Решение № 138907206, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/6928/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Казенного науково-виробничого об`єднання "ФОРТ" МВС України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОРНИКЛЕД"

про стягнення 84435,62 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Казенне науково-виробниче об`єднання "ФОРТ" МВС України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОРНИКЛЕД" про стягнення 84435,62 грн, з яких 71500,00 грн - основний борг, 7078,50 грн - пеня, 5005,00 грн - штраф, 852,12 грн - 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №35 від 26.01.2026 в частині повної та своєчасної поставки товару, а також повернення попередньої оплати.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6928/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 10.06.2026 повернута на адресу суду поштовим відділенням у зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 35 від 26.01.2026 позивач на підставі рахунка-фактури № 23 від 26.01.2026 здійснив попередню оплату вартості окремої партії товару на суму 71500,00 грн.

Однак, відповідач не поставив у строки встановлені договором оплачений позивачем товар.

17.04.2026 позивач направив відповідачу претензію від 16.04.2026 вих № 1079 з вимогою повернути попередню оплату та сплатити 15% річних.

Оскільки відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 71500,00 грн основного боргу (попередньої оплати), 7078,50 грн пені за порушення строків поставки товару, 5005,00 грн штрафу за порушення строків поставки, 852,12 грн - 15% річних.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.01.2026 між Казенним науково-виробничим об`єднанням "ФОРТ" МВС України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПОРНИКЛЕД" (далі - постачальник) укладено договір № 35 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти товар (Оцинковані опори, світлофорні опори, багатогранні опори, конусні опори, світлодіодні опори, телескопічні опори, освітлювальні щогли, анкерні заставні, оцинковані оголовники, прожектори світлодіодні вуличні світильники світлодіодні, та супутня продукція:, матеріали) в асортименті, кількості і за цінами згідно рахунків та/або Специфікацій (Додатки до договору), які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах цього договору.

Покупець купує товар за цінами, зазначеними в рахунках та/або Специфікаціях (Додатки до договору ), які є невід`ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

У п. 2.2 договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 600 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями на підставі замовлень (заявок) покупця згідно виставлених рахунків та/або Специфікацій (Додатки до договору), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2 договору термін поставки - 30 календарних днів з моменту здійснення оплати кожної окремої партії товару згідно п. 4.1 договору та відповідно до замовлень (заявок) покупця. Для відсутнього на складі товару термін поставки додатково уточнюється по кожній позиції та вказується в рахунках та/або Специфікаціях (Додатки до договору), які є невід`ємною частиною договору. Обсяг та номенклатура кожної партії товару уточнюється у заявках.

Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами накладної на товар (п. 3.3 договору).

У п. 4.1 договору сторони погодили, що оплата за цим договором проводиться шляхом переказу покупцем на розрахунковий рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості кожної окремої партії товару зазначеної в Специфікаціях та/або рахунках, відповідно до заявок покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2027 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.2 договору).

Згідно з матеріалами справи на підставі рахунку-фактури № 23 від 26.01.2026 позивач 27.01.2026 здійснив 100% попередню оплату товару, а саме: опора восьмигранна оцинкована 4 м, 10 шт, на суму 71500,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару на суму 71500,00 грн.

17.04.2026 позивач направив відповідачу претензію від 16.04.2026 вих № 1079 з вимогою повернути попередню оплату в розмірі 71500,00 грн протягом 3-х днів з моменту отримання претензії та сплатити 15% річних.

На підтвердження направлення претензії позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, накладну № 2102700290330, фіскальний чек.

Посилаючись на те, що відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 71500,00 грн основного боргу (попередньої оплати), 7078,50 грн пені за порушення строків поставки товару, 5005,00 грн штрафу за порушення строків поставки, 852,12 грн - 15% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено судом, між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником укладений договір №35 за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання передати позивачу у власність товар, а позивач - оплатити та прийняти товар.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655, частини першої статті 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Сторони погодили, що відповідач здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту здійснення оплати кожної окремої партії товару згідно п. 4.1 договору.

Як встановив суд, на підставі рахунку-фактури № 23 від 26.01.2026 позивач 27.01.2026 здійснив 100% попередню оплату товару на суму 71500,00 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був поставити товар у строк до 26.02.2026 включно.

Докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару на суму 71500,00 грн у матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України, встановлює два моменти, коли обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

З урахуванням наведеного, оскільки позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару на загальну суму 71500,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 71500,00 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення 15 % річних у сумі 852,12 грн (період нарахування з 08.05.2026 по 05.06.2026), то суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

У загальних положеннях Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (стаття 693) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

У зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, і це є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

У п. 7.5 договору сторони погодили, що в разі неможливості поставки товару в термін зазначений у п.3.2 та п.5.5 договору, постачальник зобов`язується на протягом 3-х днів з моменту отримання письмової вимоги від покупця повернути попередню оплату, перераховану згідно п. 4.1 договору, та сплатити 15% річних за кожний день користування коштами покупця, та інфляційні збитки.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

04.05.2026 АТ "Укрпошта " оформлено повідомлення про повернення відправлення за закінченням терміну зберігання.

Отже, вимога є пред`явленою відповідачу з 04.05.2026, а до 07.05.2026 відповідач зобов`язаний був повернути суму попередньої оплати З 08.05.2026 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних в сумі 852,12 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 7078,50 грн пені та 5005,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару, то суд зазначає таке.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, то наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що в разі порушення термінів або обсягів поставок товару, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% (одна десятих відсотків) від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен календарний день прострочення термінів поставки товару, а у випадку, якщо затримка поставки товару складає більше 30 (тридцяти) календарних днів постачальник зобов`язується додатково виплатити штраф 7% від суми вартості недопоставленого товару.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Надаючи оцінку правомірності нарахування позивачем пені за порушення строків поставки товару, суд враховує таке.

28.08.2025 втратив чинності Господарський кодекс України, частина перша статті 216 якого передбачала можливість застосування до учасників господарських відносин штрафних санкцій, зокрема неустойки, штрафу та пені, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас, частина третя статті 549 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за несвоєчасне виконаного грошового зобов`язання у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми за кожен день прострочення виконання

Поряд з цим, суд враховує приписи ст.6 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з цією статтею сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зі змісту наведених положень законодавства випливає, що законодавець одночасно із принципом свободи договору передбачив і його обмеження, що закріплені в абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

- наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його конкретного імперативного положення;

- із змісту акта цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень.

Суд зазначає, що заборона відступу у договорі від положень актів цивільного законодавства має бути безпосередньо зазначена в тексті конкретної правової норми цивільного законодавства.

При цьому частина третя статті 549 ЦК України не містить імперативної заборони щодо відступу від її положень і не визначає нікчемність таких умов договору.

Більше того, законодавство не містить будь-якої норми права, яка б містила в собі пряму заборону (безпосередню вказівку на неможливість) застосування пені за порушення негрошового зобов`язання.

У розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є різновидами неустойки, які розмежовуються не за видом порушеного зобов`язання, а за способом їх обчислення. Пеня є неустойкою, що нараховується за кожен день прострочення, тоді як штраф визначається одноразово у встановленому розмірі. Отже, закон не виключає можливості забезпечення пенею виконання не лише грошового, а й іншого договірного зобов`язання (у цьому випадку - порушення строків виконання відповідачем своїх зобов`язань), якщо це прямо погоджено сторонами.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки договором сторони передбачили відповідальність у вигляді пені за порушення строків поставки продукції, така умова відповідає принципу свободи договору, положення частини третьої статті 549 ЦК України не містять імперативної заборони щодо встановлення пені за порушення негрошового зобов`язання, а також не встановлюють нікчемність таких умов договору, суд вважає, що наявні правові підстави для нарахування пені за порушення відповідачем строків поставки продукції.

Аналогічної позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд, зокрема, у постановах від 18.05.2026 у справі №910/16409/25, від 01.07.2026 у справі №910/16530/25.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення виконання договірного зобов`язання в частині строків поставки товару, що свідчить про правомірність нарахування позивачем пені на підставі п. 7.2 договору.

Перевіривши розрахунок пені за період з 27.02.2026 по 05.06.2026 у розмір 7078,50 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню

Крім того, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару більше 30 (тридцяти) календарних днів, позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 5005,00 грн, розрахунок штрафу є обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Казенного науково-виробничого об`єднання "ФОРТ" МВС України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОРНИКЛЕД" про стягнення 71500,00 грн основного боргу, 852,12 грн 15% річних, 7078,50 грн пені та 5005,00 грн штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОРНИКЛЕД" (01032, м. Київ, вул. Толстого Льва (Шевч., Солом., Голос. р-ни), буд.49, кв.51, ідентифікаційний код 44918359) на користь Казенного науково-виробничого об`єднання "ФОРТ" МВС України (21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул.600-річчя, буд.27, ідентифікаційний код 01199251) 71500,00 грн основного боргу, 852,12 грн 15% річних, 7078,50 грн пені та 5005,00 грн штрафу та 2662,40 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.08.2026.

Суддя С.О. Турчин