Решение № 138908900, 11.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3010/25

Провадження № 2/369/3084/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

за участю

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації,

встановив:

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2021 між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспорту №5210/21-Т/К/06, згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «KIA OPTIMA» д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

07.02.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля автомобіля KIA OPTIMA» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «MAN» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 по справі 369/3058/22 винним в ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №94-2022 від 16.05.2022 наданого ТОВ «Незалежна експертно-транспортна компанія», вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу ТЗ «MAN» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 155 669,59 грн. з врахуванням ПДВ на вартість замінених складових та матеріалів (без ПДВ 134 930,71), при цьому вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу ТЗ «MAN» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 92 646,21 грн.

Відповідно до п.27.25 Договору страховик має право здійснити виплату страхового відшкодування за вирахуванням різниці між повним страховим платежем та сплаченим страховим платежем. Таким чином, страховий платіж за даним договором становить 19 444,00 грн., несплаченою частиною страхового платежу залишається 19 444,00 грн.

ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до умов догвору страхування, страхового акту №006.00306422 сплатило на рахунок ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмір 114 763,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29449121 від 13.06.2022. Отже, відповідно до умов договору, з урахуванням взаємозаліку в рахунок несплачниз страхувальником страхових платежів у розмірі 19 444,00 грн.,, позивач поніс збитки в розмірі 114 763,99 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія «MAN» д.н.з. НОМЕР_2 була застраховані в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНГО», останнє добровільно сплатило суму за вирахуванням ПДВ у розмірі 79 088,86 грн. Таким чином невиплаченою залишається частина у розмірі 55 119,13 грн.

З урахуванням заяви про залучення співідповідача просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмір 55 119,13 грн. та судовий збір у розмір 3028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справ за правилами спрощеного позовного провадження з викликом з сторін.

29.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами , зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. При цьому звернув увагу, що доданий до позовної заяви витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень стосується притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп`яніння та не підтверджує обставин, на які посилається позивач. Також зазначив, що рішення суду щодо ДТП від 07.02.2022 у нього не збереглося, а доведення факту його вини покладається саме на позивача.

Крім того, відповідач вказав, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 та виконував трудові обов`язки. На підтвердження цього послався на довідки форми ОК-5 та ОК-7. Зазначив, що вантажний автомобіль MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебував у власності ТОВ «Ремтраксервіс», однак використовувався ним як працівником ФОП ОСОБА_2 , яка, на його думку, і повинна бути належним відповідачем у справі. При цьому зазначив, що у разі покладення на нього відповідальності вона може наставати лише перед роботодавцем у порядку, визначеному трудовим законодавством, та в межах матеріальної відповідальності працівника.

Також відповідач зазначив, що не мав можливості у встановлений судом строк зібрати всі необхідні докази, які підтверджують виконання ним трудових обов`язків у день ДТП, однак повідомив про намір надати їх до початку розгляду справи по суті.

Окремо відповідач заперечив проти визначеного позивачем розміру шкоди. Посилаючись на положення статей 1166, 1192 та 1194 ЦК України, він зазначив, що позивач неправильно визначив суму збитків, оскільки при розрахунку використав вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, а не розмір матеріального збитку, визначений звітом про оцінку.

За твердженням відповідача, відповідно до Звіту про оцінку № 94-2022 матеріальний збиток власнику автомобіля KIA становить 92 646,21 грн, тоді як позивач безпідставно виходив із вартості відновлювального ремонту. Крім того, відповідач звернув увагу на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1194 ЦК України, відповідно до яких страховик у порядку регресу має право вимагати від винної особи різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням. З огляду на те, що страхове відшкодування становило 79 088,86 грн, відповідач вважає, що максимально можлива сума регресної вимоги складає 13 557,35 грн. (92 646,21 грн. 79 088,86 грн)., а не 55 207,13 грн., як зазначено у позовній заяві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

29.04. 2025 представником позивача було подано клопотання про залучення в якості співвідповідача ФОП ОСОБА_2 ,

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2025 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

04.03.2026 та 06.03.2026 на адресу суду надійшла запитувана інформація.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

У судовому засідання відповідач просив вирішити спір з урахуванням поданого відзиву.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 встановлено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засідання яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що 10.12.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5210/21-Т/К/06, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з володінням та користуванням автомобілем KIA OPTIMA, державний номерний знак НОМЕР_1 .

07.02.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля KIA OPTIMA, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 369/3058/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

У зв`язку з настанням страхового випадку ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі страхового акта № 006.00306422 виплатило страхове відшкодування у розмірі 114 763,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29449121 від 13.06.2022.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та керував транспортним засобом під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку з чим вважав, що обов`язок з відшкодування шкоди відповідно до статті 1172 ЦК України покладається на його роботодавця.

З матеріалів справи вбачажться, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 та керував транспортним засобом під час виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою або особою, на яку законом покладено відповідний обов`язок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що якщо водій керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе роботодавець або інший законний володілець транспортного засобу, а не безпосередньо працівник. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, покладається на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 як роботодавця ОСОБА_1 та законного користувача транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 . Підстав для покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 суд не вбачає.

Разом із тим, заявляючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів 55 119,13 грн, позивач визначив її виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу, тоді як відповідно до статті 1194 ЦК України особа, відповідальна за завдану шкоду, зобов`язана відшкодувати лише різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, виплаченого страховиком.

Як убачається зі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 94-2022 від 16.05.2022, розмір матеріального збитку, визначений з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, становить 92 646,21 грн, тоді як страховиком цивільно-правової відповідальності АТ «СК «ІНГО» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 79 088,86 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначила, що покладення на страхувальника обов`язку відшкодовувати шкоду у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту обов`язкового страхування. Особа, відповідальна за шкоду, зобов`язана відшкодувати лише різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування у випадках, передбачених законом.

Отже, хоча позивач і виплатив страхове відшкодування у більшому розмірі, ніж визначений звітом про оцінку матеріальний збиток, це саме по собі не збільшує обсяг цивільно-правової відповідальності особи, відповідальної за завдану шкоду. До страховика у порядку суброгації переходить право вимоги лише в тому обсязі, в якому відповідна особа зобов`язана відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Враховуючи, що фактичний розмір матеріального збитку становить 92 646,21 грн, а страховиком цивільно-правової відповідальності вже відшкодовано 79 088,86 грн, різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням становить 13 557,35 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди він діяв як працівник ФОП ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових обов`язків. Разом із тим позовні вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими лише в частині різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, тобто у сумі 13 557,35 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 744,93 грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.), серія A,303-A, п. 29).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в порядку суброгації майнову шкоду у розмірі 13 557, 35 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень 35 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судовий збір у розмірі 744,93 (сімсот сорок чотири гривні 93 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код 33908322).

Відповідач1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ