Постановление суда № 138907993, 06.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"06" серпня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/1629/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) (перший позивач) та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації (другий позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" про визнання недійсними додаткових угоди та стягнення коштів за участю представників учасників справи:

прокурор - Ковпик О.С.

першого позивача - не з`явився

другого позивача - не з`явився

відповідача - Віноградов В.О.,

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 12.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі також Адміністрація) та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації (далі також Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №810/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 810/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 542 944, 00 гривень.

Ухвалою суду від 18.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1624/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 12.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №811/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 811/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 102 028, 00 гривень.

Ухвалою суду від 18.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1627/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі також Адміністрація) та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №814/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 814/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 479 956,00 гривень.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1733/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №816/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 816/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 479 956,00 гривень.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1738/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №817/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 817/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 102 028, 00 гривень.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1739/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації (далі також Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №818/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 818/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 542 944, 00 гривень.

Ухвалою суду від 21.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1740/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №819/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 819/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 479 956,00 гривень.

Ухвалою суду від 21.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1741/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №821/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 821/23 від 15.12.2023 у розмірі 3 842 268,00 гривень.

Ухвалою суду від 03.06.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1743/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №813/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 813/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 039 040, 00 гривень.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1732/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 16.06.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №815/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 815/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 290 992,00 гривень.

Ухвалою суду від 23.06.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2168/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.06.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (далі також Товариство) в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №820/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 820/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 290 992,00 гривень.

Ухвалою суду від 24.06.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2203/26.

Харківська обласна прокуратура (далі також прокурор), з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.06.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі також Адміністрація) та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №812/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 812/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 542 944, 00 гривень.

Ухвалою суду від 18.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1629/26.

Ухвалами суду від 08.06.2026, від 24.06.2026 та від 25.06.2026 у справі №922/1629/26 справи №№922/1629/26, 922/1627/26, 922/1624/26, 922/1740/26, 922/1741/26, 922/1738/26, 922/1733/26, 922/1739/26, 922/1732/26, 922/1743/26, 922/2168/26 та 922/2203/26 були об`єднані в одне провадження зі справою №922/1629/26 та об`єднаній справі присвоєний номер №922/1629/26.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач проти позову заперечував та вказував на його безпідставність та необґрунтованість. Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, вказував на відсутність у прокурора права на позов та не доведення останнім виключного випадку порушення інтересів держави та суспільства; відсутність порушення прав або законних інтересів позивачів; незалучення прокурором сторони договору (Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації) як співвідповідача за наявності обов`язкової процесуальної співучасті; неефективність обраного прокурором способу захисту; добросовісність та послідовність відповідача; відсутність вини та розумних очікувань відповідача. Також, відповідачем до суду подане клопотання про зменшення розміру нарахованої до стягнення неустойки.

У судовому засіданні 06.08.2026 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Представники позивачів у судове засідання не з`явились. До суду від позивачів було подане клопотання про розгляд справи без участі представників Адміністрації та Департаменту за наявними матеріалами. Суд, вважає за можливе клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представників позивачів судом не визнавалась.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (постачальник) та Департаментом житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації (покупець), було укладено низку договорів за №№810/23, 811/23, 812/23, 813/23, 814/23, 815/23, 816/23, 817/23, 818/23, 819/23, 820/23 та 821/23 (аналогічних за своїм змістом) на придбання спеціального транспорту для комунальних підприємств, відповідно до п. 1.1 яких, згідно результатів проведення процедури відкритих торгів (з урахуванням Особливостей) постачальник зобов`язується поставити спеціальний транспорт та передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договорів, поставка товару здійснюється з метою забезпечення комунальних підприємств Харківської області спеціальним транспортом, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 688-р про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 №534 "Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії", в рамках реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 №118 "Про затвердження Порядку використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії".

Згідно п.п 1.3-1.4 договорів, кількість товару, а також номенклатура, асортимент, ціна та вартість товару зазначається сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною договорів. Якість товару, повинна відповідати вимогам діючих ДСТУ, що застосовуються до такого роду товару та іншим чинним в Україні стандартам.

У розділі 2 договорів сторони обумовили, що покупець оплачує товар за ціною, передбаченою у специфікації, яка є невід`ємною частиною договорів. Ціни на товар встановлені сторонами в національній валюті України - гривні. Розрахунки проводяться між сторонами в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі. Керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами) покупець здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 100% вартості товару протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок покупця шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий на ім`я постачальника в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів постачальником виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів. Також визначена ціна кожного з договорів.

Згідно п.п. 3.1, 3.3-3.5 договорів, поставка товару здійснюється постачальником в строк, визначений у п. 7.2 договорів. Також визначене місце поставки по кожному договору. Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною, яка складається постачальником в 2 (двох) оригінальних примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін в момент фактичної передачі товару, в тому числі один примірник повертається постачальнику, а другий примірник залишається у покупця. Приймання - передача товару здійснюється в місті поставки, визначеному п.1.4. договорів. Право власності та ризики випадкового знищення та/або пошкодження на товар переходять від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, що підтверджують поставку товару. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару у власність покупця.

Згідно розділу 5 договорів, сторона, яка порушила зобов`язання, відшкодовує завдані таким порушенням збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено, відповідно до вимог чинного законодавства України. Сторони залишають за собою право не застосовувати штрафні санкції, передбачені чинним законодавством України за невиконання умов договорів. У разі порушення постачальником терміну поставки товару або терміну усунення виявлених недоліків в період гарантійного обслуговування, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 1% від вартості товару за кожен день такого прострочення.

Згідно п.п. 7.1, 7.2, 7.4, 7.16 договорів, вони вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Строк дії договорів починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. і діє до 28.12.2023, а в частині здійснення розрахунків за поставлений товар - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договорів не звільняє сторони від відповідальності за їх порушення, яке мало місце під час їх дії. Будь-які зміни і доповнення до договорів дійсні, лише якщо вони зроблені в письмовому вигляді і підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін.

15.12.2023 між сторонами були підписані відповідні Специфікації Додаток №1 до кожного договору.

22.12.2023 між сторонами були укладені додаткові угоди №2 до договорів, згідно з якими, зокрема, договори доповнені п. 2.5, відповідно до якого попередня оплата надається на термін до 28.12.2023.

На виконання умов договорів, 24.12.2023 Департаментом на рахунок Товариства перераховані кошти, як попередню оплату за товар за спірними договорами.

26.12.2023 Товариство звернулось до Департаменту з листами, в яких вказало, що з 06.11.2023 відбулося ускладнення руху вантажного транспорту через страйки польських перевізників як на в`їзд до Польщі, так і на виїзд. Також почалося блокування перевезень і через українсько-словацький кордон. Відповідні обмеження заподіяли серйозну шкоду вітчизняним підприємцям. Повідомлення щодо ускладнення руху на кордоні з боку Польщі розміщено на сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за посиланням: https://mtu.gov.ua/news/34878.html. Подробиці щодо ускладнення руху на кордоні з боку Польщі розміщено на сайті Державної прикордонної служби за посиланням: https://dpsu.gov.ua/ua/news/Na-kordoni-z-boku-Polshchi-uskladneno-ruh-dlya-vantazhivok-cherez-strayk-polskih-pereviznikiv/. Оскільки важливі та основні комплектуючі частини товару мали надійти постачальнику саме через заблокований кордон, в останнього через зазначені об`єктивні обставини виникли виробничі труднощі зі своєчасного збирання (виготовлення) самоскиду з крано-маніпуляторною установкою KDT-10/5BKHM. Товариство зауважило, що не має на меті уникнути відповідальності перед покупцем за невиконання умов договорів, а напроти, просить покупця врахувати вищевикладене та укласти додаткові угоди до спірних договорів щодо продовження строків поставки самоскиду з крано-маніпуляторною установкою KDT-10/5BKHM. До листів були додані проєкти додаткових угод до спірних договорів.

27.12.2023 між сторонами до спірних договорів були укладені додаткові угоди №3, відповідно до яких внесені наступні зміни: "1.1 Пункт 2.5. Розділу 2. Ціна договору та порядок розрахунків викладений в наступній редакції: "Попередня оплата надається на термін до 31.03.2024 року.". 1.2 Пункт 7.2. Розділу 7. Заключні положення викладений в наступній редакції: "7.2. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. Договору i діє до 31.03.2024 року, а в частині здійснення розрахунків за поставлений Товар - до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.".

В подальшому, у період з 28.02.2024 по 26.03.2024, між сторонами були підписані видаткові накладні про поставку товарів за спірними договорами та кти приймання-передачі товару.

Звертаючись з даним позовом до суду, позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що Харківською обласною прокуратурою під час опрацювання інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі публічних закупівель Prozorro, щодо проведених розпорядниками бюджетних коштів процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг, встановлено підстави для застосування визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру повноважень з представництва інтересів Держави у бюджетній сфері у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за договорами про публічну закупівлю.

З опрацьованих матеріалів та з`ясованих обставин прокурор установив неналежне виконання ТОВ "Автоскладальне підприємство "Кобальт" своїх зобов`язань за спірними договорами, які полягали у безпідставному та такому, що суперечить чинному законодавству України укладанні спірних додаткових угод №3 від 27.12.2023 щодо продовження строку дії укладених договорів, що, у свою чергу, призвело до порушення строків поставки товару та стало підставою для нарахування пені, відповідно до умов укладених договорів. Прокурор вказує, що неподання уповноваженими органами (позивачами у справі) до суду позовної заяви свідчить про неналежне здійснення ними своїх повноважень та призводить до порушення інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позову в цій справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

03.12.2025 Конституційний Суд України ухвалив рішення №6-р(ІІ)2025, в якому виснувано наступне:

"2. визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, зокрема, про таке:

"7.2. Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України, вирішуючи цю справу, керується юридичною визначеністю як складником принципу верховенства права, що зобов`язує законодавця встановлювати межі дискреції органів публічної влади, а також ураховує загальновизнану вимогу міжнародного права щодо потреби детального врегулювання на рівні закону діяльності органів прокуратури поза сферою кримінального права.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Приписи "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає "не здійснює" або "неналежним чином здійснює". Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

Водночас відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що її в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону визначено як один із випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, за своєю суттю є фактом, що підлягає доведенню прокурором і встановленню судом, та не створює дискреції, межі якої не визначені приписами права.

7.3. На думку Конституційного Суду України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону уможливлюють виконання прокуратурою функції, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, у спосіб, що зумовлює позасудове оцінювання прокурором ефективності дій чи встановлення бездіяльності інших суб`єктів владних повноважень поза сферою кримінального права, тоді як, зокрема, у сфері кримінального права вже наявні відповідні механізми реагування прокуратури на випадки нездійснення або неналежного здійснення суб`єктами владних повноважень своїх функцій для захисту інтересів держави.

Цим самим створено не передбачений Конституцією України механізм упливу прокуратури на реалізацію повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, та знівельовано вимогу статті 6 Конституції України щодо самостійного здійснення повноважень кожним органом у визначених Конституцією України межах.

Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури, закріплений у пункті 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України, перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст цієї конституційної функції прокуратури.

7.4. Наведене підтверджують надані Офісом Генерального прокурора статистичні дані. Зокрема, кількість розпочатих справ щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язаних із кримінальним провадженням, становила: у 2017 році - 6252, у 2018 - 5924, у 2019 - 4905, у 2020 - 5120, у 2021 - 5343, у 2022 - 4775, у 2023 - 7692, у 2024 - 9179.

Аналіз таких даних свідчить, що "виключні випадки" представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язані з кримінальним провадженням, фактично перетворилися на поширену практику, яка є несумісною з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України".

Господарський суд зазначає, що визнання правового акта неконституційним означає скасування Конституційним Судом презумпції конституційності правового акта, яка діяла до цього, при цьому саме рішення Конституційного Суду не призводить до неконституційності цього акта, воно лише встановлює її.

Також, не лише Конституційний Суд України вправі оцінити на відповідність Конституції України той чи інший закон чи інший правовий акт, оскільки ст.11 ГПК України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У постанові Верховного Суду від 24.03.2024 у справі №921/229/22 викладені наступні висновки:

"51. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на момент звернення прокурора з позовом до суду положення абз. 8 ч. 5 ст.11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" вже було визнано неконституційним, то задоволення позовних вимог (виконання яких здійснювалося би на майбутнє) суперечитиме принципу правової визначеності, що є невід`ємним елементом принципу верховенства права.

52. Верховний Суд відхиляє доводи прокурора та погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з таких мотивів. …

59. Частина 6 ст.11 ГПК передбачає, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

60. Верховний Суд вважає, що абз. 8 ч. 5 ст.11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин як такий, що суперечить Конституції України, з мотивів, викладених у рішенні Конституційного Суду України. …

77. Таким чином, оскільки норму абз. 8 ч.5 ст.11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" вже визнано такою, що не відповідає Конституції України, то у Верховного Суду відсутні передбачені ч. 6 ст. 11 ГПК підстави для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності такої норми.

78. Враховуючи наведене, керуючись ч. 6 ст.11 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку, що абз. 8 ч.5 ст. 11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" не підлягає застосуванню, а тому позов прокурора, поданий на підставі цієї норми, задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції дійшов правильних по суті висновків, однак з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові".

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.

Питання застосовності (незастосовності) певного нормативно-правового акта до обставин справи суд з`ясовує, зокрема, у порядку вирішення конкуренції правових норм.

Відповідно до ч. 6 ст.11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Крім того, суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акта вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).

Такі висновки викладено у пунктах 41-44 постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/15990/23.

Станом на час звернення прокурора до Департаменту та Адміністрації (29.04.2026, 12.05.2026 та 13.05.2026) і на момент подання прокурором позовів в інтересах цих осіб до господарського суду (12.05.2026 - 18.06.2026), прокурору було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі №910/16365/25.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 №912/2385/18 та у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову Харківської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" про визнання недійсними додаткових угоди та стягнення коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, для вирішення питання про повернення сплаченої суми судового збору прокурору слід звернутись до господарського суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 226, 232 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повна ухвала підписана 11 серпня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова