Решение № 138908973, 11.08.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/986/26

Провадження № 2/379/807/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «Факторинг Партнерс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5450608, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4000 грн. і зобов`язався повернути його, а також сплатити проценти за його користування у термін встановлений договором. 28.11.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення права вимоги №28-11/25/Л, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до відповідача за кредитним договором № 5450608 від 10.04.2025.Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №5450608 від 10.04.2025, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19680,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8854,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 4826,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 2000.00 грн.

Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 17680 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 4000 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8854 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 4826 грн.;

Також позивач просить стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові прохав суд слухати справу без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав наявність заборгованості за кредитним договором у сумі 4000,00 грн. та вказав, що кошти на погашення заборгованості не сплачував. Посилаючись на ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» вважає, що розмір процентів не може перевищувати 50% від суми основного боргу, тобто 2 000,00 грн), а всього розмір заборгованості за кредитом, яку визнає відповідач становить 6000,00 грн. Також, зазначив, що нарахування штрафних санкцій наразі заборонено. Просив суд стягнути з нього судовий збір у розмірі, що буде пропорційним задоволеним вимогам та відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши відповідача, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредитування № 5450608, згідно якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти у сумі 4 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності та платності, що підтверджується копією кредитного договору. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника 74376, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с.8-21).

Пунктом 1.2. договору передбачена сума кредиту складає 4 000,00 грн., п.1.3 кредит надається строком 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів, термін повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені за письмовою згодою сторін, шляхом укладання додаткового договору (п.1.3.1). Тип процентної ставки фіксована, за користування кредитом на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 0,0100 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 17680,00 грн. (п. 1.6.1.); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 16928,00 грн.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 10.04.2025 або 11.04.2025.

Пунктом 3.1. передбачено, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 4000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням про успішне перерахування коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с.22), що також було визнано відповідачем.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5450608 від 10.04.2025 вбачається, що станом на 28.11.2025 ТОВ «Лінеура Україна» визначило заборгованість відповідача у розмірі 14854,00 грн., яка складається з 4 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 8854,00 грн. заборгованості за відсотками та 2000,00 грн. заборгованості за пенею/штрафом (а.с. 23-26 на зв.).

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 25.11/25/Л, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 5450608 від 10.04.2025 року (а.с.28-31).

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 у розмірі 14854,00 грн., з них: заборгованість за кредитом 4000,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 8854,00 грн.; заборгованість штрафом 2000,00 грн., що підтверджується реєстром боржників для друку до договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025(а.с.42-44, 45).

Додатковою угодою № 1 до договору факторингу № 28-11/25/Л було внесено зміни до реєстру боржників до договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025, у зв`язку з виявленням технічної описки (а.с.36).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідача, заборгованість відповідача становить у розмірі 19680,00 грн., яка складається з 4 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 8854,00 грн. заборгованості за відсотками; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 4826,00 грн. (а.с 27).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Факт укладання кредитного договору № 5450608 від 10.04.2025 відповідачем підтверджується та не заперечується.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 не заперечував отримання кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн., користування ними, а також не заперечувала проти стягнення з нього суми тіла кредиту в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 ЦК України передбаченого, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Щодо нарахування процентів.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становила: 14854,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8854,00 грн. (нараховані за період з 10.04.2025 по 28.11.2025, що становить 233 дні); заборгованість за пенею та/або штрафами 2000,00 грн.

Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 17680 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 4000 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8854 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 4826 грн.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23.01.2018), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості та погоджується із розрахунком щодо нарахування процентів, як первісним кредитором, так і фактором, з огляду на наступне.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень ст.ст.1077, 1078 ЦК України укладення договору факторингу не тягне за собою заміну сторони кредитодавця у договорі кредиту. Метою укладення договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення на користь фактора права грошової вимоги до боржника/боржників, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги.

Пунктом .5.1.3. Договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

Умовами укладеного між ТОВ «Лінеура Лінеура» і ТОВ «Факторинг Партнерс» договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 визначено передання майбутньої грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Таким чином, внаслідок зміни кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора. Натомість зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу відповідного зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі ст.1048 ЦК України.

Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним договором, відповідно, правовідносини, що виникли між сторонами, продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.

Відтак, ТОВ «Факторинг Партнерс» мало право на стягнення із відповідача процентів за користування кредитом, які нараховані до кінця строку дії договору, і в даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку кредитування, не носять штрафного характеру, не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Відповідно до умов договору № 54506608 від 10.04.2025 року сума кредиту становила 4000,00 грн., стандартна процентна ставка за один день користування кредитом 0,95%. Строк кредитування 360 днів.

Отже, розмір відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування 360 календарних днів, за договором № 5450608 від 10.04.2025 року, складає 13680, грн. (4000 грн х 0,95 % х 360).

Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 28.11.2025 становила 8854,00 грн. нараховані первісним кредитором за 233 дні.

Отже, звертаючись до суду з позовом, позивач заявив своє право на стягнення відсотків у сумі 4826,00 грн. за умовами Договору та набутого ним права вимоги за договором факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025. Зокрема, на момент укладання останнього строк договору не сплив, а тому позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 127 календарних днів (4000 х 0,95% х 127=4826).

Відтак, згідно розрахунку заборгованості, зробленого (первісним кредитором), сума процентів становить 8854,00 грн., яка нарахована за період з дати укладення Договору до дати укладення договору факторингу. Згідно розрахунку, зробленого позивачем, як фактором, сума процентів складає 4826,00 грн, яка нарахована за період з дати укладення договору факторингу до закінчення строку кредитування.

Обидва розрахунки зроблені за стандартною процентною ставкою 0,95 % в день, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідачем вказаний розрахунок заборгованості не спростовано.

Щодо доводів відповідача про те, що заявлена до стягнення сума відсотків не повинна перевищувати половину суми тіла кредиту, суд висновує наступне.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» чітко регулює як розмір пені/штрафів (неустойки), так і обмеження щодо нарахування інших платежів.

Судом встановлено, що первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» було нараховано штраф у сумі 2000,00 грн, яка не перевищує половини суми, одержаної споживачем за кредитним договором.

Проте, відповідно до розрахунку заборгованості, у позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» нарахована заборгованість за штрафом відсутня, та позивач не просить стягнути таку з відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач не виконав своїх зобов`язань з повернення кредиту та відсотків за користування ним, тому позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно дост.141 ЦПК України.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача в жодне судове засідання не з`явився, у позовній заяві прохав суд про розгляд справи без його участі.

Затрачений адвокатом час на підготовку позовної заяви не відповідає зазначеній вартості послуг наданих адвокатом.

Відповідач просив суд відмовити у стягненні з нього на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу.

Враховуючи категорію справи, її незначну складність, сталість судової практики по даній категорії спорів, відсутність відзиву, обсяги матеріалів справи, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 9000 гривень не є логічним, співмірним та справедливим.

Стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому суд вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 2000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги та її реальній складності.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 5450608 від 10.04.2025 в розмірі 17680 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривнi 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.08.2026.

Суддя О.В. Невгад