Решение № 138909849, 11.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10779/25

Провадження № 2/711/360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кошубінської Л.В.,

представника позивача за довіреністю Зими Д.О., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки за довіреністю Костюка Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», в особі представника за довіреністю Зими Д.О., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 20 371,34 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» забезпечує тепловою енергією населення м. Черкаси. Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підприємство направило співвласникам будинку АДРЕСА_1 (зокрема й відповідачці, яка проживає у кв. АДРЕСА_2 ) пропозиції щодо вибору моделі договірних відносин та примірник Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії. Згідно із законодавством, співвласники мали самостійно обрати одну з запропонованих моделей шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку та направити повідомлення про прийняття рішення на адресу підприємства до 01.05.2020. Оскільки у вказаний термін відповіді чи заперечень щодо умов Типового договору від співвласників не надійшло, між сторонами почали діяти умови публічного договору приєднання. Позивач наголошує, що відповідачка фактично користувалася послугами, не надсилаючи скарг чи претензій щодо їхньої якості, кількості або наявності, що підтверджує факт надання житлово-комунальних послуг належним чином: своєчасно та у повному обсязі. Попри це, ОСОБА_1 не здійснює оплату за теплопостачання та гарячу воду в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.09.2025 утворилася заборгованість у сумі 20 371,34 грн. Позивач зазначає, що протягом періоду виникнення боргу відповідачка вчиняла дії, які свідчать про визнання нею заборгованості (зокрема часткові оплати). Невиконання зобов`язань з боку відповідачки завдає шкоди підприємству, обмежуючи його можливість вчасно розраховуватися за енергоносії та виконувати зобов`язання перед бюджетом. На підставі викладеного, КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» просило суд стягнути з відповідачки основний борг у розмірі 20 371,34 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

11.12.2025 відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідачка зазначила, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 02.11.2017, загальна площа належної їй та ОСОБА_2 частини житлового блоку (секції) у гуртожитку АДРЕСА_1 становить 24,7 кв. м. Натомість позивач здійснює нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії, виходячи з площі 24,820 кв.м., що призводить до безпідставного завищення вартості послуг. Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 20 371,34 грн. станом на 01.09.2025, проте у позовній заяві не вказано конкретного періоду її виникнення. Відповідачка наголошує, що позивач повторно включив у розрахунок заборгованість за період з 01.01.2013 по 31.01.2016, яка вже була стягнута судовим наказом від 05.12.2016 у справі № 711/10044/16-ц. Крім того, наданий позивачем розрахунок має суто інформативний характер, оскільки не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Він не містить помісячної деталізації нарахувань, посилань на тарифи, методики розподілу тепла між споживачами гуртожитку та фактичних показників вузлів комерційного обліку. Протягом 20212025 було сплачено за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання загальну суму 38 485,08 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, проте ці платежі належним чином не враховані позивачем. Крім того, частина позовних вимог пред`явлена поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності, тому відповідачка просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

19.01.2026 представник позивача за довіреністю Соколовський М.Ю. подав відповідь на відзив, у якій виклав свої аргументи щодо наведених відповідачкою заперечень та мотиви їх відхилення. Зазначив, що з 01.05.2021 між сторонами діє публічний індивідуальний договір приєднання. Оскільки співвласники будинку самостійно не обрали іншу модель договірних відносин, договір вважається укладеним на умовах Типового договору. Факт користування послугами та їх часткова оплата з боку відповідачки свідчать про акцептування умов цього договору. Позивач заперечує щодо спливу строку позовної давності, оскільки її перебіг переривався вчиненням відповідачкою дій, що свідчать про визнання боргу, зокрема здійсненням платежів. Крім того, строки позовної давності були продовжені державою на період дії карантину (з березня 2020 року по червень 2023 року). Посилання на неможливість стягнення боргу через наявність судового наказу від 05.12.2016 є безпідставними, оскільки цей наказ був скасований ухвалою суду, що дає позивачу право звертатися з вимогою про стягнення боргу за цей самий період у порядку позовного провадження. Обґрунтованість нарахувань підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за особовим рахунком, відомостями про динаміку тарифів та копіями рішень виконавчого комітету про початок і закінчення опалювальних сезонів. Нарахування здійснюються за офіційно затвердженими двоставковими тарифами, що складаються з умовно-змінної та умовно-постійної частин, відповідно до чинного законодавства та рішень органів місцевого самоврядування.

27.01.2026 представник відповідачки за довіреністю Костюк Т.С. подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що позивачем не надано належних доказів поставки теплоносія саме в нежитлове приміщення відповідачки. У матеріалах справи відсутні технічні дані про те, чи є система опалення об`єкта відокремленою або не відокремленою від загальнобудинкової мережі. Позивач не надав актів зняття показань приладів обліку за спірний період (по 01.09.2025 включно), що суперечить вимогам Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Також відсутні щомісячні акти наданих послуг та інші первинні документи бухгалтерського обліку, що мають підтверджувати фактичний обсяг відпущеної теплової енергії. Позивач здійснює нарахування на площу 24,82 кв.м., тоді як згідно з правовстановлюючими документами площа приміщення відповідачки становить лише 24,7 кв.м. (з яких житлова 11,6 кв.м.). Таким чином, розрахунок боргу базується на недостовірних вихідних даних. Протягом 2021 - 2025 років відповідачкою було сплачено за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання загальну суму 38 485,08 грн., що підтверджується наявними у справі квитанціями. Проте ці платежі не були належним чином відображені та враховані позивачем у розрахунку заборгованості. Крім того, частина вимог заявлена поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2026 витребувано у КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» детальний розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

17.03.2026 КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», на виконання вказаної ухвали суду, надало витребувані судом докази.

06.05.2026 представник відповідачки за довіреністю ОСОБА_3 подав контррозрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.

28.05.2026 представник позивача за довіреністю Зима Д.О. подав зауваження до контррозрахунку.

Представник позивача за довіреністю Зима Д.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги визнали частково - у розмірі 2 475,49 грн. У задоволенні решти позовних вимог просили відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та контррозрахунку. Зокрема, представник відповідачки ОСОБА_3 пояснив, що позивачем безпідставно завищено обсяги споживання гарячої води.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 94 від 14.04.2011 та рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1480 від 31.10.2007 забезпечує тепловою енергією населення м. Черкаси (в тому числі відомчий житловий фонд).

Відповідачка ОСОБА_1 є співвласником (3/25 часток) житлового блоку (секції) № НОМЕР_2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності відповідачки на вказану частку нерухомого майна, яка за технічними характеристиками становить загальну площу 24,7 кв.м та житлову площу 11,6 кв.м., підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 02.11.2017 Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради на підставі наказу № 246 від 02.11.2017.

Порядок користування вказаним житловим приміщенням (кімнатою № 118) та суміжною кімнатою № 119 у даному гуртожитку між мешканцями було визначено на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.04.2017 у справі № 711/1241/17, яка набрала законної сили 16.05.2017.

Згідно з відомостями департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради (відповідь № 21-03/66200 від 25.11.2025), відповідачка ОСОБА_1 з 19.06.2017 і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Разом із нею за вказаною адресою зареєстрована її донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також є співвласником зазначеної нерухомості.

08.06.2017 між КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 17484 про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води до вказаного житлового приміщення. Пунктом 3 Договору сторони визначили опалювальну площу квартири (кімнати), яка становить 24,82 кв.м.

Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 01.09.2025 у відповідачки виникла заборгованість перед КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за надані послуги з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання, внески за обслуговування/заміну вузлів комерційного обліку та абонентське обслуговування в загальному розмірі 20 371,34 грн., оскільки оплата вказаних послуг здійснювалася нею лише періодично та не в повному обсязі.

25.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» із письмовою заявою про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання в сумі 20 724,67 грн. терміном на 5 років.

Під час розгляду справи відповідачкою та її представником подано відзив та контррозрахунок заборгованості, згідно з якими ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково - у розмірі 2 475,49 грн. У задоволенні решти позовних вимог просила відмовити, посилаючись на безпідставне завищення позивачем розрахункової опалювальної площі приміщення (24,82 кв.м замість 24,7 кв.м згідно з правовстановлюючими документами) та обсягів споживання гарячої води.

На час розгляду справи суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про погашення відповідачкою заявленої позивачем заборгованості в сумі 20 371,34 грн.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з частинами 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Положеннями статей 633, 634, 642 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні засади функціонування системи теплопостачання, правові та організаційні основи відносин між суб`єктами господарювання та споживачами у сфері теплопостачання регулюються Законом України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, а також Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019.

Відносини щодо оснащення будівель вузлами комерційного обліку та здійснення комерційного розрахунку за надані комунальні послуги регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно до якого споживачі сплачують плату за абонентське обслуговування та внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами права, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , а відтак в силу вимог статей 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язана своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані комунальні послуги.

Нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, а також внесків за обслуговування/заміну вузлів комерційного обліку та абонентське обслуговування здійснено КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» із дотриманням вимог чинного законодавства, на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів та діючих норм споживання.

Доводи відповідачки та її представника про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не підтверджує факт надання послуг, суд відхиляє. Чинне законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг не передбачає обов`язку виконавця послуг щомісячно складати та підписувати з кожним споживачем двосторонні акти приймання-передачі наданих послуг чи акти виконаних робіт.

Наданий позивачем деталізований розрахунок заборгованості за особовим рахунком є належним та допустимим письмовим доказом, оскільки він розрахований відповідно до вимог чинного законодавства, узгоджених умов договору, затверджених тарифів та нормативів споживання, а також містить відомості про здійснені відповідачкою платежі.

Натомість наданий відповідачкою контррозрахунок заборгованості, згідно з яким вона визнає позовні вимоги лише частково (у розмірі 2 475,49 грн.), суд відхиляє, оскільки він ґрунтується на помилкових вихідних даних, а саме у контррозрахунку площа приміщення зазначена 24,7 кв.м замість 24,82 кв.м, а також не враховано затверджені у встановленому порядку норми споживання для приміщень, не обладнаних індивідуальними приладами обліку, з розрахунку на двох зареєстрованих осіб.

Жодних актів-претензій щодо ненадання або неналежного надання послуг з постачання гарячої води чи опалення за спірний період відповідачка суду не надала. Більше того, факт користування послугами позивача підтверджується здійсненням відповідачкою часткових оплат протягом спірного періоду, а також поданням нею 25.11.2025 заяви про реструктуризацію накопиченого боргу.

Щодо доводів відповідачки про завищення обсягів споживання гарячої води, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Порядку надання послуги з постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019, споживання комунальних послуг обліковується за показаннями вузлів комерційного та розподільного обліку (індивідуальних приладів обліку). У разі відсутності квартирного приладу обліку гарячої води або ненадання його показань, нарахування плати здійснюється за затвердженими у встановленому законодавством порядку нормативами (нормами) споживання з розрахунку на кількість осіб, які фактично користуються послугами або зареєстровані у житловому приміщенні.

Як встановлено судом та підтверджується відомостями Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради (довідка № 21-03/66200 від 25.11.2025), за адресою: АДРЕСА_3 , з 19.06.2017 і по теперішній час зареєстровано дві особи: відповідачка ОСОБА_1 та її неповнолітня донька - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

У судовому засіданні відповідачка підтвердила факт проживання за вказаною адресою та пояснила, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , коридорно-секційного типу з місцями загального користування (кухнями та блоками душових на поверхах). Індивідуальний (квартирний) лічильник гарячої води у належному їй приміщенні відсутній.

За таких обставин, оскільки належне відповідачці житлове приміщення не обладнане індивідуальним приладом обліку, а послуга з постачання гарячої води надавалася позивачем до будівлі (секції) в цілому та споживалася мешканцями через місця загального користування, позивач КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» правомірно здійснював нарахування плати за послугу за затвердженими норми споживання з розрахунку на двох зареєстрованих осіб.

Щодо доводів відповідачки про невідповідність площі житлового приміщення (24,7 кв.м згідно зі свідоцтвом про право власності та 24,82 кв.м за розрахунком позивача), суд зазначає таке.

08.06.2017 між КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та ОСОБА_1 було укладено договір № 17484 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Під час укладення вказаного правочину сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов та добровільно визначили в пункті 3 Договору, що розрахункова опалювальна площа житлового приміщення (кімнати № 118) становить 24,82 кв.м.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір у судовому порядку недійсним не визнавався, змінений не був та є чинним. Доказів звернення відповідачки до позивача із заявами про зменшення площі чи наданням актуального технічного паспорта матеріали справи не містять. Відтак, нарахування позивачем плати за теплову енергію на площу, визначену укладеним договором (24,82 кв. м), є правомірними.

Щодо доводів відповідачки про повторне стягнення заборгованості за період з 01.01.2013 по 31.01.2016, яка була стягнута судовим наказом від 05.12.2016 у справі № 711/10044/16-ц, суд вважає їх безпідставними.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.12.2016 вказаний судовий наказ від 05.12.2016 у справі № 711/10044/16-ц за заявою боржника (відповідачки) скасовано.

Скасування судового наказу не припиняє зобов`язання з оплати спожитих комунальних послуг та не позбавляє КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» права захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з тими ж вимогами в порядку позовного провадження.

Оскільки примусове або добровільне виконання скасованого судового наказу відповідачкою не здійснювалося, фактичного повторного (подвійного) стягнення спірної суми заборгованості за період з 01.01.2013 по 31.01.2016 немає, а розгляд вимог у межах цієї справи є єдиним способом відновлення порушеного права позивача.

Щодо посилань відповідачки на пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні до суду із вказаним позовом, суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, яку позивач просить стягнути з відповідачки, виникла за період з 01.12.2012 по 01.09.2025, а вказаний позов поданий до суду 13.11.2025, тобто поза межами трирічного строку від моменту початку порушення відповідачкою права позивача на отримання плати за надані послуги.

Водночас суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 31.10.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що зумовило поновлення перебігу строків позовної давності.

Зважаючи на те, що обов`язок оплати комунальних послуг настає не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, враховуючи загальний трирічний строк звернення до суду, період зупинення та продовження строків під час дії карантину та воєнного стану, а також поновлення перебігу строків позовної давності з 04.09.2025 до часу звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогами, починаючи з червня 2017 року (нарахування за травень 2017 року), не спливла.

Щодо заборгованості, яка виникла до червня 2017 року, то суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Надана суду виписка за особовим рахунком № НОМЕР_1 та додані квитанції свідчать про те, що відповідачка періодично здійснювала часткові оплати за надані послуги. Проведення часткових платежів є дією, що свідчить про визнання боргу в цілому, та перериває перебіг позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується (частина 3 статті 264 ЦК України).

Таким чином, враховуючи факт переривання відповідачкою позовної давності шляхом часткового погашення боргу, а також продовження та зупинення строків позовної давності на період карантину та воєнного стану, позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Отже, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності та норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що оскільки під час судового розгляду належними, допустимими та достовірними доказами підтверджено факт надання КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, а також неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань з їх оплати, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 20 371,34 грн, позовні вимоги КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення зазначеної суми з відповідачки на користь позивача.

Інші доводи відповідачки не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» ЧМР задоволено повністю,то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 02082522, юридична адреса: вул. Остафія Дашковича, буд. 62, м. Черкаси) заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01.09.2025 в розмірі 20 371,34 грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., а всього 23 399,34 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова