Решение № 138907442, 12.08.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 755/13690/25 2/729/764/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

ЗАОЧНЕ

12 серпня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н.О.

за участі секретаря Величко К.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Бобровиці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що її дочка ОСОБА_4 з 30.07.2004 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.10.2020 року шлюб між ними було розірвано. Позивачка зазначає, що з 2017 року її неповнолітня онука ОСОБА_3 проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини ОСОБА_4 померла. Після смерті матері дитина продовжує проживати разом із позивачкою (бабусею) за адресою АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивачка, відповідач ОСОБА_2 тривалий час не проживає разом із дочкою, не бере участі у її вихованні та утриманні, не цікавиться її життям, станом здоров`я, навчанням та розвитком, матеріальної допомоги не надає, аліменти не сплачує, будь-якого спілкування з дитиною не підтримує, не проявляє батьківської турботи та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Місце проживання відповідача позивачці невідоме.

Крім того, позивачка вказує, що наказом служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 16.07.2025 № 13, неповнолітню ОСОБА_3 було тимчасово влаштовано до родини позивачки.

На підставі викладеного, позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився. Від них мається заява про розгляд справи у відсутність представника, а також від них надійшов Висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ЦПК України, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, у зв`язку з чим справа розглядається судом за його відсутності відповідно до положень ст. 223 ЦПК України.

З письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши учасників провадження, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд доходить такого висновку.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 30.07.2004 року уклали шлюб, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 847 (а.с. 9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 13).

Наказом служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 13 від 16.07.2025 року «Про тимчасове влаштування дитини», неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово влаштовано до сім`ї бабусі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Згідно характеристики, виданої ліцеєм № 42 Дніпровського району м. Києва, ОСОБА_3 навчається у вказаному закладі освіти, характеризується позитивно, має належний рівень успішності та поведінки. Бабуся ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню, навчанню та розвитку дитини, підтримує зв`язок із навчальним закладом та цікавиться успіхами онуки. Батько ОСОБА_2 навчанням дитини не цікавиться, участі у вихованні не бере, не відвідує заклад освіти (а.с. 16).

З акту, складеного сусідами ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживає разом із бабусею ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач, ОСОБА_2 , з 2014 року з дитиною не спілкується, її життям, станом здоров`я, навчанням та побутом не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає (а.с. 17).

Як видно із Висновку наданого Органом опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 18.06.2026, орган опіки, дослідивши умови проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно зі ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом..

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.07.2017р. у справі «М. С. проти України» вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Відповідно до ст.19 СК України, орган опіки та піклування повинен надати суду письмовий висновок щодо можливості позбавлення одного з батьків батьківських прав.

З дослідженого у судовому засіданні Висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , вбачається, що такий прийнятий з урахуванням усіх обставин справи, є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини, оскільки протягом тривалого часу ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, належним чином не піклується про здоров`я, виховання та розвиток дитини, а тому позбавлення його батьківських прав у даному випадку забезпечить найкращі інтереси дитини, оскільки батько не здатний забезпечити їй належні умови для проживання, розвитку та виховання у безпечному, стабільному та сприятливому середовищі.

Отже, у судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_2 належним чином не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дочки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на її розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання нею належної освіти. Крім того, відповідач не піклується про здоров`я дитини, не забезпечує її необхідним харчуванням, матеріальним утриманням та медичним доглядом, у зв`язку з чим суд доходить висновку про винну поведінку відповідача, його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочки та необхідність позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За приписами, ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 150, 155, 164-167 СК України, ст.2-4, 7, 12, 19, 23, 76-89, 141, 206, 258-268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 02160 м.Київ Харківське шосе, 4-А, ЄДРПОУ 37397237.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_6 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О.Булига