Решение № 138907950, 05.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.2026м. СумиСправа № 920/545/26

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Державної установи Конотопська виправна колонія (№130) (вул. Батуринська, буд. 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 08565109)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ (вул. Тополянська, буд. 21, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 39606718)

про стягнення 1568325 грн 76 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Цілик А.Ю. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Шевчук І.А. (в режимі відеоконференції)

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1568325 грн 76 коп. безпідставно отриманих коштів, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно була нарахована оплата послуги транспортування теплової енергії позивачу, так як жодних дій, пов`язаних з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі відповідного договору та його виконання вчинено не було.

Таким чином, позивачем було безпідставно перераховано на рахунок відповідача грошові кошти без достатньої на те правової підстави, оскільки між сторонами не існувало та не існує жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування коштів у розмірі 1 568 325,76 грн. за послугу з транспортування теплової енергії.

Відповідач позов не визнає з огляду на те, що між сторонами протягом 2024-2025 укладалися та виконувалися договори на постачання теплової енергії, саме у договорах була визначена ціна договору, яка розраховувалась на підставі затверджених тарифів на транспортування теплової енергії. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" тариф на транспортування теплової енергії є державною регульованою ціною, та не може змінюватися за домовленістю сторін договору.

Рух справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.04.2026 у справі №920/545/26 позовну заяву б/н від 22.04.2026 (вх. №1906 від 22.04.2026) було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

01.05.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №2310 від 01.05.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 08.06.2026.

01.06.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позов (вх.№2864).

У судовому засіданні 08.06.2026 закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.08.2026.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між державною установою «Конотопська виправна колонія (№ 130)», як споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртепло Суми», як теплопостачальною організація, в період 2024-2026 року склалися договірні відносини. Так протягом вказаного періоду було укладеного декілька договорів на постачання теплової енергії, а саме:

1. договір про постачання теплової енергії від 01.11.2024р. №Г-550;

2. договір про постачання теплової енергії від 19.12.2024р. №Г-620;

3. договір про постачання теплової енергії від 20.01.2025р. №53/К-1;

4. договір про постачання теплової енергії від 26.12.2025р. №1/К-18.

Станом на 2026 рік діючим є договір про постачання теплової енергії від 26.12.2025р. №1/К-18 з додатками (далі договір).

Згідно умови діючого договору про постачання теплової енергії теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання надавати теплову енергію, яка класифікується за кодом національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника: « 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція».

В свою чергу, державною установою «Конотопська виправна колонія (№ 130)», як споживачем були взяті на себе зобов`язання приймати та своєчасно оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами протягом терміну дії даного договору (п. 1.1. Договору № 1/К-18 від 26.12.2025р.)

Розділом V Договору визначено строк постачання теплової енергії, а саме протягом 2026 року.

Крім того, п. 5.2. Договору визначено, що точкою розподілу, в яких здійснюється передача теплової енергії від Теплопостачальної організації Споживачеві є місцем встановлення вузла обліку теплової енергії, який є власністю Теплопостачальної організації. Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах, необхідних для підтримання температури, передбаченої санітарними нормами, в усіх приміщеннях (будівлях) Споживача.

Пункт 5.4. Договору визначає, що Теплопостачальна організація несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію теплових установок і теплових мереж, що знаходяться на її балансі або обслуговуванні, а Споживач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію теплових установок і теплових мереж, що знаходяться на його балансі або обслуговуванні.

Умовами п. 3.1. Додатку № 1 до договору № 1/К-18 від 26.12.2025р. визначено, що межа відповідальності «Споживача» і «Теплопостачальної організації» за стан та обслуговування теплових мереж та устаткування визначається їх балансовою належністю.

Згідно умов діючого договору № 1/К-18 від 26.12.2025р. вартість та кількість фактично відпущеної теплової енергії «Споживачу» встановлюється на підставі показань приладів обліку теплової енергії, а в разі їх відсутності або не коректної роботи розраховується, згідно Постанови КМУ від 03.10.2007р. №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько- побутові потреби в Україні", що затверджені Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 р.

Умовами п. 3.2. Договору визначено, що ціна 1 Гкал розрахована відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про теплопостачання» на рівні 90% від середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій що фінансуються з державного чи місцевого бюджету.

Також умовами п. 3.3. Договору визначено, що при зміні тарифів, нові тарифи є обов`язкові для виконання обох сторін даного договору з моменту їх введення, з подальшим укладанням додаткової угоди. Інформація щодо зміни тарифу може надсилатись листом, але не пізніше ніж за 14 календарних днів до моменту зміни тарифу.

На аналогічних умовах, між сторонами були укладені договори від 01.11.202 року № Г-550 та від 20.01.2025р. № 53/К-1, від 19.12.2024 №Г-620.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 13 Закону України «Про теплопостачання», постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 №239 «Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення» на підставі рішень виконавчого комітету Конотопської міської протягом дії визначених договорів за період 2024-2026 опалювальних років вносилися зміни та коригування тарифів та внесення змін на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (вироблених з використанням природного газу).

Так, рішеннями виконавчого комітету Конотопської міської ради тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (вироблених з використанням природного газу) становили:

- від 07.10.2024 № 246 тариф встановлений на рівні 3813,37 грн. (з ПДВ), в т.ч. виробництво теплової енергії 2988,29 грн.; транспортування теплової енергії 782,32 грн.; постачання теплової енергії 42,76 грн.;

- від 24.01.2025 № 21 тариф встановлений на рівні 3935,00 грн. (з ПДВ), в т.ч. виробництво теплової енергії 2900,72 грн.; транспортування теплової енергії 981,04 грн.; постачання теплової енергії 53,24 грн.;

- від 07.10.2025 № 262 тариф встановлений на рівні 3994,24 грн. (з ПДВ), в т.ч. виробництво теплової енергії 2941,97 грн.; транспортування теплової енергії 998,59 грн.; постачання теплової енергії 53,68 грн.;

- від 09.01.2026 № 5 тариф встановлений на рівні 4174,11 грн. (з ПДВ), в т.ч. виробництво теплової енергії 3101,51 грн.; транспортування теплової енергії 1013,42 грн.; постачання теплової енергії 59,18 грн.

Позивач вважає, що при виставленні рахунків за договорами відповідачем неправомірно застосовувалась методика шляхом застосування тарифу, визначеного рішеннями виконавчого комітету Конотопської міської ради та до тарифу були включені послуги з транспортування теплової енергії з огляду на наступне.

Відповідно до Положення «Про державну установу «Конотопська виправна колонія (№130)», затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 05.01.2024р. № 53/5 органом управління колонії є Міністерство юстиції України, діяльність виправної колонії контролюється та координується в межах компетенції Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань Міністерства юстиції та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, а управління та контроль за діяльністю виправної колонії у сфері ресурсного забезпечення, матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення виробничої діяльності, у тому числі комунальних послуг, продуктах харчування та речовому забезпеченні здійснюється державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».

Транспортування теплової енергії це господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі відповідного договору (ЗУ «Про теплову енергію» від 02.06.2005 року № 2633-IV).

З технічної точки зору - це процес передачі тепла через мережі трубопроводів та спеціальних споруд, що в свою чергу є частиною загального процесу теплопостачання, яка забезпечує доставку тепла, виробленого на джерелі, до споживача.

Мережі бувають як магістральні (транзитні), так і місцеві (розподільчі) по яким тепло доходить до систем опалення споживача. Економічною складовою тарифу на транспортування також являються операційні витрати підприємства на обслуговування мереж.

У зв`язку з тим, що внутрішні системи опалення позивача знаходяться на балансі державної установи «Конотопська виправна колонія (№130)», обслуговування та ремонт мереж також здійснюється за рахунок установи, тому застосування тарифу на транспортування теплової енергії відносно нашої державної установи позивача є безпідставним.

Крім цього, як зазначає позивач, з метою виробництва та постачання теплової енергії відповідач уклав договір оренди державного нерухомого майна - частину будівлі котельні площею 111,5 м2, за адресою: Сумська область, місто Конотоп, вулиця Батуринська, будинок 2 №27/59/24-Н/Г-287 від 11.07.2024р., що обліковується на балансі Державної установи «Конотопська виправна колонія (№ 130)».

За умовами договору оренди, позивач є балансоутримувачем теплових мереж за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Батуринська, 2.

Акт балансового розмежування між позивачем та відповідачем не підписаний. Позивач вважає, що межею балансового розмежування є місце встановлення вузла обліку теплової енергії, який є власністю відповідача (теплопостачальної організації).

Тому, позивач вважає, що відповідач неправомірно включав до рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії послуги з транспортування.

Позивач здійснив розрахунок безпідставно сплачених за транспортування теплової енергії за період з 01.11.2024 по 28.02.2026 коштів та надіслав відповідачу вимогу про повернення 1568308,85 грн (лист від 20.03.2026 №14/9/927-АВ-26).

Відповідач відмовився повертати кошти, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом, обгрунтовуючи свої вимоги главою 83 ЦК України, та вважає, що кошти у розмірі 1568308,85 грн є безпідставно набутими.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Подібний висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Крім того, сталою є практика Верховного Суду про те, що норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. (див. постанову Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 365/388/20).

Судом установлено та не заперечується сторонами, що сплата коштів у розмірі 1568308,85 грн здійснювалася позивачем виключно на підставі договорів про постачання теплової енергії.

Рахунки на оплату та акти підписувалися сторонами саме у межах договорів.

Тому відсутні підстави для застосування до правовідносин, що є предметом спору, положень гл. 83 ЦК України та вважати їх кондикаційними.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у позові судом відмовлено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 18819 грн 91 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У позові Державної установи Конотопська виправна колонія (№130) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ про стягнення 1568325 грн 76 коп. відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 18819 грн 91 коп. покласти на позивача.

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.08.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко