Постановление суда № 138911285, 12.08.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 385/1153/22

Номер провадження 1-кп/404/326/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши під час відкритого судового засідання у м. Кропивницькому в режимі відеоконференції «EASYCON» обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022121120000090 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жакчик Гайворонського району Кіровоградської області, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,

представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває кримінальне провадження №12022121120000090 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

До суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_6 про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів з часу прийняття судом відповідного рішення.

В обґрунтування клопотання прокурор послалася на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.

Прокурор зазначила, що раніше щодо обвинуваченого застосовувалися запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт, а в подальшому ухвалою суду від 07 травня 2026 року його було передано на особисту поруку поручителю ОСОБА_12 строком на два місяці з покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

На думку прокурора, особиста порука не забезпечує належного контролю за поведінкою обвинуваченого, оскільки поручитель фактично проживає в іншому населеному пункті іншої області, а також не доведено, що він має реальну можливість щоденно контролювати виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків. Крім того, прокурор посилалася на наявність у поручителя власного майнового інтересу щодо обвинуваченого, що, на переконання сторони обвинувачення, ставить під сумнів ефективність такого запобіжного заходу.

Прокурор вказувала на існування ризику переховування ОСОБА_5 від суду, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, суворості можливого покарання, наявності у нього права на відстрочку від призову, а також умов воєнного стану. Також прокурор зазначала про ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків, оскільки частина свідків проживає з обвинуваченим в одному населеному пункті або підтримує з ним тривалі соціальні зв`язки.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.

Сторона захисту проти задоволення клопотання в частині застосування тримання під вартою заперечувала, посилаючись на те, що прокурором не доведено неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, а наведені ризики можуть бути мінімізовані шляхом покладення на обвинуваченого додаткових процесуальних обов`язків.

Захисники просили застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, вважаючи такий захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та його явки до суду.

Потерпілі та представника потерпілих підтримали думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисників.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та оцінивши їх у сукупності з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд відповідно до ст. 178 КПК України оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, репутацію, майновий стан, поведінку особи під час кримінального провадження та інші обставини, що мають значення.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, одним із потерпілих у справі є малолітній, який унаслідок інкримінованих подій втратив батька. Характер обвинувачення та можливе покарання у разі ухвалення обвинувального вироку є обставинами, які об`єктивно підвищують ризик неналежної процесуальної поведінки.

Разом з тим, сама лише тяжкість обвинувачення не може бути єдиною та самодостатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Зазначене узгоджується з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою може бути виправдане лише за наявності реальних ознак справжнього суспільного інтересу, що переважає право особи на свободу, а національний суд повинен перевірити, чи можуть заявлені ризики бути нейтралізовані менш суворими заходами.

Так, у рішеннях у справах «Харченко проти України» та «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що продовження або застосування тримання під вартою не може ґрунтуватися на загальних і шаблонних формулюваннях, а суди повинні наводити конкретні та достатні підстави, які підтверджують реальність відповідних ризиків саме в обставинах конкретної справи.

У справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» ЄСПЛ зазначив, що після спливу початкового періоду позбавлення свободи сама наявність обґрунтованої підозри чи обвинувачення вже не є достатньою підставою для тримання особи під вартою; органи державної влади мають навести «відповідні та достатні» мотиви, а також перевірити можливість застосування альтернативних, менш суворих запобіжних заходів.

У рішеннях у справах «Бекчиєв проти Молдови» та «Панченко проти Росії» Європейський суд з прав людини сформулював підхід, відповідно до якого ризик переховування не може оцінюватися виключно з огляду на суворість можливого покарання, а має визначатися з урахуванням характеру особи, її моральних якостей, місця проживання, роду занять, майнового стану, сімейних зв`язків та всіх видів зв`язку з країною, у якій особа піддається кримінальному переслідуванню.

Водночас у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ визнав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику втечі або повторного вчинення правопорушення, однак такий чинник повинен оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, а не використовуватися як єдина підстава для тримання особи під вартою.

Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість злочину може викликати суспільну реакцію, яка за певних умов виправдовує застосування більш суворого запобіжного заходу, однак таке обґрунтування повинно спиратися на конкретні факти та залишатися сумісним із презумпцією невинуватості і принципом пропорційності.

Оцінюючи доводи прокурора про ризик переховування від суду, колегія суддів враховує тяжкість інкримінованого злочину, суворість можливого покарання, умови воєнного стану, а також відомості, наведені прокурором у клопотанні щодо фактичної можливості обвинуваченого пересуватися поза межами місця проживання. У сукупності ці обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас прокурором не наведено достатніх даних про те, що ОСОБА_5 після зміни запобіжного заходу на особисту поруку ухилявся від явки до суду, не виконував вимоги суду за викликами або вчиняв конкретні дії, спрямовані на залишення території України чи фактичне переховування. Тому наявний ризик, хоча і є реальним, не досягає такого ступеня інтенсивності, який на цьому етапі судового розгляду безальтернативно вимагав би тримання під вартою.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, суд враховує, що судовий розгляд триває, а показання свідків набувають доказового значення саме після їх безпосереднього дослідження судом. За таких обставин обмеження вільного спілкування обвинуваченого з потерпілими та свідками є об`єктивно виправданим і необхідним.

Разом з тим, матеріали клопотання не містять переконливих відомостей про конкретні спроби ОСОБА_5 погрожувати потерпілим чи свідкам, схиляти їх до зміни показань або іншим чином перешкоджати судовому розгляду. Тому вказаний ризик може бути мінімізований шляхом заборони спілкування з визначеним колом осіб та встановленням контролю за місцем перебування обвинуваченого.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що особиста порука в цьому провадженні не є достатнім запобіжним заходом. Надані прокурором матеріали свідчать про обмежену фактичну можливість поручителя контролювати поведінку обвинуваченого, а також про наявність обставин, які можуть впливати на неупередженість та реальність такого контролю. У зв`язку з цим подальше перебування ОСОБА_5 лише під особистою порукою не забезпечить належної процесуальної поведінки.

Водночас суд не вбачає підстав для висновку, що жоден інший, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатний запобігти встановленим ризикам. Наведені прокурором обставини свідчать про необхідність посилення процесуального контролю, однак не доводять безумовної потреби ізоляції обвинуваченого від суспільства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на встановлені ризики, дані про особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, наявність постійного місця проживання та необхідність забезпечити баланс між правом особи на свободу і завданнями кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити частково, обравши ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На переконання суду, заборона залишати житло у нічний період доби, обов`язок прибувати до суду за кожним викликом, заборона спілкування з потерпілими та свідками, обмеження виїзду за межі визначеного населеного пункту без дозволу суду та контроль органу Національної поліції є достатніми для запобігання встановленим ризикам і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, клопотання прокурора в частині обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволенню не підлягає, а підлягає частковому задоволенню шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 194, 196, 199, 315, 331, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 11 жовтня 2026 року включно, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 строком до 11 жовтня 2026 року включно такі процесуальні обов`язки: прибувати до Фортечного районного суду міста Кропивницького за кожним викликом; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали в частині домашнього арешту покласти на Голованівський районний відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області за місцем проживання обвинуваченого.

Копію ухвали після її проголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для виконання до відповідного органу Національної поліції.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків або порушення умов домашнього арешту до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3