Решение № 138907252, 12.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2026 р. м. Київ Справа № 910/14839/25

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Бельдій С.Я. розглянувши справу

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Раптор Інжиніринг», Київська обл., м. Вишгородпро стягнення 14 017 978,75 грн.

Представники сторін:

позивача: Качковський А.С.;відповідача:Пономаренко К.П. Обставини справи:

Державне підприємство Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Раптор Інжиніринг, в якій просить суд стягнути 14 017 978,75 грн. за державним контрактом на виготовлення та поставку (закупівлю) безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня від 08.05.2025 №24-496-VDK-25, з яких: 5 668 658,37 грн. пені, 5 460 364,20 грн. штрафу, 2 888 686,18 грн. процентів.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами був укладений державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня від 08.05.2025 №24-496-VDK-25, за яким відповідач мав обов`язок поставити позивачу товар.

06.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати у повному обсязі та зменшити розмір штрафних санкцій на 99% на підставі клопотання відповідача, долученого до відзиву.

Відповідач стверджує, що позивач листом від 04.04.2025 звертався до відповідача з пропозицією розглянути можливість зниження ціни виробів та розміру попередньої оплати. Відповідач, враховуючи важливість виробів для ЗСУ, прийняв рішення про додаткове зменшення ціни товару, що підтверджується листом від 07.04.2025. Крім того, відповідач погодився на зменшення рівня попередньої оплати за рахунок фінансування проекту з власних обігових коштів.

З наданих позивачу висновків експерта Київського НДІ судових експертиз за результатами проведення товарознавчої експертизи вбачається, що відповідач зменшив для позивача вартість одиниці виробу більш ніж на 26 % проти очікуваної вартості.

Позивач своїми діями порушив принцип добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), тоді як з боку відповідача не мало місця жодної недбалості чи зволікання.

Щодо нарахування процентів за користування коштами попередньої оплати, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2.12 Контракту, попередня оплата здійснюється на підставі рахунку шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я відповідача в органі казначейської служби з подальшим використанням коштів виключно на цілі, визначені Державним контрактом, з наданням підтверджуючих документів, що виключає будь-яке користування коштами попередньої оплати. Крім того, отриманий аванс був протягом двох робочих днів перерахований іноземному постачальнику комплектуючих, у заявку з чим факт користування відповідачем коштами попередньої оплати спростовується поданими матеріалами.

У поданому 12.01.2026 клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач, посилаючись на ст. 551 ЦК України та практику її застосування Верховним Судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанови Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 13.02.2024 у справі №911/2269/22, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 14.02.2024 у справі №910/3015/23 від 13.02.2025 у справі №918/323/24 від 16.12.2025 у справі №910/15255/24) стягнення багатомільйонних штрафних санкцій з оборонного підприємства, що віднесено до об`єктів критичної інфраструктури, вплине негативно на ефективність обороноздатності держави, тому захист прав має забезпечуватися із дотриманням розумного балансу та врахуванням інтересу держави у стабільному функціонуванні оборонних підприємств.

Позивач вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що для нього мали місце будь-які негативні наслідки, або що таких наслідків зазнали інші учасники господарських відносин. Крім того, примусове виконання та арешт рахунків відповідача призведе до втрати можливості подальшого виконання підприємством зобов`язань за діючими договорами, укладеними для забезпечення оборонних потреб держави.

Відповідач стверджує про повне виконання договірних зобов`язань та незначний період прострочення, яке сталося з незалежних від відповідача причин. Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання, та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника. Стягнення в повному обсязі штрафних санкцій порушить баланс інтересів сторін, тож відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Судові засідання у справі неодноразово відкладалися для можливості сторонам надати суду додаткові пояснення та докази по справі.

16.02.2026 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій. Сторони при укладенні Контракту досягли згоди щодо всіх істотних умов, що засвідчили підписами, та приступили до його виконання. Контракт укладено з метою забезпечення відсічі й стримування збройної агресії РФ проти України, усунення загрози державній незалежності України, її територіальної цілісності, конституційним правам і свободам людини. Відповідно до пункту 4.1, 6.4 Контракту відповідач був зобов`язаний організувати поставку товару та його передачу замовнику не пізніше строку, встановленого у специфікації. Порушення строків поставки відповідач не заперечує.

За умовами пункту 2.12 Контракту, здійснення попередньої оплати у розмірі до 60% від вартості є правом позивача, яке реалізується за погодженням із МО України та за умови наявності бюджетних асигнувань.

Позивач відхиляє посилання відповідача на прострочення попередньої оплати, оскільки вона була здійснена відповідно до права позивача та у строк, встановлений контрактом (протягом 15 банківських днів після прийняття рішення державним замовником щодо здійснення попередньої оплати).

Позивач також відхиляє посилання відповідача на необхідність продовження строку поставки на термін, необхідний для завершення виробничого циклу, оскільки сторони погодили у Контракті порядок продовження строків поставки та врегулювали порядок дій. Так пунктом 13.11 Контракту було передбачено можливість продовження строку виконання зобов`язань з поставки у разі істотної зміни обставин, підтвердженням якої є висновок про істотну зміну обставин, що видається ТПП України.

Також позивач вважає що відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій. Предметом контракту є постачання товарів оборонного призначення, які мають критично важливе значення для національної безпеки та обороноздатності України. Будь-яка затримка у постачанні таких товарів може призвести до тяжких наслідків. Посилаючись на правову позицію постанов Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, відповідач зазначає, що встановлення у Контракті штрафних санкцій здійснене з метою підкреслити надзвичайну важливість вчасного постачання товарів критичної номенклатури, а зменшення штрафу та пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як заходу цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Невідворотність відповідальності за невиконання зобов`язань позивач вважає умовою для забезпечення справедливих та рівних відносин між сторонами. Укладені в умовах правового режиму воєнного стану контракти повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, що пов`язана із недотриманням їх умов.

Позивач відхиляє посилання відповідача на те, що стягувані штрафні санкції є додатковим джерелом фінансування, стверджуючи, що відповідно до статуту підприємство позивача утворено з метою створення інтегрованої системи закупівель у МО України, забезпечення життєвого циклу товарів оборонного призначення, укладення компенсаційних договорів, визначення етапності виконання державних контрактів із забезпечення товарами оборонного призначення, здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг, у тому числі як служби державного замовника у сфері оборони, реалізації та забезпечення виконання державних цільових оборонних програм, а також отримання прибутку від статутної діяльності.

Позивач є державним підприємством, яке створене виключно для виконання завдань державної політики у сфері оборони держави та забезпечення потреб ЗСУ. Позивач не є комерційною структурою, не має на меті отримання прибутків, та діяв виключно в межах укладеного сторонами Контракту. Натомість відповідач порушив умови контракту та безпідставно заперечує проти застосування штрафних санкцій.

Щодо процентів за користування коштами, позивач, посилаючись на правову позицію постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, вважає що проценти, на відміну від неустойки, є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. З моменту передання попередньої оплати позивач стає кредитором відповідача, який правомірно розраховує на отримання товару у строк, погоджений сторонами у Контракті. У зв`язку з відсутністю такої поставки позивач набув право на отримання передбачених договором процентів за користування коштами попередньої оплати, що відповідає положенням ст.ст. 536, 693 ЦК України.

20.02.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях відповідач зазначає, що позивач є суб`єктом з переважним впливом; виключне право розробки проекту державного контракту належить державному замовнику; умови державного контракту визначаються відповідно до Типового договору. Відповідач вказує на те, що в існуючій ситуації позивач нав`язує дискримінаційні умови, які порушують принцип паритетності сторін, а оборонні підприємства вимушені погоджуватися або припинити здійснювати господарську діяльність, оскільки основним замовником продукції таких підприємств виступають оборонні структури.

Відповідач звертає увагу на те, що у відповіді на відзив позивач вказує, що товар має критично важливе значення для забезпечення обороноздатності країни. Відповідач є єдиним виробником продукції серії Світловод, і саме тому, розуміючи важливість даної продукції для забезпечення обороноздатності, відповідач орендував додаткові площі з метою збільшення об`ємів виробництва, збільшив кількість працівників та запровадив двозмінну роботу. Однак по факту позивач створює ситуацію, за результатами якої за рахунок стягнення штрафних санкцій підприємство, що виготовляє унікальну продукцію, через додаткове фінансове навантаження перестане існувати.

Щодо процентів за користування коштами попередньої оплати, відповідач посилаючись на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/14180/18, що сторони вільні визначати розмір процентів як за рік, так і за кожен день, оскільки при встановленні чіткого розміру відсотків за кожен день легко можна вирахувати суму відсотків за рік; при цьому статтею 536, частиною 3 ст. 693, частиною 1 ст. 1048, частиною 1 ст. 1054 ЦК України не визначено право сторін обирати інший спосіб оплати процентів за користування коштами попередньої оплати. Однак у спірному Державному контракті проценти за користування коштами попередньої оплати визначено іншим способом, а саме подвійною обліковою ставкою НБУ, яка є змінною величиною і не може бути відома сторонам при підписанні та виконанні контракту. Крім того, Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань подвійна облікова ставка НБУ визначена як обмеження розміру пені, яку сторони можуть передбачити у договорі. Відповідач вважає, що проценти не можуть визначатися обліковою ставкою НБУ, а мають бути визначені чітким відсотком від розміру отриманих коштів, з визначенням такого відсотка за день чи за рік.

Таке формулювання становить певну неточність та звертається до концепції contra proferentem, відповідно до якої особа, яка включила ту чи іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Ухвалою від 08.04.2026 суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 08.05.2026.

В судовому засіданні 08.05.2026 оголошено перерву до 22.05.2026.

22.05.2026 представник відповідача в судове засідання не з`явився та подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з необхідністю бути присутнім в судовому засіданні у Святошинському районному суді міста Києва.

Ухвалою суду від 22.05.2026 розгляд справи було відкладено на 12.06.2026.

Представник позивча в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив суд в позові відмовити або зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

08.05.2025 між ДП МОУ Агенція оборонних закупівель (замовник) та ТОВ Раптор Інжиніринг (виконавець) був укладений Державний контракт № 24-496-VDK-25 на виготовлення та поставку (закупівлю) безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня (далі Контракт), за умовами якого:

- виконавець зобов`язується виготовити та поставити замовнику товари оборонного призначення, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, визначених цим контрактом (п.1.1);

- вартість товару зафіксована сторонами у Специфікації (п.2.1);

- загальна ціна договору становить 78009060 грн. Операції за контрактом звільняються від оподаткування ПДВ (п. 2.4);

- обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання визначаються шляхом укладення додаткової угоди за умови надання виконавцем замовнику позитивного висновку військового представництва (п. 2.5);

- істотні умови контракту не можуть змінюватися після його укладення до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених законодавством (п.2.6);

- кінцевий розрахунок проводиться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після надання виконавцем замовнику рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами Акт приймання-передачі товару, видаткова накладна, сертифікат якості (відповідності) товару та документів, зазначених у пункті 2.10 контракту (п.2.9). Замовник має право на відстрочку платежу без застосування до нього будь-яких штрафних санкцій, у разі затримки та/або відсутності бюджетного фінансування, до отримання такого фінансування (п. 2.11.1);

- відповідно до вимог абзацу другого пункту 13 Порядку здійснення закупівель безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, затвердженого постановою КМУ від 11.11.2022 №1275, абзацу третього пункту 5 постанови КМУ від 16.05.2023 №494 Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника розрахунки за товар можуть здійснюватися Службою державного замовника за погодженням із МО України шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 60% від вартості товару за специфікацією на строк до 25.08.2025 (кінцевий строк поставки) на підставі рахунку, наданого виконавцем, протягом 15 банківських днів після прийняття замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати за умови наявності бюджетних асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я виконавця в органі ДКС із подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені контрактом, з наданням підтверджуючих документів (п. 2.12);

- виконавець зобов`язаний поставити товар згідно із умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації (п.4.1) В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку контракту шляхом внесення змін до контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної у специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 контракту (п. 4.2).

- види порушень та санкції за них (пункт 7.2):

1) у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості;

4) у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов`язку щодо поставки товару;

- відповідно до положень ст. 259 ЦК України сторони домовились, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 3 роки (п. 7.4);

- сторони дійшли згоди, що замовником виконавцю не сплачуються штрафні санкції (штраф, пеня), не відшкодовуються збитки, а також витрати на професійну правову допомогу (у випадку вирішення спору у судовому порядку) (п.7.8);

- сторони дійшли згоди, що виконавець не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (п.7.9);

- контракт набирає чинності з дати укладення додаткової угоди про взяття бюджетних зобов`язань та діє до 31.12.2025, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до повного виконання (п. 11.1 додаткової угоди № 2 до державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня від 08.05.2025 № 24-496-VDK-25);

- додаткові угоди та додатки до контракту мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками сторін (14.3);

- обмін документами повинен здійснюватися особисто представниками, рекомендованими листами, або за допомогою кур`єрської служби. При листуванні обов`язково зазначається номер, за яким він зареєстрований у замовника (14.4).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Додатком 1 до Контракту сторони уклали специфікацію, відповідно до якої до поставки належали 15 безпілотних авіаційних комплексів Світловод 15-О на загальну вартість 78009060 грн. Вартість (ціна) за одинцю складає 5200604 грн.

1 шт.(БПЛА-Світловод15-О) загальною вартістю 5200604 грн. до 25.05.2025,

4 шт.(БПЛА-Світловод15-О) загальною вартістю 20802416 грн. до 25.06.2025,

5 шт.(БПЛА-Світловод15-О) загальною вартістю 26003020 грн. до 25.07.2025,

5 шт.(БПЛА-Світловод15-О) загальною вартістю 26003020 грн. до 25.08.2025.

08.05.2025 відповідач направив позивачу рахунок на оплату № 12 на суму 46 805 436 грн. та зазначив, що потреба в отриманні попередньої оплати пов`язана з необхідністю закупівлі комплектуючих та матеріалів для подальшого виробництва товару за державним контрактом.

Сума попередньої оплати у розмірі 46805436 за державним контрактом була перерахована відповідачу 20.05.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 2005.

Відразу після отримання попередньої оплати від позивача та конвертації вказаних коштів у валюту, відповідач 23.05.2025 перерахував попередню оплату компанії FPV TECNOLOGIES Sp z o.o. (далі компанія), що підтверджується SWIFT-повідомленням про банківський переказ.

Як вбачається з матеріалів справи, компанія поставила комплектуючі відповідачу, а саме камери PRO 1500 TVL, оптволоконні приймачі та передавачі сигналу (медіаконветори) та польотних контролерів відбулися 03.06.2025 та 06.06.2025, що підтверджується штампами органу митного контролю на інвойсах № 20250519-1 від 02.06.2025, № 20250519-3 від 05.06.2025 та № 20250519-2 від 05.06.2025 тобто в максимально можливі короткі строки.

Згідно листа від 18.06.2025 № 18062025-1 відповідач звертався до позивача з проханням перенести строки поставки товарів та підписати відповідну додаткову угоду.

27.06.2025 позивач розглянув прохання відповідача про перенесення строків поставки товару, проте прийняв рішення не переносити строки поставки.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується поставка товару із простроченням.

Крім того, за змістом ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання після отримання товарів, робіт і послуг.

Авансування товарів, робіт послуг можливий лише у випадках, встановлених Постановою КМ України від 04.12.2019 №1070 Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти. Пунктом 1 вказаної Постанови у редакції, чинній станом на дату укладення контракту, було передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг за поточними видатками - на строк не більше трьох місяців. Пунктом 6 вказаної Постанови було рекомендовано розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг, у яких повернення після закінчення строку, визначеного у договорі про закупівлю товарів, робіт і послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.

Пунктом 2.12 Контракту було передбачено можливість передоплати у розмірі 60% від вартості товару згідно специфікації на строк до 25.08.2025.

Тож вбачається також порушення відповідачем строку використання коштів попередньої оплати.

Додатковою угодою №2 сторони визначили строк Контракту до 31.12.2025. Відтак, до закінчення строку Контракту відповідач поставив позивачу весь товар, передбачений до поставки за Специфікацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Контракту сторонами передбачено санкції за порушення строків поставки, а саме підпунктом 1 встановлено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку позивача пені та штрафу в межах заявленого позивачем строку встановив, що розрахунок виконано арифметично вірно та у відповідності до вимог закону та умов Контракту.

При цьому одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі, що не суперечить положенням чинного законодавства.

Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції Права, свободи та обов`язки людини і громадянина відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов`язальних відносинах.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2888686,18 грн. процентів за користування коштами попередньої оплати. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Згідно до частин 2 та 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений.

Пунктом 2.12 Контракту передбачено проведення за погодженням із МО України попередньої оплати в розмірі до 60% на строк до 25.08.2025 протягом п`ятнадцяти банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем. Підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту встановлено, що у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строку поставки товару за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня порушення строку поставки до дня виконання обов`язку щодо поставки товару.

Твердження відповідача про те, що передбачені підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту проценти є пенею є помилковими. Вказані проценти за правовим змістом є платою за користування коштами передоплати та відповідають наведеним нормам ст.ст. 536, 693 ЦК України. При цьому суд звертає увагу на те, що законом передбачено можливість встановлення договором процентів за користування коштами попередньої оплати на всю її суму з моменту отримання. Відповідно до умов контракту, вказані проценти нараховуються не на всю суму передоплати, а лише на її частину в розмірі вартості простроченого товару.

Посилання відповідача на те, що подвійна облікова ставка НБУ застосовується у Законі України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань для обмеження розміру пені, є безпідставним. По-перше, у даному випадку простроченим є негрошове зобов`язання з поставки товару, у зв`язку з чим вказаний Закон не розповсюджується на спірні правовідносини. По-друге, облікова ставка НБУ є одним з основних та універсальних монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів (ст. 1 Закону України Про Національний Банк України).

Облікова (ключова) ставка Національного банку є основним інструментом грошово-кредитної політики, за допомогою якого Національний банк досягає її цілей. Облікова ставка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці. Облікова ставка встановлюється на основі підготовлених Національним банком комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку. Рішення щодо розміру облікової ставки затверджується Правлінням Національного банку на черговому або позачерговому засіданні з питань монетарної політики після обговорення на засіданні Комітету з монетарної політики. Національний банк оприлюднює розмір облікової ставки на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку (розділ ІІІ Положення про процентну політику Національного банку України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 21.04.2016 №277).

Наведеними нормами ст. 536, 693 ЦК України встановлено, що розмір процентів встановлюється договором. Позаяк відомості про розмір ставки НБУ є загальнодоступними, чіткими, недвозначними та зрозумілими для всіх учасників товарно-грошових правовідносин, визначення розміру процентів подвійною обліковою ставкою НБУ не суперечить нормам зобов`язального права та не перетворює вказані проценти на пеню.

Суд звертає увагу сторін на позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, відповідно до якої з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі N 149/1499/18.

Виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536, частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення.

Суд перевірив розрахунок процентів позивача та встановив, що такий виконаний арифметично вірно відповідно до умов договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, суд встановив таке.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Разом з тим, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Згідно з положеннями статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22).

Суд встановив, що Державний контракт відповідачем як виконавцем укладено у сфері оборонних закупівель, які координуються МО України. Стороною Контракту - замовником є державне комерційне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України, і яке уповноважене на здійснення закупівель та укладення державних контрактів на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони. З огляду на викладене, дискреція відповідача щодо визначення умов державного контракту є суттєво обмеженою.

Суд встановив, що умови укладеного Державного контракту мають суттєвий дисбаланс щодо прав, інтересів та відповідальності його сторін. Зокрема пунктом 2.11.1 замовнику надано право на відстрочку платежу без застосування до нього штрафних санкцій у разі затримки та/або відсутності фінансування; пунктом 2.12 передбачено право замовника здійснити передоплату у розмірі до 60% від вартості товару (а не обов`язок); підпунктами 1, 5 пункту 6.1 замовнику надано право коригувати обсяг та номенклатуру товару та загальну ціну товару/контракту залежно від реального фінансування видатків; в односторонньому порядку зменшити обсяг бюджетних зобов`язань або анулювати їх через 5 календарних днів після письмового застереження, надісланого виконавцю. У пункті 7.8 вказано, що сторони дійшли згоди, що замовником виконавцю не сплачуються штрафні санкції (штраф, пеня), не відшкодовуються збитки, а також витрати на професійну правничу допомогу у випадку вирішення спорів в судовому порядку. Пунктом 7.9 сторони погодили, що виконавець не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 4 ст. 17 Закону України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб, який набрав чинності 28.02.2025, тобто був чинним на дату укладення Контракту, положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Вимога про стягнення з відповідача пені та штрафу, обґрунтована посиланням не на положення частини 2 ст. 231 ГК України, а на умову підпункту 1 пункту 7.2 укладеного сторонами Контракту, який є чинним. Вказаний пункт формально відповідає чинному законодавству, оскільки відсутня імперативна норма, яка б забороняла учасникам договірних правовідносин передбачати у договорі штраф за порушення строків виконання зобов`язання в розмірі 7 відсотків вартості товарів.

Разом із тим, викладені обставини в сукупності свідчать про те, що застосовані у Контракті штрафні санкції створюють надмірний та непропорційний тягар для відповідача, який є виробником БПЛА, необхідних для підтримання обороноздатності країни в умовах триваючої повномасштабної війни.

Передбачений Контрактом набір санкцій та порядок їх застосування свідчить про те, що вони не виконують стимулюючої функції, і не відповідають меті контракту, яка визначена як забезпечення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цінності, обмеження конституційних прав і свобод людини.

Відповідно до довідки ТППУ від 09.06.2025 №1504/08.0-7.3, ТОВ Раптор Інжиніринг є єдиним вітчизняним виробником і постачальником безпілотних авіаційних комплексів Світловод 20-О за власними технічними умовами.

Вказаній меті у більшій мірі відповідає фінансова стабільність виробника критично важливої продукції, розширення виробництва, збільшення асортименту, а не створення фінансових перешкод у спосіб застосування штрафних санкцій, які у сукупності в рази перевищують фінансовий результат від виконання контракту.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Також суд враховує, що відповідно до абзацу другого пункту 13 Порядку здійснення закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275, і на який посилається позивач, в редакції, чинній станом на дату укладення Контракту, було встановлено, що у державних контрактах (договорах) на виготовлення і поставку безпілотних систем та/або засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня (їх складових частин) може передбачатися попередня оплата в обсягах до 70 відсотків їх вартості на строк не більш як 12 місяців. Розмір і строк попередньої оплати товарів у зазначених межах визначаються з урахуванням необхідності, що обґрунтовується, зокрема, циклом виробництва товару. Крім того, абзацом четвертим пункту 1 Постанови КМ України від 04.12.2019 №1070 Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти в редакції, яка була чинною станом на дату укладення Контракту, було передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави на строк не більше 24 місяців.

У даному випадку пунктом 2.12 Контракту передбачено здійснення передоплати до 60% від вартості товару за специфікацією за рішенням державного замовника і на строк до 25.08.2025 (тобто на три місяці і десять днів від дати укладення контракту).

Формально вказана умова відповідає наведеним нормативним актам, оскільки дотримано граничний розмір (до 70%) та граничний строк передплати (до 12 місяців).

Разом із тим, суд погоджується, що умови Контракту щодо передоплати, які не враховують необхідності закупки комплектуючих з-за кордону та тривалість циклу виробництва товару, завідомо ставлять виконавця в умови, за яких виконання поставок у строк, передбачений специфікацією, суттєво ускладнений.

Крім того, вирішуючи питання зменшення неустойки, суд враховує, що ціна за одиницю товару у Контракті зменшена у порівнянні із визначеною Висновком експерта від 23.04.2025 №3820/25-54 очікуваною вартістю. Також суд враховує, що у межах строку Контракту, а саме до 31.12.2025, відповідач повністю виконав поставку товару, передбаченого специфікацією.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 85 %.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ДП МОУ Агенція оборонних закупівель частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ Раптор Інжиніринг 850298,75 грн. пені, 819095,13 грн. штрафу та 2888686,18 грн. відсотків процентів за користування коштами попередньої оплати.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорійно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 231, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Раптор Інжиніринг (07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Лугова, буд. 36А, офіс 109/1, ідентифікаційний код 45531394) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 44725823) 850 298 (вісімсот п`ятдесят тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 75 коп. пені, 819 095 (вісімсот дев`ятнадцять тисяч дев`яносто п`ять) грн. 13 коп. штрафу, 2 888 686 (два мільйони вісімсот вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 18 коп. відсотків та 67 824 (шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 23 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 11.08.2026 року.

Суддя Л.Я. Мальована