625,03 грн.(сім тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 03 копійки).

Зняти арешт з майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року, а саме з:

- автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107» д.н.з. « НОМЕР_2 », що належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_8 , однак фактичним користувачем є ОСОБА_9 .

- автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107» д.н.з. « НОМЕР_1 », що належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_6 , однак фактичним користувачем є . ОСОБА_7 .

Речові докази у справі, а саме:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107» д.н.з. « НОМЕР_2 », що належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_8 , однак фактичним користувачем є ОСОБА_9 який поміщено на арешт-майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, за адресою: селище Томашпіль Тульчинського району Вінницької області, вулиця І.Гаврилюка, 51 - повернути фактичному користувачу ОСОБА_9 .

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107» д.н.з. « НОМЕР_1 », що належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_6 , однак фактичним користувачем є ОСОБА_7 який поміщено на арешт-майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції №2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, за адресою: селище Томашпіль Тульчинського району Вінницької області, вулиця І.Гаврилюка, 51 - повернути фактичному користувачу ОСОБА_7 .

-слід одорологічного походження з керма, ручки ричага перемикання швидкостей та сидіння кожен з яких поміщено до спецпакетів НПУ № ІСR 0192168, № ІСR 019217, № ІСR 0192169 та опечатано згідно правил опечатування, а також змиви з зовнішньої та внутрішньої ручки відкриття водійських дверей, змив з внутрішньої ручки водійських дверей, змив з водійського віконного скла та змив з керма автомобіля, змив з ключа запалення автомобіля, змив з ричага перемикання швидкостей кожен з яких окремо опечатаний до паперового конверту «Національна поліція України» та опечатаний згідно правил опечатування, два відбитки пальців рук які перенесені на аркуш паперу та поміщено до паперового конверту «Національна поліція України» і опечатано згідно правил опечатування, які поміщено до камери зберігання речових доказів ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області знищити.

-слід одорологічного походження з керма, ручки ричага перемикання швидкостей та сидіння кожен з яких поміщено до спецпакетів НПУ № СRІ 1062057, № ІСR 0192176, № СRІ 1062058, змиви з зовнішньої та внутрішньої ручки відкриття водійських дверей, а також з внутрішньої ручки водійських дверей, змив з керма автомобіля, змив з ключа запалення автомобіля, змив з ричага перемикання швидкостей кожен з яких окремо опечатаний до паперового конверту «Національна поліція України» три відбитки пальців рук які перенесені на аркуш паперу та поміщено до паперового конверту «Національна поліція України» - знищити.

-мобільний телефон марки «Айфон» ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , в середині якого знаходиться сім картка з № НОМЕР_5 , який поміщено до спец пакету НПУ ІСR 09192237, гаманець коричневого кольору в середині якого знаходиться студентський квиток серії НОМЕР_6 виданий 01 вересня 2024 року на прізвище ОСОБА_4 та паспорт № НОМЕР_7 на прізвище ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вище вказаний гаманець з документами поміщено до спец пакету «Національна поліція України» ІСR 0192238 та опечатано згідно правил опечатування, які поміщено до камери зберігання речових доказів ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області передати власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1