Решение № 138914065, 22.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4695/26

Справа №754/1227/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.05.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 4/11817193, за умовами якого відповідачу було надано позику шляхом передачі готівкових коштів в розмірі 4000,00 грн. 28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №28122023, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до боржників, у томі числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 4/11817193 від 23.06.2021 року. 17.04.2025 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу №17-04/ФК-25, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до боржників, у томі числі, до ОСОБА_1 за договором позики № 4/11817193 від 23.06.2021 року. 25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено договір факторингу №25-08/ФК-25, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до боржників, у томі числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 4/11817193 від 23.06.2021 року.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала, а тому має заборгованість в розмірі 33 200,00 грн., що складається з: 4000,00 грн. - заборгованість за сумою позики, 28 080,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1120,00 грн. - заборгованість за комісією.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в позові просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання, проте конверти були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з відміткою, що адресат відсутній. Станом на час розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не подала.

Враховуючи викладене та зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 25.05.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 4/11817193, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику в розмірі 4000,00 грн. строком на 365 днів зі сплатою комісії в розмірі 28 % від суми позики, а також сплатою процентів в розмірі 2 % від суми позики за кожен день користування позикою.

Відповідно до п.3.1, позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №28122023, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до боржників, у томі числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 4/11817193 від 23.06.2021 року.

17.04.2025 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу №17-04/ФК-25, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до боржників, у томі числі, до ОСОБА_1 за договором позики № 4/11817193 від 23.06.2021 року.

25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено договір факторингу №25-08/ФК-25, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до боржників, у томі числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 4/11817193 від 23.06.2021 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала, а тому має заборгованість в розмірі 33 200,00 грн., що складається з: 4000,00 грн. - заборгованість за сумою позики, 28 080,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1120,00 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (стаття 1047 ЦК України).

Реальним (від лататинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (позиція ОП КЦС ВС у постанові від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17).

Отже, договір позики є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту передання позичальникові грошей.

Обов`язковою умовою укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору має бути доведення сукупності таких фактів як: досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов позики; передання позикодавцем відповідачеві грошових коштів, що є предметом договору.

З огляду на предмет доказування для позивача, зокрема факту реальності вимоги, тобто передачі готівкових коштів первісним кредитором за договором позики, ураховуючи вимогу про допустимість та належність доказів суд зауважує, що означений факт може бути підтверджений первинними документами, які містять обов`язкові реквізити (найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, назву документа, дату і місце його складання, зміст та обсяг операції, одиницю її вимірювання, підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)).

Основними нормативними актами, які встановлюють вимоги до форми та змісту первинних документів в бухобліку є: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні врегульовані частиною першою статті 512 ЦК України, згідно з вимогами якої кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Одним з видів договору відступлення права вимоги є договір факторингу.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави (стаття 1083 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.»

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд зазначає, що за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17).

У постанові від 22.09.2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд вважає, що доказами, які підтверджують факт видачі коштів у позику, наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зазначає також, що у постанові від 29.01.2020 року у справі № 755/18920/18 Верховний Суд зазначив, що наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

В той же час, аналізуючи у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь які докази надання відповідачу грошових коштів у розмірі, визначеному договором позики, що б свідчило про належне виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором, а наданий позивачем розрахунок заборгованості та інші, додані до матеріалів справи документи, не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не свідчать про видачу відповідачу грошових коштів за договором позики.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 280, 281, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс», код ЄДРПОУ 45714110, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Глибочиська, 17-Б, офіс 503.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: