Решение № 138915534, 25.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/101/26

за позовом Чигиринської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагроінвест"

про розірвання договорів оренди землі.

Представники учасників справи:

Позивач Постригань С.Г.;

Відповідач Чакалов А.К., адвокат.

Секретар судового засідання Сидоренко О.А.

Суддя Гладун А.І.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.

1. 23.01.2026 Чигиринська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагроінвест».

2. Змістом позову є немайнові вимоги розірвати договори оренди землі, укладені Чигиринською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагроінвест", зокрема:

- договір оренди землі від 20.04.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:01:000:0943 ( після поділу земельна ділянка кадастровий номер 7125410100:01:000:1270) площею 40,7207 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 20.05.2010 №041079800738;

- договір оренди землі від 03.07.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1429 площею 17,3819 га, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі 20.09.2012 №712548554002114;

- договір оренди землі від 03.07.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1428 площею 19,1984 га, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Чигиринському районі 20.09.2012 №712548554002116;

- договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1496 площею 28,5440 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 05.05.2010 №041079800508;

- договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1405 площею 22,9564 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 05.05.2010 №041079800513;

- договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1433 площею 75,8160 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 05.05.2010 №041079800507;

- договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1502 площею 28,4500 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 05.05.2010 №041079800514;

- договір оренди землі від 03.07.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1463 площею 30,0176 га, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Чигиринському районі 20.09.2012 №712548554002117;

- договір оренди землі від 03.07.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1431 (після поділу земельні ділянки кадастрові номери 7125485500:01:000:1470 7125485500:01:000:1471 7125485500:01:000:1472 7125485500:01:000:1473 7125485500:01:000:1474 7125485500:01:000:1475 7125485500:01:000:1476 7125485500:01:000:1477 7125485500:01:000:1478 7125485500:01:000:1479 7125485500:01:000:1480 7125485500:01:000:1481 7125485500:01:000:1482) площею 25,5943 га, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Чигиринському районі 20.09.2012 №712548554002115;

- договір оренди землі від 03.07.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1415 площею 5,3737 га, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Чигиринському районі 20.09.2012 №712548554002118;

- договір оренди землі від 14.04.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485000:01:001:0004 (після поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 7125485000:01:001:1713 7125485000:01:001:1714 7125485000:01:00 1:1715 7125485000:01:001:1716 7125485000:01:001:1717 7125485000:01:001:1718 7125485000:01:001:1719 7125485000:01:001:1720 7125485000:01:001:1721 7125485000:01:001:1722 7125485000:01:001:1723 7125485000:01:001:1724 7125485000:01:001:1725 7125485000:01:001:1726 7125485000:01:001:1727 7125485000:01:001:1728 7125485000:01:001:1729 7125485000:01:001:1730 7125485000:01:001:1731 7125485000:01:001:1732 7125485000:01:001:1733 7125485000:01:001:1734 7125485000:01:001:1712) площею 44,4368 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 06.05.2010 №041079800741;

- договір оренди землі від 14.04.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485000:01:001:0002 площею 42,3747 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 06.05.2010 №041079800739;

- договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1498 площею 11,9800 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 05.05.2010 №041079800511;

- договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1497 площею 8,4600 га, який зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 05.05.2010 №041079800510

3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ствердив, що відповідач порушив свої зобов`язання за договорами оренди землі, а саме систематично не сплачував орендну плату, що зумовило підстави для звернення з позовом про їх розірвання.

4. Заперечуючи проти позову, відповідач ствердив, що розірвання договорів суперечить його законним інтересам та є невиправдано крайнім заходом, адже наведені у позовній заяві доводи не є достатньо переконливими та належно обґрунтованими для застосування настільки суттєвих правових наслідків, як припинення договірних правовідносин, зважаючи на фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин.

5. 28.01.2026 суд ухвалив відкрити провадження у справі, справу ухвалив розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив у справі підготовче судове засідання.

6. 18.03.2026 суд ухвалив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагроінвест" та Черкаської районної державної адміністрації оригінали договорів оренди землі, укладені Чигиринською РДА та ТОВ "Продагроінвест".

7. 31.03.2026 на виконання ухвали суду Черкаська районна державна адміністрація надала суду оригінали договорів оренди землі, укладені Чигиринською РДА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагроінвест". (а.с. 111 Том 2)

8. 02.04.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

9. 25.06.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача Постригань С.Г. та представник відповідача адвокат Чакалов А.К.

10. 25.06.2026 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення суду та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

11. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 25.06.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

Вислухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

12. Предметом позову є немайнова вимога позивача до відповідача розірвати договори оренди землі.

13. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками.

14. Сторони визнали обставини укладення договорів оренди землі. Відповідач визнав обставину несвоєчасного внесення орендної плати у 2018-2023 роках. Сторони визнали обставину відсутності боргу зі сплати орендної плати на момент звернення позивача з позовом до суду.

15. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

16. Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

17. З урахуванням предмету та підстав позову, обставин, що визнають сторони, предметом доказування у справі є: наявність підстав для розірвання договорів оренди землі в судовому порядку у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

18. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, зокрема:

- Договори оренди землі; (а.с. 21-99 Том 1)

- Витяги з державного реєстру речових прав про зареєстровані речові права на земельні ділянки; (а.с. 21-99 Том 1)

- Інформацію з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки; (а.с. 21-99 Том 1)

- Інформацію про сплату відповідачем орендної плати за період 2018-2024 роки; (а.с. 100-101 Том 1)

- Платіжні інструкції про сплату відповідачем орендної плати; (а.с. 102-128 Том 1)

- Інформацію податкового органу про розмір податкового боргу відповідача зі сплати орендної плати станом на 31.03.2023 у розмірі 91497,26 грн. (а.с. 130 Том 1)

- Податкові декларації відповідача з плати за землю за 2022-2023 роки. (а.с. 131-136 Том 1)

19. На спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, відповідач подав письмові докази, зокрема:

- Відповідь Головного управління ДПС у Черкаській області на заяву відповідача щодо зарахування суми переплати в податкові зобов`язання майбутніх періодів з орендної плати за землю, за змістом якої відповідно до поданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) відповідачу за 2024 рік нараховано 662604,37 грн, сплачено 789308,57 грн; за 2025 рік нараховано 414047,29 грн, сплачено 456123,09 грн. Станом на 26.09.2025 обліковуються надміру сплачені грошові зобов`язання з з плати за землю (орендної плати) в сумі 21948,59 грн; (а.с. 211 Том 1)

- Довідки Головного управління ДПС у Черкаській області про відсутність у відповідача податкового боргу станом на 12.01.2024, 28.02.2025, 04.09.2025 та 29.01.2026 (а.с. 212-216 Том 1)

20. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

21. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

22. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

23. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

24. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

25. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

26. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

27. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

28. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

29. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Враховуючи обставини визнані сторонами, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, якими сторони обґрунтовують підстави своїх вимог та заперечень, та визнає встановленими наступні обставини:

30. У період 2010-2012 роки ТОВ «ПРОДАГРОІНВЕСТ» (відповідач) та Чигиринська районна державна адміністрація, уклали договори оренди землі, зокрема:

- Договір оренди землі від 20.04.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125410100:01:000:0943 площею 41,7207 га (після поділу земельна ділянка кадастровий номер 7125410100:01:000:1270);

- Договір оренди землі від 06.10.2011 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1429 площею 17,3819 га;

- Договір оренди землі від 03.07.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1428 площею 19,1984 га;

- Договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1496, площею 28,5440 га;

- Договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1405 площею 22,9564 га;

- Договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1433 площею 75,8160 га;

- Договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1502 площею 28,4500 га;

- Договір оренди землі від 20.09.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1463 площею 30,0176 га;

- Договір оренди землі від 19.09.2011 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1431 площею 25,5943 га (після поділу земельні ділянки 7125485500:01:000:1471, 7125485500:01:000:1474, 7125485500:01:000:1477, 7125485500:01:000:1472, 7125485500:01:000:1475, 7125485500:01:000:1478, 7125485500:01:000:1470, 7125485500:01:000:1473, 7125485500:01:000:1476, 7125485500:01:000:1479, 7125485500:01:000:1480, 7125485500:01:000:1481, 7125485500:01:000:1482);

- Договір оренди землі від 20.09.2012 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1415 площею 5,3737 га;

- Договір оренди землі від 14.04.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485000:01:001:0004 площею 44,4368 га (після поділу земельні ділянки 7125485000:01:001:1714, 7125485000:01:001:1717, 7125485000:01:001:1720, 7125485000:01:001:1723, 7125485000:01:001:1726, 7125485000:01:001:1729, 7125485000:01:001:1732, 7125485000:01:001:1715, 7125485000:01:001:1718, 7125485000:01:001:1721, 7125485000:01:001:1724, 7125485000:01:001:1727, 7125485000:01:001:1730, 7125485000:01:001:1733, 7125485000:01:001:1713, 7125485000:01:001:1716 7125485000:01:001:1719, 7125485000:01:001:1722, 7125485000:01:001:1725, 7125485000:01:001:1728, 7125485000:01:001:1731, 7125485000:01:001:1734, 7125485000:01:001:1712);

- Договір оренди землі від 14.04.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485000:01:001:0002 площею 42,3747 га;

- Договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1498 площею 11,9800 га;

- Договір оренди землі від 25.01.2010 щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7125485500:01:000:1497 площею 8,4600 га.

31. Усі договори оренди землі зареєстровані у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Строк оренди за усіма договорами становить 49 років.

32. У 2020- 2021 роках в результаті адміністративно-територіальної та земельної реформи земельні ділянки передані у власність Чигиринської міської ради. У спірних правовідносинах відбулося правонаступництво шляхом заміни орендодавця з Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області на Чигиринську міську раду.

33. Відповідач на праві оренди користується 14 земельними ділянками комунальної власності, що належать позивачу, загальною площею 401,3045 га. Право комунальної власності позивача та право оренди відповідача зареєстровані у Державному реєстрі речових прав.

34. Під час дії договорів оренди позивач здійснив поділ земельних ділянок, що перебувають у користуванні відповідача. Оскільки поділ земельних ділянок не є підставою припинення права власності позивача чи права оренди відповідача, не змінює обсягу взаємних прав та обов`язків сторін та не впливає висновки суду про суті спору суд не дає цій обставині самостійну правову оцінку.

35. Відповідно до пункту 9 договорів оренди землі, зміст якого є тотожним у всіх договорах оренди, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця.

36. Відповідач у період з 2018 року по 2023 рік сплачував орендну плату з порушенням встановленого пунктом 9 строку, а також не в повному обсязі, зокрема: за березень 2018, квітень 2018, квітень 2021, січень2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, березень 2023, червень 2023, що визнає відповідач та підтверджено письмовими доказами: інформацією Відділу фінансів Чигиринської міської ради від 17.05.2023 року №55-01-15, від 08.04.2025 №59-01-15, Довідкою про сплату орендної плати за землю по ТОВ «Продагроінвест» за 2023 рік, Довідкою про сплату орендної плати за землю по ТОВ «Продагроінвест» за 2024 рік, а також платіжними інструкціями про сплату орендної плати.

37. Станом на 31.03.2023 року відповідач мав податковий борг з орендної плати в сумі 91497,26 грн, що є заборгованістю за два місяці, зазначеною у податкових деклараціях за 2023 рік при задекларованій місячній орендній платі по усіх землях Чигиринської ТГ - 45748,63 грн.

38. Станом на 12.01.2024, 28.02.2025, 04.09.2025 та 29.01.2026 у відповідача відсутній податковий борг. Станом на 26.09.2025 у відповідача обліковувалися надміру сплачені грошові зобов`язання з плати за землю (орендної плати) в сумі 21948,59 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

39. Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

40. Відповідно до статті 287.1 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

41. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

42. Орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

43. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

44. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України).

45. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

46. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частина 1 стаття 96 Земельного Кодексу України).

47. Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

48. Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

49. Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України).

50. Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

51. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

52. Відповідно до частини статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

53. Передумовою спору є виникнення між сторонами зобов`язань на підставі договорів оренди землі.

54. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками.

55. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє право на землю, вимагаючи розірвати договори оренди у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати.

56. На переконання позивача відповідач допустив систематичне порушення умов договорів оренди землі, що зумовлює підстави для застосування частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. На переконання позивача, не зважаючи на те, що відповідач згодом виконав зобов`язання зі сплати оренди плати, це не виключає факту порушення зобов`язань за договором, що підставою для розірвання договорів в судовому порядку.

57. Заперечуючи проти позову, відповідач ствердив, що відсутність заборгованості зі сплати орендної плати не є підставою припинення права користування земельною ділянкою. За відсутності непогашеної заборгованості відсутні обставини, що свідчили б про істотне порушення умов договорів, яке б виправдовувало застосування крайнього заходу впливу у вигляді їх розірвання. Порушення строків внесення орендної плати, за умови її подальшого повного погашення, не свідчить про невиконання основного грошового зобов`язання та не створює для орендодавця таких негативних наслідків, які б об`єктивно вимагали припинення договірних відносин. Позивач не пояснює, у чому саме полягає порушення його прав чи законних інтересів, яке не може бути усунуте менш суворими засобами, ніж розірвання договорів. Відсутні також доводи щодо настання будь-яких істотних негативних наслідків для позивача у зв`язку з діями відповідача. У період з 2018 по кінець 2025 року позивач не вживав заходів щодо дострокового розірвання договорів, не заявляв претензій про припинення орендних правовідносин та продовжував приймати орендну плату, не звертався з позовом про стягнення заборгованості. Така поведінка позивача свідчить про відсутність реальної потреби у негайному припиненні договорів та фактичне прийняття позивачем способу виконання зобов`язання, яке здійснив відповідач. Звернення до суду з вимогою про розірвання договорів оренди має формальний характер та не ґрунтується на доведеній необхідності захисту порушеного права.

58. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права та земельного законодавства. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини оренди землі.

59. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

60. Суд установив, що упродовж 2018-2023 років відповідач 18 разів порушив строк сплати орендної плати. Станом на 12.01.2024, 28.02.2025, 04.09.2025 та 29.01.2026 у відповідача відсутній податковий борг. Станом на 26.09.2025 у відповідача обліковувалися надміру сплачені грошові зобов`язання з плати за землю (орендної плати) в сумі 21948,59 грн. Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача зі сплати орендної плати відсутня.

61. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору (частина 2 статті 651 ЦК України).

62. Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

63. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у випадку, зокрема порушення зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (стаття 25, 32 Закону України «Про орендну землі»).

64. Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України).

65. Застосовуючи цю норму права, а також норми частини другої статті 651 ЦК України суд враховує висновки про їх застосування у постановах Великої Палата Верховного Суду у справах №918/391/23 та 925/457/23.

66. У постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду відступила від своїх висновків, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, та виснувала, зокрема, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

67. У цій же постанові зазначено, що якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

68. Також у згаданій вище постанові Велика Палата Верховного Суду врахувала висновки, сформульовані у постановах КГС ВС від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 16.04.2024 у справі № 924/617/22, від 30.04.2024 року у справі № 903/775/23, а також у постанові КЦС ВС від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц, про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.

69. Велика Палата Верховного Суду погодилась з вказаними вище висновками про те, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди.

70. Звідси Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, що сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факту несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.

71. Той факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

72. У контексті частини другої статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.

73. У доктрині процесуального права як предмет позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підставами ж позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

74. У справі № 918/391/23 предметом позову прокурора в інтересах орендодавця (сільської ради) були немайнові вимоги розірвати договори оренди землі та повернути земельні ділянки, оскільки орендар не сплачував орендну плату в повному обсязі. Після пред`явлення позову відповідач сплатив заборгованість. Тому сільська рада як орендодавець та відповідач як орендар стали заперечувати проти позову, посилаючись на доцільність збереження договірних відносин, що відповідатиме інтересам територіальної громади.

75. У справі 925/457/23 предметом позову орендодавця (міської ради) до орендаря була немайнова вимога розірвати договір оренди землі та майнова вимога стягнути заборгованість зі сплати орендної плати, яка існувала на момент звернення з позовом.

76. У цій справі предметом позову орендодавця (міської ради) до орендаря є вимоги розірвати договори оренди землі. Проте на момент звернення з позовом заборгованість орендаря зі сплати орендної плати відсутня. Така заборгованість відсутня упродовж трьох попередніх років до звернення орендодавця з позовом.

77. Визначаючи чи є правовідносини у цій справі та справах №925/457/23 та №918/391/23 подібними суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин

78. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

79. На переконання суду, у цій справі правовідносини є відмінними, оскільки звертаючись з позовом орендодавець не заявляв вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати і станом на момент звернення позивача до суду із позовом про розірвання договорів оренди землі заборгованість зі сплати орендної плати відсутня у продовж більш як три роки.

80. Отже, у цій справі відсутня обставина існування заборгованості на момент звернення з позовом, а отже відсутня і необхідна умова для кваліфікації дій відповідача як систематичної несплати відповідно до змісту пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

81. На переконання суду, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/391/23, відповідно до якого подальше погашення заборгованості не впливає на можливість розірвання договору, підлягає застосуванню у тих випадках, коли на момент звернення до суду з позовом про розірвання договору заборгованість фактично існує, а підставою позову була саме систематична несплата орендної плати. У такій ситуації юридично значущим є факт наявності прострочення станом на дату пред`явлення позову, а його подальше погашення під час розгляду справи не нівелює вже допущеного порушення.

82. Отже, вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки сформульований за інших обставин, - коли порушення існувало на момент звернення до суду. У цьому ж випадку відсутність заборгованості на час подання позову свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати та виключає можливість визнання поведінки відповідача як такої, що має ознаки систематичної несплати, що в свою чергу утворює правові підстави для розірвання договорів оренди землі.

83. Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 року у справі №925/457/23 (між тими самим сторонами) висловив правову позицію, за змістом якої порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

84. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

85. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

86. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

87. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

88. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

89. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19.

90. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

91. Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

92. Надаючи оцінку істотності порушення відповідачем умов договорів оренди як підстави для їх розірвання (стаття 651 ЦК України), суд не встановив обставин, які б свідчили, що позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував під час укладення договору.

93. Суд бере до уваги, що сторони уклали договір на тривалий період 49 років. Несвоєчасне внесення орендної плати відповідач допустив у 2018, 2022 та на початку 2023 року. У подальшому у відповідач не допускав несвоєчасної чи неповної сплати за користування землею. В свою чергу позивач приймав виконання зобов`язання здійснене відповідачем та не мав до нього майнових чи немайнових вимог у зв`язку з виконанням умов договорів оренди землі.

94. Відповідач зацікавлений у збереженні чинності договорів оренди землі, продовжує сплачувати орендну плату та не ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, що свідчить про добросовісність його поведінки у спірних правовідносинах. Відсутні будь-які докази того, що дії відповідача спричинили позивачу істотну шкоду або інші негативні наслідки, які могли б об`єктивно виправдати застосування крайнього заходу у вигляді розірвання договорів оренди землі. За таких обставин застосування пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України як підстави для розірвання договорів оренди землі є необґрунтованим та непропорційним, а також таким, що порушує справедливий балансу між інтересами сторін.

95. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

96. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

97. Звернення з позовом про розірвання договорів оренди землі не відповідає попередній поведінці позивача, який упродовж тривалого часу до звернення з позовом до відповідача демонстрував зацікавленість у продовженні відносин оренди, які сторони встановили на тривалий строк.

98. З урахуванням викладеного, беручи до уваги значний проміжок часу, що минув із моменту допущення окремих несвоєчасних платежів за договорами оренди землі, відсутність заборгованості як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи, відсутність у діях відповідача ознак систематичної повної несплати орендної плати, попередню поведінку позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування крайнього заходу у вигляді розірвання договорів оренди землі.

99. За таких обставин розірвання договорів призвело б до порушення справедливого балансу інтересів сторін, оскільки позивачу не завдано жодної шкоди, тоді як для відповідача такі наслідки були б явно непропорційними.

100. Вимоги позивача про розірвання договорів оренди землі суд визнає необґрунтованими та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

101. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

102. Оскільки у позові позивачу відмовлено судовий збір у розмірі 37273,60 грн, сплачений за подання позовної заяви, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Чигиринської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагроінвест" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суд склав 12.08.2026.

Суддя А.І. Гладун