Постановление суда № 138913263, 12.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5291/25

Провадження № 6/752/1119/26

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою, в якій просить суд: визнати виконавчий лист № 752/5291/25, виданий Голосіївським районним судом міста Києва 25 травня 2026 року у справі № 752/5291/25, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року; до вирішення цієї заяви по суті - зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 752/5291/25 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитними договорами.

На виконання зазначеної постанови Голосіївським районним судом м. Києва 25 травня 2026 року видано виконавчий лист № 752/5291/25. На підставі цього виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лиманським В. Ю. відкрито виконавчі провадження постановами від 30 червня 2026 року (ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2).

У резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року зазначено стягнення заборгованості, зокрема, за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року.

Водночас у мотивувальній частині цієї ж постанови суд дослідив укладення, умови та виникнення правовідносин виключно за кредитним договором № 26253018464456 від 16 вересня 2011 року (оферта, видача картки, збільшення кредитного ліміту, виписки по рахунку, розрахунок заборгованості, правонаступництво АТ «ПУМБ»). Надалі, без будь-якого мотивування причин такої заміни, суд перейшов до посилань на кредитний договір № 26250019559512, не встановивши, що ці номери стосуються одного й того самого зобов`язання. Аналогічна розбіжність мала місце вже в рішенні суду першої інстанції від 26 грудня 2025 року.

У даному випадку різниця номерів договорів (№ 26250019559512 та № 26253018464456) створює матеріальну невизначеність предмета зобов`язання: який саме договір, на яких умовах, за який період і в якому розмірі підлягає стягненню. Усунення цієї розбіжності потребує з`ясування, яке саме зобов`язання суд фактично встановив у мотивувальній частині. Це виходить за межі технічного виправлення і торкається змісту судового рішення.

Крім того, обидва суди - і першої інстанції, і апеляційний - послідовно використали один і той самий номер договору (№ 26250019559512) у резолютивних частинах своїх рішень.

Виконавець, отримуючи виконавчий лист із номером договору, якого немає в мотивувальній частині судового рішення як встановленого зобов`язання, не може однозначно ідентифікувати предмет стягнення (різні умови кредитування, різні періоди нарахування, різні суми).

Також виконавчий лист не дозволяє однозначно ідентифікувати боржника. Додатковим свідченням невідповідності виконавчого документа є суперечлива ідентифікація боржника у постановах, винесених на підставі одного й того самого виконавчого листа № 752/5291/25. У постанові про відкриття ВП № НОМЕР_1 боржника зазначено як « ОСОБА_2 », а в постанові про відкриття ВП № НОМЕР_2 - як « ОСОБА_3 ». Таким чином, за одним виконавчим листом боржник ідентифікований у різний спосіб, що додатково свідчить про невизначеність виконавчого документа.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника заявника - адвоката Цвєткова Г.О. 10 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання про витребування доказів, зокрема просить витребувати від АТ «Перший український міжнародний банк» окремо щодо кожного з наведених нижче номерів такі документи:

- щодо кредитного договору № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року: заяву (оферту) позичальника; договір та всі додаткові угоди до нього; документи щодо відкриття рахунку; документи про видачу платіжної картки; документи про встановлення та зміну кредитного ліміту; повні виписки за рахунком за весь період користування кредитом; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують видачу кредитних коштів, їх погашення, нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій; документи, на підставі яких сформовано розрахунок заборгованості;

- щодо кредитного договору № 26253018464456 від 16 вересня 2011 року: заяву (оферту) позичальника; договір та всі додаткові угоди до нього; документи щодо відкриття рахунку; документи про видачу платіжної картки; документи про встановлення та зміну кредитного ліміту; повні виписки за рахунком за весь період користування кредитом; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують видачу кредитних коштів, їх погашення, нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій; документи, на підставі яких сформовано розрахунок заборгованості.

На обґрунтування клопотання повідомляє, що предметом розгляду є встановлення можливості виконання виконавчого листа, в якому зазначено кредитний договір № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року. Водночас у мотивувальній частині судових рішень досліджувалися правовідносини за кредитним договором № 26253018464456 від 16 вересня 2011 року, тоді як у резолютивній частині зазначено інший номер договору - № 26250019559512.

Крім того, відповідно до офіційних кредитних звітів Українського бюро кредитних історій, сформованих на підставі відомостей, поданих АТ «ПУМБ», за заявником обліковується кредитний договір № 26253018464456 від 16.09.2011, тоді як кредитний договір № 26250019559512 у кредитній історії відсутній.

За таких обставин для правильного вирішення заяви необхідно встановити, чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами існування зобов`язання, зазначеного у виконавчому листі під номером 26250019559512, та які саме документи стягувач має окремо щодо кожного із зазначених номерів. Самостійно отримати зазначені документи заявник не має можливості, оскільки вони перебувають у володінні АТ «Перший український міжнародний банк».

Дослідивши надане стороною заявника клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Як визначено у ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Повідомлення представником заявника про неможливість надати до суду докази не підтверджено належними доказами - звернення до банку та отримання від нього відмови у наданні доказів. Суд звертає увагу, що боржник ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг стягувача, предметом судового розгляду стало стягнення з боржника заборгованості за укладеними ним із банком кредитними договорами, отже боржник не позбавлений можливості звернутись до банку для надання необхідної йому інформації та документів.

Внаслідок чого, суд вважає, що представником заявника не дотримано процесуального механізму, визначеного ст. 84 ЦПК України, не доведено перед судом наявності такої обставини, як неможливість самостійно подати докази, а відтак, у суду відсутні підстави для їх витребування в розумінні положень ст. 84 ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Вивчивши матеріали заяви, дослідивши матеріали цивільної справи № 752/5291/25, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 752/5291/25 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 88 428,02 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 871,79 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року скасовано, позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001054838201 від 12 червня 2018 року у розмірі 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року у розмірі 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами; судовий збір у розмірі 1211,06 грн.

На примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року по справі № 752/521/25 25 травня 2026 року видано два виконавчі листи:

- у виконавчому листі від 25 травня 2026 року викладена резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення судових витрат, а саме: «Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1211,06 грн.»;

- у виконавчому листі від 25 травня 2026 року викладена резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог позивача, а саме: «Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001054838201 від 12 червня 2018 року у розмірі 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року у розмірі 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами.»

На виконанні приватного виконавця Лиманського В.Ю. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30 червня 2026 року, перебуває виконавчий лист № 752/521/25, виданий 25 травня 2026 року Голосіївським районним судом м. Києва відносно боржника ОСОБА_3 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 1001054838201 від 12 червня 2018 року у розмірі 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року у розмірі 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами.

Необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року, заявник обґрунтовує, зокрема, тим, що відомості про кредитний договір (його номер) у резолютивній частині судового рішення суду апеляційної інстанції, на підставі якого був виданий виконавчий лист, не відповідають фактичним обставинам, встановленим апеляційним судом у мотивувальній частині постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, ст. 432 ЦПК України передбачено, що ухвалою суду можна визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню лише у випадках: якщо його було видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній у зв`язку з його припиненням добровільними виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що виконавчі листи № 752/5291/25 від 25 травня 2026 року були видані щодо примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Відомості, викладені у виконавчих листах, повністю відповідають резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року.

Обов`язок боржника ОСОБА_1 за цим виконавчим документам не припинився.

Посилання представника заявника на ту обставину, що інформація про кредитний договір, заборгованість по якому стягується з боржника ОСОБА_1 , різниться у мотивувальній та резолютивній частинах постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, є підставою для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки.

Так само, у разі виявлення неточностей у процесуальних документах виконавчого провадження щодо прізвища боржника, сторона боржника може звернутись до приватного виконавця про виправлення допущених помилок у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Решта доводів боржника, якими він обґрунтував доводи заяви, наведених висновків суду не спростовують.

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності з позиції належності та допустимості, враховуючи, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не містить законних та обґрунтованих підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 260, 354, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя А.В. Слободянюк