Постановление суда № 138907622, 11.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2247/26

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Масарівське курча (вх.№50/26 від 10.08.2026) про вжиття заходів забезпечення позову

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Масарівське курча

48515, Тернопільська область, Чортківський район, село Горішня Вигнанка, вулиця Франка І., будинок 9, код ЄРДПОУ 45673970

до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕКСТОІЛ

08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, провулок Надії, будинок 1, приміщення 1050, код ЄДРПОУ 38479692

про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №555/26 від 27.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №30-03/26 від 30.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №30-03/26 від 30.03.2026 в частині оплати поставленого позивачем товару.

На момент розгляду заяви про забезпечення позову питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №911/2247/26 судом не вирішено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2026 попередню заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» про забезпечення позову повернуто заявнику у зв`язку із відсутністю у заявника зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» повторно надійшла заява (вх. №50/26 від 10.08.2026) про забезпечення позову, в якій заявник зазначає, що недолік, який став підставою для повернення попередньої заяви, усунутий шляхом реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС.

У заяві про забезпечення позову заявник заявляє про накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» (код ЄДРПОУ 38479692) та знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах України, в межах суми позовних вимог; накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» (код ЄДРПОУ 38479692), в межах суми позовних вимог; заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна в межах суми позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу №30-03/26 від 30.03.2026 позивач поставив відповідачу продукцію за видатковою накладною №149 від 25.05.2026, всього на суму 1064535,00 грн, однак, відповідач здійснив лише часткову оплату у розмірі 100000,00 грн, у зв`язку з чим, за твердженнями заявника, утворилась заборгованість у сумі 964535,00 грн.

Заявник зазначає, що ціна позову становить 1010753,40 грн та складається з 964535,00 грн основного боргу, 42016,73 грн пені та 4201,67 грн 3 % річних.

Також заявник зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію №53 від 29.06.2026 з вимогою добровільного погашення заборгованості, на підтвердження чого посилається на трекінг АТ «Укрпошта» №R482600009553. При цьому, заявник вказує, що відповідач зазначену претензію не отримав, відповіді на неї не надав, грошові кошти не повернув та умови зобов`язання не виконав.

Крім того, заявник посилається на те, що у Господарському суді Київської області перебувають ще дві справи: №911/1734/26 та №911/2014/26 за позовами інших кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» про стягнення заборгованості.

На думку заявника, зазначені обставини свідчать про наявність у відповідача невиконаних грошових зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання, що підтверджує систематичний характер порушення ним договірних зобов`язань та істотно підвищує ризик недостатності активів для виконання рішення суду у даній справі.

Заявник також зазначає, що одночасне перебування у провадженні суду кількох справ про стягнення заборгованості з одного й того самого відповідача свідчить про реальну загрозу утруднення або навіть неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач має можливість розпорядитися належними йому грошовими коштами та майном до ухвалення рішення у справі.

За результатами розгляду заяви (вх. №50/26 від 10.08.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» про забезпечення позову суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи може застосувати передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України застосований захід має бути співмірним із заявленими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд враховує актуальні правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24.

Пунктом 6.7 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 зазначено, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

У пунктах 6.8-6.16 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 зазначено, що процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобовязання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять обєкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Крім того, у пунктах 6.32 6.35 у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надалі зазначила таке.

Заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.

За результатами розгляду касаційної скарги у справі №910/7497/24 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скасувала судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову та ухвалила нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Оцінка матеріалів заяви та висновки суду.

Зі змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» (вх. №50/26 від 10.08.2026) вбачається, що необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову заявник пов`язує з такими обставинами: невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №30-03/26 від 30.03.2026; направленням відповідачу претензії №53 від 29.06.2026 та відсутністю відповіді на неї; перебуванням у Господарському суді Київської області справ №911/1734/26 та №911/2014/26 за позовами інших кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» про стягнення заборгованості.

Щодо посилання заявника на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №30-03/26 від 30.03.2026 суд зазначає таке.

Заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» позовні вимоги безпосередньо ґрунтуються на твердженнях позивача про поставку відповідачу товару на суму 1064535,00 грн, здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 100000,00 грн та існуванні, у зв`язку із цим, основної заборгованості у сумі 964535,00 грн, на яку заявником також нараховані пеня та 3 % річних.

Отже, наведена обставина щодо невиконання відповідачем грошового зобов`язання є одночасно тією фактичною обставиною, якою заявник обґрунтовує самі позовні вимоги про стягнення грошових коштів.

Відповідно до пункту 6.33 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог не досліджується, оскільки відповідні обставини підлягають встановленню під час розгляду спору по суті.

З огляду на вказане, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не встановлює факту наявності чи відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» заборгованості у сумі 964535,00 грн, правомірності нарахування пені у сумі 42016,73 грн та 3 % річних у сумі 4201,67 грн, а також не надає правової оцінки належності виконання сторонами умов договору купівлі-продажу №30-03/26 від 30.03.2026, оскільки зазначене стосується предмета вирішення спору по суті.

При цьому, саме по собі твердження заявника про невиконання відповідачем спірного грошового зобов`язання, яке одночасно становить фактичну підставу позовних вимог про стягнення заборгованості, не підтверджує автоматично наявності передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для застосування заходів забезпечення позову.

В іншому випадку саме пред`явлення позову про стягнення простроченої грошової заборгованості та твердження позивача про невиконання відповідачем відповідного зобов`язання фактично мало б наслідком автоматичне застосування заходів забезпечення позову незалежно від конкретних обставин справи.

Натомість відповідно до пункту 6.10 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 наявність або відсутність підстав для забезпечення позову підлягає вирішенню в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин, а заявник має належно обґрунтувати обставини, які свідчать про те, що невжиття відповідного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Щодо посилання заявника на претензію №53 від 29.06.2026 суд зазначає таке.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» посилається на направлення на адресу відповідача претензії №53 від 29.06.2026 з вимогою добровільного погашення заборгованості.

При цьому, заявник безпосередньо у заяві зазначає, що відповідач вказану претензію не отримав, жодної відповіді на неї не надав, грошові кошти не повернув та умови зобов`язання не виконав.

Разом з тим, наступним доводом заявник стверджує, що «наявність претензії без відповіді доводить, що Боржник знає про наявність великого боргу перед Товариством і має прямий мотив приховати або відчужити своє майно до моменту винесення судового рішення».

Суд відзначає, що наведені заявником доводи, у цій частині, не узгоджуються між собою.

Зокрема, за умови, що відповідно до твердження самого заявника претензія №53 від 29.06.2026 відповідачем не отримана, сам факт відсутності відповіді саме на таку неотриману претензію не підтверджує зроблений заявником висновок про ознайомлення відповідача зі змістом цієї претензії та виникнення у відповідача у зв`язку з нею «прямого мотиву» приховати або відчужити належне йому майно.

При цьому, суд не встановлює на цій стадії обізнаність чи необізнаність відповідача про наявність між сторонами спірних договірних правовідносин в цілому, оскільки відповідна обставина не є предметом розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд оцінює саме наведений заявником аргумент щодо причинно-наслідкового зв`язку між залишенням без відповіді претензії №53 від 29.06.2026 та заявленим ризиком приховування чи відчуження майна і встановлює, що наведені самим заявником фактичні обставини такого причинно-наслідкового зв`язку не підтверджують.

Крім того, відсутність відповіді на претензію сама по собі не містить відомостей щодо вартості чи обсягу активів відповідача, їх достатності або недостатності для виконання можливого рішення суду та не підтверджує заявленого ризику недостатності активів відповідача.

Щодо посилання заявника на справи №911/1734/26 та №911/2014/26 суд зазначає таке.

Відповідно до заяви (вх. №50/26 від 10.08.2026) про забезпечення позову заявник зазначає, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувають ще дві справи: №911/1734/26 та №911/2014/26 за позовами інших кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» про стягнення заборгованості.

На підставі вказаної обставини заявник робить висновок, що у відповідача наявні невиконані грошові зобов`язання перед іншими суб`єктами господарювання, що підтверджує систематичний характер порушення ним договірних зобов`язань та істотно підвищує ризик недостатності активів для виконання рішення суду у цій справі.

Суд відзначає, що сам факт звернення інших осіб до суду з позовами про стягнення грошових коштів свідчить про існування відповідних судових спорів та реалізацію такими особами права на судовий захист.

Водночас, факт пред`явлення позову сам по собі не є тотожним встановленню судом обґрунтованості заявлених у такому позові вимог, факту існування відповідного грошового зобов`язання та його розміру.

При цьому до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» (вх. №50/26 від 10.08.2026) не додано документів, які заявник визначав би як докази на підтвердження наведених ним обставин щодо справ №911/1734/26 та №911/2014/26, змісту заявлених у них вимог, встановлених у них обставин або впливу існування відповідних спорів на фактичний обсяг активів Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ».

Відповідно до переліку додатків до заяви, до неї долучені копія виписки щодо заявника, докази направлення заяви відповідачу, копія договору купівлі-продажу №30-03/26 від 30.03.2026, копія видаткової накладної №149 від 25.05.2026, копія товарно-транспортної накладної №149 від 25.05.2026, копія акта звірки взаєморозрахунків, копія претензії №53 від 29.06.2026 з доказами її направлення, трекінг АТ «Укрпошта», відповіді щодо наявності та відсутності зареєстрованих електронних кабінетів у ЄСІТС та квитанція про сплату судового збору.

Отже, сам заявник на підтвердження наведеного ним висновку про «систематичний характер порушення» відповідачем договірних зобов`язань та підвищення ризику недостатності активів посилається на факт існування інших судових справ, однак, матеріалів, з яких суд міг би встановити фактичні обставини, що підтверджують саме зроблений заявником висновок про ризик недостатності активів відповідача, до заяви не долучає.

З огляду на наведене, сам по собі факт наявності інших судових спорів за відсутності інших фактичних даних, не підтверджує зробленого заявником висновку про недостатність майна чи грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» для виконання можливого рішення суду у цій справі.

При цьому, суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Пунктом 19 вказаної постанови зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Водночас, у пункті 23 Верховний Суд окремо застеріг, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Таким чином, суд при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» не покладає на заявника обов`язку довести саме можливість відповідача розпоряджатися належними йому коштами або майном, а також не ставить можливість вжиття забезпечення позову виключно у залежність від надання доказів уже вчиненого відповідачем правочину щодо відчуження конкретного майна.

Разом з тим, зазначений висновок Верховного Суду не усуває необхідності застосування актуального правового стандарту, сформульованого Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 6.10, 6.12, 6.13 та 6.16 постанови від 07.02.2025 у справі №910/7497/24, відповідно до якого підстави забезпечення позову вирішуються з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, а учасник спору має належним чином обґрунтувати та підтвердити обставини, з якими пов`язує необхідність застосування відповідного заходу.

У даному випадку, заявник пов`язує заявлений ним ризик саме з трьома наведеними вище групами обставин: невиконанням спірного грошового зобов`язання, направленням претензії №53 від 29.06.2026 та наявністю двох інших судових справ щодо відповідача.

Разом з тим, як зазначено судом вище, невиконання спірного грошового зобов`язання є фактичною підставою самого позову та підлягає встановленню при вирішенні спору по суті; наведений заявником причинно-наслідковий зв`язок між залишенням претензії без відповіді та виникненням у відповідача мотиву приховати майно не підтверджується змістом самої заяви, оскільки заявник одночасно зазначає про неотримання цієї претензії відповідачем; факт існування двох інших судових справ сам по собі підтверджує наявність відповідних судових спорів, однак, не підтверджує зробленого заявником висновку про недостатність активів відповідача.

Інших обставин, з якими заявник пов`язував би наявність ризику істотного ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду, та доказів на їх підтвердження матеріали заяви про забезпечення позову не містять.

Отже, за результатами оцінки саме тих фактичних обставин, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» обґрунтувало подану заяву, суд не встановив достатньої сукупності обставин, що підтверджувала б заявлений ним ризик недостатності активів відповідача та виникнення перешкод для виконання можливого рішення суду.

Крім того, суд окремо оцінює співмірність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» заходів забезпечення позову.

Заявник заявляє про одночасне накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах України, в межах усієї суми позовних вимог, а також накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, також в межах усієї суми позовних вимог.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 безпосередньо вирішувалось питання співмірності саме такої конструкції забезпечення грошового позову.

У пунктах 29 32 постанови Об`єднана палата встановила, що окреме накладення арешту і на кошти, і на майно, кожного разу в повній сумі позову, призводить до подвійного забезпечення. У разі одночасного застосування цих видів арешту їх загальний обсяг має залишатися в межах однієї ціни позову.

У пункті 35 Об`єднана палата відступила від попереднього висновку, який допускав окремий арешт коштів та майна кожного у повному розмірі позовних вимог.

За результатами розгляду справи №905/448/22 Верховний Суд змінив резолютивну частину судового рішення таким чином, щоб арешт грошових коштів та іншого майна відповідача застосовувався сукупно в межах однієї суми позову, а не окремо щодо кожного виду активів у повному розмірі позовних вимог.

Натомість, у пункті 2 прохальної частини заяви від 04.08.2026 (вх. №50/26 від 10.08.2026) Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» заявляє про накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» в межах суми позовних вимог, а у пункті 3 прохальної частини цієї ж заяви окремо про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, також в межах суми позовних вимог.

При цьому, заявником не визначено, що арешт грошових коштів та іншого майна має застосовуватися сукупно в межах загальної суми позовних вимог 1010753,40 грн.

Таким чином, у запропонованій заявником редакції, одночасне застосування заходів, передбачених пунктами 2 та 3 прохальної частини заяви, створює можливість обмеження грошових коштів відповідача в межах 1010753,40 грн та додатково його рухомого і нерухомого майна також в межах 1010753,40 грн, тобто, у сукупному обсязі, який може перевищувати ціну позову.

Вказане не відповідає вимозі співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та правовим висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у пунктах 29 32, 35 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Крім цього, пунктом 4 прохальної частини заяви заявник, поряд із накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, заявляє додатково заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна в межах суми позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Водночас, у змісті заяви відсутнє окреме фактичне обґрунтування необхідності застосування зазначеної заборони додатково до заявленого арешту рухомого та нерухомого майна.

Зокрема, заявник не зазначає, якими окремими фактичними обставинами зумовлена необхідність одночасного застосування щодо майна відповідача арешту та додаткової заборони його відчуження, а також не наводить обставин, з яких вбачалося б, чому для досягнення мети забезпечення позову одного належного та співмірного заходу щодо права розпорядження відповідним майном є недостатньо.

Відповідно до пунктів 6.13 6.16 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 суд при вирішенні питання про забезпечення позову має оцінювати обґрунтованість, адекватність і співмірність конкретного заходу, зв`язок між таким заходом та предметом позовної вимоги, а також забезпечення збалансованості інтересів учасників спору.

За таких обставин, заявлена сукупність заходів забезпечення позову, у запропонованій заявником редакції, не відповідає критеріям співмірності та збалансованості інтересів сторін.

При цьому, суд відзначає, що встановлена неспівмірність сформульованої заявником сукупності заходів не є єдиною та самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки за результатами оцінки наведених заявником обставин, судом насамперед не встановлено достатньої сукупності фактичних обставин, що підтверджувала б заявлений ним ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 6.15 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 домірність конкретного заходу забезпечення позову передбачає забезпечення збалансованості інтересів сторін та можливість захисту прав заявника без безпідставного обмеження прав інших учасників справи.

З урахуванням наведеного, застосування одночасно арешту грошових коштів у межах повної ціни позову, арешту рухомого та нерухомого майна також у межах повної ціни позову та додаткової заборони відчуження майна, за відсутності належного обґрунтування необхідності саме такого сукупного обсягу обмежень, не забезпечує належного балансу інтересів сторін.

За результатами дослідження та оцінки матеріалів заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» (вх. №50/26 від 10.08.2026) про забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, оскільки заявником не доведено належними доводами та доказами наявності фактичних обставин, які відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України свідчили б про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Наведені заявником обставини щодо невиконання спірного грошового зобов`язання, направлення претензії №53 від 29.06.2026, яку, за твердженням самого заявника, відповідач не отримав, та перебування у суді інших справ за позовами до відповідача у своїй сукупності не підтверджують зробленого заявником висновку про наявність реальної загрози недостатності активів Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТОІЛ» та виникнення перешкод для виконання можливого рішення суду саме у цій справі.

Крім того, заявлена сукупність заходів забезпечення позову у запропонованій заявником редакції не відповідає критерію співмірності, оскільки заявник заявляє окремо накласти арешт на грошові кошти в межах повної суми позовних вимог та окремо накласти арешт на рухоме і нерухоме майно також в межах повної суми позовних вимог, а поряд із цим, додатково встановити заборону на відчуження належного відповідачу майна без наведення окремого обґрунтування необхідності такого додаткового заходу.

Враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви (вх. №50/26 від 10.08.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАРІВСЬКЕ КУРЧА» (48515, Тернопільська область, Чортківський район, село Горішня Вигнанка, вулиця І. Франка, 9, код ЄДРПОУ 45673970) про забезпечення позову у справі №911/2247/26 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 11.08.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук