Решение № 138909717, 10.08.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2322/26

Номер провадження 2/570/2114/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

представника відповідача адвоката Кхатер Фаді Еліас,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

08 травня 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (далі позивач, ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР") звернулося у Радивилівський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №10.09.2025-100000866 від 10 вересня 2025 року у розмірі 33200,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 10 вересня 2025 року між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) №10.09.2025-100000866 відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 217 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в строки та на умовах, передбачених кредитним договором. Представник позивача вказує, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, тоді як відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду з позовною заявою утворилась заборгованість у розмірі 33200,00 грн, з яких 10000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 15500,00 грн заборгованість по процентах, 5000,00 грн неустойка, 900,00 грн комісія та додаткова комісія у розмірі 1800,00 грн.

З урахуванням викладеного, ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним №10.09.2025-100000866 від 10 вересня 2025 року, а також понесені судові витрати.

Від представника відповідача адвоката Кхатер Фаді Еліас до суду надійшов відзив на позов, в якому вказано, що відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення саме відповідачем кредитного договору № 10.09.2025-100000866 від 10 вересня 2025 року. Посилання позивача на електронний договір, заявку, оферту та одноразовий ідентифікатор E176 саме по собі не підтверджує, що дії з акцепту оферти та підписання договору були вчинені ОСОБА_1 . Позивач не надав належних технічних даних, які б дозволяли встановити процедуру формування, направлення, отримання та використання одноразового ідентифікатора, а також пов`язати відповідні дії саме з відповідачем. Так, надані позивачем відомості BankID також не підтверджують ідентифікацію відповідача саме під час укладення спірного договору. При цьому вони містять істотні розбіжності щодо дати ідентифікації, номера телефону та документа, що посвідчує особу. Зокрема, ідентифікація через BankID датована 05 липня 2024 року, тоді як договір, за твердженням позивача, укладено 10 вересня 2025 року. Водночас у документах зазначені різні номери телефону та різні документи, що посвідчують особу. Позивач не надав належних пояснень та доказів щодо таких розбіжностей. Не доведено належним чином і факт отримання відповідачем кредитних коштів. Надана позивачем квитанція про перерахування 10000,00 грн на платіжну картку із маскованим номером сама по собі підтверджує лише факт здійснення певної платіжної операції, але не підтверджує належність відповідного платіжного інструменту відповідачу та, тим більше, не доводить укладення ним кредитного договору. Таким чином, позивач не довів виникнення між сторонами саме договірних кредитних правовідносин, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за спірним кредитним договором. Крім того, навіть за умови встановлення факту укладення кредитного договору, заявлений позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим у частині окремих платежів. Зокрема, вимога про стягнення 5000,00 грн за ст.625 ЦК України суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії воєнного стану позичальника звільнено від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором. Також позивач не довів правомірності стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1800,00 грн. Не встановлено, які саме самостійні додаткові послуги надавалися відповідачу за ці платежі та чим підтверджується їх фактичне надання. За відсутності такого підтвердження відповідні платежі не можуть бути стягнуті лише на підставі їх формального зазначення у документах позивача. Отже, відповідач вважає, що позивач не довів ані належного укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , ані належного виконання ним своїх обов`язків щодо надання кредиту, ані обґрунтованості заявленого розміру заборгованості. У зв`язку з цим позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.

13 липня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначає, що позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, що кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі шляхом ознайомлення відповідача з умовами кредитування, подання заявки та прийняття пропозиції за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на фінансовий номер телефону відповідача. Під час укладення договору відповідач пройшов ідентифікацію через систему BankID, а тому позивач вважає договір належним чином укладеним та чинним. Позивач також зазначив, що кредитні кошти були перераховані на платіжний засіб, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту. Відсутність у позивача банківської виписки відповідача чи повного номера його платіжної картки не свідчить про ненадання кредиту, оскільки позивач не має доступу до відповідної банківської інформації. При цьому відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів. Щодо розміру заборгованості позивач вказав, що наданий ним розрахунок відповідачем не спростований, власного розрахунку заборгованості останнім не подано. Нарахування процентів, комісії та неустойки, на думку позивача, здійснено відповідно до умов кредитного договору та вимог законодавства. За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

15 липня 2026 року від представника відповідача адвоката Кхатер Фаді Еліас надійшли заперечення на відповідь на відзив, мотиви яких аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник відповідача - адвоката Кхатер Фаді Еліас у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

10 вересня 2025 року між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР"та відповідачем укладений кредитний договір №10.09.2025-100000866, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (оферти), заявки відповідача від 10 вересня 2025 року, його відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) та підтвердження укладення електронного договору.

Договір укладений на таких умовах: сума кредиту 10000,00 грн, строк на який надається кредит - 217 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 14 квітня 2026 року. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом. Процента ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процента ставка 0,72 % - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9,00% від суми кредиту та становить 900,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику: 4441-11XX-XXXX-3317.

Згідно квитанції ТОВ ФК "Контрактовий дім" № №20341-1391-275054718 від 10 вересня 2025 року, 10 вересня 2025 року перераховано 10000,00 грн на номер карти НОМЕР_1 по договору №№10.09.2025-100000866.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №№10.09.2025-100000866 від 10 вересня 2025 року заборгованість відповідача по кредитному договору складає 33200,00 грн з яких: 10000,00 грн - основний борг; 15500,00 грн - проценти, 900,00 грн - комісія; 1800,00 грн комісія за обслуговування кредиту, 5000,00 грн - неустойка.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в межах обумовлених сум, що підтверджується наявними матеріалами.

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за договором не надано.

За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно досліджених матеріалів справи, відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", отримавши відповідний цифровий пароль на номер свого мобільного телефону, що свідчить, про те що він ознайомився з Правилами (примірним договором) та іншою наданою інформацією.

Для оформлення кредиту та коштів відповідач обрав бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомився з текстом договорів, що пропонувалися для укладання. Правилами, інформацією, зазначеною в ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг" та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправления (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", про що відповідач поставив відповідну відмітку в електронній системі Товариства, після чого створив заявку на отримання коштів згідно обраних ним умов.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21.

За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц).

Проценти за "користування кредитом" нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22).

З розрахунку заборгованості за договором від 10 вересня 2025 року № 10.09.2025-100000866, вбачається, що заборгованість за відсотками складає 15500,00 грн.

Судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Суд зазначає, що приймаючи пропозицію про укладення кредитного договору, позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язаний неухильно дотримуватись умов Кредитного договору

Доказів щодо повернення кредиту та спростування вказаного розміру заборгованості за відсотками відповідачем суду не надано.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконав, відсотки у встановлених договором розмірі не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25500,00 грн суми заборгованості в тому числі 10000,00 грн за тілом кредиту та 15500,00 грн за відсотками є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 900,00 грн та комісії за обслуговування у розмірі 1800,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Разом із тим, згідно постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15.

Суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

При цьому будь-яких інших дій на користь позичальника, окрім надання безоплатної, відповідно до вимог закону, інформації про кредит, кредитор за сплачену комісію вчиняти незобов`язаний. За таких обставин і без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Правила відкриття кредитної лінії не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відповідні дії банку вносять дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.

Аналогічних висновків щодо дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 (провадження №61-17825св21).

Відтак, вимога позивача про сплату позичальником комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 900,00 грн та комісії за обслуговування у розмірі 1800,00 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн штрафних санкцій не підлягають задоволенню з таких підстав, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки штрафні санкції за даним договором позики нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 76,81 % від ціни позову, що становить 2044,99 грн (2662,40 грн*76,81 %).

Щодо витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 112,98 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 та ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний надати суду доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих документів листом з описом вкладення, якщо у відповідача відсутній електронний кабінет.

Як встановлено судом, на час подання даного позову до суду відповідач електронного кабінету в системі ЄСІТС не зареєстрував. Отже, надсилання документів поштовим зв`язком було обов`язковою процесуальною дією, яку закон покладає безпосередньо на позивача для відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки витрати на направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу викликані прямим процесуальним обов`язком позивача, без виконання якого розгляд справи був би неможливим, дані витрати у підтвердженому розмірі 112,98 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР"заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2025 року № 10.09.2025-100000866 у розмірі 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн 99 коп судового збору, 112 (сто дванадцять) грн 98 коп витрат пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.

Сторони справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.