Решение № 138907443, 12.08.2026, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №742/1715/26

Провадження №2/731/261/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

12 серпня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Смаглюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», поданим представником Усенком Михайлом Ігоровичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2026 року з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області до Варвинського районного суду Чернігівської області на підставі п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України надійшла на розгляд за територіальною підсудністю вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклала із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» електронний Договір про споживчий кредит № 102427709, відповідно до якого отримала кредит у сумі 5 000 грн, зобов`язавшись повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кошти шляхом переказу на її картковий рахунок. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала.

25 червня 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» уклало договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т, яким передало право вимоги за кредитним договором № 102427709 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

02 березня 2026 року на адресу боржника було відправлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 102427709 від 29 лютого 2024 року, проте борг залишився непогашеним.

У зв`язку з неможливістю вирішення спору у добровільному порядку позивач був вимушений звернутися до суду із вказаним позовом та із вимогою щодо стягнення із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 102427709 від 29 лютого 2024 року у розмірі 17 775 грн, яка складається з 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 11 925 грн заборгованості за відсотками, 850 грн заборгованість за комісією, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 червня 2026 року, яке у подальшому, з підстав першої неявки відповідача, було відкладене на 12 серпня 2026 року. Додатково за клопотанням представника позивача, витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, яка містить банківську таємницю.

04 червня 2026 року на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надав витребувану інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 43-45, 61). У прохальній частині позову вказав на здійсненні розгляду справи без участі сторони позивача (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, засобами поштового зв`язку (а.с. 48, 63), а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 64). Відзиву на позовну заяву чи заяв з процесуальних питань від відповідача не надійшло.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подавав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 102427709 в електронній формі, відповідно до якого товариство надало позичальнику грошові кошти у сумі 5 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти (а.с. 7-9).

Умови договору детально викладені в пунктах 1.2-1.5.3., 2.1 договору. Зокрема, сума кредиту 5 000 грн, строк договору - 105 днів, з 29 лютого 2024 року до 13 червня 2024 року; пільговий період 15 днів; поточний період 90 днів; проценти під час пільгового періоду 2,10% в день; проценти під час поточного періоду 2,30% в день; комісія за надання кредиту 850 грн, тобто 17% від суми кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок карти № НОМЕР_1 .

Графік платежів за договором містить погоджені умови кредитування, що дублюють інформацію з Договору (а.с. 10).

Довідка про ідентифікацію підтверджує, що відповідач по справі ОСОБА_1 ідентифікована товариством, а на її номер телефону було надіслано одноразовий ідентифікатор 854045, яким було підписано Договір про надання споживчого кредиту № 102427709 (а.с. 10 зворот).

Платіжним дорученням № 83883497 підтверджується, що 29 лютого 2024 року ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кошти у сумі 5 000 грн згідно з договором № 102427709 (а.с. 11 зворот).

З інформації, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , крім того, на вказаний рахунок було здійснено зарахування коштів за період з 29 лютого 2024 року по 07 березня 2024 року, у сумі 5 000 грн, що підтверджує факт зарахування кредитних коштів (а.с. 49-53).

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за вказаним Договором про надання споживчого кредиту № 102427709 виконало у повному обсязі надавши відповідачу у розпорядження обумовлені Договором кредитні кошти.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Таким чином, судом встановлено що, посилання на обставини укладення вищезазначеного Договору про надання коштів у кредит у електронній формі, відповідає у тому числі положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції; надала відповідні дані для заповнення анкети-заяви (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту та ін.) та шляхом накладення простого електронного підпису погодилася із запропонованими умовами договору, підписавши їх.

Факт підписання сторонами зазначеного Договору не спростований та не оспорюється. За таких обставин, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» виникли договірні відносини, оскільки між ними був укладений відповідний Договір про надання грошових коштів у кредит № 102427709 та підписаний одноразовим ідентифікатором 854045.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» (Кредитор) та ТОВ «ФК «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Новий кредитор), Кредитор відступив Новому кредитору права вимоги, визначені в Реєстрі Боржників (а.с. 12 зворот - 16).

Акт прийому передачі Реєстру боржників від 25 червня 2024 року підтверджує факт передання реєстру боржників у повному обсязі (а.с. 17).

Факт виконання зазначених умов та здійснення оплати доводиться відповідною копією платіжної інструкції в національній валюті № 3442 від 25 червня 2024 року (а.с. 17 зворот).

Витяг з Реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року підтверджує передання права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102427709, загальна сума заборгованості 17 775 грн, яка складається з 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 11 925 грн заборгованості за відсотками та 850 грн заборгованість за комісією (а.с. 17 зворот).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою у випадку, зокрема, передання ним своїх прав іншій осо бі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку щодо набуття позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором про споживчий кредит № 102427709 від 29 лютого 2024 року.

02 березня 2026 року на адресу боржника було відправлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 102427709 від 29 лютого 2024 року, проте борг залишився непогашеним (а.с. 18).

Розрахунок заборгованості виконаний первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» відображає нарахування кредиту, процентів за пільговий та поточний періоди у розмірі 2,10 % та 2,30% відповідно, а також відсутні жодні сплати на погашення заборгованості (а.с. 11 зворот, 12).

Заборгованість за кредитним договором новим кредитором (позивачем) не донараховувалася та залишилася незмінною, про що свідчить виписка з особового рахунку виконана директором ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а.с. 12).

Отже, загальна заборгованість відповідача перед ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за кредитним договором № 102427709 становить 17 775 грн з яких: сума кредиту 5 000 грн, сума процентів за користування кредитом нараховані первісним кредитором 11 925 грн, та заборгованість за комісією за надання кредиту - 850 грн.

Зі змісту ст.ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як убачається зі змісту ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відсотки за кредитним договором № 102427709 від 29 лютого 2024 року, нараховані за ставкою 2,5% на день за період з 29 лютого 2024 року до 13 червня 2024 року, підлягають перерахунку за ставкою, визначеною в ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», адже вказаний кредитний договір укладений після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, що не може перевищувати 1 %.

Так, за період з 29 лютого 2024 року до 13 червня 2024 року (105 днів) сума відсотків за ставкою 1% на день становить 5 250 грн (5 000 х 1% х 105).

У зв`язку з тим, що відповідач допустила порушення зобов`язань, встановлених договором, доказів своєчасного та належного виконання кредитного договору не надала, вона має заборгованість за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією за надання кредиту.

При цьому на підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII позовна вимога про стягнення відсотків за кредитним договором підлягає частковому задоволенню в сумі 5 250 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а сума, яка підлягає стягненню, становить 11 100 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 250 грн заборгованість за відсотками та 850 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн (а.с. 1, 33), який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1 662,67 грн (62,45%).

Крім того, позивач ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн, на підтвердження яких подав: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 19 зворот); копію акту наданих послуг № 19457 від 09 березня 2026 року (а.с. 20); копія детального опису наданих послуг до акту № 19457 від 09 березня 2026 року (а.с. 20), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги (а.с. 18 зворот, 19 зворот).

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020, згідно якого, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 5 000 тисяч гривень та відповідному відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 3 122,50 грн (5 000 грн * 62,45%).)

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», подану представником Усенком Михайлом Ігоровичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029, заборгованість за кредитним договором № 102427709 від 29 лютого 2024 року, укладеним із ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607) в сумі 11 100 (одинадцять тисяч сто) гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 67 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 122 (три тисячі сто двадцять дві) гривні 50 копійок, а всього стягнути 15 885 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 17 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко