Решение № 138915845, 30.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1033/26

№2/930/1037/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Головенка Євгена Васильовича до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Головенка Є.В. звернувся до суду з позовом до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входив житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина та мати позивача ОСОБА_3 . Спадщину вона прийняла відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним. Водночас за життя свої спадкові права на зазначене майно вона не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, спірний житловий будинок, який вона прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак за життя право власності на нього не зареєструвала.

Позивач зазначає, що є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 .

Крім того, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_4 , який у встановлений законом строк відмовився від прийняття спадщини та на спадкове майно не претендує, що підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що з метою оформлення своїх спадкових прав на житловий будинок звернувся до нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності спадкодавця на спірний житловий будинок. Зазначене підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 березня 2026 року № 217/02-14.

Відповідно до довідки КП «Немирівське БТІ» від 27 вересня 2024 року № 519 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 не зареєстровано.

Згідно з довідкою Немирівської міської ради від 02 квітня 2026 року № 191, відповідно до записів погосподарських книг по Ковалівській сільській раді за 19911995 роки, том 12, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 значився головою двору за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 17 вересня 2024 року, спірний житловий будинок побудований у 1971 році.

Позивач вважає, що наведені обставини та подані докази підтверджують належність спірного житлового будинку спадкодавцю ОСОБА_2 , прийняття спадщини після його смерті ОСОБА_3 , а також набуття позивачем права на спадкування після смерті останньої.

Оскільки правовстановлюючі документи на спірний житловий будинок за життя спадкодавців оформлені не були, а нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документа, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку.

З огляду на викладене позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 01.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Головенка Євгена Васильовича до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Цією ж ухвалою витребувано з Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області (вул. Костельна, 88, м. Немирів, Вінницька область, 22800) витяг (інформацію) зі Спадкового реєстру про наявність чи відсутність спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом направлення письмового запиту за формою, наведеною в додатку 10 до наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр».

Також витребувано з Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області (вул. Костельна, 88, м. Немирів, Вінницька область, 22800) належним чином засвідчену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 22.06.2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

21.05.2026 року через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача Немирівської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника, у якій він просить розглянути справу та ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами.

30.07.2026 року через канцелярію суду представником позивача адвокатом Головенком Є.В. подано заяву про розгляд справи за відсутності представника та його довірителя ОСОБА_1 , у якій зазначено, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Разом із тим, відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Книги шостої цього Кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. До спадкових відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, правовідносини щодо спадкування після його смерті виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року та регулюються нормами законодавства, чинного на момент відкриття спадщини.

Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визнається, зокрема, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як убачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка постійно проживала разом із ним на момент його смерті. Зазначена обставина також підтверджується матеріалами спадкової справи та відомостями, наведеними у постанові державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 березня 2026 року № 217/02-14.

Таким чином, з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 до ОСОБА_3 перейшли належні спадкодавцю майнові права щодо спадкового майна, у тому числі права на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відсутність оформленого правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок та державної реєстрації права власності сама по собі не свідчить про неприйняття спадщини та не припиняє прав спадкоємця на спадкове майно.

Постанова КЦС ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц щодо визначення моменту виникнення права на спадщину. Верховний Суд зазначив, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. В свою чергу, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Належність спірного житлового будинку ОСОБА_2 підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.

Так, відповідно до довідки Немирівської міської ради від 02 квітня 2026 року № 191, згідно із записами погосподарських книг по Ковалівській сільській раді за 19911995 роки, том 12, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 значився головою двору за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 17 вересня 2024 року, житловий будинок за вказаною адресою побудований у 1971 році.

При цьому, відповідно до довідки КП «Немирівське БТІ» від 27 вересня 2024 року № 519, право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_2 не зареєстровано.

Суд бере до уваги, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набувалося за законодавством, чинним до запровадження сучасної системи державної реєстрації речових прав, сама по собі не спростовує факту належності такого майна особі. У цій справі сукупність доказів відомості погосподарської книги, технічний паспорт, дані нотаріальної спадкової справи та інші матеріали дає підстави для висновку про належність спірного житлового будинку ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з частиною першою статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , а отже, є спадкоємцем першої черги за законом після її смерті.

З матеріалів спадкової справи також убачається, що син спадкодавця ОСОБА_4 був обізнаний про своє право на спадкування після смерті матері, однак подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, зазначивши, що відмовляється від прийняття спадщини по всіх підставах та що така відмова стосується всього складу спадкового майна.

Відповідно до частини першої статті 1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини, відсутності відомостей про інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , а також встановленого факту спорідненості позивача зі спадкодавцем, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка має право на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 .

Водночас судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 не оформила належним чином свої спадкові права на житловий будинок після смерті чоловіка ОСОБА_2 та не зареєструвала право власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Разом із тим нотаріальне оформлення спадкових прав позивача виявилося неможливим.

Як убачається з постанови державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області Кнап Л.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 березня 2026 року № 217/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненаданням правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок та відсутністю державної реєстрації права власності.

Таким чином, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкове майно у нотаріальному порядку саме через відсутність правовстановлюючого документа, який підтверджував би право власності первісного спадкодавця на спірний житловий будинок.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22 (провадження № 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24) та інших.

Суд враховує, що право власності на спадкове майно не виникає лише з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває відповідних прав з часу її відкриття, а свідоцтво про право на спадщину є документом, що посвідчує та підтверджує вже набуте спадкове право.

За таких обставин неналежне оформлення ОСОБА_3 спадкових прав після смерті ОСОБА_2 не може саме по собі бути підставою для позбавлення її спадкоємця ОСОБА_1 права на спадкове майно, яке увійшло до складу спадщини після її смерті.

Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями належав ОСОБА_2 , після смерті якого спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка, хоча і не оформила належним чином свої спадкові права, набула відповідні права на спадкове майно.

Після смерті ОСОБА_3 29 серпня 2025 року право на спадкування цього майна перейшло до її спадкоємців за законом. Позивач ОСОБА_1 є її сином та спадкоємцем першої черги за законом, тоді як інший спадкоємець першої черги ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовився.

Таким чином, суд встановив наявність сукупності юридично значимих обставин, необхідних для визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок у порядку спадкування: належність майна первісному спадкодавцю, прийняття спадщини його спадкоємцем ОСОБА_3 , смерть останньої, право позивача на спадкування за законом, відмова іншого спадкоємця від прийняття спадщини та неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючого документа.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу, що визнання права власності у даному випадку є способом захисту порушеного права позивача, оскільки нотаріальна процедура оформлення спадщини виявилася неможливою з причин, що не залежать від волі позивача. Саме така ситуація відповідає підходу Верховного Суду щодо можливості судового захисту спадкових прав у разі наявності перешкод для їх нотаріального оформлення.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі статей 4, 12, 13, 7681, 89, ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247, статей 258, 259, 263265 ЦПК України, статей 15, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1270, 1273, 1275, 1296, 1297 ЦК України, статей 524, 525, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, статті 41 Конституції України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. «А», загальною площею 97,0 кв. м, житловою площею 51,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: літ. «а» навіс, літ. «Б» господарська будівля, літ. «Б/під» погріб, літ. «ШП» шия погріба, літ. «б» сарай, літ. «1-2» огорожа, літ. «3» криниця, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко