Решение № 138914734, 11.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/848/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., перевіривши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ"

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту cільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України

про стягнення 748 227,83 грн

Секретар судового засідання Мельник В.Я.

Представники сторін не з`явилися.

Суть спору.

У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ТОВ "ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" до відповідача ДП "ДГ "Тучинське" ІСГ Західного Полісся НААН України" про стягнення 748 227,83 грн, з яких: 632 686,07 грн основна заборгованість; 67 610,93 грн пеня; 25 393,85 грн інфляційні втрати; 22 536,98 грн 10% процентів річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2025 між ТОВ "Зернова транспортна компанія" та ДП "ДГ "Тучинське" було укладено Договір організації залізничних перевезень № 11/12/2025-МГ. На виконання умов Договору Позивачем протягом січня 2026 квітня 2026 надано Відповідачу послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, на підтвердження чого між Позивачем та Відповідачем погоджено та підписано акти виконаних робіт на загальну суму 1 620 003,63 грн. Відповідачем було частково сплачено вартість наданих послуг у сумі 987 317,56 грн. Несплаченими залишилися 632 686,07 грн. З огляду на прострочення сплати коштів Позивач, посилаючись на п.5.10 Договору та ст.625 ЦК України нарахував Відповідачу 67 610,93 грн пені, 25 393,85 грн інфляційних втрат, 22 536,98 грн 10% процентів річних.

Відповідач у відзиві повідомляє суд, що Підприємством вживаються заходи щодо погашення заборгованості по договірним зобов`язанням відповідно до надходження обігових грошових коштів. Відповідач пропонував погашення заборгованості перед ТОВ "Зернова Транспортна Компанія" за Договором №11/12/2025-МГ від 11 грудня 2025 р. наступним чином: 50 000 грн до 01.07.2026 року; 291 343 грн до 01.08.2026 року; 291 343,07 грн до 01.09.2026 року.

Також вказує на загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури, що підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Звертає увагу суду, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року було спрямовано "всім кого це стосується" і має загальновідомий характер.

Вважає, що є підстави для зменшення неустойки. Просить суд задовольнити позовні вимоги частково шляхом стягнення основного боргу за договором 632 686,07 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 13.07.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 11 серпня 2026 р. на 11:40 год.

16.07.2026 до суду від представника позивача - Оприсняка Б.Р. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 16.07.2026 заяву представника позивача задоволено.

10.08.2026 надійшли наступні документи:

- від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи;

- від позивача заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи, та заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 11.08.2026 представники позивача та відповідача не прибули. Суд враховує заяву позивача про розгляд справи без участі його представника.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Клопотання мотивоване зайнятістю адвоката Лунегова О.О. та щільним графіком в інших судових справах.

Проте, суд звертає увагу, що реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках. Під процесуальними строками розуміється встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства. Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. З початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Якщо у встановлений строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не представляється можливим через виникнення обставин, які перешкоджають їх реалізації, у нього є можливість ініціювати продовження або поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду із відповідною заявою. Суд здійснює оцінку наведених у заяві причин неможливості вчинення процесуальних дій у визначений строк та вирішує питання про можливість його продовження/поновлення.

Відкладення розгляду справи є дискреційним повноваженням суду, правом, а не обов`язком суду. Та передбачена процесуальним законом можливість учасника справи подавати заяви/клопотання - не є безумовною підставою для задоволення таких.

Процесуальним законом не передбачено обов`язку суду відкладати розгляд справи у зв`язку з надмірною зайнятістю адвоката. Інших поважних підстав для відкладення розгляду справи по суті заявник не навів.

Окрім цього, суд нагадує, що зі сторони відповідача 27.07.2026 поданий відзив на позов, у якому визнано позов у частині наявності заборгованості за договором в сумі 632 686,07 грн.

Відтак, зібраних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Тому клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (Виконавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту cільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України (Клієнт) було укладено Договір організації залізничних перевезень № 11/12/2025-МГ (арк.с. 13-16).

За даним Договором Виконавець бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів (надалі по тексту вантаж) зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним Договором і погоджених із Клієнтом (п. 1.1. Договору).

Вартість (ціна) послуг за кожною заявкою Клієнта визначається і фіксується Сторонами в окремій додатковій угоді до Договору, згідно попередньо погоджених договірних тарифів, і вказується в рахунках (п. 3.1. Договору).

Оплата Клієнтом здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в наступній пропорції: - 70% в якості передоплати згідно виставленого рахунку; - 30% вартості, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох Сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу в пункт призначення (п. 3.2. Договору).

За результатами кожного перевезення Сторони погоджують і підписують Акт виконаних робіт/наданих послуг. Не повернення Клієнтом спрямованого йому для підписання Акту виконаних робіт/наданих послуг або не надання письмових заперечень по ньому в 5 (п`яти) денний строк від дня одержання, визначається Сторонами як згода Клієнта з Актом виконаних робіт/наданих послуг (підписання Акту виконаних робіт/наданих послуг Клієнтом без заперечень (п. 4.4. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2025 сторони погодили умови та вартість перевезення вантажу Клієнта.

На виконання умов Договору Позивачем протягом січня 2026 квітня 2026 надано Відповідачу послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, на підтвердження чого між Позивачем та Відповідачем погоджено та підписано акти виконаних робіт на загальну суму 1620003,63 грн. (арк.с. 17-20).

А саме, акти виконаних робіт:

- № 51 від 20.02.2026 на суму 439 936,07 грн,

- № 47 від 28.02.2026 на суму 225 000,00 грн,

- № 5 від 21.01.2026 на суму 910 467,56 грн,

- № 156 від 14.04.2026 на суму 44 600,00 грн.

Для сплати наданих послуг позивачем надані відповідачу рахунки:

- № 10 від 21.01.2026 на суму 910 467,56 грн,

- № 57 від 20.02.2026 на суму 439 936,07 грн,

- № 52 від 28.02.2026 на суму 225 000,00 грн,

- № 163 від 14.04.2026 на суму 44 600,00 грн. (арк.с.21-22)

Рахунки направляли на електронну адресу відповідача з послідуючим направленням поштою разом із оригіналами актів виконаних робіт.

Відповідачем було частково виконано перед Позивачем зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг за Договором та сплачено Позивачу грошові кошти у сумі 987 317,56 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 3094 від 19.02.2026 на суму 910 467,56 грн, № 3256 від 09.04.2026 на суму 76 850,00 грн. (арк.с. 23)

Несплаченими залишилися 632 686,07 грн.

Зазначена сума заборгованості також визнана сторонами і вказана в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2025 28.05.2026 за договором № 11/12/2025-МГ від 11.12.2025. (арк.с. 24)

У п. 5.1. Договору сторони передбачили, що за прострочення в оплаті рахунків Виконавця по Договору Клієнт додатково оплачує штрафні санкції пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв`язку з простроченням сплати коштів позивач нарахував відповідачу пеню, загальний розмір якої складає 67 610.93 грн.

Крім того, пунктом 5.10. Договору сторони погодили, що у разі якщо Клієнт прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, Клієнт зобов`язаний, на вимогу Виконавця, сплатити Виконавцю суму боргу, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Позивач нарахував 10% річних у сумі 22 536,98 грн.

Посилаючись на ст.625 ЦК України також нараховує інфляційні втрати 25 393,85 грн.

Таким чином, загальний розмір позовних вимог складає 748 227,83 грн, з яких: 632 686,07 грн основна заборгованість; 67 610,93 грн пеня; 25 393,85 грн інфляційні втрати; 22 536,98 грн 10% процентів річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

За умовами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено обов`язок сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено з матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами ґрунтуються на умовах Договору організації залізничних перевезень № 11/12/2025-МГ від 11.12.2025, на підставі якого Позивачем протягом січня 2026 квітня 2026 надано Відповідачу послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, на підтвердження чого між Позивачем та Відповідачем погоджено та підписано акти виконаних робіт на загальну суму 1 620 003,63 грн. Відповідачем було частково сплачено вартість наданих послуг у сумі 987 317,56 грн. Несплаченими залишилися 632 686,07 грн.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач надані послуги оплатив повністю.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач допустив заборгованість у розмірі 632686,07 грн, яка ним визнана та підлягає до стягнення.

З огляду на прострочення сплати коштів Позивач, посилаючись на п.5.10 Договору та ст.625 ЦК України нарахував Відповідачу 67 610,93 грн пені, 25 393,85 грн інфляційних втрат, 22 536,98 грн 10% процентів річних.

За ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків можливо охарактеризувати загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та/або умов договору.

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.10. Договору сторони погодили, що у разі якщо Клієнт прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, Клієнт зобов`язаний, на вимогу Виконавця, сплатити Виконавцю суму боргу, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру пені, 10% річних та інфляційних втрат, та встановлено їх арифметичну вірність, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 546, 549 ЦК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних наслідків для нього, як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки.

З урахуванням характеру правовідносин, відсутності доведених збитків позивача, відповідач вважає, що нараховані штрафні санкції є непропорційними наслідкам порушення зобов`язання.

Оцінивши наведені доводи відповідача, суд виснує, що відповідач не довів наявність виключних обставин, які б надавали суду підстави для зменшення розміру неустойки.

Так, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір пені 67 610,93 грн становить 10,69% від суми основного боргу, що на переконання суду, не є надмірно великим розміром, порівняно з сумою основного боргу, та не є надмірно обтяжливим для відповідача.

Крім того відповідачем не надано суду доказів поважності причин несвоєчасного виконання зобов`язання, наявності обставин, настання яких викликало неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань у строк, встановлений договором. Матеріалами справи також не підтверджено вжиття відповідачем всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Сама відсутність доведених збитків позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань не може вважатися виключною підставою для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для зменшення розміру пені, нарахованої за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором.

На підставі вищевикладеного, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову і стягнення з ДП "ДГ "Тучинське" ІСГ Західного Полісся НААН України" на користь ТОВ "ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" 632 686,07 грн основного боргу; 67 610,93 грн пені; 25393,85 грн інфляційних втрат; 22 536,98 грн 10% процентів річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3 ч. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 978,73 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14401 від 07.07.2026.

У відповідності до ч.1 ст. 130 ГПК України, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відзиві відповідач фактично визнав наявність основного боргу.

Тому, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір за рахунок відповідача у розмірі 4489,37 грн, решта сплаченого судового збору у розмірі 4 489,36 грн - слід повернути позивачу з бюджету.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту cільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України (35415, Гощанський р-н, Рівненська обл., село Тучин, вулиця С. Наливайка, будинок 13, код ЄДРПОУ 00729592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 41653568):

- 632 686 (шістсот тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 07 коп. основної заборгованості;

- 67 610 (шістдесят сім тисяч шістсот десять) грн 93 коп. пені;

- 25 393 (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто три) грн 85 коп. інфляційних втрат;

- 22 536 (двадцять дві тисячі п`ятсот тридцять шість) грн 98 коп. - 10% річних;

- 4 489 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 41653568) з державного бюджету України 4 489 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн 36 коп. - судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №14401 від 07.07.2026. Ухвалу видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 41653568).

Відповідач (боржник): Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту cільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України (35415, Гощанський р-н, Рівненська обл., село Тучин, вулиця С. Наливайка, будинок 13, код ЄДРПОУ 00729592).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2026 року.

Суддя Бережнюк В.В.