Решение № 138907941, 11.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/856/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоРесурс "Рі Груп"

до відповідача Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення 397 604,43 грн

Секретар судового засідання Мельник В.Я.

Представники:

від позивача Заверюха Т.С.

від відповідача не з`явився

Суть спору.

У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоРесурс "Рі Груп"до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення 397 604,43 грн, з яких 3 % річних у розмірі 199 121,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 198 483,24 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 лютого 2025 року між ТОВ "Енерго Ресурс "РІ ГРУП" та РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" було укладено Договір про закупівлю електричної енергії №121 , відповідно до якого Постачальник продає (постачає) електричну енергію, без розподілу Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Розділ 6 Договору передбачає, крім іншого, обов`язки Споживача, відповідно до якого, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, натомість Договором передбачено право Постачальника отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Однак, сплата за поставлену електричну енергію здійснювалась Відповідачем із порушенням строків, передбачених Договором, відтак ТОВ "Енерго Ресурс" РІ ГРУП вважає, що має право на стягнення зі Споживача на свою користь 3% річних та інфляційних втрат. Тому нараховує Відповідачу 3 % річних у розмірі 199 121,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 198 483,24 грн.

Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнає. Серед іншого зазначає, що основними видами діяльності РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" є забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод. Відповідач займає монопольне становище на ринках Рівненської області по централізованому водопостачанню та централізованому водовідведенню в територіальних межах м. Рівне, смт. Гоща та смт. Квасилів. Таким чином, основна діяльність відповідача спрямована на задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади у отриманні послуг водопостачання та водовідведення. Низька платіжна дисципліна споживачів спричиняє загрозу своєчасній сплаті податків, доходів та зборів підприємством, своєчасному розрахунку підприємства з іншими суб`єктами господарювання і порушує інтереси держави в частині формування доходів державного бюджету; унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергопостачальними підприємствами, підприємством, що здійснює очистку стічних вод, хоча найбільш вагомою проблемою, яка стоїть перед підприємством, є проблема рентабельності тарифів. Відповідач зауважує, що тарифи за водопостачання та водовідведення не збільшувались ще з 2021 року. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має цілу низку боржників, як фізичних так і юридичних осіб, щодо яких відкриті виконавчі провадження, та які мають наявну заборгованість зі сплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Відповідач не спроможний відразу задовольнити всі платіжні вимоги постачальників і не спроможний вчасно розрахуватись із відповідними постачальниками за товари, роботи, послуги.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України впала платоспроможність населення та відтак різко зросла заборгованість населення перед РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" за отримане водопостачання та водовідведення. Загальна сума заборгованості станом на 31.12.2023 р. перед РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" складає 155521263,57 грн. Крім того, станом на 31.12.2023 р. узгодженою, проте не відшкодованою для Відповідача є сума різниці в тарифах на загальну суму 141 555 100,00 грн.

Окрему увагу Відповідач звертає на тому, що він відноситься до критичної інфраструктури, відтак надмірне стягнення інфляційних і пені з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" може спричинити ризик припинення фінансово-господарської діяльності підприємства критичної інфраструктури, що в свою чергу може негативно відобразитися на значній кількості населення обласного центру м. Рівне та смт. Гоща і смт. Квасилів.

Прострочення виконання зобов`язання зі сплати вартості поставленої електроенергії виникло не з вини РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", а є наслідком обставин непереборної сили. Тому Відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив Позивач серед іншого вказує, що доводи відповідача щодо його фінансових труднощів, відсутності достатніх коштів та залежності своєчасного виконання ним своїх грошових зобов`язань від розрахунків власних споживачів є його внутрішніми господарськими обставинами, які виникли у сфері здійснення ним підприємницької діяльності та жодним чином не стосуються позивача. Позивач не є учасником правовідносин між відповідачем та його споживачами, не має можливості впливати на своєчасність здійснення ними платежів та не повинен нести негативні наслідки неналежної організації господарської діяльності відповідача. Ризик неплатоспроможності контрагентів, недостатності фінансування чи інших фінансових труднощів є виключно ризиком самого відповідача як суб`єкта господарювання.

Статус об`єкта критичної інфраструктури не є передбаченою законом підставою для невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань, не звільняє від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та не надає права отримувати електричну енергію без її своєчасної оплати. Більше того, позивач також здійснює діяльність у сфері енергетики, яка є складовою критичної інфраструктури держави. Саме безперервне функціонування електроенергетичної галузі забезпечує можливість роботи підприємств водопостачання, лікарень, закладів освіти, об`єктів оборони та інших критично важливих споживачів. При цьому статус суб`єкта критичної інфраструктури не звільняє позивача від обов`язку щоденно закуповувати електричну енергію, своєчасно здійснювати розрахунки з оператором системи передачі, оператором ринку, виробниками електричної енергії та іншими учасниками ринку, незалежно від того, чи виконують його споживачі свої платіжні зобов`язання.

Позивач просить суд позов задовольнити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11 серпня 2026 р. на 09:50 год.

14.07.2026 до суду від представника позивача - Савлук Ірини Миколаївни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 16.07.2026 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.08.2026 через електронний суд від представника позивача - Заверюхи (ЛОСИЧ) Тетяни Сергіївни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 10.08.2026 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у засідання 11.08.2026 не з`явився. 27.07.2026 надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 11.08.2026 представник позивача наголошував на ґрунтовності позову, просив суд позов задоволити в повному обсязі.

Судом досліджені докази по справі.

У засіданні проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

10 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс "РІ ГРУП" (Постачальник) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (Споживач) було укладено Договір про закупівлю електричної енергії №121 від 10 лютого 2025 року, відповідно до якого Постачальник продає (постачає) електричну енергію, без розподілу Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (том 1 арк.с. 42-53)

Відповідно до п.2.2. Договору, предметом є Електрична енергія (код за ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія.

Пункт 3.1. Договору передбачає, що початком строку (періоду) постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору. Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31 грудня 2025 року. Відповідно до Додатку №1, початок постачання 10 лютого 2025 року.

Загальна ціна Договору становить 185 124 366,96 грн. з ПДВ (сто вісімдесят п`ять мільйонів сто двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість гривень дев`яносто шість копійок), у тому числі ПДВ 30 854 061,16 грн. (п.5.1. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії 23 000 000 кВт/год.

Як вбачається з п.5.2. Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у Актах приймання-передачі та Рахунках.

Згідно із п. 5.7. Договору, оплата електроенергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання на підставі Рахунку та Акту приймання-передачі. Споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акту та виставленого Постачальником рахунку, у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі, але в будь-якому випадку не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після закінчення розрахункового періоду. Оплата за грудень здійснюється Споживачем до 25 грудня. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за фактично відпущену (спожиту) електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку та згідно умов цього Договору.

Розділ 6 Договору передбачає, крім іншого, обов`язки Споживача, відповідно до якого, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, натомість Договором передбачено право Постачальника отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1.)

Відповідно до п.9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Також, у вказаний Договір неодноразово вносились зміни, шляхом укладення між Сторонами додаткових угод. Зокрема, сторонами було внесено зміни до умов Договору щодо обсягу закупівлі електричної енергії та загальної ціни Договору.

У Договорі було визначено строк поставки електричної енергії до грудня 2025 року включно.

Після укладення Договору, його істотні умови неодноразово змінювалися сторонами шляхом укладення додаткових угод. Зокрема, сторонами було внесено зміни до умов Договору щодо обсягу закупівлі електричної енергії та загальної ціни Договору. (том 1 арк.с. 56-83)

Унаслідок внесених змін сторони погодили нові показники обсягу постачання електричної енергії та відповідне коригування загальної вартості Договору. Таким чином, фактичне виконання Договору здійснювалося в межах погоджених сторонами обсягів та граничної ціни Договору.

Фактичне постачання електричної енергії було завершено у листопаді 2025 року.

Сторонами було підписано ряд актів здачі-приймання електричної енергії відповідно до Договору про закупівлю електричної енергії №121 від 10 лютого 2025 року за період з лютого 2025 року по листопад 2025 року. (том 1 арк.с. 84-93)

А саме: - акт № 516 від 28 лютого 2026 року, обсяг 1 989 989 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 16 576 368,60 грн. - акт № 609 за березень 2025 року, обсяг 2 114 399 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 17 035 307,40 грн. - акт № 2362 за квітень 2025 року, обсяг 1 955 663 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 12 809 064,64 грн. - акт № 2673 за травень 2025 року, обсяг 1 991 159 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 12 797 574,65 грн. - акт № 2880 за червень 2025 року, обсяг 1 915 950 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 12 911 031,23 грн. - акт № 3190 за липень 2025 року, обсяг 2 047 470 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 14 993 060,88 грн. - акт № 3642 за серпень 2025 року, обсяг 1 907 319 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 14 189 032,84 грн. - акт № 3736 за вересень 2025 року, обсяг 1 947 580 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 14 100 351,02 грн. - акт № 4346 за жовтень 2025 року, обсяг 2 098 894 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 17 535 329,56 грн. - акт № 4707 за листопад 2025 року, обсяг 1 376 635 кВт*год, вартість поставки з ПДВ 12 059 441,30 грн.

Відповідачем здійснювалася оплата Постачальнику вартості використаної (поставленої) електричної енергії, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями. (том 1 арк.с. 94-249; том 2 арк.с. 1-54)

Відповідач порушував строки сплати коштів, однак повністю розрахувався з Позивачем за електроенергію.

Враховуючи, що сплата за поставлену електричну енергію здійснювалась Відповідачем із порушенням строків, передбачених Договором, відтак, ТОВ "Енерго Ресурс" РІ ГРУП" нарахував на свою користь 3 % річних у розмірі 199 121,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 198 483,24 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільний кодекс України).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правова природа укладеного договору відповідає договору про надання послуг у розумінні статті 901 Цивільного кодексу України, оскільки електропостачальник (виконавець) здійснює постачання електричної енергії, яка споживається в процесі її використання, а споживач (замовник) зобов`язаний оплатити такі послуги. Відповідно до статті 903 цього Кодексу, обов`язок оплати покладається на замовника у строки, визначені договором.

Згідно спеціальних норм Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та повне отримання коштів за відпущену електричну енергію (пункт 3 частини першої статті 57), а споживач зобов`язаний здійснювати оплату відповідно до умов укладеного договору (пункт 1 частини третьої статті 58).

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, здійснив постачання електричної енергії, що підтверджується актами здачі-приймання електричної енергії, які були підписані Відповідачем.

Договір має оплатний характер, а отже Відповідач виконав зобов`язання по сплаті за фактично спожиту електричну енергію.

Проте встановлено, що оплата коштів здійснювалась Відповідачем із порушенням строків, передбачених Договором.

Вказане підтверджує факт порушення грошового зобов`язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання Позивач застосував наслідки, передбачені статтями 611 та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник зобов`язаний сплатити, зокрема, три відсотки річних та інфляційні втрати від прострочених сум.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок Позивача щодо нарахування трьох відсотків річних у сумі 199121,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 198 483,24 грн., та дійшов висновку про його правильність.

27.07.2026 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування Відповідач посилається на скрутне фінансове становище, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вирішуючи подане Відповідачем прохання, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, Позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання, зокрема про зменшення судом розміру процентів річних у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав.

У справі № 902/417/18 Верховний Суд визнав винятковим випадком для зменшення відсотків річних (які були встановлені за домовленістю сторін в розмірі 40% та 96%), нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України саме внаслідок порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові №903/602/24 від 02.07.2025:

"135. З огляду на наведені у цій постанові висновки, для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".

У справі № 918/856/26, що розглядається судом, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто мінімальний розмір, передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а не збільшений за домовленістю сторін, отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, і тим більше інфляційних втрат (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Суд не погоджується з доводами Відповідача про наявність підстав для зменшення належних до стягнення сум 3% річних, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки нарахування 3% річних відбувається Позивачем у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування 3% річних у даній справі не дозволяють дійти висновку про подібність обставин у справі № 902/417/18 і про явно нерозумні чи несправедливі наслідки для боржника у цій справі внаслідок застосування відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Отже, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 199 121,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 198 483,24 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову і стягнення з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" на користь ТОВ "ЕнергоРесурс "Рі Груп" 397 604,43 грн, з яких 3 % річних у розмірі 199 121,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 198 483,24 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3 ч. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 771,25 грн. (5964,08,10*0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №9629 від 08.07.2026, який підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"(33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоРесурс "Рі Груп" (08615, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова, 3, квартира 61, код ЄДРПОУ 44238503):

- 199 121 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сто двадцять одну) грн 19 коп. 3 % річних,

- 198 483 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят три) грн 24 коп. інфляційних втрат,

- 4 771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одну) грн 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕнергоРесурс "Рі Груп" (08615, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова, 3, квартира 61, код ЄДРПОУ 44238503).

Відповідач (боржник): Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"(33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2026 року.

Суддя Бережнюк В.В.