Решение № 138914099, 10.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1575/26

Справа №754/15719/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої судді - Панченко О.М.,

Секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

За участі:

Представника відповідача-1 - Ямкової Я.А.,

Представника відповідача-2 - Паламарчук А.Ю.,

Представника третьої особи - Чеснока М.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Міністерства юстиції України, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Київська міська прокуратура про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Міністерства юстиції України, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.1997. Після її смерті спадщину фактично прийняла донька ОСОБА_3 , яка також померла, а єдиною спадкоємицею стала її донька ОСОБА_1 . Під час оформлення спадщини встановлено, що на квартиру накладено арешт, відомості про який внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на підставі повідомлення слідчого від 22.10.1998 у межах кримінальної справи № 11-08496. Позивач зазначає, що у матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які процесуальні документи про накладення арешту, зокрема постанова слідчого, а рішення про арешт майна у кримінальному провадженні також не приймалося. Київська міська прокуратура повідомила про відсутність підстав для скасування такого обмеження прокурором. На думку позивача, запис про арешт внесено без належних правових підстав, оскільки ОСОБА_2 була потерпілою, а не підозрюваною чи обвинуваченою у кримінальній справі. Позасудовий порядок усунення порушення є неефективним, тому єдиним способом захисту права спадкоємиці є звернення до суду з позовом про скасування арешту та виключення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. У зв`язку з цим позивач просить скасувати арешт квартири, виключити запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та стягнути з відповідачів судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 25.09.2025 року відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

15.10.2025 року через «Електронний суд» від представника Відповідача-2 - Новіцької Л.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції з огляду на таке. Представник відповідача зазначає, що Міністерство юстиції є не належним відповідачем у справі що розглядається. Оскільки, Позивач не обгрунтував позовні вимоги до Міністерства юстиції: не вказав у чому полягає їх зміст, суть порушень прав Позивача з боку Міністерства юстиції України, в яких діях таке порушення виявилось саме з боку останнього, яким доказами ці обставини підтверджуються, на якій правовій підставі Позивач звертається до вказаної особи з позовом. Отже, матеріали справи не містять обґрунтування позовних вимог, які заявлені до Міністерства юстиції України, а також викладу обставин в цій частині та чим вони підтверджуються. Із вищевикладеного можна прийти до висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача. Щодо повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації, то Міністерство юстиції наділене організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не є тим суб`єктом у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не є тим суб`єктом, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію щодо зняття арешту з майна. Окрім того, державна реєстрація є самостійним повноваженням державного реєстратора (нотаріуса), який самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації, а Міністерство юстиції України не є тим суб`єктом, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість. Законодавцем не передбачено такого способу захисту порушених речових прав, як скасування та виключення запису про проведену державну реєстрацію права.

20.10.2025 через «Електронний суд» від представника відповідача-1 - Кирилюка Є.С. надійшов відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що не є належним відповідачем у справі, оскільки арешт був накладений слідчим Головного управління МВС України в місті Києві, яке перебуває у стані припинення. Крім того, відповідач вказував, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому питання щодо скасування арешту майна повинно вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Просив у задоволенні позову відмовити.

20.10.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача-1 - Кирилюка Є.С. надійшов клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23.10.2025 року, що занесена до протоколу судових засідань закрито підготовчий розгляд справи та призначено до розгляду по суті.

28.10.2025 через «Електронний суд» від представника відповідача-1 - Кирилюка Є.С. надійшли додаткові пояснення в яких зазначив наступне. Заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що арешт на спірне майно накладено слідчим у межах кримінальної справи, розпочатої за правилами КПК України 1960 року, а досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100070000574 триває. На думку відповідача, питання щодо скасування такого арешту має вирішуватися виключно в порядку кримінального судочинства відповідно до ст. 174 КПК України, у зв`язку з чим спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28.04.2026 року залучено справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Київську міську прокуратуру.

03.06.2026 року через «Електронний суд» від представника третьої особи Київської міської прокуратури надійшли пояснення по справі в яких зазначає наступне. Зазначено, що в матеріалах кримінальної справи № 11-08496 відсутні процесуальні документи щодо накладення арешту на спірне нерухоме майно, у тому числі постанова слідчого, а рішення про накладення арешту в кримінальному провадженні № 12023100070000574 також не приймалося. При цьому прокуратура вказала, що у 1998 році слідчим лише направлено листи до Першої Київської державної нотаріальної контори та БТІ з проханням утриматися від видачі документів на квартиру. З огляду на відсутність процесуального рішення про арешт та тривалий час, що минув, прокуратура вважає, що звернення до слідчого чи прокурора в порядку кримінального судочинства не є ефективним способом захисту порушеного права, а вимоги про звільнення майна з-під арешту як спосіб захисту права власності підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, посилаючись на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Позивач та представник позивача в останнє судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, просила відмовити повністю.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні просила відмовити у задоволені вимог до Міністерства юстиції України, оскільки є неналежним відповідачем по справі.

Представник третьої особи - Першої Київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи - Київської міської прокуратури у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.05.1997 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ( серія ААІ №952222, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І., зареєстрований в реєстрі за №11-1146, а також зареєстровано в Київському БТІ (запис в реєстровій книзі № 956).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 1315, вчинений Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Єдиною спадкоємицею спадщини, що залишилася після померлої ОСОБА_2 , була її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, але не оформила належним чином своїх спадкових прав після смерті її матері - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, про що 07.12.2020 року складено відповідний актовий запис № 21973, вчинений Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Єдиною спадкоємицею спадщини, що залишилася після померлої ОСОБА_3 , є її донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказаний факт підтверджується Довідкою № 120/01-16 від 07.12.2021 року виданою приватним нотаріусом Савенко І.В.

10.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Савенко І.В., було заведено Спадкову справу № 18/2020 та зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 62845203 після померлої ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки № 261207394 від 11.06.2021 року, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, щодо квартири АДРЕСА_1 , наявні відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: «тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1408355, зареєстровано: 25.10.2004 року, о 14:23:42, за № 1408355 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35, Підстава обтяження: повідомлення, 25/11-02437, 22.10.1998, УВС, р-н. Подільський, Об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 . Додаткові дані: Архівний номер 1345850KIEV1, Архівна дата: 26.10.1998, Дата виникнення: 26.10.1998, № реєстра: 3-2466, внутр. № 7101163B2BEF4D2E4344, комментарий: вх.4789».

Відповідно до Довідки № 108/01-16 від 04.11.2021 року, ОСОБА_1 , з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про зняття арешту на вказане спадкове майно.

23.01.2020 року, Першою київською державною нотаріальною конторою надіслано ОСОБА_1 супровідний лист № 541/01-16 від 23.01.2020 року, з додатком копії документа, на підставі якого було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 .

Так, 22.10.1998 року слідчим Подільського РУ ГУМВС України у м.Києві капітаном міліції Біликом В.В. , було направлено повідомлення до Завідуючого 1-ї нотаріальної контори м.Києва. Зі змісту повідомлення вбачається, що у провадженні слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві перебувала кримінальна справа № 11-08496 за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та можливого заволодіння її паспортом громадянина України, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 101 Кримінального кодексу України 1960 року.

14.04.2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Онищука М.А. зверталася із скаргою на бездіяльність службових осіб Подільської окружної прокуратури до Київської міської прокуратури з проханням скасувати арешт щодо майна ОСОБА_2 у кримінальній справі №11-08496.

Відповідно до листа Київської міської прокуратури № 09/2-494-23 від 09.06.2023 року, 22.10.1998 року, в ході розслідування вказаної кримінальної справи слідчим Біликом В.В. направлено листи до Першої київської державної нотаріальної контори та Бюро технічної інвентаризації міста Києва з проханням утриматися від видачі документів на квартиру АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .

Водночас, встановлено, що у матеріалах кримінальної справи відсутні процесуальні документи щодо арешту нерухомого майна ОСОБА_2 , у тому числі постанова слідчого.

В подальшому, на виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва від 08.02.2023 року, СВ Подільського УП ГУНП в місті Києві внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100070000574 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 101 Кримінального кодексу України 1960 року.

Рішення про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023100070000574 відповідно до вимог діючого Кримінального процесуального кодексу України не приймалося.

20.02.2025 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Онищука М.А. зверталася до слідчого судді Подільського районного суду м.Києва із клопотанням про скасування арешту майна, однак ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва Якимець О.І. від 20.03.2025 року у справі №758/2561/25 у задоволенні клопотання адвоката Онищука М.А. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023100070000574 - відмовлено.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 41 Конституції України, ст.321ЦК України закріплено,що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст.319ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Слід зазначити, що Відповідно до листа Київської міської прокуратури № 09/2- 494-23 від 09.06.2023 року, 22.10.1998 року, в ході розслідування вказаної кримінальної справи слідчим Біликом В.В. направлено листи до Першої київської державної нотаріальної контори та Бюро технічної інвентаризації міста Києва з проханням утриматися від видачі документів на квартиру АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .

Водночас, встановлено, що у матеріалах кримінальної справи відсутні процесуальні документи щодо арешту згаданого нерухомого майна ОСОБА_2 , у тому числі постанова слідчого.

В подальшому, на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 08.02.2023 у справі № 758/1245/23 відомості про вчинення вказаного злочину 17.03.2023 СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100070000574 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 101 КК України 1960 року.

Рішення про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023100070000574 відповідно до вимог діючого КПК України не приймалося.

З урахуванням зазначеного, а також тривалого часу, вирішення питання про припинення втручання у право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17 та від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц.

Так, Відповідач ГУ НП у м.Києві у своїх поясненнях посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року справі № 760/34216/19. У вказаній справі предметом судового розгляду також було оскарження арешту на майно, накладеним на підставі постанови слідчого у межах кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року. Зокрема, розслідування у справі №01-11749 зупинено ГСУ МВС України 19 листопада 2012 року на підставі пункту 3 статті 206 КПК України в редакції 1960 року (нерозкритий злочин), і справа на даний час рахується за ГУ Національної поліції України. Позивач в межах вищезазначених кримінальних проваджень не визнаний ані підозрюваним, ані особою, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями. При таких обставинах суд апеляційної інстанції, встановивши, що арешт слідчим було накладено на майно Позивача, як особи, яка не є та ніколи не була учасником вищевказаного кримінального провадження, а вказане кримінальне провадження розпочато в період дії КПК України 1960 року і є таким, що триває та не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, дійшов правильного висновку, що вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні повинно здійснюватися правилами КПК України 2012 року».

В той же час, суд вважає посилання відповідача-1 на необхідність розгляду спору в порядку КПК України 2012 року є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування процесуального рішення про накладення арешту на спірне майно.

Також, вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 року у справі №766/21865/17.

Саме лише посилання на лист слідчого без надання відповідної постанови чи ухвали не підтверджує факт накладення арешту в порядку кримінального процесуального законодавства. При цьому долучений до матеріалів справи лист Київської міської прокуратури чітко містить відомості про відсутність у матеріалах кримінального провадження процесуальних документів щодо арешту майна, а також про те, що у кримінальному провадженні № 12023100070000574 рішення про накладення арешту не приймалося.

Таким чином, у даній справі склалася ситуація, за якої відомості про арешт продовжують існувати в державному реєстрі, однак процесуальне рішення, яке було б належною правовою підставою для їх внесення та подальшого існування, відсутнє.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт квартири АДРЕСА_1 , створює перешкоди позивачу в оформленні спадкових прав та реалізації належного позивачу права на спадкування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачами не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували наявність законних підстав для подальшого існування спірного обтяження.

Суд також бере до уваги, що до звернення з цим позовом позивач використала всі наявні позасудові способи захисту свого порушеного права. Як убачається з матеріалів справи, позивач неодноразово зверталася до органів Національної поліції, органів прокуратури із заявами та скаргами щодо скасування арешту, а також зверталася із відповідними клопотаннями до слідчого судді. Крім того, позивач отримувала відповіді Першої київської державної нотаріальної контори, Подільського управління поліції, Подільської окружної прокуратури міста Києва та Київської міської прокуратури, однак питання щодо припинення спірного обтяження у позасудовому порядку вирішено не було.

Водночас із наданих сторонами доказів убачається, що процесуальне рішення про накладення арешту на спірне майно відсутнє, а тому компетентними органами фактично не вчинено жодних дій, спрямованих на усунення перешкод у реалізації спадкових прав позивача. За таких обставин суд доходить висновку, що звернення позивача до суду є єдиним ефективним способом захисту її порушеного права, який відповідає вимогам статті 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України.

Доводи представника Головного управління Національної поліції у місті Києві про те, що належним відповідачем у справі є Головне управління МВС України у місті Києві, яке перебуває у стані припинення, суд оцінює критично. Вирішуючи даний спір, суд виходить із характеру спірних правовідносин та предмета позову. Предметом судового розгляду є усунення перешкод у реалізації спадкових прав позивача шляхом скасування обтяження, яке продовжує існувати у державному реєстрі без належної правової підстави. При цьому матеріали справи свідчать, що відповідачем-1 розглядались звернення позивача щодо скасування арешту, надавались відповіді про відсутність процесуального рішення про його накладення, а тому саме за участю зазначеного органу судом забезпечено повне та всебічне з`ясування обставин справи.

Суд погоджується з доводами Міністерства юстиції України про те, що останнє не є суб`єктом, який накладав арешт на спірне майно чи приймав рішення про його накладення, а також не наділений повноваженнями щодо самостійного скасування такого обтяження. Разом з тим наведені обставини не спростовують доведеності заявлених позовних вимог та не впливають на висновок суду щодо наявності підстав для судового захисту порушеного права позивача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх сукупність відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню шляхом скасування арешту (обтяження) спірного нерухомого майна та виключення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 321, 391, 1216, 1218, 1220, 1268 ЦК України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Міністерства юстиції України, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Київська міська прокуратура про зняття арешту з нерухомого майна, - задовольнити частково.

Скасувати арешт та звільнити з-під обтяження спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 1408355, зареєстроване 25.10.2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою, на підставі листа слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві капітана міліції Білика В.В., від 22.10.1998 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 25.10.2004 року за № 1408355, про обтяження майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

В задоволененні позовних вимог до Міністерства юстиції України - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Панченко