Решение № 138915573, 10.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/182/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПЕНІВСЬКЕ"

68242, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Успенівка, вул. Кишинівська, буд. 73

код ЄДРПОУ 32546616

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ АГРО"

16400, Чернігівська область, м. Борзна, вул. Шевченка, буд. 16

код ЄДРПОУ 39365359

про стягнення 2 418 831,48 грн заборгованості

представники учасників справи:

від позивача: Мазуренко М.М.

від відповідача: Лутай Н.М.

Дії суду щодо розгляду справи. Позиції сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УСПЕНІВСЬКЕ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ АГРО" про стягнення 2 418 831,48 грн, з яких: 1 645 543, 56 грн сума основного боргу; 309 450, 59 грн сума пені; 463 837,33 грн сума 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №37 від 09.05.2022, що виразилось у не здійсненні розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.04.2026, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом доставки ухвали суду від 09.03.2026 до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд, що підтверджено довідками про доставку електронного листа.

07.04.2026 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для можливості мирного врегулювання спору, постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 14.05.2026.

14.05.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з його необґрунтованістю, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.06.2026.

01.06.2026, до початку розгляду справи по суті, від відповідача надійшла заява, в якій відповідач визнає позов в частині стягнення простроченої заборгованості на загальну суму 1 645 543, 56 грн. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 309 450,59 грн пені та 463 837,33 грн 10% річних відповідач не визнає, вважає такі вимоги надмірними (понад 46% від загальної суми заборгованості за Договором) та такими, що не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності. Прострочення виконання зобов`язання виникло через скрутне фінансове становище, спричинене військовою агресією російської федерації, а стягнення пені та 10% річних, у зазначеному позивачем розмірі, становитиме для відповідача непомірний тягар.

ТОВ «СВТ АГРО», з огляду на відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, неспівмірність із заявленою до стягнення сумою основного боргу та перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, просить зменшити розмір пені та 10% річних до 5% від заявленої до стягнення суми, а саме з 773 287,92 грн до 38 664,40 грн. При цьому відповідач вважає, що при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці; інтереси позивача захищені внаслідок нарахування курсової різниці, за рахунок чого сума заборгованості збільшилася майже на 65%.

Крім того, відповідач просить у разі задоволення позову розстрочити виконання судового рішення на один рік з дня його ухвалення шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом одного року у сумі 140 350,66 грн щомісячно та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову від визнаної суми позовних вимог.

02.06.2026 суд задовольнив заяву відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання та неознайомленістю представника позивача з заявою відповідача про зменшення розміру пені та річних та розстрочення виконання рішення. Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.06.2026.

23.06.2026 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача, в яких позивач вважає, що підстави для зменшення суми неустойки та розстрочення оплати заборгованості відсутні. Відповідач жодних дій на виконання взятого на себе зобов`язання не здійснив. Щодо збитковості ТОВ «СВТ АГРО», позивач вказує, що відповідач у 2023 році здійснив придбання трактора БЕлАрус 892,2 2021 року випуску, ринкова вартість якого на сьогоднішній день згідно з даними інтернет-ресурсу становить 890 000 - 950 000 грн. Попри вказані у фінансовій звітності відповідача за 2022-2024 роки збитки за результатами кожного року, у відповідача щороку була наявна готова продукція. Крім того, позивач зазначає, що знаходиться у таких же умовах військового стану, постійних загроз ракетного обстрілу та запуску БПЛА, відключень світла та здорожчання товарів, робіт/послуг як і відповідач.

23.06.2026 суд задовольнив усну заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з його неознайомленістю із запереченнями позивача, постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.08.2026.

06.08.2026 суд розглянув справу по суті та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

10.08.2026 суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Обставини справи встановлені судом.

09.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УСПЕНІВСЬКЕ» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВТ АГРО» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №37 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язався передати, а Покупець зобов`язався прийняти та сплатити грошові кошти за Товар, відповідно до умов Договору (додаткових угод, специфікацій до нього).

Згідно п.1.2. Договору під Товаром сторони розуміють насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи, соняшнику, ріпаку, сої і т.д.).

У п.1.3. Договору зазначено, що одиниця виміру Товару визначається у специфікаціях та видаткових накладних. Загальна кількість Товару, яка поставлена за цим Договором, визначається як кількість фактично поставленого Товару згідно даних, вказаних у видаткових накладних.

Відповідно до п.1.4. Договору конкретний асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару визначаються в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації та накладні є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом п. 3.1. Договору передбачено, що ціна, загальна вартість Товару або окремої партії Товару, порядок та строки оплати за Товар визначається Сторонами у Специфікації(ях), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.4.1. Договору порядок, умови та строки поставки Товару визначаються Сторонами у Специфікації.

Поставка Товару здійснюється за видатковими накладними. Датою поставки Товару є дата підписаної Сторонами видаткової накладної (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору, право власності на Товар та ризик його випадкового знищення переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Порядок приймання Товару за кількістю та якістю визначено у п.4.4., 4.5. Договору.

Приймання продукції по кількості і якості здійснюється Покупцем в наступному порядку: по кількості згідно товаросупровідних документів (видаткової накладної та/ або товаротранспортної накладної); по якості згідно супровідних документів про якість Товару.

Приймання Товару по кількості здійснюється Покупцем в момент поставки.

Претензії по кількості Товару повинні бути заявлені Покупцем не пізніше дати поставки.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2022, а у частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання (п. 8.1 Договору).

09.05.2022 між Сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу №37 від 09 травня 2022 року, відповідно до якої предметом договору купівлі-продажу є соняшник відбирний у кількості 305 мішків. Загальна вартість цієї Специфікації становить еквівалент іноземної валюти 40 332, 20 Євро, що згідно курсу продажу Євро за українські гривні за даними ПАТ КБ «Приватбанк» станом на день укладення цієї специфікації, тобто на 09.05.2022, 1 Євро = 33,1126 грн, становить 1 335 536, 56 грн, в т.ч. ПДВ 164 013, 56 грн (п. 3 Специфікації).

У п.4. Специфікації визначено умови оплати Товару:

Покупець зобов`язується здійснити оплату за Товар, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця в національній валюті України гривні, суму еквівалентну 40 332, 20 Євро за курсом продажу Євро за українські гривні ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 10.00 год. дня здійснення оплати в строк до 31.05.2022.

У випадку зростання на 1% і більше курсу продажу Євро до української гривні за даним ПАТ КБ «Приватбанк» на момент оплати у порівнянні з курсом продажу Євро за українські гривні, визначеного Сторонами у п.3 цієї Специфікації, Продавець має право здійснити перерахунок неоплаченої вартості Товару. Зміна ціни та загальної вартості Товару у зв`язку зі зміною курсу продажу Євро за українські гривні не вважається істотною умовою та не потребує укладення додаткових угод.

У випадку, якщо курс продажу Євро за українські гривні на дату оплати не зміниться, або буде нижчий, ніж визначено у п.3 цієї Специфікації, Продавець здійснює оплату Товару згідно рахунку Продавця.

Згідно з п.5 Специфікації поставка Товару здійснюється самовивозом, в строк до 31.05.2022 зі складу Продавця, за однією із адрес, вказаних у Специфікації. Місце поставки визначатиметься у товарно-транспортній накладній.

10.05.2022 ТОВ «СВТ АГРО» здійснило часткову оплату за Товар в сумі 267 107,32 грн, в т.ч. ПДВ 32 802,65 грн, що за курсом продажу Євро за українські гривні ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 10.00 год. дня здійснення оплати, тобто 10.05.2022 (курс 1 Євро = 33, 1126 грн) становило 8 066,64 Євро.

01.06.2022, на виконання умов Договору та Специфікації до нього, згідно видаткової накладної №74 від 01.06.2022, Продавцем було відвантажено Покупцю Товар - Соняшник відбірний у кількості 305 мішків, загальною вартістю 1 335 536, 56 грн, в т.ч. ПДВ 164 013,26 грн.

ТОВ «УСПЕНІВСЬКЕ» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 10.05.2022 на суму 267 107,32 грн та податкову накладну №2 від 01.06.2022 на суму 1 068 429,25 грн.

Відповідач, у порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі остаточного розрахунку за поставлений Товар в сумі еквівалентній 32 265,56 Євро (40332,20 8 066, 64) не здійснив.

Таким чином, станом на день подання даного позову заборгованість ТОВ «СВТ АГРО» перед ТОВ «УСПЕНІВСЬКЕ» становить 1 645 543, 56 грн (32 265, 56 Євро х 51,00 грн за 1 Євро).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 418 831,48 грн, з яких: 1 645 543, 56 грн сума основного боргу; 309 450, 59 грн сума пені; 463 837,33 грн сума 10% річних.

Оцінка суду. Висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору купівлі-продажу № 37 від 09.05.2022. Даний договір виходячи з його умов, є договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу обумовлений Договором та Специфікацією до нього товар на загальну суму 1 335 536,56 грн, що підтверджується видатковою накладною №74 від 01.06.2022.

Відповідно до умов Специфікації Покупець зобов`язався здійснити оплату за Товар шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця в національній валюті України - гривні, суму еквіваленту 40 332,20 євро за курсом продажу євро за українські гривні ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 10.00 год здійснення оплати в строк до 31.05.2022.

10.05.2022 відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 267 107,32 грн, що було еквівалентно 8 066,64 євро.

Згідно з умовами Специфікації у випадку зростання на 1% і більше курсу продажу євро до української гривні за даними ПАТ КБ «Приватбанк» на момент оплати у порівнянні з курсом продажу євро за українські гривні визначеного сторонами у п.3 цієї Специфікації, Продавець має право здійснити перерахунок неоплаченої вартості товару. Зміна ціни та загальної вартості Товару у зв`язку зі зміною курсу продажу євро за українські гривні не вважається істотною умовою та не потребує укладання додаткових угод.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення до суду становить 32 265,56 євро, що з урахуванням п.4.2. Специфікації становить 1 645 543,56 грн.

Відповідач у заяві від 29.05.2026 позовні вимоги в частині стягнення з нього 1 645 543,56 грн основного боргу визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 645 543,56 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, визнані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені та 10% річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.6.2., 6.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення строків оплати, визначених в цьому Договорі, Покупець зобов`язується сплачувати щомісяця на користь Продавця проценти в розмірі 10% річних від суми боргу до моменту повного виконання зобов`язань.

Крім процентів, за порушення строків оплати, визначених в цьому Договорі, Покупець зобов`язується сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань.

З посиланням на п. 6.2, 6.3 Договору та приписи ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 309 450,59 грн пені за 184 дні прострочення виконання зобов`язання з 01.06.2022 та 463 837,33 грн 10% річних за загальний період з 01.06.2022 по 02.03.2026.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені та 10% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про правильне його нарахування.

Щодо зменшення розміру пені та відсотків річних.

Відповідачем у даній справі заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 10% річних до 5%, а саме з 773 287,92 грн до 38 664,40 грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 по справі № 903/602/24, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, констатує, що їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення штрафних санкцій та процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій та процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій та процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці та застосований, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 09.11.2023 у справі №902/919/22.

Крім того, суд зазначає, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

При цьому, суд наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті порушення зобов`язання відповідачем, суд, враховуючи, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені на 50% (з 309 450,59 грн до 154 725,30 грн) та суми 10% річних до 5% (з 463 837,33 грн до 231 918,66 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Суд наголошує на тому, що стягнення з відповідача суми пені, зменшеної на 50%, та суми відсотків річних, зменшених до 5%, компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням останнім зобов`язання зі своєчасної та повної оплати товару, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій та відсотків річних у повному обсязі, на переконання суду, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов`язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак не позбавляє суд у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 1 645 543,56 грн основного боргу, 154 725,30 грн пені, 231 918,66 грн річних. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розстрочення виконання рішення суду.

Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

У зв`язку із наведеним суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3-6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач в обґрунтування розстрочення виконання рішення суду посилається на те, що у користуванні ТОВ «СВТ Агро» перебувають земельні ділянки, які товариство має намір засіяти, а зібраний урожай планує реалізувати контрагентам. Крім того, у Відповідача у власності є сільськогосподарська техніка, зокрема, трактор колісний Беларус 892.2, навантажувач ПЕ-0,8Б, трактор колісний Т-150к, трактор колісний УТО- НОМЕР_1 (підтверджується свідоцтвами про реєстрацію машин серії НОМЕР_2 , 074759, 074760, 074761) борона дискова, культиватор, розкидач мінеральних добрив, плуг тощо, яку він здає в оренду іншому сільськогосподарському товариству ТОВ «Дивосвіт», що підтверджується Договором оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) №0105/2026 від 01.05.2026. Отримані кошти від реалізації сільськогосподарської продукції та з оренди сільськогосподарської техніки будуть направлені ТОВ «СВТ АГРО» на погашення виниклої заборгованості перед ТОВ «Успенівське» за Договором купівлі-продажу №37 від 09.05..2022.

Судом досліджено надані на підтвердження викладених в заяві доводів відповідача письмові докази, а саме: фінансову звітність підприємства станом на 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024, 31.12.2025; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 20.02.2026 з відомостями про наявність земельних ділянок; розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий 2025 рік; свідоцтва про реєстрацію машин та Договір оренди техніки з екіпажем №0105_2026 від 01.05.2026 з додатками та актом приймання-передачі.

З огляду на зазначене, суд вважає доводи заявника обґрунтованими, а тому приходить до висновку, що надання розстрочення виконання судового рішення у даній справі забезпечить повноту та своєчасність сплати грошових зобов`язань, а відтак, сприятиме досягненню максимального балансу сторін при виконанні судового рішення.

При цьому суд враховує, що термін розстрочення виконання рішення строком саме на 6 місяців буде співмірним можливості поновлення порушених прав стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення, буде сприяти захисту інтересів обох сторін та переслідуватиме мету недопущення значного погіршення економічної ситуації боржника.

За таких обставин суд дійшов висновку про доцільність надання розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, а саме до 31.01.2027 рівними частинами, тобто по 338 697,92 грн щомісячно згідно з встановленим у рішенні суду графіком.

На підставі викладеного, заява відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, з останнього підлягає стягненню на користь позивача 29 025,98 грн судового збору.

Щодо клопотання відповідача про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору у зв`язку з визнанням відповідачем позову в частині стягнення суми основного боргу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи, що положення ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм у випадках часткового визнання позовних вимог, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ АГРО" (16400, Чернігівська область, м. Борзна, вул. Шевченка, буд. 16; код ЄДРПОУ 39365359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПЕНІВСЬКЕ" (68242, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Успенівка, вул. Кишинівська, буд. 73; код ЄДРПОУ 32546616) 1 645 543,56 грн основного боргу, 154 725,30 грн пені, 231 918,66 грн річних та 29 025,98 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ АГРО" про розстрочення виконання рішення у справі задовольнити частково.

5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2026 у справі №927/182/26 на 6 місяців шляхом сплати 2 061 213,50 грн, з яких: 1 645 543,56 грн основного боргу, 154 725,30 грн пені, 231 918,66 грн річних та 29 025,98 грн судового збору, за наступним графіком:

- до 31 серпня 2026 року 338 697,92 грн та 29 025,98 грн судового збору.

- до 30 вересня 2026 року 338 697,92 грн.

- до 31 жовтня 2026 року 338 697,92 грн.

- до 30 листопада 2026 року 338 697,92 грн.

- до 31 грудня 2026 року 338 697,92 грн.

- до 31 січня 2027 року 338 697,92 грн.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор