Решение № 138908979, 11.08.2026, Тетіївський районний суд Київської області

11.08.2026 Провадження по справі № 2/940/717/26

Справа № 940/1018/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів в розмірі 249 785,43 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в Липовецькому ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області ХМУ МЮУ на виконанні перебуває виконавчий лист Тетіївського районного суду Київської області №2-637/11 від 05 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину певного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06.12.2011 року.

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ВП №51099131, станом на січень 2026 року, згідно матеріалів виконавчого провадження заборгованість по сплаті аліментів становить 249785,43 грн. Станом на день подання позовної заяви розмір заборгованості не змінився. Станом до травня 2025 року відповідач взагалі не сплачував аліменти.

Враховуючи вищенаведене, позивачка вважає, що вона має право на стягнення з відповідача пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 15.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони у справі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в його електронний кабінет. У встановлений судом строк заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 19.12.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.12.2011 року і до повноліття дитини.

На виконанні в Липовецькому ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області ХМУ МЮУ перебуває виконавчий лист Тетіївського районного суду Київської області №2-637/11 від 05.05.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину певного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06.12.2011 року, виконавче провадження № 51099131 від 13.05.2016.

Згідно із розрахунком державного виконавця, станом на 20.02.2026 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 249785,43 грн.

Згідно з наданим стороною позивача в позовній заяві розрахунком загальна сума пені (неустойки), визначена у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення та склала 249785,43 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.51Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За змістом ст. ст.180,181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням викладеного, обов`язок відповідача щодо утримання сина до досягненню ним повноліття є беззаперечним та у будь-якому випадку не може бути невиконаним.

Згідно із ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 13 липня 2022 року справа №760/6863/19, від 18 січня 2023 року справа № 161/5211/22, від 08 березня 2023 року справа №461/7406/18, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Так, звернення до суду з відповідною позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів в розмірі обумовлено тим, що платник аліментів свідомо, умисно не виконує рішення суду внаслідок чого, за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів, що призводить до порушення прав та інтересів дитини на належне утримання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019р. у справі №333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Розрахунок неустойки, наведений позивачкою в позовній заяві відповідає вимогам закону та судовій практиці.

Перевіряючи розрахунок, наведений позивачкою в позовній заяві, суд встановив, що неустойка розрахована за несплату аліментів за період з 30.10.2020 по 28.04.2026 в розмірі 1% від суми заборгованості, тобто з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені.

Суд погоджується з розрахунком неустойки, наведеним позивачкою в позовній заяві.

Судом встановлено відповідно до розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем по виконавчому провадженню № 51099131 від 13.05.2016 за період з жовтня 2020 року по січень 2026 року станом на 20.02.2026 року, що у відповідача сукупний розмір заборгованості становить 249785,43 грн.

Таким чином, з урахуванням даних щодо заборгованості по аліментам, що були сформовані відділом державної виконавчої служби, та згідно вимог ч. 1 ст. 196 СК України де вказано, що розмір пені обмежено 100 % заборгованості, суд вважає вірним обрахування пені в розмірі самої заборгованості по аліментах.

При розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 761/893/23.

Таким чином з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня (неустойка) за прострочення сплати аліментів в розмірі 249785,43 грн. у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 1331,20 грн.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись статтею 196 СК України, статтями 76-81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів в розмірі 249785 (двісті сорок дев`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко