Решение № 138907300, 12.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2637/26

2/583/1442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 р. у розмірі 25370,00 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 04.10.2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було укладено договір № 526264-КС-003 про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 7000,00 грн. на строк 16 тижнів зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, комісія за видачу кредиту 1400,00 грн. 12.10.2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 р., за умовами якої кредит збільшується на 3000,00 грн., після збільшення сума кредиту складає 10000,00 грн., комісія за надання додаткової суми кредиту 600 грн., кількість днів користування кредитом, що залишилися після укладення цієї додаткової угоди 105 календарних днів, денна процентна ставка 0,96 %. Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 05.05.2026 р. утворилась заборгованість в розмірі 25370,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 9800,00 грн., суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України 4800,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 770,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

14.07.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в задоволені частини вимог, а саме в стягненні суми платежів за відсотками згідно ст. 625 ЦК у розмірі 4800 грн. та частково нарахованих процентів та встановити відсотки у розмірі, що не перевищують розмір половини суми позики. Свої заперечення мотивує тим, що по-перше, Позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції, а саме неустойку. Так, в період дії військового стану застосування штрафних санкцій заборонено чинним законодавством. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У зв`язку з чим вказана Позивачем «сума платежів за відсотками згідно ст. 625 ЦК» ( згідно ст. 625 ЦК це штрафні санкції) у розмірі 4800 грн., нарахована неправомірно. По друге, неспівмірність нарахованих відсотків за користування позикою. Розмір нарахованих відсотків є явно завищеним та неспівмірним із сумою основного боргу (позики), що порушує принципи справедливості та добросовісності. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. А в даному випадку, позивач нарахував відсотки за користування позикою понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, непропорційно велику суму компенсації, а така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 ЦК України, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідачка дійсно отримала кредит у загальному розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) у ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», і погоджується його повернути, відповідачка не мала наміру не віддавати кредит, але у опинилася у тяжкому матеріальному становищі. Наразі Відповідачка працює медичною сестрою, отримує невисоку заробітну плату, яка є єдиним джерелом її доходу. Самостійно виховує малолітніх дітей та несе всі витрати, пов`язані з їх утриманням, забезпеченням харчуванням, одягом, навчанням, лікуванням та іншими повсякденними потребами. Значна частина доходу витрачається на оплату комунальних послуг та забезпечення найнеобхідніших потреб сім`ї, у зв`язку з чим повернути відразу всю суму заборгованості їй непосильно. Відповідачка згодна повернути частинами кредит у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) та сплатити відсотки за користування позикою у розмірі, що не перевищують половини суми позики. Нарахування процентів у розмірі, який істотно перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів (а в даному випадку Позивач вимагає сплатити відсотки+комісію, які разом перевищують тіло кредиту), суперечить суті кредитних правовідносин та призводить до несправедливого дисбалансу прав та обов`язків сторін.

16.07.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначають, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує наступних обставин справи: Укладення Кредитного договору та Додаткової угоди з Позивачем; Отримання кредитних коштів за Кредитним договором та Додатковою угодою; Здійснення платежів за Кредитним договором; Порушення умов Кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість за Кредитним договором; Наявність заборгованості за Кредитним договором. У зв`язку з вищевикладеним, просять суд під час розгляду та вирішення врахувати визнання стороною Відповідача вищезазначених обставин справи. Звертають увагу суду на те, що Позивач за Кредитним договором: Не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору. Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості Позичальника за Кредитним договором, розмір заборгованості Позичальника після останнього дня строку (терміну) дії кредитного договору не змінювався, тобто жодні проценти після закінчення строку (терміну) дії кредитного договору не нараховувалися. Оскільки розрахунок заборгованості у ТОВ «Бізнес Позика» формується автоматично у відповідній комп`ютерній програмі, ця програма «протягнула» дати після закінчення строку (терміну) дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Уклавши Кредитний договір Позичальник погодився у мовою Кредитного договору щодо того, що процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту, та не заперечував проти цього протягом строку (терміну) дії Кредитного договору. Уклавши Кредитний договір Позичальник погодився у мовою Кредитного договору щодо того, що Кредитним договором встановлена знижена процента ставка, яка застосовується у випадку дотримання Позичальником графіку платежів, та стандартна процента ставка, яка застосовується у випадку недотримання Позичальником графіку платежів (у випадку встановлення кредитним договором декількох процентних ставок ), та не заперечував проти цього протягом строку (терміну) дії Кредитного договору. Особливість нарахування процентів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту та встановлення у Кредитному договорі зниженої та стандартної процентних ставок (у випадку встановлення Кредитним договором декількох процентних ставок) жодним чином не означає, що встановлена у Кредитному договорі процента ставка (процентні ставки) є начебто неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи відповідальністю за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми). Також зазначає, що Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 1 400,00 грн. Згідно з п. 4 Додаткової угоди комісія за надання додаткової суми кредиту становить 600,00 грн. Право Кредитодавця на встановлення у Кредитному договорі обов`язку Позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх Кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування та/або користування кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповіді на відзив просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 04.10.2025 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 526264-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на строк 16 тижнів до 24.01.2026 р., процентна ставка за кредитом в день 1 %, комісія за видачу кредиту 1400,00 грн. (а.с. 12-45).

12.10.2025 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 526264-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якої кредит збільшується на 3000,00 грн., загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту складає 10000,00 грн., комісія за надання додаткової суми кредиту 600,00 грн., кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення додаткової угоди 105 календарних днів, денна процентна ставка 0,96 % (а.с. 47-55)

Договір та додаткову угоду укладено та підписано сторонами в електронній формі.

Відповідно до витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи від 07.05.2026 р. в анкеті клієнта ОСОБА_1 зазначено суму бажаного кредиту 7000,00 грн., дата отримання кредиту 04.10.2025 р., вказаний фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_1 та номер банківської картки НОМЕР_2 (а.с. 57).

ТОВ «Бізнес Позика» виконано свої зобов`язання за договором № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 року та додатковою угодою № 1 від 12.10.2026 р. перераховано ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 кредитні кошти 04.10.2025 р. в сумі 7000,00 грн., 12.10.2025 р. в сумі 3000,00 грн., що підтверджується довідками щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 58).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Згідно інформації, наданої АТ КП «ПриваБанк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 04.10.2025 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 7000,00 грн., 12.10.2025 р. в сумі 3000,00 грн.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що Договір № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 року до додаткову Угоду № 1 до даного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора: відповідно UA-3927, UA-1947), що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (а.с. 46,56).

Таким чином, Кредитний договір № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 року та додаткова угода № 1 до нього підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом та довідки про стан заборгованості станом на 18.05.2026 р. ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 р. в розмірі 20570,00 грн., що складається з заборгованості за кредитом 10000,00 грн., заборгованості за відсотками 9800,00 грн., заборгованості по комісії 770,00 грн., заборгованість по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України 4800,00 грн. (а.с. 59, 60-61).

Щодо нарахованих позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 4800,00 грн. за прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, нараховані позивачем відсотки за ст. 625 ЦК України в розмірі 4800,00 грн. стягненню не підлягають.

Щодо доводів відповідачки про те, що непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд їх відхиляє, оскільки як встановлено вище - розмір відсотків за користування грошовими коштами, встановлений сторонами у договорі № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04 жовтня 2025 року, - відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування» у новій редакції.

Відповідно до 2.3, 2.4, 2.8 договору строк, на який надається кредит 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 % фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Строк дії договору до 24.01.2026 р.

Доводи відповідачки про наявність підстав для зменшення заборгованості за процентами на підставі п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів», яким встановлено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, а також рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 , в якому зазначено, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд не бере до уваги.

У п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів» та у рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 йдеться про несправедливість умов договору, якими передбачена завищена (непомірно висока) компенсація за невиконання, прострочення виконання обов`язку з повернення коштів. У межах розгляду цієї справи позивачем заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитними (чужими) коштами у межах строку кредитування (строку дії договору), тобто сторонами визначена плата за правомірне користування чужими коштами. Проценти за користування кредитними коштами не є неустойкою.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні правових підстав для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами, тому суд погоджується з нарахованими позивачем за період кредитування 16 тижнів: з 04 жовтня 2025 року по 24 січня 2026 року процентами у розмірі 11060,00 грн.

Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 р. (в редакції станови на час укладення кредитного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 1 400,00 грн.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди комісія за надання додаткової суми кредиту становить 600,00 грн.

Оскільки підписуючи договір № 526264-КС-003 від 04.10.2025 р. та додаткову угоду № 1 до даного договору від 12.10.2025 р. сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування комісії за надання кредиту, тому нарахування комісії за надання кредиту є правомірним.

Кредитний договір, укладений між сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 р. в сумі 20570 грн., що складається з заборгованості за кредитом 10000,00 грн., заборгованості за відсотками 9800,00 грн., заборгованості по комісії 770,00 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 2156,54 грн. (2662,40 грн. х 81 %).

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 526264-КС-003 про надання кредиту від 04.10.2025 р. в сумі 20570,00 грн. та 2156,54 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 22726,54 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова